Постанова по делу № 520/13315/13-к

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Symbol; Courier New CYR; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа 520/13315/13-к

провадження 51-6500км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі :

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12013170480004241, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК).

За вироком Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК , та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 до 09 жовтня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Постановлено вважати повністю відбутим покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, призначене за цим вироком.

Вирішено питання, які стосуються: цивільного позову; процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 21:00 у квартирі АДРЕСА_2 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник конфлікт унаслідок надуманих претензій і необґрунтованої дратливості останнього, образ та приниження людської гідності ОСОБА_7 , а також протиправних дій з його боку. Так, ОСОБА_8 , перешкоджаючи ОСОБА_7 вийти з кухні та покликати на допомогу, викинув у вікно її мобільний телефон, вирвав дроти стаціонарного телефону, схопив зі столу і кинув у неї тарілку, потім завдав їй удару кулаком в голову, схопив зі столу ніж, який заніс над головою, погрожуючи вбивством. Тоді ОСОБА_7 вихопила з його руки ніж та, хаотично відмахуючись від ОСОБА_8 із закритими очима, умисно заподіяла йому кілька ударів ножем у різні частини тіла, тим самим заподіяла тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер на місці події.

Крім того, місцевий суд у вироку встановив, що указане діяння ОСОБА_7 вчинила, захищаючи своє життя від реальної загрози.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 29 серпня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Як вважає прокурор, суд апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та про допит свідків, не тільки порушив засади змагальності, а й позбавив сторону обвинувачення передбаченого статтями 91, 92 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) права довести подію кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченої у його вчиненні.

На думку касатора, поза увагою цього суду залишилися спосіб та знаряддя вчинення злочину, а також кількість, характер і локалізація поранень, спричинених потерпілому, які підтверджують, що ОСОБА_7 діяла виключно з прямим умислом, спрямованим на заподіяння смерті потерпілому.

Також указує про те, що Одеський апеляційний суд не з`ясував думки сторін кримінального провадження про можливість звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та не вирішив питання щодо застосування ст. 49 або ч. 5 ст. 74 КК.

У запереченнях на касаційну скаргузасуджена ОСОБА_7 вважає, що згідно з вимогами КПК касаційну скаргу сторони обвинувачення необхідно залишити без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу, просила скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та, водночас, вважав слушними доводи прокурора щодо нероз`яснення обвинуваченій судом наслідків спливу строку давності.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу прокурора необхідно частково задовольнити з огляду на таке.

Щодо доводів про неправильну кваліфікацію

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, належно їх оцінивши, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, адже він ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.

Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.

Під час перевірки доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими районним та апеляційним судами.

Наведені в касаційній скарзі доводи прокурора щодо залишення поза увагою суду способу та знаряддя вчинення злочину, а також кількості, характеру і локалізації поранень, які ОСОБА_7 спричинила потерпілому, що свідчить про вчинення нею діяння виключно з прямим умислом, який був спрямований на заподіяння смерті потерпілому, є безпідставними.

Суд касаційної інстанції в своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що злочини, передбачені статтями 118 та 124 КК, є умисними, а тому наявність умислу на спричинення шкоди особі, що посягає, у тому числі - умислу на її вбивство, не виключає перебування особи, що захищається, в стані оборони (наприклад, постанова від 19 вересня 2023 року у справі 204/647/20, провадження 51-3037км22).

Також колегія суддів нагадує, що вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2, 4 ст. 17 КПК, що передбачають: 2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи .

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

У разі умисного позбавлення життя особи для правильного визначення, чи діяла особа в стані оборони та чи залишалися її дії в межах необхідності для оборони або перевищили ці межі, суд має оцінити наявність чи відсутність суспільно небезпечного посягання і, в разі його наявності, - якщо характер посягання не підпадає під ознаки, зазначені у ч. 5 ст. 36 КК, - оцінити відповідність захисту небезпечності посягання.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_7 стверджувала, що умислу на вбивство потерпілого не мала, а удари ножем заподіяла, захищаючись від протиправного фізичного насильства й образ із боку потерпілого, погроз вбивством, які вона сприймала реально.

Твердження засудженої про пережите насильство підтверджуються висновком експерта від 21 серпня 2013 року 2469/104-Д, відповідно до якого у засудженої виявлено легкі тілесні ушкодження, а саме: подряпини і садна обличчя, крововилив лівого плеча і передпліччя, спричинені тупими предметами, можливо від ударів руками за декілька годин до огляду (30 липня 2013 року).

Тому в цій справі питання полягало у тому, чи були дії засудженої зумовлені необхідністю захисту від такого посягання та чи відповідали ці дії небезпечності посягання й обстановці захисту.

Так, на підставі безпосередньо досліджених доказів суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 21:00 за місцем мешкання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , перебуваючи не у своїй квартирі, незважаючи на присутність у квартирі інших людей, влаштував на кухні сварку, під час якої кинув тарілку в ОСОБА_7 , заподіяв їй удар кулаком в обличчя, чим спричинив зазначені вище тілесні ушкодження, після чого вона намагалась уникнути продовження конфлікту й залишити приміщення кухні. Продовжуючи суспільно небезпечне діяння, ОСОБА_8 перегородив обвинуваченій вихід з приміщення, узяв кухонний ніж і, погрожуючи ОСОБА_7 вбивством, намагався завдати їй удару ножем, піднявши руку з ножем догори (замахнувся). У відповідь на це обвинувачена, захищаючи своє життя від реальної загрози, під час боротьби вихопила кухонний ніж із руки ОСОБА_8 , яким тут же, без перерви в часі, завдала йому ударів у ділянки життєво важливих органів, тим самим заподіявши ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.

Сторона обвинувачення жодним чином не спростовує висновку суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що з боку ОСОБА_8 . ОСОБА_7 зазнала суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності, яке було реальним, і внаслідок попередньої поведінки ОСОБА_8 (під час спільного проживання з потерпілим останній неодноразово заподіював їй тілесні ушкодження, про що давала показання засуджена і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) засуджена мала підстави побоюватися за своє життя і здоров`я. Під час цього посягання, яке не було закінченим, обвинувачена, скориставшись своїм правом на активну оборону, заподіяла фізичної шкоди нападнику кухонним ножем, який був у нього в руці.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що зібрані у кримінальному провадженні докази не доводять поза розумним сумнівом наявності у ОСОБА_7 умислу на заподіяння смерті потерпілому з мотивів помсти за образи під час конфлікту, а також на те, що саме необхідність захисту від суспільно-небезпечного посягання була мотивом дій обвинуваченої, висновки судів про вчинення нею указаного вище діяння з метою захисту від суспільно-небезпечного посягання потерпілого є обґрунтованими.

Щодо відмови апеляційного суду в повторному дослідженні доказів

Як установлено з матеріалів кримінального провадження, прокурор звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просив повторно дослідити протокол огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, відеозапис до протоколу слідчого експерименту від 31 липня 2013 року, висновки експертів 152-2598/13 та 437, а також допитати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У судовому засіданні 29 серпня 2023 року апеляційний суд з`ясував думку сторін кримінального провадження стосовно цього клопотання та своєю ухвалою від цього ж числа відмовив у його задоволенні, зазначивши про те, що прокурор не навів жодних обґрунтувань стосовно необхідності повторного дослідження доказів та допиту свідків і його доводи в цій частині фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою доказів, яку надав суд першої інстанції в оскаржуваному вироку.

Крім того, суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу або факт незгоди сторони з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції, про що теж небезпідставно вказав Одеський апеляційний суд.

Колегія суддів також наголошує, що відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

Таким чином, Верховний Суд уважає, що під час здійснення апеляційної процедури не було допущено істотних порушень приписів ст. 404 КПК.

З огляду на це Суд відхиляє такі доводи.

Щодо незастосування положень статей 49, 74 КК

У поданій касаційній скарзі прокурор указує про те, що Одеський апеляційний суд не з`ясував думки сторін кримінального провадження про можливість звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та не вирішив питання щодо застосування ст. 49 або ч. 5 ст. 74 КК.

Суд першої інстанції вироком від 16 лютого 2022 року визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні нею ІНФОРМАЦІЯ_2 злочину, передбаченого ст. 118 КК, за який встановлено покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 2 років.

Строк притягнення особи до кримінальної відповідальності за цей злочин становить 3 роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).

За приписами ст. 285 КПК особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа 521/8873/18, провадження 51-413кмо21) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягається до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Не роз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що обумовлює неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції (16 лютого 2022 року), з дня вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 118 КК, минули строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК , це кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, визначених у ч. 5 ст. 49 КК, до яких давність не застосовується.

Проте районний суд під час розгляду кримінального провадження на ці обставини уваги не звернув та всупереч вимогам ч. 2 ст. 285 КПК не вжив належних заходів щодо роз`яснення ОСОБА_7 права бути звільненою від кримінальної відповідальності за ст. 118 КК у зв`язку із закінченням строків давності, чого не усунув і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів уважає, що нероз`яснення судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 відповідно до ст. 285 КПК зазначених обставин в цьому кримінальному провадженні є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Статтею 440 КПК визначено, що суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до вищевказаного правового висновку об`єднаної палати, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов, що до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; що ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив за приписами ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; така особа висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

У цьому кримінальному провадженні до набрання вироком суду першої інстанції законної сили закінчились строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст. 118 КК, суд першої та апеляційної інстанцій не дотримали приписів ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, а під час касаційного розгляду від ОСОБА_7 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК, отже наявні підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 118 КК у зв`язку з тим, що сплив відповідний строк давності, з огляду на що кримінальне провадження має бути закрите за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Прокурор у касаційній скарзі порушує питання про перегляд лише ухвали апеляційного суду, яку просить скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, хоча строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності сплинув до постановлення вироку районним судом, а тому цей суд також допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 433 КПК вважає за необхідне вийти за межі касаційних вимог і скасувати не тільки ухвалу апеляційного суду, й вирок суду першої інстанції, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та закрити кримінальне провадження за ст. 118 КК щодо неї відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 440 КПК.

Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що в аспекті реалізації приписів ст. 129 КПК, за якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише в разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, цивільний позов залишається без розгляду у разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. У такому випадку позивач вправі заявити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, Суд уважає необхідним цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 до ОСОБА_7 залишити без розгляду.

До того ж, за правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відображеному в постанові від 12 вересня 2022 року (справа 203/241/17, провадження 51-4251кмо21), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Беручи до уваги те, що у цьому провадженні ініціатором проведення експертизи був орган досудового розслідування, тому відповідно до приписів статей 122, 124 КПК витрати на проведення експертизи в розмірі 733 грн не підлягають стягненню з обвинуваченої, яку суд звільняє від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, а їх необхідно віднести на рахунок держави.

Крім того, зважаючи на закриття кримінального провадження, необхідно вирішити питання щодо долі речових доказів у ньому.

Керуючись статтями 100, 126, 129, 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 118 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження щодо неї відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 до ОСОБА_7 залишити без розгляду.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 733 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази: джинсові шорти синього кольору зі шкіряним ременем коричневого кольору; футболку блакитного кольору з малюнком; змиви речовини бурого кольору; кухонний ніж із руків`ям коричневого кольору; сукню-майку чорного кольору з камінням в передній частині; килимок червоного кольору; зрізи нігтьових пластин з обох рук; змиви з ножа, - знищити.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3