Ухвала по делу № 755/3671/17

Справа :755/3671/17

Провадження : 2/755/291/26

У Х В А Л А

"10" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Мовчан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

06.03.2017 в провадження Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання правочину недійсним, визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.

Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва 501 від 05.09.23, відповідно до розділу 2.3, 2.3.4, 2.3.23, 2.3.49, 2.3.52 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним (т.4, а.с.188).

08.09.2023 цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним, була передана в провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (т.4, а.с.189)

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П. від 02.12.2024, прийнято цивільну справу до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2025 (т.4, а.с.190).

28.01.2025 розгляд цивільної справи було відкладено у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступний розгляд справи призначено на 18.03.2025 (т.4, а.с.196).

Судову повістку про виклик до суду на 18.03.2025 доставлено правонаступнику позивача - ОСОБА_2 на номером телефону ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber (т.4, а.с.205).

Копію ухвали суду від 02.12.2024 правонаступник позивача ОСОБА_2 не отримав, поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання (т.4, а.с.214).

В судовому засіданні 18.03.2025 оголошено перерву за клопотанням представника правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 для надання останній можливості ознайомитися в висновками експертизи. Наступний розгляд справи призначено на 11.04.2025 (т.4, а.с.219-220).

24.03.2025 від представника правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшла заява про зупинення провадження (т.4, а.с.226-232).

В судовому засіданні 11.04.2025 оголошено перерву у зв`язку з неявкою правонаступника позивача та його представника. Наступне судове засідання призначено на 23.05.2025 (т.4, а.с.239).

06.05.2025 до суду від правонаступника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження (т.5, а.с.2-6).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.05.2025 заяви правонаступника позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі залишено без задоволення (т.5, а.с.14-15).

Судове засідання 23.05.2025 відкладено на 14.07.2025 у зв`язку з неявкою правонаступника позивача та його представника (т.5, а.с.11).

Судову повістку про виклик до суду на 14.07.2025, доставлено до електронного кабінету представника правонаступника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_5 30.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (т.5, а.с.26).

Правонаступнику позивача ОСОБА_2 та його представнику ОСОБА_5 судову повістку про виклик до суду на 14.07.2025 було направлено на номери телефонів та доставлено 30.05.2025, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток Viber (т.5, а.с.28-29).

В судове засідання 14.07.2025 правонаступник позивача ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 не з`явились, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 17.09.2025 (т.5, а.с.31-32).

11.07.2025 до суду від правонаступника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження, яка була передана головуючому судді 14.07.2025 о 16:00 год. До заяви долучено повідомлення про припинення з 30.06.2025 договору про надання правничої (правової) допомоги між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т.5, а.с.37-50).

Судова повістка про виклик правонаступника позивача ОСОБА_2 в судове засідання на 17.09.2025 повернулась до суду неврученою, з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (т.5, а.с.53).

19.08.2025 від правонаступника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження (т.5, а.с.54-62).

В судове засідання 17.09.2025 правонаступник позивача ОСОБА_2 не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 11.11.2025 (т.5, а.с.63).

При цьому, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.09.2025 заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі повернуто заявнику без розгляду (т.5, а.с.66).

Правонаступнику позивача ОСОБА_2 судову повістку про виклик до суду на 11.11.2025 було направлено на номер телефону та доставлено 17.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber (т.5, а.с.74).

Також, судова повістка про виклик до суду на 11.11.2025, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_2 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення закінчення встановленого терміну зберігання (т.5, а.с.79-80).

04.11.2025 від правонаступника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження (т.5, а.с.81).

Судове засідання, що призначене на 11.11.2025 не відбулося у зв`язку з відсутністю доступу до ВКЗ, що підтверджується актом, наявним в матеріалах справи. Розгляд справи відкладено на 12.12.2025 (т.5, а.с.90).

Судова повістка на 12.12.2025, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_2 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення закінчення встановленого терміну зберігання (т.5, а.с.97, 99).

В судове засідання 12.12.2025 правонаступник позивача ОСОБА_2 не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 30.01.2026. Також, судом постановлена окрема ухвала щодо виявлених порушень працівниками АТ Укрпошта вимог законодавства, а саме пунктів 82, 91, 99 та 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 270 (т.5, а.с.100-102, 103-105).

Правонаступнику позивача ОСОБА_2 судову повістку про виклик до суду на 30.01.2026 було направлено на номер телефону та доставлено 15.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber (т.5, а.с.113).

Судова повістка про виклик до суду на 30.01.2026, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_2 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення закінчення встановленого терміну зберігання (т.5, а.с.136).

В судове засідання 30.01.2026 правонаступник позивача ОСОБА_2 не з`явився, розгляд справи відкладено на 10.03.2026. При цьому, ухвалою суду від 30.01.2026 залишено без задоволення заяву правонаступника позивача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі (т.5, а.с.120).

Правонаступнику позивача ОСОБА_2 судову повістку про виклик до суду на 10.03.2026 було направлено на номер телефону та доставлено 04.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber (т.5, а.с.140).

Судова повістка про виклик до суду на 10.03.2026, яка направлена правонаступнику позивача ОСОБА_2 рекомендованим поштовим повідомленням, повернулась до суду з відміткою поштового відділення закінчення встановленого терміну зберігання (т.5, а.с.144).

В судове засідання 10.03.2026 правонаступник позивача ОСОБА_2 повторно не з`явився (т.5, а.с.146-149).

Суд, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , представника третьої особи Київської міської організації ветеранів України - Свідельського В.Т., вивчивши матеріали справи, доходить наступного.

Частиною 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з положенням частини 5 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як убачається з матеріалів справи, з моменту прийняття суддею Катющенко В.П. справи до свого провадження 02.12.2024 минув один рік і три місяці, однак правонаступник позивача жодного разу не з`являвся в судові засідання, які були призначені на 18.03.2025, 11.04.2025, 23.05.2025, 14.07.2025, 17.09.2025, 12.12.2025, 30.01.2026, 10.03.2026. При цьому, судові повістки про виклик до суду надсилалися йому на поштову адресу, які поверталися поштовим відділенням з відміткою за закінченням терміну зберігання , а також додатково надсилалися за номером телефону, який був зазначений ним у поданих до суду заявах та клопотаннях, та були доставлені в застосунок Viber . Правонаступником позивача неодноразово подавалися заяви про зупинення провадження у справі, які були розглянуті судом та залишені без задоволення та без розгляду. Будь-яких заяв щодо неможливості прибуття у судове засідання 10.03.2026 ОСОБА_2 до суду не подавав, як і не подав заяви про розгляд даної цивільної справи у відсутність сторони правонаступника позивача. При цьому, ОСОБА_2 мав право скористатися послугами з надання правничої допомоги (після припинення договору з представником ОСОБА_5 ), або прийняти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, проте не скористався таким правом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України та положень статті 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача, та наявність перешкод для розгляду справи за його відсутності при наявності заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення ним про причини нявки. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю та пропорційністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, а суд, в межах встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, визначає порядок здійснення провадження у справі.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 та Креуз проти Польщі від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнов проти України , слідує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що між сторонами існує спір, суд вважає, що розгляд справи без сторони позивача не є можливим, оскільки це буде суперечити рівності сторін та може призвести до порушенням прав сторін, а також не забезпечить повний та всебічний розгляд справи з урахуванням вимог ч.12 ст. ст. 33 ЦПК України.

При цьому, праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку, кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Як убачається із матеріалів даної цивільної справи стороною позивача залишено поза увагою обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження, оскільки стороною позивача у належний спосіб не було повідомлено суд про неможливість прибуття у судові засідання, що дає суду підстави для залишення позову без розгляду за наведених вище судом обставин, з урахуванням вказаних положень законодавства.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 223, 257, 258, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 13.03.2026.

Суддя :