Постанова по делу № 293/2570/21

Times New Roman CYR; Calibri; Roboto Condensed Light; Symbol; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа 293/2570/21

провадження 51-7424км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_8 ? адвоката ОСОБА_6 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2023 року ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_8 на його користь 2894,57 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.

За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 26 вересня 2021 року близько 13:00 ОСОБА_8 перебувала на подвір`ї власного будинку АДРЕСА_1 , де в неї виник словесний конфлікт із раніше знайомим сусідом ОСОБА_9 , який у той час був на подвір`ї власного будинку АДРЕСА_2 на тій самій вулиці.

У зазначений день, час, у тому ж місці та за вказаних обставин на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин і словесного конфлікту в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_8 , побачивши, що ОСОБА_9 вийшов із власного подвір`я та рушив у напрямку вул. Щорса (Зарічної) у с. Андріївка Житомирського району Житомирської області, взяла в руки лопату, яка була поблизу її будинку, та пішла в його сторону.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 наздогнала ОСОБА_9 неподалік будинку АДРЕСА_3 і металевою частиною лопати заподіяла йому один удар у голову зліва, а саме в ділянку лівої скроневої кістки, від якого останній упав на ґрунтове покриття.

Потім, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 завдала близько трьох ударів по голові та верхніх кінцівках ОСОБА_9 , який перебував у лежачому положенні на ґрунтовому покритті.

Таким чином, ОСОБА_8 спричинила ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: численних рубано-рваних ран голови, різаної рани лівого вуха, рваної рани лівої вушної раковини, рваної рани лівої щоки, рваної рани тильної поверхні правої кисті, відкритої черепно-мозкової травми, проникаючого перелому лівої скроневої кістки, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у місцевому суді. Вказує, що суди спотворили показання свідка ОСОБА_10 , висвітливши неіснуючі факти. Зазначає, що показання останнього були нелогічні, а поведінка під час допиту ? неадекватною. Крім того, покликається на відмінність пояснень, наданих у судовому засіданні та під час слідчого експерименту, а також на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит ОСОБА_10 і про повторне дослідження доказів. Указує, що суди не дали оцінки позиції сторони захисту щодо спричинених тілесних ушкоджень потерпілому саме ОСОБА_10 , а також показанням про заподіяння тілесних ушкоджень останньому засудженою. Стверджує про неврахування судами відсутності крові потерпілого або інших його біологічних зразків на ОСОБА_8 чи її одязі. За твердженням захисника, потерпілий надав неправдиві свідчення стосовно засудженої, оскільки вони тривалий час перебувають у неприязних відносинах. Зазначає, що суд безпідставно відкинув доводи сторони захисту та визнав допустимими докази, які були долучені до матеріалів справи й зібрані на досудовому розслідуванні, у якому процесуальним прокурором була ОСОБА_11 , адже в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про визначення групи прокурорів. Захисник наголошує на тому, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не може замінити такої постанови, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні. Вказує, що з допиту експерта ОСОБА_12 стало відомо про те, що медичну документацію стосовно ушкодження потерпілого експерт отримав у непередбачений законом спосіб, а тому висновок експерта від 29 вересня 2021 року 1627 та всі похідні від нього документи є також недопустимими доказами. Стверджує, що суд, відмовляючи в задоволенні клопотань захисника про допит судово-медичних експертів-цитологів ОСОБА_13 і ОСОБА_14 для визначення статевої належності слідів крові на руків`ї лопати та її металевій частині, не врахував, що захисник ознайомився з матеріалами судової справи лише 22 квітня 2023 року, і вказав, що судове слідство вже завершене, чим порушив право ОСОБА_8 на захист.

Інші ж доводи сторони захисту стосуються незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор і представник потерпілого не підтримали доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, та просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, представника потерпілого і прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Натомість зазначені стороною захисту доводи були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм оцінку в сукупності з іншими доказами.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення суд першої інстанції належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає приписам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд, оцінив доводи засудженої, яка не визнала своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення і показала, що тілесні ушкодження потерпілому спричинив ОСОБА_10 лопатою, а коли вона до них підійшла, то побачила, що потерпілий лежав на землі без свідомості, тому вона подумала, що він мертвий, злякалася, вихопила в нього лопату й викинула її в кущі, та дійшов висновку, що вони спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів у взаємозв`язку, а саме даними, отриманими в ході допиту:

потерпілого ОСОБА_9 , який послідовно і категорично наполягав, що саме ОСОБА_8 завдала йому удар лопатою по голові. Він бачив ОСОБА_8 , яка тримала двома руками лопату над його головою, та ОСОБА_10 , котрий за 15?20 м від них біг з вилами в руках у їх сторону. Він встиг закрити голову обома руками, однак ОСОБА_8 заподіяла йому ще два удари лопатою по голові та руках, після чого він втратив свідомість. Зазначив, що ОСОБА_10 його не бив;

свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що 26 вересня 2021 року о 18:00 був на подвір`ї ОСОБА_8 . Вона, помітивши поблизу свого паркану сусіда ОСОБА_9 , почала з ним сваритися. ОСОБА_10 намагався її заспокоїти, однак ОСОБА_8 , узявши на подвір`ї вила, підійшла до свідка та вдарила його гострим кінцем вил у ділянку кисті лівої руки. Надалі він побачив, що ОСОБА_9 пішов у бік залізничної дороги, а ОСОБА_8 з лопатою в руках пішла за ним. ОСОБА_10 йшов за ними позаду в напрямку своєї домівки. Йдучи, він побачив, як ОСОБА_8 почала бити ОСОБА_9 лопатою по голові зверху. Тоді ж ОСОБА_10 пішов до своєї хати, викликав працівників поліції, бо руки кровоточили;

свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що в лікарні чоловік розповів їй, що ОСОБА_8 , наздогнавши його по дорозі до залізничної колії, завдала йому декілька ударів лопатою по голові;

свідка ОСОБА_17 , котра була очевидцем того, як ОСОБА_8 сварилася із сусідом ОСОБА_9 . Через деякий час вона побачила, як у бік залізничної дороги, куди пішов ОСОБА_9 , поїхала карета швидкої медичної допомоги. Вони із сусідкою ОСОБА_16 пішли в напрямку залізничної дороги, де побачили ОСОБА_10 з перебинтованою рукою, на землі лежала куртка ОСОБА_9 в крові;

свідка ОСОБА_18 , який у день подій бачив ОСОБА_8 та її сусіда ОСОБА_10 , котрі разом сиділи у її дворі та випивали. У той же день він чув, як ОСОБА_8 образливо чіплялася до сусіда ОСОБА_9 і кидала на дах його будинку каміння. Через деякий час він вийшов на дорогу та говорив із ОСОБА_9 , якого знову ображала ОСОБА_8 . Перебуваючи біля магазину, побачив, що в сторону залізничної дороги поїхав автомобіль поліції та карета швидкої медичної допомоги. Рухаючись за ними, він приїхав на місце, де зупинилися карета швидкої медичної допомоги та автомобіль поліції, там побачив ОСОБА_10 та сусіда ОСОБА_9 , який лежав на узбіччі дороги із рваними травмами голови з кровотечею, його руки та вуха, а також одяг були у плямах крові. Біля ОСОБА_9 лежала лопата і сапка, на лопаті були плями крові, держак був поламаний. ОСОБА_10 тоді ж сказав йому, що ОСОБА_8 била ОСОБА_9 заступом по голові, після чого побігла за переїзд. ОСОБА_18 пішов у сторону залізниці, перейшов залізничну колію і там побачив ОСОБА_8 . Остання, помітивши його, стала тікати та ховатися у кущах ;

свідка ОСОБА_19 , котрий пояснив, що під час виконання службових обов`язків він отримав інформацію від ОСОБА_10 про подію. Рухаючись на службовому автомобілі в напрямку зазначеного населеного пункту, він побачив ОСОБА_10 , далі на землі лежав чоловік, біля якого була жінка, у руках у неї були вила і заступ. Побачивши службовий автомобіль поліції, жінка викинула на землю заступ та вила та пришвидшеною ходою пішла в сторону залізничних колій, на його вимогу зупинитися не реагувала;

свідка ОСОБА_20 , яка вказала, що 26 вересня 2021 року каретою швидкої медичної допомоги до приймального відділення Черняхівського ТМО було доставлено чоловіка з відкритою черепно-мозковою травмою голови, переломом лівої скроневої кістки голови, струсом головного мозку, забоями головного мозку, численними різаними та рваними ранами волосистої частини голови, неповною травматичною ампутацією лівого вуха. Потерпілий повідомив їй, що тілесні ушкодження йому завдала його сусідка, сказав, що все пам`ятає;

свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що із ОСОБА_8 і потерпілим ОСОБА_9 знайома як з односельцями, та вказала, зокрема, що засуджена не має постійного місця роботи, проживає сама, зловживає спиртними напоями, від жителів села неодноразово надходили скарги з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_8 , нападів та образ у бік односельчан.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд урахував фактичні дані, які містяться:

у рапорті поліцейського, згідно з яким ОСОБА_10 на лінію 102 повідомив чергового поліції про заподіяння удару вилами в ділянкуь руки та спини, просив швидше приїхати поліцію на АДРЕСА_3 . Прибувши на місце події поліцейські виявили ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями;

рапорті чергового поліції ОСОБА_19 , який отримав повідомлення від ОСОБА_10 про заподіяння тілесних ушкоджень в АДРЕСА_3 . На місці події було виявлено ОСОБА_9 , який лежав, з травмами голови та наявною кровотечею, біля нього перебувала ОСОБА_8 , яка, побачивши службовий автомобіль, кинула на землю заступ і вила та пішла в протилежний бік, а неподалік стояв ОСОБА_10 ;

протоколі огляду місця події від 26 вересня 2021 року, відповідно до якого було оглянуто місцевість, а саме відкриту земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_4 , та вилучено: змиви з дерев`яної рукоятки, вила з дерев`яним руків`ям, копаницю з дерев`яною рукояткою, вила з дерев`яним руків`ям, металеву частину лопати з речовиною бурого кольору, дерев`яне руків`я від лопати, яка має пошкодження у вигляді розлому з речовиною бурого кольору та чоловічу куртка світло-зеленого кольору, на правому рукаві, комірі та лівій частині якої виявлено плями бурого кольору, схожі на кров;

висновку судово-медичної експертизи від 29 вересня 2021 року 1627, за результатами проведення якої у ОСОБА_9 виявлено: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді рубано-рваних ран волосистої частини голови, рваної рани лівої вушної раковини, рваних ран правої щоки, вдавленого перелому скроневої кістки ліворуч, лінійного перелому соскоподібного відростка ліворуч з переходом на слуховий хід, на задню поверхню лівого нижньощелепного суглоба, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, та рвану рану правої верхньої кінцівки, що належить до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У вироку місцевого суду проаналізовано й оцінено всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що судовий розгляд проведено згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК лише в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК .

Доводи захисника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів засудженої ОСОБА_8 , є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, детально виклав версію засудженої щодо розвитку подій за її участю та інші її показання. Суд, оцінюючи ці доводи, дійшов висновку, що вони спростовуються сукупністю інших досліджених доказів у справі.

Так, суди, оцінивши показання потерпілого в сукупності з іншими доказами, в межах своїх повноважень визнали їх достовірними, при цьому перевірили доводи сторони захисту про те, що тілесні ушкодження потерпілому заподіяла не засуджена, а свідок ОСОБА_10 .

Апеляційний суд, погоджуючись із рішенням місцевого суду, взяв до уваги те, що потерпілий ОСОБА_9 і свідок ОСОБА_10 чітко вказали, що тілесні ушкодження заподіювала лопатою саме ОСОБА_8 , а свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 підтвердили наявність конфлікту між засудженою та потерпілим перед спричиненням останньому тілесних ушкоджень.

Також враховано поведінку ОСОБА_8 , яка була поруч із потерпілим, тримала лопату, а коли її помітили, то викинула її, та втекла і стала ховатися в кущах, про що вказали свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Зважив суд і на надані із самого початку послідовні та логічні пояснення свідка ОСОБА_10 , які узгоджуються з поясненнями потерпілого й інших свідків.

Доводи касаційної скарги захисника щодо недопустимості доказів у зв`язку з відсутністю постанови про визначення групи прокурорів є необґрунтованими.

Як слушно зазначив апеляційний суд, у матеріалах кримінального провадження міститься постанова заступника керівника Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_22 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні 12021060400001730 від 26 вересня 2021 року, старшим групи у вказаному кримінальному провадженні призначено прокурора Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_11 .

Згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному у постанові від 14 лютого 2022 року у справі 477/426/17 (провадження 51-4963кмо20), постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду апеляційним чи касаційним судом у випадку, якщо під час дослідження доказів у учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.

Суд не залишає поза увагою, що в зазначеному рішенні об`єднаної палати йдеться про постанову керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, тоді як у справі, що розглядається, - про постанову, якою визначено групу прокурорів, однак вважає, що з огляду на схожість нормативного регулювання порядку визначення прокурора і слідчого у кримінальному провадженні та враховуючи те, що як прокурор, так і слідчий відповідно до положень п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК належить до сторони обвинувачення. Колегія суддів вважає можливим застосувати аналогічний підхід у цьому кримінальному провадженні і прийшла до висновку, що долучення до справи постанови про групу прокурорів на стадії апеляційного чи касаційного судового розгляду не протирічить вимогам КПК.

Неспроможними є і посилання сторони захисту на недопустимість висновку судово-медичної експертизи від 29 вересня 2021 року 1627, оскільки, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, відповідно до показань потерпілого він добровільно надав слідчому свої медичні документи (копію карти пацієнта та протоколу мультиспіральної комп`ютерної томографії 027986-21 від 28 червня 2021 року), що не є порушенням КПК. Також узято до уваги показання експерта ОСОБА_12 про надання їй медичних документів слідчим та її попередження про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385, 387 КК, що засвідчено її підписом.

Посилання захисника на те, що йому безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про допит судово-медичних експертів-цитологів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , не підтверджуються матеріалами справи, оскільки захисник заявив клопотання про їх допит лише на стадії судових дебатів, однак з урахуванням того, що під час судового розгляду після дослідження відповідних висновків експертиз захисник не висловлював заперечень щодо досліджених доказів і не заявляв клопотань про виклик заявлених експертів для допиту, у задоволенні вказаного клопотання йому було відмовлено, оскільки воно не містило передбачених КПК доводів для відновлення судового розгляду.

Колегія суддів Верховного Суду не вважає, що суд першої інстанції, прийнявши це рішення, допустив істотні порушення вимог КПК.

Оцінюючи висновки експертиз, проведених указаних експертами, апеляційний суд звернув увагу на те, що, оскільки виявлена на лопаті кров належить потерпілому, крові якого властивий антиген Н, а виявлення цих слідів на частинах лопати (металевій частині та руків`ї поблизу з`єднання з металевою частиною), якою було завдано ударів, переконує на правильності висновків суду щодо знаряддя злочину та походження крові від потерпілого, а не свідка ОСОБА_10 . Колегія суддів погоджується із цими висновками.

Доводи захисту про те, що на одязі потерпілого не виявлено кров засудженої не спростовують висновки про її винуватість.

Клопотання захисника, заявлені під час апеляційного розгляду, про дослідження доказів та допит свідка ОСОБА_10 були розглянуті апеляційним судом, у їх задоволенні було відмовлено.

Доводи сторони захисту про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив указані клопотання, Суд не бере до уваги, зважаючи на таке.

За приписами статей 404, 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі, за необхідності, шляхом дослідження доказів.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо надані стороною обвинувачення й захисту докази не були безпосередньо досліджені під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Отже, в контексті ст. 404 КПК апеляційний суд не зобов`язаний досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У разі коли місцевий суд дослідив усі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останньому немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Інші доводи сторони захисту з приводу переоцінки фактичних обставин кримінального провадження та достовірності доказів Суд не бере до уваги, адже вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставами для безумовного скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3