Постанова по делу № 990/189/23

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Tahoma;

; ; ;

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

Справа 990/189/23

Провадження 11-66заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Лук`яненко О. О.,

позивачки ОСОБА_1.,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Леошка Д.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 лютого 2024 року (судді Губська О. А., Білак М. В., Єресько Л. О., Жук А. В., Соколов В. М.) у справі 990/189/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень у частині, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 26 липня 2023 року 37/зп-23 в частині абзацу другого частини першої резолютивної частини щодо ОСОБА_1 (далі - рішення 37/зп-23);

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 26 липня 2023 року 39/зп-23 в частині першій резолютивної частини щодо ОСОБА_1 та в частинах п`ятій - сьомій резолютивної частини (далі - рішення 39/зп-23);

- зобов`язати ВККС затвердити результати кваліфікаційного іспиту, складеного ОСОБА_1 2 серпня 2019 року зі спеціалізації місцевого загального суду, 5 серпня 2019 року зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, 6 серпня 2019 року зі спеціалізації місцевого господарського суду, як особи, яка склала кваліфікаційний іспит, та внести результати кваліфікаційного іспиту в рейтинг кандидатів на посаду судді та резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого суду, затверджений 1 серпня 2023 року рішенням 45/зп-23 Про затвердження рейтингів кандидатів на посаду судді та резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого суду в нових редакціях .

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка доводить, що рішення від 26 липня 2023 року 37/зп-23 і 39/зп-23 у частинах, які її стосуються, відповідач прийняв протиправно, необґрунтовано, не у спосіб, передбачений законом, з порушеннями принципу участі у прийнятті рішення і принципів рівності перед законом та пропорційності.

3. Так, позивачка зазначає, що в межах проходження конкурсу на посаду судді місцевого суду 2 серпня 2019 року вона виконала анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, 5 серпня 2019 року - зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, а 6 серпня 2019 року - зі спеціалізації місцевого господарського суду. 26 липня 2023 року Комісія прийняла рішення 37/зп 23, яким затвердила кодовані результати анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року 107/зп-19, та водночас визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту порушення норм Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням ВККС від 3 жовтня 2018 року 211/зп-18 (далі - Положення 211/зп-18), нею як кандидатом на посаду судді (зафіксовано 2 серпня 2019 року), є істотним та має наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Того ж дня ВККС прийняла рішення 39/зп-23, яким визнала, що зафіксоване під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення 211/зп-18 є істотним та має наслідком визнання ОСОБА_1 такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

4. Не погоджуючись із таким висновком відповідача, позивачка наполягає, що оспорювані рішення у відповідній частині відповідач прийняв з грубим порушенням законодавства та її прав, оскільки в основу цих рішень покладено висновки, не підтверджені жодними доказами. На переконання позивачки, ці рішення відповідач ухвалив на підставі припущення, що суперечить частині третій статті 62 Конституції України.

5. Позивачка наполягає, що єдиною умовою, визначеною Законом України від 2 червня 2016 року 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII), для визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит, є набрання менше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, при цьому вона за усіма спеціалізаціями набрала більше 75 відсотків максимально можливого бала кваліфікаційного іспиту, тому й вважає, Комісія не мала підстав для визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит. На цій підставі позивачка стверджує, що ВККС вийшла за межі повноважень та ухвалила щодо неї незаконні рішення про визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, чим порушила вимоги статті 19 Конституції України та статті 78 Закону 1402-VIII. Поряд із цим позивачка зауважує, що в рішенні 37/зп-23 відповідач не мотивував використання у ньому поняття академічна доброчесність , як і того, у чому полягає обґрунтований сумнів у її доброчесності, що позивачка вважає порушенням частини п`ятої статті 101 Закону 1402-VIII.

6. Позивачка також переконує, що ВККС, приймаючи оспорювані рішення у відповідній частині, порушила принципи пропорційності та рівності перед законом. У цьому контексті позивачка наполягає, що визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит за всіма трьома спеціалізаціями у зв`язку з виявленням порушення під час написання одного практичного завдання має налідком надмірне обмеження її права на участь у конкурсах на зайняття посади судді з інших спеціалізацій, а також несе негативні репутаційні ризики для її подальшої юридичної кар`єри, не співмірні з цілями застосованого заходу. Позивачка також вважає, що відповідач вдався до дискримінаційного підходу в оцінюванні кандидатів, які набрали менше 75 % максимально можливого бала за однією спеціальністю, та кандидатів, щодо яких складено протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією, але їх визнано такими, що не склали кваліфікаційний іспит за всіма спеціалізаціями.

7. Крім того, позивачка доводить, що Комісія протиправно не запросила її на своє засідання, чим позбавила її права надати пояснення щодо причин, з яких вона лишила при собі телефон.

8. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що оспорювані рішення у відповідній частині є такими, що ухвалені з дотриманням процедури та визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріїв щодо рішень суб`єктів владних повноважень для визнання їх правомірними.

9. На обґрунтування відзиву представник відповідача, зокрема, зазначив, що допущене позивачкою порушення є проявом якостей, які несумісні зі статусом майбутнього судді, негативно впливають на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу та ставлять під обґрунтований сумнів питання її доброчесності, отже, це порушення є істотним та слугує безумовною підставою для припинення участі позивачки у кваліфікаційному іспиті й визнання її такою, що не склала цей іспит відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18.

10. Представник відповідача вважає безпідставними твердження позивачки про невикористання нею мобільного телефону під час складання іспиту, відсутність інформації щодо того, чи користувалася вона телефоном та чи вплинула інформація, яка містилася в ньому, на складення кваліфікаційного іспиту, оскільки факт недотримання позивачкою обов`язку учасника іспиту покласти на час складення іспиту особисті речі до призначеного для цього пакета зафіксований у протоколі реєстрації порушень та не заперечується позивачкою і сам цей факт є порушенням порядку складання кваліфікаційного іспиту, який кореспондує із визначеною підпунктом 6 пункту 17.2 розділу IV Положення 211/зп-18 забороною використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених цим Положенням.

11. Крім того, представник відповідача повідомив, що зазначення в рішенні 37/зп-23 про фіксування факту використання позивачкою офіційних текстів рішень Конституційного суду України є опискою, допущеною під час складання паперового тексту цього рішення, яку Комісія виправила відповідним рішенням.

12. Стосовно питання участі позивачки у прийнятті оспорюваних рішень представник відповідача зазначив, що інформація про засідання Комісії і порядок денний на 26 липня 2023 року були оприлюднені завчасно і Комісія не була зобов`язана повідомляти позивачку про це за допомогою поштового зв`язку.

13. 28 жовтня 2023 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява позивачки від 26 жовтня 2023 року, у якій вона, покликаючись на частину першу статті 47 КАС України, просила визнати протиправним та скасувати ще й рішення ВККС від 14 вересня 2023 року 95/зп-23 Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів (далі - рішення 95/зп-23).

14. На обґрунтування такої позовної вимоги позивачка зазначила, що вона (вимога) стосується попередніх позовних вимог і є додатковою вимогою, оскільки рішення 95/зп-23 впливає на її права та ефективність судового захисту як таке, що не дає їй можливості відновити своє право доступу до професії судді в обраний нею спосіб захисту.

15. Ухвалою від 30 жовтня 2023 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у прийнятті вказаної заяви відмовив.

16. Постановляючи цю ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Однак позивачка, за висновком суду першої інстанції, не збільшила позовні вимоги, не змінила предмет або підстави позову, а доповнила позов фактично новою позовною вимогою, яка за своєю суттю є окремою позовною вимогою та повинна розглядатися в іншому провадженні.

17. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття заяви, оскільки нова позовна вимога та раніше заявлені позивачкою позовні вимоги не пов`язані між собою у розумінні статті 172 КАС України.

Обставини справи

18. Рішенням від 3 квітня 2017 року 28/зп-17 ВККС оголосила добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.

19. ОСОБА_1 була допущена до участі у цьому доборі.

20. 24 червня 2019 року ВККС ухвалила рішення 107/зп-19 про призначення кваліфікаційного іспиту в межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року 28/зп-17, яким визначила черговість етапів проведення кваліфікаційного іспиту, зокрема призначила дати виконання анонімних письмових практичних завдань, а саме:

- зі спеціалізації місцевого загального суду - 2, 7, 12, 15, 20 та 27 серпня 2019 року;

- зі спеціалізації місцевого адміністративного суду - 5, 8, 13, 16, 21 та 28 серпня 2019 року;

- зі спеціалізації місцевого господарського суду - 6, 9, 14, 19, 22 та 29 серпня 2019 року.

21. Рішенням ВККС України від 1 серпня 2019 року 141/зп-19 до виконання анонімних письмових практичних завдань допущено 368 кандидатів на посаду судді, зокрема й позивачку.

22. 2 , 5 та 6 серпня 2019 року ОСОБА_1 виконала анонімне письмове практичне завдання зі спеціалізацій місцевого загального суду (код учасника іспиту - 0040546), місцевого адміністративного суду (код учасника іспиту - 0099424) та місцевого господарського суду відповідно (код учасника іспиту - 0048563).

23. 2 серпня 2019 року о 15 год 50 хв у межах виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду уповноважені представники ВККС склали протокол стосовно вчинення порушення учасником іспиту з індивідуальними кодом 0040546 (далі - Протокол). Відповідно до цього Протоколу датою порушення є 2 серпня 2019 року; час порушення - 12 год 20 хв.

У Протоколі зазначено, що уповноважений представник Комісії попросив позивачку після її повернення із вбиральні продемонструвати мобільний пристрій, який на цю вимогу вона дістала зі свого одягу. Під час перевірки мобільного пристрою уповноважений представник Комісії виявив декілька вкладок, пов`язаних з написанням практичного завдання, та зробив фото двох таких вкладок на свій мобільний пристрій, які долучено до цього Протоколу (додаток 1). До Протоколу також долучено пояснення позивачки (додаток 3).

Згідно з додатком 1 до Протоколу виявлені вкладки містять копію тексту проєкту резолютивної частини вироку та копію сторінки лекції зі статтею 300 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У поданих Комісії поясненнях (додаток 3 до Протоколу) ОСОБА_1 зазначила, що копії проєкту вироку (де злочин кваліфікувався за статтею 186 КК України) та лекції (зі статтею 300 КК України) не стосуються її практичного завдання за статтею 296 КК України. Поряд із цим ОСОБА_1 зазначила, що вона має право навчатись та повторювати засвоєні знання у будь-який час, у тому числі перечитувати їх з мобільного телефону, а збереження матеріалів, що вивчаються, у мобільному телефоні, на її думку, не є підставою для відповідальності. Водночас ОСОБА_1 наголосила, що ці матеріали не є тотожними із завданням іспиту.

24. 26 липня 2023 року Комісія ухвалила рішення 37/зп-23, пунктом 1 якого визнала, що зафіксоване під час складення кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року 107/зп-19, порушення Положення 211/зп-18, зокрема, кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом 0040546 (зафіксовано 2 серпня 2019 року) є істотним та має наслідком визнання особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Це рішення ВККС прийняла, з-поміж іншого, з посиланням на підпункт 5 пункту 17.1, підпункт 6 пункту 17.2, підпункт 3 пункту 17.3 розділу IV та підпункт 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18, частину першу статті 69, частину першу статті 70, частину двадцять першу статті 95 Закону 1402-VIII і водночас з таких мотивів.

Аналіз конституційних та законодавчих положень, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді, дозволяє дійти висновку, що це складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та доброчесних (високоморальних, гідних) кандидатів на посаду судді.

Добір неможливо провести без дотримання загальних засад. При цьому принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості тощо. Керуючись зазначеними засадничими положеннями, Комісія має безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті моральні якості кандидата.

Авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливо, щоб кандидат на посаду судді не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може поставити під сумнів його відповідність вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону 1402-VIII.

Нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом якостей, які не сумісні зі статусом майбутнього судді та мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

Дослідивши протоколи реєстрації порушень з долученими до них додатками та поясненнями кандидатів, члени Комісії дійшли згоди, що зазначені вище порушення є істотними, оскільки суперечать принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні 211/зп-18. Отже, кандидатами на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та 0090698 (кожним у свій спосіб) допущено істотні порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту, які ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності таких осіб, що є безумовною підставою для припинення їх участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18.

Ураховуючи вказані вище обставини, Комісія вирішила припинити участь в іспиті кандидатів на посаду судді з індивідуальними кодами 0040546, 0095760, 0015615, 0005637, 0076518, 0040827, 0045432, 0075046 та 0090698 та визнати їх такими, що не склали кваліфікаційний іспит.

Одночасно з цим пунктами 2, 3, 4 рішення 37/зп-23 ВККС затвердила кодовані результати виконаних кандидатами анонімних письмових практичних завдань: зі спеціалізації місцевого загального суду під час кваліфікаційного іспиту (додаток 1); зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (додаток 2); зі спеціалізації місцевого господарського суду (додаток 3).

25. Також 26 липня 2023 року ВККС ухвалила рішення 39/зп-23 про затвердження декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань та загальних результатів кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року 107/зп-19.

У мотивувальній частині цього рішенні ВККС зазначила, що мінімально допустимий бал іспиту за однією спеціалізацією - 157,5. Водночас Комісія указала, що згідно з пунктом 12 розділу VI Положення 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспит, у разі: 1) набрання менше 75 % максимально можливого бала за складення першого етапу іспиту (тестування); 2) ненабрання мінімальної кількості балів, визначених пунктом 11 цього розділу; 3) неявки на один або більше етапів іспиту; 4) відмови від складення одного або більше етапів іспиту; 5) допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

Пунктом 1 цього рішення Комісія визнала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення 211/зп-18 кандидатами, зокрема ОСОБА_1 , є істотними та мають наслідком визнання осіб такими, що не склали кваліфікаційний іспит.

Пунктами 2-7 рішення 39/зп-23 ВККС затвердила декодовані результати виконаного під час кваліфікаційного іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізацій місцевого загального суду, місцевого адміністративного суду та місцевого господарського суду й загалом результати кваліфікаційного іспиту із цих спеціалізацій.

Пункт 78 додатка 4 до рішення 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого загального суду:

- у цьому пункті вказано, що ОСОБА_1 за тестування (код 0062233) набрала 87,75 бала і за практичне завдання (код 0040546) - 89,5 бала;

- у графі Результат іспиту зазначено, що ОСОБА_1 набрала загальну кількість балів - 177,25 і має результат не складено .

Пункт 66 додатка 5 до рішення 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого адміністративного суду:

- у цьому пункті зазначено, що ОСОБА_1 за тестування (код 0062233) набрала 87,75 бала і за практичне завдання (код 0099424) - 87,5 бала;

- у графі Результат іспиту зазначено, що ОСОБА_1 набрала загальну кількість балів - 175,25 і має результат не складено .

Пункт 67 додатка 6 до рішення 39/зп-23 стосується результату кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 зі спеціалізації місцевого господарського суду:

- у цьому пункті зазначено, що ОСОБА_1 за тестування (код 0062233) набрала 87,75 бала і за практичне завдання (код 0048563 - 78 балів;

- у графі Результат іспиту зазначено, що ОСОБА_1 набрала загальну кількість балів - 165,75 і має результат не складено .

26. Вважаючи рішення ВККС від 26 липня 2023 року 37/зп-23 та 39/зп-23 протиправними в частинах, які її стосуються, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з цим позовом.

27. Рішенням від 7 вересня 2023 року 82зп-23 ВККС виправила описку в рішенні 37/зп-23, замінивши індивідуальний код 0040546 в абзаці другому на сторінці 3 на індивідуальний код 0075046 .

У мотивувальній частині цього рішенні ВККС зазначила, що під час виготовлення рішення 37/зп-23 в ньому допущено описку, а саме: неправильно зазначено індивідуальний код кандидата на посаду судді 0040546 замість 0075046 (абзац другий на сторінці 3). При цьому Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що описка є технічною, не впливає на вирішення питання загалом та потребує виправлення відповідно до приписів підпункту 4.13.10 пункту 4.13 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року 81/зп-16.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

28. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

29. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що норми Положення 211/зп-18 передбачають для ВККС свободу розсуду в оцінці істотності порушення, допущеного кандидатом під час кваліфікаційного іспиту. Під час вирішення питання про наявність порушення та оцінки його істотності ВККС має забезпечити повноту з`ясування обставин щодо вірогідного порушення учасником порядку складення іспиту, безпосередньо дослідити наявні матеріали, врахувати істотні для справи обставини й надати оцінку доречним аргументам кандидата. У випадку позивачки істотність вчиненого нею порушення Комісія мотивувала тим, що його вчинення суперечить принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні 211/зп-18, та ставить під обґрунтований сумнів питання доброчесності кандидата, що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18.

30. При цьому суд першої інстанції зауважив, що норми Положення 211/зп-18 не визначають критеріїв, які б надавали можливість кваліфікувати порушення порядку складення іспиту як істотне. Тобто, з одного боку, ВККС наділена досить широкою свободою розсуду при оцінці допущеного порушення порядку складення іспиту на предмет його істотності, з іншого - нормативна невизначеність (неврегульованість) цього питання, тобто відсутність чітких зрозумілих для кожного учасника орієнтирів, зобов`язує ВККС належно мотивувати її висновки, якщо вона вважатиме, що допущене учасником порушення порядку складення іспиту є істотним, тобто вагомим настільки, щоб це безумовно мало наслідком його дискваліфікацію.

31. Надаючи оцінку законності й обґрунтованості оспорюваних рішень у відповідній частині, суд першої інстанції врахував, що об`єктивна сторона порушення, яке ставиться у провину позивачці (порушення підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу ІV Положення 211/зп-18), полягає у використанні під час виконання практичного завдання джерел інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 цього ж розділу Положення 211/зп-18, яким унормовано, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд). Суд першої інстанції виснував, що закріплені наведеними правовими нормами правила щодо переліку актів, які можна використовувати, а також заборони використання всіх інших джерел є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння. При цьому факт перебування безпосередньо у позивачки, а не в спеціальному пакеті мобільного телефону, який містить інформацію прикладного змісту до суті іспиту, тобто забороненого джерела, належним чином зафіксований працівником ВККС, підтверджується наявними у справі доказами і позивачкою не заперечується. Тобто цей факт не потребує доказування.

32. Суд першої інстанції відхилив доводи позивачки про невикористання (незастосування) цього джерела інформації під час виконання практичного завдання, зазначивши, що термін використання у розумінні заборони, встановленої підпунктом 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення 211/зп-18, не можна тлумачити таким чином, що учасник має право мати при собі (мати реальну фізичну можливість використати), але не має права його застосовувати при виконанні завдання. За висновком суду першої інстанції, сама наявність у розпорядженні позивачки забороненого джерела інформації підпадає під заборонені Положенням 211/зп-18 дії і становить склад порушення порядку складення іспиту. Поряд із цим суд першої інстанції наголосив, що у спірній ситуації немає потреби доводити факт використання як активну дію (списування), оскільки термін використовувати у розумінні Положення 211/зп-18, за висновком суду першої інстанції, має ширше значення, аніж списування й передбачає також можливість, реальну фізичну змогу конкурсанта застосувати заборонене джерело інформації, тобто наявність такого забороненого джерела у розпорядженні конкурсанта.

33. Дослідивши зміст оспорюваних рішень у відповідній частині, суд першої інстанції встановив, що відповідач надав вичерпну оцінку допущеному позивачкою порушенню порядку складення кваліфікаційного іспиту та обґрунтував власні мотиви, з яких він розцінив це порушення як істотне. При цьому суд першої інстанції не встановив правових підстав вважати, що викладені в оспорюваних рішеннях висновки щодо обставин є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

34. На підставі зазначеного суд першої інстанції виснував, що оспорювані позивачкою рішення відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому не підлягають скасуванню судом. У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив з огляду на їхній похідний характер.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

35. ОСОБА_1 не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 лютого 2024 року і подала апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати протиправним і скасувати рішення 37/зп-23 в частині абзацу другого частини першої резолютивної частини щодо ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати рішення 39/зп-23 в частині першій резолютивної частини щодо ОСОБА_1 та в частинах п`ятій - сьомій резолютивної частини;

- зобов`язати ВККС затвердити результати кваліфікаційного іспиту, складеного ОСОБА_1 2 серпня 2019 року зі спеціалізації місцевого загального суду, 5 серпня 2019 року зі спеціалізації місцевого адміністративного суду, 6 серпня 2019 року зі спеціалізації місцевого господарського суду, як особи, яка склала кваліфікаційний іспит, та внести результати кваліфікаційного іспиту в рейтинг кандидатів на посаду судді та резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого суду, затверджений 1 серпня 2023 року рішенням 45/зп-23 Про затвердження рейтингів кандидатів на посаду судді та резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевого суду в нових редакціях ;

- визнати протиправним і скасувати рішення 95/зп-23.

36. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення суд першої інстанції ухвалив з порушенням вимог статей 2, 246 КАС України, що, на її думку, призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

37. Так, скаржниця наполягає, що суд першої інстанції не мав би керуватися нормами Положення 211/зп-18, яким, як вона вважає, ВККС надано ширші повноваження, аніж передбачені законом. При цьому скаржниця зазначає, що суд першої інстанції в спірному рішенні послався на статтю 78 Закону 1402-VIII, але частину сьому не застосував і не пояснив, чому відмовив у її застосуванні, хоча це єдина норма закону, на підставі якої ВККС може ухвалювати рішення про визнання особи такою, що склала або не склала кваліфікаційний іспит. Поряд із цим скаржниця зауважує, що суд першої інстанції не оцінив застосування ВККС частини двадцять першої статті 95 Закону 1402-VIII, яка стосується добору кандидатів на посаду члена ВККС.

38. Скаржниця також стверджує, що оскаржуване судове рішення суд першої інстанції ухвалив, не перевіривши, чи прийняв відповідач оспорювані рішення з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, та пропорційності. У цьому контексті скаржниця наполягає, що ВККС застосовано дискримінаційний підхід стосовно кандидатів на посаду судді, які набрали менше 75 % максимально можливого бала та визнані такими, що не склали кваліфікаційного іспиту лише з однієї спеціалізації, та кандидатів на посаду судді, щодо яких складено протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією, з усіх інших спеціалізацій порушень не виявлено та які отримали високі бали, але їх визнано такими, що не склали кваліфікаційного іспиту за всіма спеціалізаціями. Застосування відповідачем різних правових наслідків до цих двох груп кандидатів, на переконання скаржниці, є порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). При цьому скаржниця зазначає, що вона мала законні сподівання на продовження участі в доборі, оскільки після 2 серпня 2019 року Комісія допустила її до участі в наступних етапах кваліфікаційного іспиту, однак ВККС, порушивши принцип пропорційності, як уважає скаржниця, визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит за всіма трьома спеціалізаціями у зв`язку з виявленням порушення під час написання одного практичного завдання, що має наслідком надмірне обмеження її права на участь у конкурсах на зайняття посади судді з інших спеціалізацій, а також має негативні репутаційні ризики для її подальшої юридичної кар`єри, що неспівмірно цілям застосованого заходу.

39. Скаржниця також зазначає, що суд першої інстанції не оцінив її доводів про порушення відповідачем її права на участь у прийнятті рішення стосовно неї, а також про те, що ВККС не підтвердила повноваження представника на складання протоколу порушення, на огляд особистих речей кандидатів, що, як вона вважає, ставить під сумнів їх легітимність та можливість вчиняти дії, які в подальшому стали підставою для порушення її прав.

40. Скаржниця наполягає, що відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. При цьому скаржниця зазначає, що згідно з Протоколом представник ВККС запропонував їй продемонструвати мобільний пристрій, перевіривши який, він виявив вкладки з інформацією, яка може бути пов`язана з написанням практичного завдання, тобто представник ВВКС самостійно і без дозволу вибрав файли, як уважає скаржниця, можливо, маючи суб`єктивне ставлення до неї. Поряд із цим скаржниця наполягає, що жодна з вибраних представником ВККС вкладок з інформацією, не могла бути пов`язана з написанням практичного завдання в силу різних кваліфікацій. Крім того скаржниця зазначає, що представник ВККС відкрив її електронну пошту (на фото запис в браузері mail - attachment. googleuser ) і сфотографував її вміст, а несанкціонований доступ до особистого листування є порушенням статті 8 Конвенції.

41. Крім того, скаржниця вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив заяву, яку вона подала у вересні 2023 року в порядку статті 47 КАС України, оскільки вимога про визнання протиправним та скасування рішення 95/зп-23, на її переконання, є похідною та дозволила б у ефективний спосіб захистити її права без звернення до суду з іншим позовом.

Позиція інших учасників справи

42. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух апеляційної скарги

43. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 квітня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 25 квітня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

44. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

45. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

46. За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

47. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

48. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

49. За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

50. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

51. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

52. Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

Так, частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (стаття 14 Конвенції).

53. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

54. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

55. Варто зауважити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у світлі її преамбули, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

56. Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (див. mutatis mutandis рішення від 7 серпня 1996 року у справі С. проти Бельгії (С. v. Belgium), заява 21794/93, параграф 25). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (див. mutatis mutandis рішення від 27 липня 2004 року у справі Сідабрас та Джяутас проти Литви (Sidabras and Dziautas v. Lithuania), заяви 55480/00 та 59330/00, параграф 47).

57. У цій справі позивачка оспорює рішення ВККС, прийняті щодо неї у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду за результатами складення кваліфікаційного іспиту, що мали наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит, та мають негативний вплив на гарантоване статтею 8 Конвенції право на повагу до приватного життя в аспекті доступу до обраної професії та захисту ділової репутації.

58. Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, що було здійснене згідно із законом , переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї цілі / цих цілей.

59. Отже, у розглядуваній справі перед судом постало завдання оцінити рішення ВККС, за яким відбулося втручання у приватне життя позивачки, за трьома наведеними аспектами за статтею 8 Конвенції (оцінка законності, законної мети та необхідності такого втручання ).

60. Так, відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

61. За змістом частини першої статті 69 Закону 1402-VIII (тут і далі у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

62. Частиною першою статті 92 Закону 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

63. Статтею 93 Закону 1402-VIII визначено повноваження Комісії, до яких згідно з пунктом 2 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту.

64. Відповідно до частини першої статті 70 Закону 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

65. Згідно із частиною першою статті 72 Закону 1402-VIII добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту.

66. Так, частинами першою - п`ятою статті 78 Закону 1402-VIII передбачено, що кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складення кандидатом на посаду судді письмового анонімного тестування та виконання анонімно письмового практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону та веденні судового засідання.

Кваліфікаційний іспит проводиться ВККС у спеціально обладнаному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. На кожному його етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, професійних організацій правників, а також правозахисних організацій.

Порядок складення кваліфікаційного іспиту, методика оцінювання кандидатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

67. Згідно із частинами сьомою та восьмою статті 78 Закону 1402-VIII якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного іспиту не раніш як через два роки.

68. ВККС зараховує до резерву на заміщення вакантних посад суддів тих кандидатів, які набрали не менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту (частина десята статті 78 Закону 1402-VIII).

69. Відповідно до частини п`ятої статті 101 Закону 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

70. Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону 1402-VIII).

71. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 узяла участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному рішенням ВККС від 3 квітня 2017 року 28/зп-17, та була допущена до складення кваліфікаційного іспиту.

72. Відповідно до частини п`ятої статті 78 Закону 1402-VIII ВККС затверджено Положення 211/зп-18 (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачкою кваліфікаційного іспиту), яке визначає порядок складення кваліфікаційного іспиту кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, в межах процедури добору, особами, які відповідно до Закону мають право бути допущеними до складення такого іспиту повторно та складення наступного іспиту, а також методику оцінювання кандидатів на посаду судді.

73. Пунктом 5 розділу I цього Положення визначено, що принципами іспиту є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об`єктивність, неупередженість та повага до прав людини.

74. Іспит проводиться шляхом складення письмового анонімного тестування (далі - тестування) та виконання анонімного письмового практичного завдання (далі - практичне завдання) зі спеціалізації місцевого загального суду та/або місцевого адміністративного суду та/або місцевого господарського суду на вибір кандидата на посаду судді (пункту 6 розділу I Положення 211/зп-18).

75. За змістом пункту 7 розділу I Положення 211/зп-18 складення кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді включає, зокрема, такі етапи: 1) складення тестування щодо виявлення належних теоретичних знань; 2) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 3) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією); 4) виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду (у разі виявлення кандидатами на посаду судді бажання бути суддею за цією спеціалізацією).

Черговість етапів проведення виконання практичного завдання зі спеціалізацій визначається рішенням Комісії.

76. Пунктом 6 розділу ІI Положення 211/зп-18 визначено, що на етапах складення кваліфікаційного іспиту кандидати на посаду судді виконують такі завдання: 1) складення тестування - окремий тест (тестові запитання), який виконується шляхом надання учасником відповідей на запитання; 2) виконання практичного завдання - модельна судова справа, яка виконується шляхом викладення або продовження викладення модельного судового рішення за результатами модельного розгляду справи по суті та відповідно до наявних у ній документів. Завдання щодо викладення або продовження викладення модельного судового рішення визначається у змісті конкретного практичного завдання.

77. Пункт 7 розділу IV Положення 211/зп-18 передбачає, що у присутності учасника іспиту програмним забезпеченням Комісії генеруються індивідуальні коди, які вносяться уповноваженим представником Комісії до виданої учаснику індивідуальної картки. Індивідуальні коди генеруються окремо для кожного етапу іспиту.

78. Перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення (пункт 13 розділу IV Положення 211/зп-18).

79. Пункт 17 розділу IV Положення 211/зп-18 визначає правила, з дотриманням яких здійснюється складання кваліфікаційного іспиту, і включає перелік прав, заборон і обов`язків учасника іспиту.

80. Так, згідно з підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV Положення 211/зп-18 учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення ЄСПЛ. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування.

81. Відповідно ж до підпунктів 4 - 7 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення 211/зп-18 учаснику під час іспиту забороняється: складати іспит у верхньому одязі та головних уборах, мати при собі сумки, портфелі тощо (такі речі необхідно покласти до призначеного для цього пакета); використовувати під час тестування будь-які джерела інформації на паперових або електронних носіях; використовувати під час виконання практичного завдання джерела інформації на паперових або електронних носіях, не передбачених підпунктом 5 підпункту 17.1 цього пункту; користуватися фото-, аудіо- відео- та іншими засобами для запису, відтворення та приймання-передавання інформації, зокрема мобільними телефонами, електронними книжками тощо.

82. Підпункти 3, 10 підпункту 17.3 пункту 17 розділу IV Положення 211/зп-18 визначають, що учасник зобов`язаний: на час складення іспиту покласти особисті речі (за їх наявності) до призначеного для цього пакета; не порушувати правил складення іспиту.

83. Отже, за правилами складання кваліфікаційного іспиту під час виконання практичного завдання учасник має право користуватися виключно законами, кодексами, зокрема коментованими, постановами пленумів, а також рішеннями ЄСПЛ на паперових носіях видавничого тиражування або електронних носіях з використанням офіційних вебсайтів: ЄСПЛ ( https://hudoc/echr.coe/int); Верховної Ради України ( https://rada.gov.ua); ЛІГА:ЗАКОН ( https://ligazakon.net). Використання інших джерел інформації, у тому числі засобів для запису, відтворення та приймання-передавання інформації, зокрема мобільних телефонів, під час іспиту забороняється. Усі особисті речі учасники іспиту на час іспиту зобов`язані покласти до призначеного для цього пакета.

84. Відповідно до пункту 18 розділу IV Положення 211/зп-18 у разі порушення особою порядку складання іспиту Комісія на будь-якому етапі може припинити участь цієї особи у ньому та визнати її такою, що не склала іспиту.

85. Факт порушення порядку складання іспиту фіксується уповноваженими представниками у протоколі реєстрації порушень та розглядається Комісією (пункт 22 розділу IV Положення 211/зп-18).

86. Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Положення 211/зп-18 результати іспиту визначаються за спеціалізаціями шляхом встановлення сукупності набраних учасником іспиту балів за результатами складення тестування та виконання практичного завдання з обраної учасником іспиту спеціалізації. При цьому в разі виявлення бажання учасником іспиту виконувати практичне завдання за більш ніж однією спеціалізацією, результати виконання практичного завдання за цими спеціалізаціями для визначення результату іспиту не сумуються, а встановлюються окремо під час визначення результатів іспиту за кожною із спеціалізацій.

Результати іспиту затверджуються Комісією.

87. На підставі пункту 8 розділу VI Положення 211/зп-18 під час затвердження кодованих результатів іспиту Комісія вирішує питання щодо робіт, які не було розпізнано або виявлено програмним забезпеченням, а також протоколів реєстрації порушень порядку, складених під час іспиту (за наявності таких випадків). За результатами розгляду протоколу ВККС може ухвалити рішення про припинення участі особи в іспиті та визнання її такою, що не склала іспиту.

88. Розгляд питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту (пункт 9 розділу VI Положення 211/зп-18).

89. Пунктом 10 розділу VI Положення 211/зп-18 визначено, що результати відповідного етапу іспиту декодуються після проведення оцінювання всіх його завдань.

90. Отже, розгляд питань щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється після проведення оцінювання всіх його завдань (складення тестування / виконання практичних завдань за спеціалізаціями) до моменту декодування робіт відповідного етапу іспиту. Тобто якщо кандидат на посаду судді виявив бажання складати кваліфікаційний іспит за двома або трьома спеціалізаціями, на етапі виконання практичних завдань розгляд питань щодо порушення цим учасником іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків) здійснюється ВККС після виконання практичних завдань за усіма спеціалізаціями.

91. Згідно з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18 особа вважається такою, що не склала іспиту, у разі допущення порушення порядку складення іспиту, яке рішенням Комісії визнано істотним.

92. Результати іспиту затверджуються Комісією й оприлюднюються на її офіційному веб-сайті не пізніше наступного робочого дня після ухвалення Комісією відповідного рішення. Бали за складення етапів іспиту відображаються окремо (пункт 16 розділу VI Положення 211/зп-18).

93. Аналіз наведених приписів Положення 211/зп-18 дозволяє констатувати, що ВККС наділена повноваження на будь-якому етапі припинити участь особи в складенні кваліфікаційного іспиту і визнати її такою, що не склала кваліфікаційного іспиту, у разі допущення цією особою порушення порядку його складення, яке рішенням Комісії визнано істотним.

94. Тобто допущення учасником кваліфікаційного іспиту порушення порядку складання цього іспиту на будь-якому з його етапів (складення тестування; виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого адміністративного суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого господарського суду), яке ВККС визнала істотним, є підставою для визнання цієї особи такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

95. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням від 1 серпня 2019 року 141/зп-19 ВККС затвердила декодовані результати складеного кандидатами письмового анонімного тестування під час кваліфікаційного іспиту, згідно з яким ОСОБА_1 була допущена до виконання практичних завдань.

96. 2 , 5 та 6 серпня 2019 року ОСОБА_1 виконала практичне завдання зі спеціалізацій місцевого загального суду (код учасника іспиту - 0040546), місцевого адміністративного суду (код учасника іспиту - 0099424) та місцевого господарського суду відповідно (код учасника іспиту - 0048563).

97. 2 серпня 2019 року о 15:50 після закінчення відведеного часу для виконання практичного завдання на етапі формування результатів робіт кандидатів уповноважені працівники ВККС у межах виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду склали Протокол стосовно вчинення порушення учасником іспиту з індивідуальними кодом 0040546 ( ОСОБА_1 ), яке полягало у виявленні мобільного телефону, що містив відкриті вкладки з інформацією, яка може бути пов`язана з написанням практичного завдання.

98. Згідно з додатком 1 до Протоколу виявлені вкладки містять копію тексту проєкту резолютивної частини вироку та копію сторінки лекції зі статтею 300 КК України.

99. До Протоколу також долучено надані позивачкою в той же день пояснення, у яких вона зазначила, що копії проєкту вироку (де злочин кваліфікувався за статтею 186 КК України) та лекції (зі статтею 300 КК України) не стосуються її практичного завдання за статтею 296 КК України. Поряд із цим ОСОБА_1 зауважила, що вона має право навчатись та повторювати засвоєні знання у будь-який час, у тому числі перечитувати їх з мобільного телефону, а збереження матеріалів, що вивчаються, у мобільному телефоні, на її думку, не є підставою для відповідальності.

100. 26 липня 2023 року ВККС розглянула питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку складення кваліфікаційного іспиту та затвердження кодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням Комісії від 24 червня 2019 року 107/зп-19, та прийняла рішення 37/зп-23, яким, зокрема, визнала, що зафіксоване під час складання кваліфікаційного іспиту порушення Положення 211/зп-18 кандидатом на посаду судді за індивідуальним кодом 0040546 ( ОСОБА_1 ) є істотним та має наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційного іспиту.

101. Це рішення ВККС прийняла, керуючись підпунктом 5 пункту 17.1, підпунктом 6 пункту 17.2, підпунктом 3 пункту 17.3 розділу IV та підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18, частиною першою статті 69, частиною першою статті 70, частиною двадцять першою статті 95 Закону 1402-VIII, з тих мотивів, що принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості тощо. Керуючись зазначеними засадничими положеннями, Комісія має безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті моральні якості кандидата. Нормативно-етичним підґрунтям зобов`язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. Отже, свідоме нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил є проявом якостей, не сумісних зі статусом майбутнього судді й таких, що мають негативний вплив на перебіг усього кваліфікаційного іспиту незалежно від його етапу.

102. Цим же рішенням Комісія вирішила припинити участь кандидатів на посаду судді, зокрема, з індивідуальним кодом 0040546, в іспиті та визнати їх такими, що не склали кваліфікаційний іспит.

103. Рішення ВККС від 26 липня 2023 року 39/зп-23 за своєю суттю є похідним від її згаданого вище рішення, у ньому ВККС виснувала, що зафіксовані під час складення кваліфікаційного іспиту порушення Положення 211/зп-18 ОСОБА_1 є істотними та мають наслідком визнання її такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Цим рішенням Комісія затвердила декодовані результати виконаного під час кваліфікаційного іспиту анонімного письмового практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, місцевого адміністративного суду та місцевого господарського суду й загалом результати кваліфікаційного іспиту із цих спеціалізацій, зокрема, щодо позивачки, зазначивши, що остання за результатом кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого загального суду набрала загальну кількість балів 177,25 і має результат не складено , за результатом кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого адміністративного суду набрала загальну кількість балів 175,25 і має результат не складено , а за результатом кваліфікаційного іспиту зі спеціалізації місцевого господарського суду набрала загальну кількість балів 165,75 і має результат не складено .

104. Отже, спірні рішення у відповідній частині, як можна зрозуміти з їх змісту та пояснень сторони відповідача, ВККС ухвалила, встановивши, що під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду уповноважений представник Комісії виявив у позивачки мобільний телефон, що містив відкриті вкладки з інформацією, яка може бути пов`язана з написанням практичного завдання. Розглянувши питання щодо порушення позивачкою порядку складання іспиту, члени Комісії дійшли згоди, що допущене позивачкою порушення є істотним, оскільки суперечать принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні 211/зп-18. У підсумку Комісія виснувала, що позивачка допустила істотне порушення порядку та правил складання кваліфікаційного іспиту, яке ставить під обґрунтований сумнів питання її доброчесності, що є безумовною підставою для припинення її участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18, у зв`язку із чим припинила участь позивачки в іспиті та визнала її такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

105. Непогоджуючись із такими рішеннями ВККС, позивачка стверджує, що виявлені представником Комісії вкладки у її мобільному телефоні не стосувалися практичного завдання, а оскільки Комісія не запросила її на своє засідання, то вона була позбавлена права надати пояснення щодо причин, з яких вона лишила при собі телефон. Інші доводи позивачки стосуються її незгоди з приписами Положення 211/зп-18.

106. Оцінюючи висновки суду, рішення якого переглядається, та аргументи учасників справи , Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

107. Оспорювані рішення у відповідній частині (що стосується позивачки) Комісія прийняла відповідно до її визначених законом повноважень у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду за результатами складення позивачкою кваліфікаційного іспиту.

108. Згідно з Рекомендацією R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

109. У контексті аргументів апеляційної скарги Велика Палата Верховний Суду вважає за необхідне також застосувати практику ЄСПЛ щодо питання здійснення судового контролю за реалізацією державними органами їхніх дискреційних повноважень.

110. Так, ЄСПЛ висловив правову позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі Дружстевні заложна Пріа та інші проти Чеської Республіки від 31 липня 2008 року, у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства від 22 листопада 1995 року, у справі Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру від 21 липня 2011 року, у справі Путтер проти Болгарії від 2 грудня 2010 року).

111. У цьому аспекті слід також зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема в Законі 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

112. Отже, відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду має перевірити викладені в оспорюваних рішеннях у відповідній частині (що стосується позивачки) висновки ВККС на предмет їх об`єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням правового спору в розглядуваній справі в межах апеляційної скарги.

113. У цьому контексті слід урахувати, що відповідно до частини п`ятої статті 78 Закону 1402-VIII питання визначення порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів законодавцем віднесено до повноважень ВККС. Ці повноваження Комісія реалізувала, затвердивши Положення 211/зп-18, підпунктом 5 підпункту 17.1 пункту 17 розділу IV якого визначила, що учасник має право на використання під час виконання практичного завдання виключно законів, кодексів, зокрема коментованих, постанов пленумів, а також рішень ЄСПЛ. При цьому підпункт 3 пункту 17.3 розділу IV цього Положення визначає, що на час складення іспиту учасник іспиту зобов`язаний покласти особисті речі (за їх наявності) до призначеного для цього пакета.

114. Пунктом 13 розділу IV Положення 211/зп-18 визначено, що перед початком проведення відповідного етапу іспиту уповноважені представники Комісії ознайомлюють учасників іспиту із правилами його складення, і у цій справі позивачка не заперечує, що вона була ознайомлена з такими правилами.

115. Варто зауважити, що частина п`ята статті 78 Закону 1402-VIII на день ухвалення ВККС оспорюваних рішень у відповідній частині (що стосується позивачки) була чинною, неконституційною у встановленому законом порядку не визнавалася. Так само було чинним і Положення 211/зп-18. А тому правових підстав їх не застосування не було. При цьому слід також зауважити, що позивачка могла окремо оскаржити Положення 211/зп-18, чого вона не зробила.

116. Водночас, зважаючи на доводи позивачки, варто зазначити, що приписами Положення 211/зп-18 не визначено критеріїв, за якими Комісія може вирішувати питання щодо порушень учасниками іспиту порядку його складення (за наявності таких випадків), зокрема й щодо того, які порушення Комісія може визнати істотними та, як наслідок, визнати особу такою, що не склала іспиту відповідно до підпункту 5 пункту 12 розділу VI цього Положення.

117. За обставинами цієї справи, об`єктивна сторона порушення, яке ВККС поставила у провину позивачці (порушення підпункту 5 пункту 17.1, підпункту 6 пункту 17.2, підпункту 3 пункту 17.3 розділу IV Положення 211/зп-18), полягає у використанні під час виконання практичного завдання забороненого (не дозволеного) джерела інформації - мобільного телефону, який позивачка, якби вона дотримувалася правил складання іспиту, мала б покласти до призначеного для цього пакета.

118. З урахуванням викладеного варто зазначити, що закріплені Положенням 211/зп-18 правила щодо переліку джерел та носіїв інформації, які можна використовувати, а також заборони використання всіх інших джерел, як-то й засобів для запису, відтворення та приймання-передавання інформації, зокрема мобільних телефонів, електронних книжок тощо, є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння.

119. Факт перебування у позивачки під час виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду мобільного телефону підтверджується наявними у справі доказами, належним чином зафіксовано працівником ВККС і позивачкою не заперечується. Тобто цей факт не потребує доказування.

120. При цьому істотність вчиненого позивачкою порушення Комісія мотивувала тим, що його вчинення суперечить принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні 211/зп-18, ставлять під обґрунтований сумнів питання доброчесності кандидата, що є безумовною підставою для припинення його участі у кваліфікаційному іспиті та узгоджується з підпунктом 5 пункту 12 розділу VI Положення 211/зп-18.

121. Щодо тверджень позивачки про те, що вона не використовувала наявну в її мобільному телефоні інформацію при написанні практичного завдання, слід зазначити, що в розглядуваній ситуації підтвердження факту використання як активної дії (списування) не має суттєвого значення, оскільки поняття використовувати у контексті підпункту 6 підпункту 17.2 пункту 17 розділу IV Положення 211/зп-18 слід розглядати в ширшому значенні, а саме як заборону учасникам іспиту мати в розпорядженні недозволене джерело інформації, тобто мати реальну фізичну змогу скористатись цим джерелом інформації.

122. У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що ВККС кваліфікувала як порушення порядку складання іспиту наявність у позивачки джерела інформації, тобто мобільного телефону, у якому був наявний фрагмент вироку в кримінальній справі та лекції щодо статті КК України, які відповідають критерію інформативності саме для цілей складання відповідного етапу іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду), а не будь-якого іншого безвідносного до іспиту носія інформації.

123. При цьому ВККС оцінила дії позивачки та ситуацію, яка склалася, крізь призму вимог, що ставляться до професійного судді, принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості, наголосивши, що авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Тобто саме в аспекті морально-етичної сторони допущеного позивачкою порушення однакових для всіх кандидатів чітких і зрозумілих правил Комісія, реалізуючи свої дискреційні повноваження, розцінила таке порушення як істотне.

124. Стосовно доводів позивачки про застосування до неї у процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду дискримінаційного підходу Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

125. Гарантована статтею 21 Конституції України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

126. Статтею 14 Конвенції встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

127. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України від 6 вересня 2012 року 5207-VI Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними

128. Згідно із застосованим Конституційним Судом України підходом до оцінки правових обмежень мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року 14-рп/2004).

129. У мотивувальній частині Рішення від 12 квітня 2012 року 9-рп (справа про рівність сторін судового процесу) Конституційний Суд України зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статті 14, 26), Конвенції (стаття 14), Протоколі 12 до Конвенції (стаття 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

130. У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 зазначено, що, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.

131. Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не обґрунтовує наявності в неї певної ознаки (через що саме), яка б могла вплинути на відмінний порівняно з іншими кандидатами на посаду суддіпідхід ВККС при її оцінюванні.

132. За доводами позивачки, дискримінаційний характер відповідача полягає в різному оцінюванні кандидатів на посаду судді, які набрали менше 75 % максимально можливого бала та визнані такими, що не склали кваліфікаційного іспиту лише з однієї спеціалізації, та кандидатів на посаду судді, щодо яких складено протокол реєстрації порушення за однією спеціалізацією, з усіх інших спеціалізацій порушень не виявлено та які отримали високі бали, але їх визнано такими, що не склали кваліфікаційного іспиту за всіма спеціалізаціями.

133. Однак за неведеного вище правового регулювання процедури добору кандидатів на посуду судді місцевого суду різна оцінка цих двох груп учасників добору сама по собі не доводить, що ВККС діяла щодо позивачки вибірково несправедливо. Таке припущення позивачки про порушення її прав не можна пов`язувати саме з дискримінацією.

134. У контексті доводів позивачки про порушення відповідачем її права на участь у прийнятті рішення стосовно неї Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ВККС, приймаючи оспорювані позивачкою рішення, реалізувала свої повноваження щодо затвердження результатів практичних завдань кваліфікаційного іспиту, під час якого вирішується й питання щодо протоколів реєстрації порушень порядку, складених під час іспиту.

135. Порядок роботи ВККС, порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші питання її процедурної діяльності визначає Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затверджений рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року 81/зп-16 (далі - Регламент; у редакції, чинній на дату прийняття спірних рішень), згідно з підпунктом 2.1.1 якого організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі - залежно від питань, визначених Законом та цим Регламентом.

136. Згідно з підпунктом 3.1.1 Регламенту Голова Комісії, голови палат Комісії формують порядок денний засідання Комісії або палати та визначають у ньому, зокрема, перелік та порядок розгляду питань, що виносяться на засідання.

137. Підпунктом 3.1.8 Регламенту визначено, що особа, стосовно якої має розглядатися питання, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до засідання Комісії (палати, колегії) шляхом розміщення інформації про це на офіційному вебсайті Комісії, а також за потреби шляхом направлення повідомлення засобами поштового зв`язку, електронної пошти та/або факсу (телефаксу) (за наявності).

138. Так, на 26 липня 2023 року було призначено засідання Комісії про затвердження кодованих і декодованих результатів анонімних письмових практичних завдань кваліфікаційного іспиту, призначеного рішенням ВККС від 24 червня 2019 року 107/зп-19. Тобто на засідання Комісії не було винесено питання стосовно конкретних осіб, зокрема й позивачки, що на підставі підпункту 3.1.8 Регламенту зобов`язувало б Комісію повідомити їх про призначення засідання.

139. Іншими словами, затвердження результатів практичних завдань кваліфікаційного іспиту як етап процедури добору кандидатів на посаду судді не передбачає особистої участі у ньому кандидатів на посаду судді.

140. При цьому ВККС забезпечила право ОСОБА_1 на участь у розгляді питання щодо порушення нею як учасником іспиту порядку його складення у спосіб відібрання в неї пояснень, які долучено до Протоколу. Отже, Комісія розглянула питання стосовно допущеного ОСОБА_1 порушення порядку складення іспиту з урахуванням пояснень останньої щодо обставин виявленого порушення. Слід також зауважити, що позивачка могла подати Комісії додаткові пояснення, якщо вважала, що долучені до Протоколу пояснення не були вичерпними, чого вона не зробила.

141. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані позивачкою рішення у відповідних частинах відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, тому не є протиправними та не підлягають скасуванню.

142. Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки в апеляційній скарзі та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо його законності та обґрунтованості, а доводи, наведені позивачкою в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять вагомих підстав для його зміни чи скасування.

143. Оцінивши аргументи апеляційної скарги позивачки в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 95/зп-23, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви позивачки від 26 жовтня 2023 року, у якій була заявлена ця вимога, оскільки вона стосується права осіб на доступ до участі в конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах, натомість спірні правовідносини у розглядуваній справі виникли довкола процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду. Отже, нова позовна вимога та раніше заявлені позивачкою позовні вимоги, як правильно зазначив суд першої інстанції, не пов`язані між собою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

144. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

145. На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

146. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур

О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. А. Воробйова С. О. Погрібний

М. І. Гриців О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

В. В. Король Є. А. Усенко

О. В. Кривенда