Ухвала по делу № 175/5323/14-ц

Справа 175/5323/14-ц

Провадження 2/175/2039/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., розглянувши у судовому засіданні в с-щі Слобожанському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Реброва С.О. перебувала цивільна справа 175/5323/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації.

31.01.2018 року суддею Дніпровського районного суду Дніпропетровської області було зупинено провадження у цивільній справі 175/5323/14-ц.

На підставі рішення ВРП від 17.04.2025 року 830/0/15-25, суддю ОСОБА_4 було звільнено у відставку.

На підставі розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2025 року 28-р/25 було здійснено повторний розподіл цивільної справи 175/5323/14-ц.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 року дану справу передано судді Краснокутській Н.С.

06.05.2025 року ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області було поновлено провадження у вищезазначеній цивільній справі та водночас цією ж ухвалою було витребувано від Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області відомості щодо реєстрації чи зняття з реєстрації стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також витребувано від Дніпровського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (49107, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Гагаріна, будинок, 112) відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

12.06.2025 року до суду надійшла витребувана інформація.

14.07.2025 року ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області було призначено судове засідання у вищезазначеній справі на 7 серпня 2025 року на 11:00 год.

15.09.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Бур`янського А.В. в якій він повідомив, що позивач ОСОБА_5 померла, склала заповіт на свого внука ОСОБА_6 , відкрита спадкова справа в Четвертій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі, таким чином адвокат відповідача вважає, що спадкоємцем ОСОБА_1 є ОСОБА_6

20.10.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою було витребувано у Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори (49023, Укр аїна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Радистів, будинок 8) матеріали спадкової справи 228/2021 року, яку було заведено після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк до 25 листопада 2025 року та судове засідання відкласти на 27.11.2025 на 15:00 год.

02.12.2025 року до суду надійшла витребувана спадкова справа 228/2021 щодо майна померлої ОСОБА_1 .

Для з`ясування питання правонаступництва у зазначеній справі до судового засідання судовими повістками був неодноразово викликаний ОСОБА_6 , а саме на 15.01.2026 року, на 12.02.2026 року, на 07.04.2026 року на 14.05.2026 року.

Однак, ОСОБА_6 в судові засідання не з`явився.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, судом враховуються відповідні положення законодавства, згідно яких п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тобто, не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача. Зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами. Положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України повинні враховуватись у системному та логічному зв`язку із положенням ст. 223 цього Кодексу , згідно з якою суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, при повторній неявці належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Отже, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 121 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року При цьому, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 р. та Круз проти Польщі від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У зв`язку з наведеним, положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України , якими передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У випадку повторної неявки позивача до суду, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Для застосування зазначених наслідків неявки позивача в судове засідання правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі 522/22303/14-ц.

Законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже, зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі 558/9/18.

ЄСПЛ в рішенні від 07.07.1989 року в справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі 756/16448/18 (провадження 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі 607/2015/17 (провадження 61-19391св21).

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 22 вересня 2021 року у справі 465/205/17.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст.55 Конституції України , і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 757/23967/13-ц.

Нез`явлення в судове засідання позивача та (або) його представника перешкоджає вирішенню спору, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Справа перебуває на розгляді у суді з грудня 2014 року.

Неявка ОСОБА_6 призводить до порушення розумних строків судового розгляду та свідчить про відсутність у нього реальної заінтересованості у вирішені справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Таким чином, законом встановлено механізм запобігання безпідставному затягуванню розгляду справ внаслідок зловживання правами позивача. Одночасно гарантовано можливість повторного звернення до суду за захистом своїх прав у випадках, коли існують тимчасові об`єктивні перешкоди для участі особи в судовому розгляді.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач померла, між тим будь-яких заяв, документів, письмових доказів від спадкоємця позивача ОСОБА_6 до суду не надходило, суд з врахуванням розгляду справи іншим складом суду, а також з врахуванням тривалості розгляду справи та причин її відкладення, вважає за необхідне на підставі ст.ст. 223 , 257 ЦПК України залишити позовну заяву без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи, що передбачено п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України , тому учасникам судового розгляду слід належним чином виконувати усі свої процесуальні обов`язки для забезпечення реалізації вказаного принципу.

З врахуванням викладеного позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 257 , 260 , 261 , 354 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації - залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Суддя Н. С. Краснокутська