Постанова по делу № 386/745/22

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Calibri; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

Справа 386/745/22

Провадження 51-3996 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_7 ,

засудженого (відеоконференція) ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скарг у прокурора з доповненням, касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12022121110000144 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Гайворонський районний суд Кіровоградської області вироком від 15 листопада 2023 року визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень і призначив йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців; за ч. 1 ст. 119 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

На підставі положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

Суд першої інстанції встановив, що в липні 2012 року, точного часу та дати судом не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи в гаражі за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , в ящику з інструментами виявив предмет, ззовні схожий на пістолет, та чотири набої до вогнепальної зброї калібром 5,6 мм, які залишив зберігати за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

14.04.2022 в період з 00:20 по 01:50 працівниками поліції під час проведення огляду домоволодіння в приміщенні житлового будинку виявлено та вилучено пістолет, три набої до вогнепальної зброї та стріляну гільзу.

Крім того 13.04.2022 близько 22:00 ОСОБА_8 перебував у будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . В цей час на територію домоволодіння прийшов ОСОБА_9 , який, постукавши у вікно будинку, почав виражатись нецензурною лайкою та вимагав відчинити.

Внаслідок цього ОСОБА_8 , не з`ясовуючи, хто до нього прийшов, та не маючи наміру заподіяти ОСОБА_10 смерті, виявляючи необережність у виді злочинної недбалості, оскільки не передбачав наслідку у вигляді смерті потерпілого, хоча повинен і міг передбачити; взявши в приміщенні будинку пневматичний пістолет, який перероблено під пістолет для відстрілу набоїв калібру 5,6 мм, відчинив вхідні двері будинку та, стоячи в дверях будинку, побачивши за два метри від себе силует людини, який почав рухатися в його напрямку; не усвідомлюючи, однак маючи можливість в обстановці, яка склалася, усвідомлювати відсутність реального суспільного небезпечного посягання, здійснив один постріл з вищевказаного пістолета в голову ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.

Кропивницький апеляційний суд 30 травня 2024 року вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації діянь та призначеного покарання скасував і ухвалив в цій частині новий вирок.

Визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень і призначив йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим апеляційний суд остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Перекваліфіковуючи діяння ОСОБА_8 , апеляційний суд вказав, що усі встановлені обставини справи, зокрема, обстановка вчинення злочину (час, місце) відстань, з якої здійснювався постіл, знаряддя злочину, локалізація тілесних ушкоджень та поведінка ОСОБА_8 після цього вказують про наявність у нього умислу саме на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9 , а тому його дії за ч. 1 ст. 115 КК України органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.

Враховуючи викладене, апеляційним судом викладено формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України такого змісту.

13.04.2022 близько 22.00 ОСОБА_8 знаходився у будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . В цей час на територію домоволодіння ОСОБА_8 прийшов ОСОБА_9 , який, постукавши у вікно будинку, почав виражатись нецензурною лайкою та вимагав відчинити двері. В результаті у ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, взявши в приміщенні будинку пневматичний пістолет, який перероблено у пістолет для відстрілу набоїв калібру 5,6 мм, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 і бажаючи їх настання, відчинив вхідні двері будинку і здійснив один постріл з вищевказаного пістолету в голову ОСОБА_9 , спричинивши йому рану у ділянці лівої брови, що проникає у черепну порожнину із забоєм та розтрощенням головного мозку, субдуральної гематоми праворуч, субарахноїдального крововиливу, перелому кісток склепіння, основи черепа, крововиливу в м`які тканини голови. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21:30 ОСОБА_9 , не приходячи до свідомості, помер у лікарні.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

На обґрунтування своїх вимог прокурор вважає, що апеляційний суд не достатньо врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів; наслідки вчиненого, дані, що характеризують особу засудженого, який вину у вчиненому не визнав, не виражав жодного каяття по відношенню до вчиненого, не відшкодував потерпілій шкоду. Тому прокурор вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання, наближене до мінімального, є зам`яким.

Також прокурор подав доповнення до своєї касаційної скарги, у яких просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду також з мотивів порушення апеляційним судом положень ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, зокрема показів свідка ОСОБА_11 , а також з мотивів посилання апеляційним судом на недопустимий доказ, а саме на пояснення, надані обвинуваченим в ході проведення судово-психіатричної експертизи щодо нього.

Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_8 у своїх касаційних скаргах просять вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України, призначити за цією статтею покарання в межах санкції й остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Захисник та засуджений у своїх касаційних скаргах, які здебільшого є аналогічними за змістом, не погоджуються з кваліфікацією діянь ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Вважають, що з урахуванням часу вчинення кримінального правопорушення, конкретних обставин, поведінки потерпілого діяння засудженого правильно були кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 1 ст. 119 КК України.

При цьому посилаються на те, що потерпілий в темну пору доби, за відсутності штучного освітлення, в період дії комендантської години, неочікувано, без запрошення та дозволу проник на територію домоволодіння засудженого, став стукати по вікнах і висловлюватись нецензурною лайкою, чим поставив ОСОБА_8 в стан уявної оборони, внаслідок чого останній, неправильно оцінивши ситуацію, навмання вистрілив у силует, що призвело до фатальних наслідків. При цьому стверджують, що умислу на вбивство ОСОБА_9 засуджений не мав.

Також засуджений і захисник посилаються на істотні порушення вимог КПК України. Зокрема зазначають, що апеляційним судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів, а саме: перекваліфіковуючи діяння обвинуваченого, суд апеляційної інстанції послався на показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які апеляційним судом безпосередньо не допитувались, надавши їм при цьому іншу оцінку, ніж суд першої інстанції.

Захисник ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, у якому висловлює незгоду з доводами касаційної скарги і просить перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисники підтримали касаційні скарги сторони захисту і заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення з доповненням і частково підтримала касаційні скарги сторони захисту.

Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Приписами ст. 438 КПК Українивстановлено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

При цьому положеннями ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За вимогами ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Для постановлення такого судового рішення апеляційний суд із дотриманням визначеної главою 31 КПК України процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України, а також положенням статей 419, 420 КПК України.

При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.

Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК України, апеляційний суд повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази у провадженні у порядку, визначеному ч. 3 ст. 404 КПК України .

Разом з тим якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису та відеозапису тощо.

Однак апеляційним судом не дотримано цих вимог процесуального закону.

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що, ухвалюючи рішення про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 119 КК України, суд першої інстанції виходив з фактичних обставин, встановлених на підставі сукупності безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема документів та показань обвинуваченого, потерпілої, свідків.

При цьому, обґрунтовуючи свої висновки про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 КК України, у чому він обвинувачувався, на ч. 1 ст. 119 КК України, суд першої інстанції послався в першу чергу на показання потерпілої ОСОБА_16 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , які сприймались місцевим судом безпосередньо під час їх допиту в судовому засіданні.

Зокрема суд вказав, що відсутність у обвинуваченого ОСОБА_8 умислу на вбивство ОСОБА_9 об`єктивно підтверджується показами потерпілої ОСОБА_16 та свідків, які вказали, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були дружні стосунки, вони ніколи не конфліктували.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому відповідне покарання. Також прокурор просив повторно дослідити письмові матеріали кримінального провадження.

Апеляційний суд частково задовольнив клопотання прокурора, повторно допитав обвинуваченого та обмежився дослідженням висновку експерта від 26.05.2022 565 щодо тілесних ушкоджень та причин смерті потерпілого, протоколу огляду місця події від 14.04.2022, протоколу проведення слідчого експерименту від 15.04.2022 року за участю ОСОБА_8 , висновку судово-психіатричного експерта від 27.05.2022 153, характеризуючими даними, й дійшов до переконання про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому, не погоджуючись з судом першої інстанції та обґрунтовуючи свої висновки щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, апеляційний суд, не допитуючи свідків, виклав у вироку показання свідка ОСОБА_11 у власній редакції й на їх підставі встановив нові фактичні обставини, зокрема вказав про наявність конфлікту, сварки між ОСОБА_8 та ОСОБА_19 у день вчинення кримінального правопорушення; висловив незгоду з судом першої інстанції про дружні та приятельські стосунки між потерпілим та обвинуваченим.

Таким чином, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 119 КК України і ухвалюючи новий вирок, у якому його діяння кваліфіковане за ч. 1 ст. 115 КК України, суд апеляційної інстанції не дослідив безпосередньо доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, однак при цьому встановив на їх підставі нові фактичні обставини і надав їм власну, відмінну від позиції місцевого суду оцінку, що суперечить вимогам ст. 23 КПК України.

Крім цього, на підтвердження висновків про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України апеляційний суд у вироку послався на перші пояснення підозрюваного , отримані на початковому етапі досудового розслідування, а також на пояснення ОСОБА_8 комісії лікарів психіатрів, які зазначені у висновку 153 від 22.05.2022.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадження щодо злочинів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Тобто пояснення не є джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів.

За змістом позиції об`єднаної палати ККС ВС від 03 квітня 2023 року у справі 537/984/20 суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того, чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені порушення КПК України є істотними, оскільки могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі в аспекті правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання, колегія суддів не вважає їх обґрунтованими, вбачаючи, що за умови підтвердження у порядку, передбаченому КПК України, правильності кваліфікації дій засудженого саме за ч. 1 ст. 115 КК України в такому ж обсязі обвинувачення; враховуючи аналогічні обставини, які обтяжують та/чи пом`якшують покарання, а також аналогічні дані про особу обвинуваченого, покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років вбачається достатнім для виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Таким чином, враховуючи, що прокурор у касаційній скарзі також висловлює прохання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового апеляційного розгляду, колегія суддів вбачає, що касаційні скарги засудженого, захисника та прокурора підлягають задоволенню частково, вирок Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в апеляційному суді.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати вищенаведене й постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

При цьому колегія суддів касаційного суду з метою недопущення будь-якого впливу на позицію суду при новому розгляді, не вбачає доцільним висловлюватися щодо обґрунтованості інших доводів касаційних скарг засудженого та захисника, аналіз яких може бути пов`язаний з необхідністю дослідження фактичних обставин справи, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Крім цього, беручи до уваги, що вирок апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, й відповідно вирок суду першої інстанції стає таким, що не набрав законної сили, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_8 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тому, керуючись положеннями статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора з доповненням, касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 13 лютого 2025 року включно.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3