← Судебная практика

Постанова по делу № 815/5012/15

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 10.07.2025 · Верховный Суд
полный текст из нашей базы29 037 знаковвсе акты по делу →

Об акте

Дело №
815/5012/15
Дата принятия
10.07.2025
Суд
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Судья
Гімон М.М.
Форма судопроизводства
Адміністративне
Тип акта
Постанова
Категория дела
податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Текст решения

Times New Roman CYR; Roboto Regular; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2025 року

Київ

справа 815/5012/15

адміністративне провадження К/990/33211/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.

учасники судового процесу:

представник позивача - Вишневська Г. В. (в режимі відеоконференції),

представник відповідача - Ковтун Ю. Є. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції з трансляцією його ходу в мережі Інтернет як суд касаційної інстанції справу 815/5012/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року (головуючий суддя Пекний А. С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (суддя-доповідач Домусчі С. Д., судді: Семенюк Г. В., Шляхтицький О. І.),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО (далі - позивач, ПрАТ УДП , Товариство) звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої було Головне управління ДФС в Одеській області, у подальшому - Головне управління ДПС в Одеській області, а з 01 січня 2021 року - Головне управління ДПС в Одеській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - відповідач, Ізмаїльська ОДПІ, ГУ ДПС відповідно), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року 0000442202 і 0000452202.

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акта перевірки від 15 червня 2015 року 283/15-02-22-01/01125821, а грошові зобов`язання, визначені в них ґрунтуються на декількох висновках контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Одне із таких порушень, яке є предметом цього касаційного перегляду, стосується не відображення позивачем у складі податкових зобов`язань (рядок 3 колонка А Декларації з податку на додану вартість - Операції, що не є об`єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу) ) фактичних обсягів проведених операцій з продажу цінних паперів (облігацій) на суму 297240000,00 грн, не врахування цих операцій при проведенні щорічного перерахунку податкового кредиту у зв`язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Варто зауважити, що розгляд цієї справи відбувався неодноразово. Так, Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 лютого 2017 року, адміністративний позов задовольнив. Суди дійшли висновку, що незважаючи на правомірність рішення контролюючого органу щодо заниження позивачем обсягу операцій у частині не відображення реалізації цінних паперів в рядку 3 Декларацій з податку на додану вартість у розмірі 297240000,00 грн, визначити частку даного порушення у відповідному податковому повідомленні-рішенні неможливо, а тому воно підлягає скасуванню в повному обсязі.

Верховний Суд постановою від 17 грудня 2021 року судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанцій. Звернув увагу, що суд, який розглядає справу, не позбавлений можливості витребувати у контролюючого органу належним чином оформлений розрахунок здійснених донарахувань за кожним окремим порушенням, а у разі не надання такого - призначити відповідну судову експертизу.

Під час нового розгляду справи суд, на підставі наданого контролюючим органом розрахунку, встановив, що окреслене порушення призвело до заниження податкових зобов`язань на 1434459,00 грн, які збільшені податковим повідомленням-рішенням від 03 серпня 2015 року 0000442202 із застосуванням штрафних санкцій в сумі 358615,00 грн.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07 березня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року 0000442202 у вищенаведеній частині відмовив. В іншій частині позовні вимоги суд задовольнив, а податкові повідомлення-рішення у відповідній частині скасував.

У частині, яка стосується відмови у задоволенні позову і входить до предмета касаційного перегляду, суди встановили такі обставини.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року 690-р Про збільшення статутного капіталу приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство та наказом Міністерства інфраструктури від 30 жовтня 2013 року 852 статутний капітал позивача збільшено на 300 млн грн шляхом збільшення кількості простих іменних акцій на 1200000000 (один мільярд двісті мільйонів) штук існуючої номінальної вартості 0,25 грн кожна за рахунок додаткових внесків із збереженням 100 відсотків акцій у власності держави.

Згідно з договором від 09 грудня 2013 року ПрАТ УДП (Емітент) зобов`язалося передати у власність держави в особі Міністерства інфраструктури (Акціонер) акції додаткового випуску (прості іменні, кількістю 1,200 млрд штук, загальна вартість 300 млн грн), а Міністерство фінансів (Платник) зобов`язалося оплатити акції ПрАТ УДП (Емітента) шляхом обміну на облігації внутрішньої державної позики (далі - ОВДП) на суму 300 млн грн.

Міністерство фінансів 13 грудня 2013 року перерахувало на рахунок ПрАТ УДП в цінних паперах, відкритий у ПАТ Державний експортно-імпортний банк , облігації на суму 288 млн грн.

Згідно з договором купівлі-продажу 911-ДД/2013 від 13 грудня 2013 року ПрАТ УДП продало ПАТ Державний експортно-імпортний банк цінні папери (облігації внутрішньої державної позики) на суму 288 млн грн. Грошові кошти отримані ПрАТ УДП на розрахунковий рахунок 13 грудня 2013 року в сумі 288000000,00 грн.

Відповідно до договору на брокерське обслуговування 220/2014-БО/013 ФУ від 15 січня 2014 року, укладеного із ТОВ Інвестиційний Капітал Україна , та звіту до разового замовлення на купівлю/продаж цінних паперів або інших фінансових інструментів 220-1/2014-БО/013ФУ від 20 січня 2014 року на розрахунковий рахунок ПрАТ УДП 21 січня 2014 року надійшла сума 9240000,00 грн за реалізацію цінних паперів (банківська виписка ГБ-0000027 від 21 січня 2014 року) від ТОВ Інвестиційний Капітал Україна .

Отримані кошти позивач використав в рахунок погашення Національному банку України зобов`язання по кредитному договору 1998 року на будівництво суден в сумі 184,6 млн грн та погашення кредиту ПАТ Ексімбанк в сумі 103,3 млн грн.

Уважаючи, що крім операцій з випуску (емісії) та погашення цінні папери (а саме - ОВДП) є товаром, а тому їх продаж позивачем покупцеві ПАТ Державний експортно-імпортний банк України відповідно до договору, не є ані етапом випуску, ані етапом погашення таких облігацій, контролюючий орган зробив висновок, що такі операції на підставі вимог підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України підлягають включенню до рядка 3 декларації з ПДВ як такі, що не є об`єктом оподаткування.

Також контролюючий орган встановив, що зазначене порушення вплинуло на розмір податкового кредиту, а саме на проведення його коригування у зв`язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, визначеного з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зокрема, відповідач встановив, що у рядку 16.4 колонки Б Декларації з ПДВ Коригування податкового кредиту у зв`язку з перерахунком частки використання в оподаткованих операціях за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року занижено показники на загальну суму (-) 5021390,00 грн, у т.ч. за грудень 2012 на суму (-) 4661,00 грн, за грудень 2013 на суму (-) 2619332,00 грн, та грудень 2014 на суму (-) 2397397,00 грн.

Тому при проведенні перевірки відповідач здійснив і перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, визначених з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 ПК України у періоді, охопленому перевіркою, які наведені у додатку 7 до Акта перевірки. У розрахунку зменшення суми коригування ПДВ у зв`язку з перерахунком частки використання товарів/послуг в оподаткованих операціях на 2619332,00 грн за 2013 рік та на 2397397,00 грн за 2014 рік (гр. 12 додатку 7) також приймала участь частка, яка припадає на операції з цінними паперами у сумі 1374524,00 грн за 2013 рік та 59935,00 грн за 2014 рік.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності зазначених висновків контролюючого органу, як наслідок, законності податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року 0000442202 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1793074 грн (за основним платежем - 1434459,00 грн, за штрафними санкціями - 358615,00 грн).

Свою позицію мотивували тим, що з аналізу положень пункту 196.1 статті 196 ПК України слідує, що операції з продажу (погашення, викупу) цінних паперів та корпоративних прав не є об`єктом оподаткування ПДВ у разі, якщо оплата їх вартості здійснюється: 1) за грошові кошти; 2) в обмін на цінні папери; 3) в обмін на корпоративні права. Водночас продаж (погашення, викуп) корпоративних прав або цінних паперів шляхом вчинення операцій з передачі інших активів (рухомого та нерухомого майна) є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки такі операції не включені до переліку операцій, що не є об`єктом оподаткування відповідно до положень пункту 196.1 статті 196 ПК України. Операції, що не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до статті 196 ПК України, відображаються в рядку 3 розділу I податкової декларації з ПДВ. Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року 678. Згідно з підпунктом 4 пункту 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість рядок 3 заповнюється платником, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі постачання та зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до вимог Кодексу.

За висновками судів облігації на етапі випуску (емісії) та погашення не визначаються як товари/послуги, у зв`язку з чим немає підстав для відображення обсягів залучених коштів у рядку 3 декларації з ПДВ. Натомість, у разі продажу у даному випадку облігацій внутрішньої державної позики України, а не емісії акцій ПрАТ УДП , як зазначає позивач, такі цінні папери набувають ознак товару у розумінні ПК України і операції з їх продажу підлягають включенню до рядка 3 Декларації з ПДВ.

При цьому, позивач за результатами року здійснював перерахунок частки використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях відповідно до статті 199 ПК України, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, однак, без урахування операцій з цінними паперами. Тому суди дійшли висновку про правомірність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на 1434459,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суди виходили з їх обґрунтованості.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, ПрАТ УДП подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 і статтю 199 ПК України. Свою позицію ПрАТ УДП обґрунтовує тим, що Товариство не мало обов`язку включати суму продажу цінних паперів у рядок 3 Декларації з ПДВ, оскільки такі операції не можна вважати як частину в загальному обсязі постачання. Застосування ж статті 199 ПК України можливе лише щодо подальшого продажу/постачання тих товарів/послуг, під час придбання яких формувався податковий кредит. Позивач набув право на облігації (операція з придбання цінних паперів в обмін на емітовані цінні папери), які на етапі придбання не визначалися як товари/послуги, а тому не мали жодного впливу на податковий кредит. Відповідно, відсутні суми податкового кредиту, які після продажу таких цінних паперів підлягали коригуванню відповідно до статті 199 ПК України.

Обґрунтовуючи доводи і вимоги касаційної скарги, ПрАТ УДП посилалося на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і доводило відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Ухвалою від 16 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження відповідно до наведеної підстави з метою перевірки доводів скаржника.

Відзив на касаційну скаргу від ГУ ДПС не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

У судовому засіданні Вишневська Г. В. , яка діяла в порядку самопредставництва ПрАТ УДП , підтримала вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в ній. Просила касаційну скаргу задовольнити, судові рішення в оскаржуваній частині скасувати і ухвалити нове про задоволення позову в цій частині. Наполягала на тому, що суми від продажу цінних паперів не можна вважати як частину в загальному обсязі постачання, а відтак, такі суми не повинні відображатися в загальних обсягах постачання. Також звертала увагу, що оскільки операції з цінними паперами на жодному з етапів не були об`єктом оподаткування ПДВ і не мали впливу на формування податкового кредиту, то відсутній податковий кредит, який підлягав би коригуванню на підставі статті 199 ПК України.

Ковтун Ю. Є. , яка діяла в порядку самопредставництва ГУ ДПС, проти доводів і вимог касаційної скарги заперечувала. Наполягала на правильності як висновків контролюючого органу, так і висновків судів попередніх інстанцій. Уточнила, що контролюючий орган лише змінив відсоткову частку податкового кредиту, яка підлягає коригуванню, врахувавши у складі загальних обсягів постачання суми від продажу цінних паперів.

Під час касаційного перегляду сторони повідомили, що безпосередньо розмір податкового кредиту, який було відкориговано, не є спірним. Спірним є саме питання наявності/відсутності підстав для врахування суми від продажу цінних паперів в загальних обсягах постачання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, а також доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є застосування підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 ПК України в контексті наявності/відсутності підстав вважати операцію з продажу ОВДП такою, що включається до загальних обсягів постачання для мети застосування статті 199 ПК України і розрахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Податкове повідомлення-рішення в частині, яка є предметом цього касаційного розгляду, складається із сум ПДВ, визначених контролюючим органом внаслідок зміни частки відповідно до статті 199 ПК України через включення суми від продажу цінних паперів до загального обсягу постачання позивача (52,5% у 2013 році і 2,5% у 2014 році) і пропорційному вирахуванню (зменшенню) на відповідний розмір податкового кредиту (на 52,5% у 2013 році і 2,5% у 2014 році). Це, власне і стало підставою для збільшення грошових зобов`язань позивачеві.

Відповідно до підпункту 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб`єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та іменних чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток, а також ювілейних і пам`ятних монет, які реалізуються для нумізматичних цілей та інших товарів/послуг, за які стягується окрема плата у вигляді фіксованої суми або відсотка;

Стаття 199 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правила пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту.

Так, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (пункт 199.1).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2).

Платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції (пункт 199.3).

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію) (пункт 199.4.).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку (пункт 199.5).

Пункт 199.6 статті 199 ПК України встановлює, що правила цієї статті не застосовуються та податковий кредит не зменшується в разі: проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу; постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій; проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу.

Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, законодавець чітко визначив випадки (операції), на які не поширюються правила статті 199 ПК України і податковий кредит не зменшується, серед яких відсутня операція з подальшого (після операції з емісії) продажу цінних паперів, що передбачена підпунктом 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 ПК України. Також варто зауважити, що стаття 199 ПК України недвозначно закріплює правило, за яким частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях розраховується, виходячи з загальних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Враховуючи, що позивач після здійснення операцій з емісії акцій здійснив подальший продаж ОВДП і за результатами такої операції отримав кошти, які, як встановили суди, були використані для погашення кредитних зобов`язань, така операція є постачанням товару і в розумінні статті 199 ПК України має враховуватися у складі обсягів неоподатковуваних операцій, як наслідок, в загальних обсягах постачання.

Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, здійснюючи за підсумками календарного року перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях, зобов`язаний був врахувати операції з продажу цінних паперів у складі загальних обсягів постачання.

Оцінюючи доводи позивача, колегія суддів виходить з того, що його позиція полягає у помилковому ототожненні правового регулювання, закріпленого у статті 199 ПК України, із тим, що закріплене у пункті 198.5 статті 198 ПК України. Саме задля застосування пункту 198.5 статті 198 ПК України обов`язковим є попереднє включення сум ПДВ, сплачених у вартості придбання конкретного товару, до складу податкового кредиту та дослідження обставин подальшого використання конкретно такого товару. У розумінні пункту 198.5 статті 198 ПК України відсутність обставин формування податкового кредиту під час придбання конкретного товару унеможливлює коригування податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов`язань.

Натомість, стаття 199 ПК України врегульовує питання пропорційного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту щодо тих товарів (робіт/послуг, необоротних активів), які підприємство одночасно використовує як в оподатковуваних податком на додану вартість, так і неоподатковуваних таким податком операціях, тобто, коли достовірно визначити конкретну суму ПДВ, яка підлягає коригуванню неможливо. Це і зумовлює вирахування саме частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, виходячи з сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку). При цьому, для включення сум постачання до сукупних обсягів немає вимоги, щоб предмет постачання обов`язково впливав на формування податкового кредиту, який має бути відкоригований із застосуванням розрахованої частки використання.

Відповідно, в межах цієї справи, питання наявності/відсутності у вартості ціни цінних паперів сум ПДВ під час їх придбання (емісії) і включення/не включення таких сум до складу податкового кредиту не має значення для застосування статті 199 ПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що контролюючий орган здійснив коригування податкового кредиту з порушенням норм ПК України, адже відсутні підстави вважати, що контролюючий орган відкоригував всю задекларовану позивачем суму податкового кредиту, а не ту частину, коригування якої здійснював безпосередньо сам позивач. Фактично, контролюючий орган лише змінив частку податкового кредиту, яка підлягає коригуванню, врахувавши у складі загальних обсягів постачання суми від продажу цінних паперів. Доказів про інше позивач не надав.

Крім того, як зазначили сторони у судовому засіданні суду касаційної інстанції між ними не існує спору щодо розміру податкового кредиту, який відкоригував контролюючий орган. Позивач заперечував сам факт необхідності врахування операції з продажу цінних паперів (ОВДП) під час здійснення перерахунку податкового кредиту, що, однак, є неправильним тлумаченням позивачем правового регулювання, закріпленого у статті 199 ПК України.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду. Висновок судів про правомірність податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року 0000442202 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1793074 грн (за основним платежем - 1434459,00 грн, за штрафними санкціями - 358615,00 грн) є правильним, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення в цій частині позовних вимог належить залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд повторно наголошує, що висновки судів в частині задоволених позовних вимог не переглядалися в касаційному порядку, а тому підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 341, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО" залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 липня 2025 року.

Судді М.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко

Источник — Единый государственный реестр судебных решений. Судебные решения открыты (ЗУ «О доступе к судебным решениям»), а сами акты являются официальными документами и не являются объектом авторского права. Мы не редактируем текст и не добавляем к нему оценок.

Сверить с реестром ↗