Постанова по делу № 522/16911/16-ц

Times New Roman CYR; Roboto Condensed; Calibri; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року

м. Київ

справа 522/16911/16-ц

провадження 61-12242св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , в інтересах якого діє адвокат Істамова Ірина Володимирівна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Науменка А. В., та постанову Одеського апеляційного суду

від 14 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічними позовами

У вересні 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк (далі -

АТ КБ) ПриватБанк звернулося з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позову вказувало, що в ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у Південному головному регіональному управлінні

АТ КБ ПриватБанк на посадах водіїв-інкасаторів-охоронців на підставі трудових договорів.

АТ КБ ПриватБанк уклало з кожним з відповідачів договори про повну матеріальну відповідальність.

Вказувало, що 15 грудня 2015 року на зміну заступив екіпаж інкасації Південного головного регіонального управління АТ КБ ПриватБанк у складі водіїв-інкасаторів-охоронців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з укладенням договору про колективну (бригадну) відповідальність від 15 грудня 2015 року, який набрав чинності о 16 год12хв цього дня.

16 грудня 2016 року під час інкасації відділення 30 виявлено відсутність сейф-пакету з грошовими кошами у розмірі 7 600 доларів США та 800 евро.

Враховуючи положення укладених з відповідачами договорів, вказані кошти підлягають відшкодуванню останніми у рівних частках, а саме по 2533,34 доларів США та по 266,67 евро з кожного.

Посилаючись на правові підстави статей 130, 134, 135-1 та 135-2 КЗпП України, просило стягнути з відповідачів грошові кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди.

У січні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до АТ КБ ПриватБанк про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2017 року вказаний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та ухвалою цього ж суду від 26 лютого 2020 року зустрічний позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України (позивачі до початку розгляду справи по суті подали заяви про залишення позову без розгляду).

Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року про залишення без розгляду зустрічного позову в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 рокупозов АТ КБ ПриватБанк залишено без розгляду.

Суд першої інстанції зазначив, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, його представник не повідомив про причини неявки та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про існування правових підстав для залишення позову без розгляду, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи та нормам процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2020 року представник АТ КБ ПриватБанк подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій

статті 257 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не закрив підготовче засідання та не призначив справу до судового розгляду, тому фактично залишив позов без розгляду в підготовчому засіданні, що не відповідає вимогам вказаної норми процесуального права.

Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 жовтня 2019 року

у справі 759/15271/17 (провадження 61-14373св19), від 11 березня

2020 року у справі 761/8849/19 (провадження 61-21428св19), про те, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи

заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі 759/15271/17 (провадження 61-14373св19) та

від 11 березня 2020 року у справі 761/8849/19 (провадження 61-21428св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Такий правовий висновок сформульовано у постановах Верховного Суду

від 6 червня 2019 року у справі 760/3301/13-ц (провадження 61-2630св19), від 26 вересня 2019 року у справі 295/19734/13-ц

(провадження 61-27370св18), від 7 жовтня 2019 року у справі 612/403/16-ц (провадження 61-7473св18), від 27 березня 2020 року

у справі 522/22303/14-ц (провадження 61-11200св19), від 7 грудня

2020 року у справі 686/31597/19 (провадження 61-15254св20).

Отже згідно з вимогами чинного ЦПК України розгляд справи за відсутності позивача, у випадку його повторної неявки у судове засідання, є можливим за сукупності таких умов: 1) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 2) неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору.

Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 1 червня 2022 року у справі 521/6462/17

(провадження 61-8649св20).

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України , заява 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Судами встановлено, що у вересні 2016 року АТ КБ ПриватБанк звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 15 вересня 2016 року відкрито провадження у справі.

У січні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до АТ КБ ПриватБанк про стягнення грошових коштів. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2017 року вказаний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Приморського районного суд м. Одеси від 30 травня 2017 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах 522/6582/16-ц, 523/5145/16-ц та 521/7197/16-ц за окремими позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 6 серпня 2018 року поновлено провадження у справі; призначено судове засідання на 11 год

2 жовтня 2018 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2019 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у цивільних справах 522/6582/16 та 523/5145/16-ц.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року поновлено провадження у справі; призначено судове засідання об 11 год40 хв

14 січня 2020 року.

В судове засідання, призначене на 14 січня 2020 року, представник позивача за первісним позовом не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 20). Представник позивача подав клопотання про відкладення судового засідання, яке було задоволено і розгляд справи відкладено до 10 год45 хв 26 лютого 2020 року.

У судове засідання, призначене 26 лютого 2020 року, представник позивача за первісним позовом не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 34), про причини неявки в судове засідання суду не повідомив та заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що належним чином повідомлений представник позивача за первісним позовом повторно не з`явився в судове засідання, причини неявки суду не повідомив та заяву про розгляд справи за його відсутності не подав, дійшов обґрунтованого висновку про залишення первісної позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про безпідставне залишення позову без розгляду у підготовчому засіданні обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, який зазначив, що суд першої інстанції не постановляв ухвалу про призначення підготовчого засідання і таке у цій справі не проводив.

Колегія суддів враховує зміст клопотання представника АТ КБ ПриватБанк про відкладення судового засідання, призначеного на 14 січня 2020 року, в якому останній просив відкласти саме судове, а не підготовче засідання.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ухвала про залишення позову АТ КБ ПриватБанк без розгляду постановлена судом першої інстанції на стадії судового розгляду справи по суті.

Отже безпідставними є доводи касаційної скарги щодо постановлення оскаржуваних судових рішень без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах

Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі 759/15271/17

(провадження 61-14373св19) та від 11 березня 2020 року

у справі 761/8849/19 (провадження 61-21428св19), оскільки у зазначених судових рішеннях викладений висновок про неможливість залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України на стадії підготовчого судового засідання.

Такого висновку, відхиляючи аналогічні доводи касаційної скарги, дійшов Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі 465/4258/17 (провадження 61-15215св21).

Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог

касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , в інтересах якого діє адвокат Істамова Ірина Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук