Постанова по делу № 911/3678/25

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Київ

cправа 911/3678/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026

та ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2025

у справі 911/3678/25

за позовом Заступника керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест"

про відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Обухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю Стріт-Інвест про відновлення становища, яке існувало до порушення. У позовній заяві прокурор просив також залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство Український карантинний розсадник .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2025 (суддя Третьякова О.О.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 (колегія судів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Євсіков О.О., Ходаківська І.П.), позовну заяву повернуто Заступнику керівника Обухівської окружної прокуратури.

Ухвала суду мотивована тим, що прокурором порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки останній у позовній заяві об`єднав дві позовні вимоги, одну з яких належить розглядати в порядку цивільного судочинства (а саме вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення, у визначені в позовній заяві способи), а іншу (про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном) - у порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Доводи скаржника зводяться до того, що суди дійшли помилкових висновків про те, що прокурором об`єднано дві позовні вимоги, одну з яких належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги у даному випадку співвідносяться як основна і пов`язана з нею (похідна), а їх об`єднання навпаки сприятиме всебічному розгляду справи, об`єктивному з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, комплексному захисту і повному відновленню порушених інтересів держави, дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права. При цьому належним відповідачем у даному спорі є виключно ТОВ "Стріт-Інвест", право власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Падеріним М.О. ніколи не набувалось, позовних вимог до останнього не заявлено, підстави залучати його як відповідача або третю особу, або ж звертатись до нього з окремим позовом відсутні; відтак, з огляду на суб`єктний склад сторін у даних спірних правовідносинах у частині наведених вище позовних вимог, їх правового характеру, вони віднесені до юрисдикції господарських судів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребувано матеріали справи (з урахуванням п.п. 17. 10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) з Господарського суду Київської області/Північного апеляційного господарського суду та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 12.05.2026.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

За змістом п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Так під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги:

(1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними);

(2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім цього, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднані вимоги, (1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; (2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Водночас аналіз п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.

Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України.

Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі 902/434/19, від 02.12.2020 у справі 908/420/20, від 24.12.2021 у справі 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі 921/318/22.

Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення ч. 6 ст. 173 ГПК України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов.

Повертаючи позовну заяву у цій справі місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурором у порушення ч. 4 ст. 173 ГПК України об`єднано в одне провадження дві позовні вимоги, одну з яких належить розглядати в порядку цивільного судочинства (а саме вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення, у визначені в позовній заяві способи), а іншу (про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном) - у порядку господарського судочинства.

Водночас Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що повернення позовної заяви прокурора на підставі ч. 4 ст. 173 ГПК України в даному випадку є помилковим та таким, що порушує засади ефективності судочинства, оскільки всі заявлені вимоги мають єдину правову природу, спрямовані на захист права власності держави на один об`єкт нерухомості від неправомірних дій поточного володільця та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Судами встановлено, що прокурор звертаючись до суду з позовом, просив відновити становище держави в особі Фонду державного майна України, яке існувало до порушення вимог реєстраційного законодавства, що спричинило перешкоди у здійсненні права розпоряджання та користування державним майном - базою відпочинку "Мрія", загальною площею 764,1 кв.м, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, селище Козин, вул. Набережно-Лугова, 5, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 620750732231, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест" на неіснуючий об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 - будівлю, загальною площею 627 кв.м, закриття розділу Державного реєстру прав щодо цього об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 як відкритого безпідставно та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест" звільнити незаконно зайняті приміщення вищевказаного державного майна - бази відпочинку "Мрія", загальною площею 764,1 кв.м, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, селище Козин, вул. Набережно-Лугова, 5.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні 42020111200000161 від 24.03.2020 встановлено, що 09.08.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вперше було здійснено реєстрацію об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 під назвою "будівля", загальною площею 627, кв.м, а власником цього об`єкта указано ОСОБА_1 .

Підставою для первісної державної реєстрації вказаного об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 був біржовий контракт від 21.07.2003 1109 про купівлю-продаж нерухомості, укладений ОСОБА_1 як покупцем на товарній біржі "Українська біржа "Десятинна".

Надалі, на підставі рішення єдиного учасника (засновника) ОСОБА_1 14.08.2019 була проведена державна реєстрація створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест", а вже 23.08.2019 в ДРРП зареєстровано відомості про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест" на підставі акта приймання-передачі майна від ОСОБА_1 до статутного капіталу вказаного товариства від 22.08.2019 та рішення засновника від 14.08.2019.

Прокурор з посиланням на надані ним докази стверджував, що біржовий контракт від 21.07.2003 1109 про купівлю-продаж нерухомості, покупцем за яким є ОСОБА_1 , є підробкою, рішення про присвоєння будь-якому об`єкту нерухомого майна поштової адреси: АДРЕСА_1 , не приймалось, будь-які правові підстави для здійснення державної реєстрації права приватної власності на неіснуюче в дійсності нерухоме майно за ОСОБА_1 з відкриттям розділу ДРРП та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231, а в подальшому і для державної реєстрації переходу цього права до відповідача відсутні.

При цьому прокурором заявлено вимогу про закриття розділу Державного реєстру прав щодо цього об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231, відкритого попереднім власником - ОСОБА_1 , як відкритого, за твердженням прокурора, безпідставно, з тих мотивів, що, як стверджував прокурор в обґрунтування цієї вимоги, біржовий контракт від 21.07.2003 1109 про купівлю-продаж нерухомості, за яким покупцем був ОСОБА_1 , є підробкою.

За змістом статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі 646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

Розмежовуючи юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо розгляду цивільних спорів та інших справ, визначених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), з юрисдикцією та повноваженнями господарських судів, Верховний Суд у розрізі спірного в цій справі питання звертає увагу на таке.

Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У свою чергу, юрисдикція та повноваження господарських судів, порядок здійснення судочинства у господарських судах визначаються ГПК України (стаття 1 Кодексу).

Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачає вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що встановлює вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначений у статті 20 ГПК України.

Відповідно до статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Визначаючи юрисдикцію цього спору як частково цивільну, суди попередніх інстанцій припустилися помилки, ототожнивши коло осіб, чиї інтереси чи права можуть бути опосередковано зачеплені судовим рішенням, із безпосереднім суб`єктним складом спірних правовідносин. На момент звернення з позовом прокурор посилався на те, що володільцем бази відпочинку "Мрія" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест", а фізична особа ОСОБА_1 відчужила майно шляхом його внесення до статутного капіталу цього товариства. Як вже було зазначено, критеріями розмежування судової юрисдикції є не лише суб`єктний склад, а й характер спірних правовідносин у їх сукупності.

У межах спірних правовідносин прокурор визначив належним відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест", оскільки воно виступає чинним титульним володільцем майна на момент звернення з позовом. При цьому спростування правових підстав відкриття первісного реєстраційного розділу на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 є не окремим матеріально-правовим спором, а фактично підставою позову, яка, на думку прокурора, доводить незаконність усього подальшого ланцюга переходу права власності до кінцевого суб`єкта господарювання. Враховуючи, що прокурор вказував, що ОСОБА_1 не набував законного права власності на неіснуючий у дійсності об`єкт нерухомості 1891296932231 і до нього не пред`являється жодних самостійних вимог, у судів не було підстав вважати, що розгляд цієї частини позову повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства через відсутність спору про право з фізичною особою. Зазначена вимога не є самостійним спором про право, а виступає способом ліквідації наслідків ланцюга правопорушень, що є необхідним для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності держави. При цьому судове рішення про закриття безпідставно відкритого розділу реєстру не позбавляє ОСОБА_1 його прав на майно, оскільки він розпорядився ним у 2019 році, припинивши свій статус володільця. Відтак, висновки судів про розгляд цієї вимоги окремо в цивільному суді є помилковими, оскільки вона позбавлена самостійного матеріального змісту поза межами господарського спору з ТОВ "Стріт-Інвест".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 4 ст. 173 ГПК України, у зв`язку з чим оскаржувані ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарського судів належить скасувати, а справу - передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 та ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2025 у справі 911/3678/25 скасувати, а справу передати до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.