Постанова по делу № 761/24775/19

Times New Roman CYR; Calibri; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа 761/24775/19

провадження 51-7081 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року (справа 761/6230/17) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:019:0114.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою про відмову у задоволенні клопотання, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог представник посилається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року кримінальне провадження 12016110000000169 від 26 травня 2016 року за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито, однак, всупереч положенням ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК), при вирішенні питання про закриття вказаного кримінального провадження судом не було прийнято рішення про долю речових доказів, в тому числі, земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:019:0114, яка на праві власності належить ОСОБА_7 , що і стало підставою для звернення до місцевого суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Проте, як зазначає представник, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, а суд апеляційної інстанції, помилково сприйнявши зазначену ухвалу як ухвалу слідчого судді, постановлену в порядку ч. 1 ст. 174 КПК, а не як ухвалу суду, постановлену в порядку ч. 4 ст. 174 КПК, дійшов передчасного та хибного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Звертає представник увагу і на ту обставину, що в іншій аналогічній та подібній ситуації Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та прийняв відповідне рішення (ухвала від 25 січня 2022 року у справі 761/24775/19).

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу представника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доступ до правосуддя як один з основоположних принципів верховенства права гарантований Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Воловік проти України зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року (справа 761/6230/17) на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:019:0114, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року.

Обґрунтовуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що:

- ч. 1 ст. 392 КПК не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвал суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, поданого у порядку ч. 1 ст. 174 КПК;

- чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судді суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 174 КПК, постановлення судом ухвали про розгляд клопотання про скасування арешту майна можливо лише під час судового провадження.

Пунктом 24 ст. 3 КПК передбачено, що судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами;

У ч. 4 ст. 174 КПК передбачено, що вирішення питання щодо скасування арешту майна здійснюється одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Водночас, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року клопотання захисника задоволено, ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 364 КК, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження 12016110000000169 від 26 травня 2016 року за ч. 2 ст. 364 КК - закрито.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 15 квітня 2024 року в справі 554/2506/22 (провадження 51-4350 кмо 23), за приписами ч. 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, суддя суду апеляційної інстанції не врахував вищезазначені положення КПК та зазначивши суперечливі твердження про те, що положеннями ч. 1 ст. 392 КПК не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, поданого у порядку ч. 1 ст. 174 КПК, а також про те, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна, свого рішення в цій частині належним чином не мотивував, в тому числі з огляду на те, що:

- кримінальне провадження 12016110000000169 від 26 травня 2016 року за ч. 2 ст. 364 КК стосовно ОСОБА_8 закрито ще до звернення з таким клопотанням, про що також безпосередньо було зазначено в апеляційній скарзі;

- законом не може бути передбачено оскарження рішень, які постановлені поза межами процесуальної процедури.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, постановлене поза межами процедури, передбаченої КПК, з огляду на положення, передбачені п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 6 ст. 9, п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК, є передчасним, а вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Такі висновки колегії суддів в цілому узгоджуються з позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі 554/2506/22 (провадження 51-4350 кмо 23).

З огляду на зазначене, доводи представника про те, що суд апеляційної інстанції, помилково сприйнявши ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна як ухвалу слідчого судді, постановлену в порядку ч. 1 ст. 174 КПК, а не як ухвалу суду, постановлену в порядку ч. 4 ст. 174 КПК, дійшов передчасного та хибного висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, також не заслуговують на увагу з огляду на те, що в такому порядку питання про скасування арешту майна може вирішуватися лише одночасно з вирішенням питання про закриття кримінального провадження судом, проте, як убачається зі змісту матеріалів провадження та самої касаційної скарги, питання про закриття провадження було вирішено раніше, і таке рішення, в порядку ч. 4 ст. 174 КПК, не оскаржувалося.

Що стосується доводів представника про те, що в іншій аналогічній та подібній ситуації Київський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та прийняв відповідне рішення , то колегія суддів зауважує, що в даному випадку предметом перегляду суду касаційної інстанції є лише ухвала Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду позбавлена можливості надавати оцінку іншому судовому рішенню, зазначеному у касаційній скарзі.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга представника підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала судді суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту - скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3