Постанова по делу № 756/16907/18

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Times New Roman CYR; Roboto Condensed; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа 756/16907/18

провадження 51-835км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 1201810005000782 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці 8 днів.

На підставі ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 в строк покарання її попереднє ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з 4 грудня 2018 року по 11 квітня 2019 рік із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день арешту. Звільнено останню від відбування призначеного покарання у зв`язку з його повним відбуттям.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона 4 грудня 2018 року близько 17:30, перебуваючи в приміщенні магазину Ярослав , розташованого на вул. Маршала Малиновського, 9 у м. Києві, повторно намагалася викрасти з торговельних прилавків комплекти постільної білизни на загальну вартість 1415,58 грн, однак довести свій злочинний намір до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки спрацювала сигнальна рамка лінії контролю і остання була затримана працівником магазину.

Київський апеляційний суд ухвалою від 8 листопада 2022 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На його думку, апеляційний суд усупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дав належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі, про неправильне призначення ОСОБА_7 покарання у виді арешту в днях, що не відповідає вимогам ст. 73 КК. Стверджує, що місцевий суд спочатку повинен був призначити одне із видів основного покарання, передбачене санкцією статті, а потім зарахувати строк попереднього ув`язнення.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник засудженої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 заперечила проти задоволення касаційної скарги. Прокурор частково підтримав касаційну скаргу та просив змінити ухвалу апеляційного суду.

Мотиви Суду

Відповідно до ст .433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги .

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікація її дій у касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими .

Положеннями ст. 60 КК визначено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ст. 73 КК строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Згідно з правов ою позицією, наведеною в п останов і Верховного Суду Українивід 1 жовтня 2015 року в справі 5-118кс15 , суди повинні спершу призначити одне із видів основного покарання за нормою, яка передбачає відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, керуючись загальними засадами призначення покарання, а потім зарахувати строк попереднього ув`язнення. І л ише зарахування строку попереднього ув`язнення у фактично призначене покарання для визначення його остаточного розміру може бути обчислено у днях.

П ризначаючи покарання у кримінальному провадженні, суд зобов`язаний керуватися загальними засадами призначення покарання, які є основоположн ими вимог ами про порядок і межі призначення покарання.

Зі змісту ч. 1 ст. 65 КК у бачається , що суд під час призначення покарання зобов`язаний враховувати всі положення Загальної частини цього Кодексу, які пов`язані з призначенням покарання.

При цьому строкові покарання обчислюються в різних вимірах, якими є: роки (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк); місяці і роки (виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців);місяці (арешт); години (громадські роботи). Отже, строки покарань не можуть обчислюватись у неділях, декадах тощо.

Крім того, у певних випадках може виникнути потреба в обчисленні строкових покарань в днях , а саме у разі : заміни покарання іншим; складанн і остаточного покарання (здійснюється, як уже зазначалось, під час призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків); зарахуванні попереднього ув`язнення у порядку застосування ч. 5 ст. 72 КК.

Попереднє ув`язнення відповідно до ст. 1 Закону України від 30 червня 1993 року Про попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок стосовно якого не набрав законної сили.

Отже, попереднє ув`язнення не є покаранням, оскільки особа перебуває в місцях ув`язнення ще до постановлення вироку в справі. Водночас фактично воно означає перебування особи в умовах ізоляції від суспільства і за характером обмежень, покладених на особу, прирівнюється до позбавлення волі як виду покарання. Тому, відповідно до норм кримінального права, суди повинні обов`язково зарах овувати попереднє ув`язнення у строк покарання, що призначається судом, а не враховувати цей строк, призначаючи покарання.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме, призначено ОСОБА_8 покарання у виді арешту в днях усупереч вимог ст. 73 КК , тому судові рішення стосовно останньої слід змінити.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування ухвали апеляційного суду , колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_7 змінити, вважати її засудженою за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набираєзаконноїсилизмоментуїї проголошення , єостаточноютаоскарженнюнепідлягає .

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3