Постанова по делу № 354/2240/24

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Tahoma; Tahoma; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

справа 354/2240/24

провадження 61-4411св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач ? ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є. Девляшевського В. А., Луганської В. М.,

Історія справи

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання цієї цивільної справи в одне провадження із цивільною справою 344/6167/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яка перебуває у провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

15 січня 2025 року представник позивача - адвокат Працевитий Г. О. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги викладено у наступній редакції:

визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_3 ;

в порядку поділ спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 ;

залишити за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки Renault Symbol, 2004 року випуску, колір бежевий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; право власності на транспортний засіб марки CITROEN, модель C5, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Renault Symbol, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки CITROEN, модель C5, реєстраційний номер НОМЕР_4 та житловий будинок АДРЕСА_1 у розмірі 459 019,50 грн;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини автомобіля марки CITROEN, модель Picasso, 2010 року випуску у розмірі 111 287,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог про поділ об`єктів нерухомого майна, а саме:

земельної ділянки площею 0,1465 га, кадастровий номер 2611091501:10:007:0174, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

житлового будинку АДРЕСА_1 ;

житлового будинку 9Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

житлового будинку АДРЕСА_1 - залишено без розгляду;

розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя продовжено в частині позовних вимог щодо поділу спільного рухомого майна - транспортних засобів;

закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

ухвалою суду від 10 червня 2024 року підготовче провадження у справі 344/6167/24 справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті. У судовому засіданні встановлено, і сторонами це не заперечується, що об`єкти нерухомості, які предметом розгляду у справі, що розглядається, є предметом розгляду і в справі 344/6167/24;

оскільки в провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області є справа зі спору між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) про той самий предмет (однакові об`єкти нерухомого майна), з тих самих підстав (поділ спільного майна подружжя), суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в частині вимоги про поділ спільних об`єктів нерухомого майна слід залишити без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, продовживши розгляд справи в частині заявлених позовних вимог щодо поділу спільного рухомого майна-транспортних засобів;

суд відхилив заперечення представника позивача, що підстави позовів у справах 344/6167/24 та 354/2240/24 є різними, оскільки в обох справах здійснюється вирішення питання щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, врегульовані відповідними нормами Сімейного та Цивільного кодексів України. Визначальними для правильного розгляду обох справ є норми, за якими встановлюється правовий режим спірного майна, чи є воно спільним сумісним майном подружжя, чи є приватним майном конкретного члена подружжя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О. задоволено;

ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

представник позивача Деревицької Г. Я. заявляв про об`єднання цивільних справ в одне провадження, однак судом йому було відмовлено у задоволенні такого клопотання в обох провадженнях;

колегія суддів зауважила, що позов ОСОБА_1 містить вимоги щодо визнання її особистою приватною власністю земельну ділянку площею 0,1465 га кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, житлові будинки № 9 А та № 9 Б , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 визнати право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , крім того просить вирішити питання щодо поділу рухомого майна - транспортних засобів. Позов ОСОБА_2 містить вимоги щодо рівного поділу вказаного спільного нерухомого майна подружжя;

судом не враховано, що обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі 209/3085/20, провадження 14-182цс21 та від 23 січня 2024 року у справа 523/14489/15, провадження 14-22цс20). Тобто спір про поділ іншого майна подружжя позивачки не може бути розглянуто окремо від спору про поділ майна подружжя за позовом позивача, який розглядається в тому ж суді, оскільки зазначене призведе до порушення принципу рівності сторін при його розподілі. При вирішенні питання про поділ майна подружжя суд повинен з`ясувати весь обсяг майна, набутого подружжям у шлюбі (постанова Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі справа 752/16829/23 провадження 61-4751св24);

отже, незважаючи на тотожність сторін та підстав позовних заяв про поділ майна подружжя, які перебувають в провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, предмети позовних вимог у цих спорах не є тотожними, оскільки у цих справах сторонами є одні й ті самі особи, предметом позову є поділ спільного сумісного майна подружжя, а не конкретне визначене майно, а підставами позову є обґрунтування обставин підстав та часу набуття майна подружжя, і тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування приписів пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України є передчасним.

Аргументи учасників справи

04 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційним судом не враховано положення статей 2, 43, 44, 257 ЦПК України та висновки, викладені у постановах Верховного Суду;

під час розгляду справи представник ОСОБА_1 не заперечував факту подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 у справі 344/6167/24, та неподання відповідачем зустрічної позовної заяви (позовна заява ОСОБА_1 в цій справі подана до суду через 6 місяців після відкриття провадження у справі 344/6167/24 за позовом ОСОБА_2 ). Судом також було встановлено, що одні і ті ж об`єкти нерухомого майна є предметом розгляду як у справі 344/6167/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , так і у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , справи перебувають в провадженні Яремчанського міського суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет (об`єкти нерухомого майна), з тих самих підстав (поділ спільного майна подружжя), які врегульовані нормами Сімейного та Цивільного кодексів України;

у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року є посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які стосуються вирішення по суті спорів про поділ спільного майна подружжя, однак не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 вересня 2024 року у справі 367/8869/23.

У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником ОСОБА_3 , у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Зазначає, що:

у справах 334/6167/24 і 354/2240/24 склад учасників процесу збігається. Однак, предмет та підстави позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є різними за матеріально-правовими вимогами, які опосередковуються різними способами захисту прав або інтересів сторін, а також містять різні підстави позову - обставини, якими кожен з позивачів обґрунтовує свої вимоги, що спонукали зверненню до суду;

позовні вимоги ОСОБА_2 у справі 344/6167/24 не охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, чим порушується загальний принцип процесуальної економії. У свою чергу, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі навпаки включають в себе усе спільне сумісне майно подружжя;

поведінка ОСОБА_1 не може вважатися суперечливою та недобросовісною, оскільки позиція останньої була сталою, послідовною та не змінювалася протягом обох судових проваджень. Позиція ОСОБА_1 у обох справах є добросовісною, послідовною і логічною, скерована на найбільш ефективне та прийнятне вирішення спору судом між сторонами щодо поділу спільного майна подружжя.

Рух справи, м ежі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи 367/252/24 (провадження 14-21цс25).

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року поновлено касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За змістом пункту 3 частини першої статті 186, пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо таке провадження вже відкрито - постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.

Тлумачення пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про залишення позову без розгляду є наявність у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі 761/7978/15-ц (провадження 14-58цс18) зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі 917/1739/17 (провадження 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі 657/1024/16-ц (провадження 14-5цс23)) зазначено, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2024 року у справі 367/8869/23, на яку вказує скаржник, зазначено, що:

залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за суб`єктним складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними і в такому разі суд залишає позов без розгляду з дотриманням правового механізму, передбаченого положеннями статті 257 ЦПК України.

Зі змісту позовної заяви у справі, що переглядається, вбачається, що як на підставу для задоволення позовних вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 посилалася на те, що дане майно придбане у шлюбі з ОСОБА_2. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 подала до Ірпінського міського суду Київської області два окремі позови про поділ майна подружжя (визнання права власності на нерухоме майно), але з аналогічним предметом та з аналогічних підстав. Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 подано два позови з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, дійшов правильного висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, та у зв`язку із цим наявності правових підстав для залишення позовних вимог про визнання права власності без розгляду .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі 757/21932/21 зазначено, що по суті пред`явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року у справі 752/16829/23 вказано, що пред`являючи позов, визначаючи предмет позову та обґрунтовуючи його відповідними обставинами, ОСОБА_1 вказував на те, що набуте у зареєстрованому шлюбі сторін майно є спільним сумісним майном подружжя, посилався на відповідні норми СК України про спільність майна подружжя та про поділ майна подружжя. У позовній заяві відсутні посилання на положення статті 57 СК України про визнання майна особистою приватною власністю чоловіка. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що справа, яка переглядається, та справа 369/3387/23, яка знаходиться на розгляді у Києво-Святошинському районному суді Київської області, не є тотожними, оскільки у цих справах сторонами є одні й ті самі особи, предметом позову є поділ спільного сумісного майна подружжя, а не конкретне визначене майно, а підставами позову є обґрунтування обставин підстав та часу набуття майна подружжя. При цьому апеляційним судом не враховано, що обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 08лютого 2022 року у справі 209/3085/20, провадження 14-182цс21, та від 23 січня 2024 року у справа 523/14489/15, провадження 14-22цс20). Посилання апеляційного суду на те, що особа, яка пропустила строк на подачу зустрічного позову, позбавлена права пред`явити зустрічний позов у тій справі через пропуск строку є передчасним, так як зустрічний позов у справі 369/3387/23 ОСОБА_1 не подавався і судом по ньому процесуальних дій не вчинялося. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, характер спірних правовідносин, вірно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду .

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

У справі, що переглядається:

у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом до ОСОБА_2 , який уточнила та в якому просила:

(1) визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1465 га, кадастровий номер: 2611091501:10:007:0174, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

(2) в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_3 ;

(3) в порядку поділ спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 ;

(4) залишити за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки Renault Symbol, 2004 року випуску, колір бежевий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; право власності на транспортний засіб марки CITROEN, модель C5, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

(5) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Renault Symbol, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки CITROEN, модель C5, реєстраційний номер НОМЕР_4 та житловий будинок АДРЕСА_1 у розмірі 459 019,50 грн;

(6) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частини автомобіля марки CITROEN, модель Picasso, 2010 року випуску у розмірі 111 287,00 грн.

у провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває справа 344/6167/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позов ОСОБА_2 містить вимоги щодо рівного поділу вказаного спільного нерухомого майна подружжя;

апеляційний суд врахував, що позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 містять різні підстави, що впливає на предмет доказування за відповідним позовом. Так, ОСОБА_2 просить поділити нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частинах, тобто внаслідок такого поділу спільна сумісна власність трансформується у спільну часткову і режим спільної власності зберігається. Натомість ОСОБА_1 просить здійснити пооб`єктний поділ майна, що є спільною сумісною власністю. За наслідками такого поділі кожен із подружжя отримає в особисту приватну власність певний об`єкт нерухомого майна, а режим спільної власності на відповідне майно буде припинено. При цьому за наслідками розгляду позовних вимог ОСОБА_1 суд має встановити вартість відповідного майна та визначити розмір компенсації, який підлягає стягненню із одного подружжя на користь іншого;

встановивши, що за підставами позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є тотожними, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для залишення позову в цій справі у відповідній частині без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України ).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на статті 2, 43, 44 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції залишив позов ОСОБА_1 без розгляду у відповідній частині на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Разом з тим, апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, не погоджуючись із ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року в частині залишення позову без розгляду, просив ухвалу в оскарженій частині скасувати та справу направити для продовження розгляду в цій частині (а. с. 76 т. 2).

Тобто в частині продовження розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо поділу спільного рухомого майна подружжя - транспортних засобів, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті ухвала суду не оскаржувалась. Т ому апеляційний суд безпідставно вийшов за межі вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 і скасував ухвалу суду повністю.

У зв`язку з цим суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції в наведеній частині, а в частині скасування у хвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року про залишення позову без розгляду - залишає без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині скасування ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року про залишення позову без розгляду залишити без змін, а в іншій частині - скасувати із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в частині скасування ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року про залишення позовних вимог про поділ об`єктів нерухомого майна без розгляду залишити без змін.

В іншій частині постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року скасувати із залишенням в силі у хвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко