Постанова по делу № 686/15230/23

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Roboto Condensed; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа 686/15230/23

провадження 61-3812св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Яцишиним Анатолієм Олександровичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Гринчука Р. С., Корніюк А. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 12 березня 2016 року до 07 вересня 2022 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року у справі 686/12981/22 шлюб між ним та ОСОБА_1 розірвано.

Після розірвання шлюбу у них виникли непорозуміння щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином, оскільки дитина залишилась проживати з матір?ю, відповідачка чинить перешкоди, не надаючи йому можливості вільно зустрічатися та спілкуватися з дитиною. Створення відповідачкою перешкод у його спілкуванні з сином порушує не лише його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам малолітньої дитини.

У березні 2022 року з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України відповідачка разом з сином виїхала на проживання в Республіку Польща і в даний час її місце перебування позивачу невідомо.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- зобов?язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визначити способи його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: перебування його з сином ОСОБА_3 , без присутності матері - ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька кожної першої та третьої суботи та кожної першої та третьої неділі кожного поточного місяця;

надати йому можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше однієї доби в день народження дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 щороку, з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини або місцем проживання батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

надати йому можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином не менше 2 (двох) днів в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання батька, або за місцем дитячих розваг та відпочинку, або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

надати можливість спільного відпочинку його з сином ОСОБА_3 щорічно, протягом 30 (тридцяти) днів поспіль в період шкільних літніх канікул та 7 (семи) днів поспіль в період зимових шкільних канікул, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_2 про місце перебування сина ОСОБА_3 з батьком;

надати можливість вільного спілкування батька з сином за допомогою телефонного або іншого засобу зв?язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування;

зобов?язати відповідачку ОСОБА_2 узгоджувати з ним, як з батьком дитини, поточні питання навчання та виховання сина, а саме: вибір навчального закладу, вибір місця проживання дитини, а також час та місце перебування за кордоном.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року у складі судді Карплюка О. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог. Районний суд врахував, що на території України тривають воєнні дії, а тому визначення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина за місцем проживання батька: АДРЕСА_1 , може призвести до негативних наслідків.

Районний суд зазначив, що згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 жовтня 2023 року 2891/01-31 встановлено недоцільність визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачка погоджується на зустрічі батька з дитиною у вихідні дні та на їх день народження, однак, вона не згідна віддавати дитину на усі свята по два дні та на тридцять днів поспіль. Крім того, ОСОБА_3 на даний час перебуває за межами України.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Яцишин А.О. задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, враховуючи принцип розумності та справедливості, дійшов висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, тоді як заявник просив стягнути 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

кожної першої та третьої суботи та кожної першої та третьої неділі кожного місяця без присутності матері;

у день народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_3 в парні роки, з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

у день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно, не менше 2 днів за місцем проживання батька без присутності матері;

у дні релігійних свят: Різдво, Великдень, Трійця, та святкових днів: Новий рік та День незалежності України у парні роки за місцем проживання батька або за місцем дитячих розваг та відпочинку, або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

протягом 30 днів поспіль у період літніх канікул та 7 днів поспіль у період зимових канікул щорічно без присутності матері з завчасним наданням відомостей матері про місце відпочинку та перебування сина;

засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку без обмежень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Яцишина А. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою положення статей 7, 150, 151, 153, 159 СК України, статті 12 Закону України Про охорону дитинства , Конвенції про права дитини, внаслідок чого допустив порушення статті 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції вказав, що висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 жовтня 2023 року 2891/01-31 встановлено неможливість визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та час їх спілкування, але ухвалення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку.

Апеляційний суд зазначив, що, оскільки позивач проживає окремо від сина, має право на особисте спілкування з ним, його право на участь у вихованні дитини є обмеженим, мати дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, тому право позивача підлягає захисту шляхом надання ОСОБА_1 періодичних побачень та спілкування з сином: кожної першої та третьої суботи та кожної першої та третьої неділі кожного місяця без присутності матері; в день народження сина - ІНФОРМАЦІЯ_3 в парні роки, з урахуванням графіку навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території; в день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно, не менше 2(двох) днів за місцем проживання батька без присутності матері; у дні релігійних свят: Різдво, Великдень, Трійця, та святкових днів: Новий рік та День незалежності України у парні роки за місцем проживання батька або за місцем дитячих розваг та відпочинку, або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері; протягом 30 днів поспіль в період літніх канікул та 7 днів поспіль в період зимових канікул щорічно без присутності матері з завчасним наданням відомостей матері ОСОБА_2 про місце відпочинку та перебування сина; засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку без обмежень, що сприятиме налагодженню відносин між ними.

Суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 узгоджувати з позивачем поточні питання навчання та виховання сина, а саме вибір навчального закладу, вибір місця проживання дитини, а також час і місце перебування за кордоном, адже такі вимоги перебувають у площині договірного врегулювання питання щодо виконання батьківських обов`язків між сторонами.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вказав, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Яцишина А. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду, оскільки заява не містить відомостей про її підписання електронним цифровим підписом та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми Електронний суд .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Яцишина А. О. мотивована тим, що доводи позивача про те, що вона не надає йому вільно зустрічатися та спілкуватися з дитиною, створює йому перешкоди у спілкуванні з сином є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновок органу опіки та піклування про неможливість визначення способу участі у вихованні дитини та воєнні дії на території України.

Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, скасувавши додаткове рішення районного суду.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі 643/16210/17 (провадження 61-8399св19), від 11 грудня 2019 року у справі 463/6859/17, від 23 червня 2020 року у справі 754/9026/16-ц та від 12 листопада 2020 року у справі 379/1055/18 (провадження 61-23143св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзиву на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 березня 2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2022 року у справі 686/1298/22 (а. с. 9).

Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_4 проживають у Республіці Польща м. Бялоград (а. с. 58-60).

У висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради 2891/01-31 від 27 жовтня 2023 року встановлено, що неможливо визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та час їх спілкування (а. с. 67-68).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону відповідає, підстави для його скасування відсутні.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У справі, яка переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною, а тому Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, СК України, Законом України Про охорону дитинства , а також іншими правовими актами.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України Про охорону дитинства ).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України , заява 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ Хант проти України від 07 грудня 2006 року, заява 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі 196/1202/19 (провадження 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі 753/5374/22 (провадження 61-2097св23), від 27 лютого 2024 року у справі 295/12894/20 (провадження 61-1143св24).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлюючи порядок побачень батька з сином, врахувавши інтереси дитини, її вік, режим відпочинку, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, взявши до уваги бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку участі позивача у вихованні і спілкуванні з сином.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, адже такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним повною мірою відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, забезпечує участь батька у процесі виховання сина.

При цьому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 узгоджувати з ним поточні питання навчання та виховання сина, а саме вибір навчального закладу, вибір місця проживання дитини, а також час і місце перебування за кордоном, адже такі вимоги перебувають у площині договірного врегулювання питання щодо виконання батьківських обов`язків між сторонами.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції на підставі частини шостої статті 19 СК України правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради 2891/01-31 від 27 жовтня 2023 року, яким встановлено неможливість визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та часу їх спілкування.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі 643/16210/17 (провадження 61-8399св19), від 11 грудня 2019 року у справі 463/6859/17, від 23 червня 2020 року у справі 754/9026/16-ц та від 12 листопада 2020 року у справі 379/1055/18 (провадження 61-23143св19), колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від обставин цієї справи.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, скасувавши додаткове рішення районного суду, оскільки додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення. Отже, у випадку скасування основного судового рішення, додаткове рішення, яким вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, також підлягає скасуванню.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи є безпідставними та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваній постанові, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Яцишиним Анатолієм Олександровичем, залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець