Постанова по делу № 906/730/18

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа 906/730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств

на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі

за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ФРАЙ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про витребування майна,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Данильченко І. А., Черниш М. М., відповідача - Спасібухова О. Л.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Радомишльська районна спілка споживчих товариств (далі - Спілка) звернулась 28.08.2018 до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ" ФРАЙ" (далі - ТОВ "ТЦ "ФРАЙ") про витребування приміщення універмагу загальною площею 6128,7 м 2 , що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, ½ (далі - Універмаг).

Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності Спілці належав Універмаг, який остання в 1981 році побудувала за власні кошти. 10.10.2008 між Спілкою та споживчим товариством "Жиско" (далі - СТ "Жиско", орендар) укладений договір оренди, за яким орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення Універмагу та зобов`язувався виконати будівельно-ремонтні роботи на орендованій частині приміщення Універмагу. У квітні 2009 року СТ "Жиско" звернулося до суду із позовом до Спілки про визнання за ним права власності на частину (76,24 %) будівлі Універмагу (справа 8/84-НМ). Під час розгляду справи 8/84-НМ будівля Універмагу продавалася чотири рази. Остаточне рішення у справі 8/84-НМ щодо права власності на будівлю Універмагу ухвалене 18.07.2018. Позивач зазначив, що він визнаний законним власником Універмагу, а тому всі дії щодо продажу Універмагу були незаконними. Проте, 10.08.2018 здійснено державну реєстрацію права власності на будівлю Універмагу за ТОВ "ТЦ "ФРАЙ". На думку позивача, позбавлення права власності на будівлю Універмагу відбулося поза його волею як власника, а тому відповідно до положень статей 316, 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) він має право витребувати майно у відповідача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, на підставі свідоцтва про право власності від 27.12.2004, серія САА 510775 Спілці належала будівля "Універмаг", яка знаходиться за адресою: м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, загальною площею 6128,7 м 2 , будівництво якої здійснено нею за власні кошти.

10.10.2008 між Спілкою (орендодавець) та споживчим товариством "Жиско" (орендар) було укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення 10/10-08, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування частину приміщення Універмагу загальною площею 3170 м 2 , що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2 .

У квітні 2009 року СТ "Жиско" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило визнати за ним право спільної власності на частину (у розмірі 76,24 %) будівлі Універмагу та визнати за ним право власності на Універмаг в цілому.

Господарський суд Житомирської області 04.12.2009 у справі 8/84-НМ ухвалив рішення, яким визнав право власності СТ "Жиско" на приміщення Універмагу.

30.12.2009 між СТ "Жиско" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Компанія "Пріорітас" (далі - ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас") укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до умов договору Ст "Жиско" продано ТОВ "Юридична Компанія "Пріорітас" об`єкт нерухомого майна - Універмаг.

За наслідками апеляційного перегляду справи 8/84-НМ, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 залишено без змін, воно набрало законної сили 27.07.2010, однак за наслідками касаційного оскарження постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 судові рішення у справі 8/84-НМ скасовані, справу 8/84-НМ передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Спілка, зазначаючи про незаконність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009, з підстав того, що продане майно Універмаг не належало продавцю - СТ "Жиско", звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Споживчого товариства "Жиско", ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009 та просила застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Провадження у справі 18/030-11 за вказаним позовом порушено відповідно до ухвали суду від 23.03.2011.

Спілка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги у справі 18/030-11 зазначила, що з огляду на скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2009 року у справі 8/84-НМ, підстави для набуття СТ "Жиско" права власності на майно були відсутні. Фактично, належне Спілці майно протиправно продано СТ "Жиско" іншій особі, що порушує вимоги закону.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2011 провадження у справі 18/030-11 зупинено до остаточного вирішення спору в пов`язаній з нею справі Господарського суду Житомирської області 8/84-НМ.

Поряд з цим, 19.04.2010 рішенням Солом`янського районного суду м.Києва у справі 2-1694 за позовом ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про спонукання вчинити дії, зобов`язано ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" здійснити продаж ОСОБА_2 об`єкт нерухомості, а саме: нежитлових приміщень - універмагу, шляхом нотаріального укладення Основного договору на умовах, визначених в попередньому договорі від 12.12.2009.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2010 у справі 2-1694, 27.05.2010 між ТОВ "Юридична Компанія "Пріорітас" та громадянином ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу.

04.04.2012 рішенням Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу Спілки на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2010 задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2010 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ "Юридична компанія "Пріорітас" до ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про спонукання вчинити дії, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 05.07.2012 касаційну скаргу ОСОБА_2 , відхилено та рішення апеляційного суду м. Києва від 04.04.2012 залишено без змін.

Водночас, 14.04.2011 Господарським судом Житомирської області у справі 8/84-НМ прийнято відмову СТ "Жиско" від позову. Ухвалою від 14.04.2011 провадження у справі 8/84-НМ припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 у справі 8/84-НМ апеляційну скаргу ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" задоволено. Ухвалу від 14.04.2011, скасовано. Справу направлено для розгляду по суті до Господарського суду Житомирської області.

28.07.2011 рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області у справі 2-358/2011 за позовом Спілки до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та витребування майна від добросовісного набувача, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Радомишльської районної спілки споживчих товариств про визнання права власності, з участю третьої особи без самостійних вимог - ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас", відмовлено Спілці у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та витребування майна від добросовісного набувача. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомості загальною площею 6128,70 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

13.11.2012 рішенням Апеляційного суду Житомирської області у справі 0620/2-358/11 за позовом Спілки до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на нежитлове приміщення, зобов`язання повернути майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Спілки, третя особа ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про визнання права власності на нежитлове приміщення, апеляційну скаргу Спілки задоволено частково. Скасовано рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28.07.2011 в частині задоволення позову ОСОБА_2 . Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. В решті рішення залишено без змін.

31.01.2012 рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 8/84-НМ у задоволенні позову СТ "Жиско" до Спілки, 2. Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас"; 2)громадянина ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

28.03.2012 постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі 8/84-НМ рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2012 у справі 8/84-НМ скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано право власності - СТ "Жиско" на об`єкт нерухомого майна в цілому Універмаг. Стягнуто з СТ "Жиско" на користь Спілки 1 243 347,00 грн компенсації вартості частини в об`єкті оренди нерухомого майна. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2012 у справі 8/84-НМ касаційну скаргу Спілки задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 та рішення Господарського Житомирської області від 31.01.2012 у справі 8/84-НМ скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

21.11.2012 ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі 620/2679/12 за позовом Спілки до ОСОБА_2 , ТОВ "Юридична компанія " Пріорітас" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.05.2010, про визнання права власності на приміщення Універмагу, витребування його з незаконного володіння.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11.03.2013 у справі 620/2679/12 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27.05.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" та ОСОБА_2 , про купівлю-продаж приміщення універмагу загальною площею 6128,7 м 2 . Визнано право власності Радомишльської районної спілки споживчих товариств Житомирської області на приміщення універмагу. Витребувано у ОСОБА_2 приміщення універмагу та зобов`язано його повернути дане приміщення власнику - Радомишльській районній спілці споживчих товариств.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04.06.2013 у справі 0620/2679/12 апеляційну скаргу представника відповідача відхилено, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11.03.2013 залишено без змін.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.07.2013 у справі 6-25166св13 рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11.03.2013 та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04.06.2013 скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 27.05.2010 недійсним. Поряд з цим, суд касаційної інстанції відзначив, що первісний договір, а саме договір купівлі-продажу Універмагу від 30.12.2009, укладений між СТ "Жиско" та ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас", не було визнано недійсним, він є чиним, і його законність не оспорюється, як не оспорюються наявність у СТ "Жиско" правових підстав на укладання цього договору, тому підстави для витребування спірного приміщення в ОСОБА_2 як добросовісного набувача відсутні.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.04.2015 у справі 8/84-НМ за результатами розгляду клопотання Спілки про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2015 вищевказана особа є власником приміщення Універмагу з 10.03.2015 та враховуючи, що в силу статті 388 ЦК України власник має право на витребування свого майна від добросовісного набувача, залучено вказану особа до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 у справі 8/84-НМ визнано недійсним п. 2.9 договору оренди (найму) нежитлового приміщення від 10.10.2008 10/10-08, укладеного між Спілкою та СТ "Жиско" в такій частині: "і визнаються Сторонами як створення нової речі. Виконані опоряджувальні внутрішні роботи у будь - якому випадку дають Орендарю право частки орендаря в праві власності на приміщення, з чим Орендодавець погоджується, підписуючи цей Договір". У позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 у справі 8/84-НМ залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 11.10.2017 у справі 8/84-НМ постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 скасовано. Справу 8/84-НМ направлено до Господарського суду Житомирської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

16.04.2018 Господарський суд Житомирської області у справі 8/84-НМ ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову СТ "Жиско" про визнання за ним права власності на приміщення Універмагу, яке залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018. 22.10.2018 ухвалою Верховного суду України у справі 8/84-НМ касаційну скаргу СТ "Жиско" повернуто скаржникові.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2018 поновлено провадження у справі 18/030-11.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі 18/030-11 позовні вимоги Спілки до СТ "Жиско", задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним дговір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009, укладений між СТ "Жиско" та ТОВ Юридична Компанія "Пріорітас".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі 18/030-11 апеляційну скаргу ТОВ "ТЦ ФРАЙ" на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі 18/030-11 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2019 у справі 18/030-11 залишено без змін.

На підставі вищевказаного позивач стверджує, що єдиним законним власником будівлі Універмагу залишилася Спілка, а всі наступні переходи прав на будівлю Універмагу є нікчемними. Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.07.2018 у справі 906/631/18 накладено арешт на будівлю Універмагу. Незважаючи на вищезазначені діючі заходи забезпечення позову, відомості про які містяться у державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, 08.08.2018 державним підприємством "Сетам" були проведені електронні торги з продажу приміщення Універмагу, яке, начебто, належало на праві власності громадянці ОСОБА_1 10.08.2018 здійснено державну реєстрацію виникнення права власності на вказане нерухоме майно у ТОВ "ТЦ ФРАЙ". З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає, що на час звернення до суду саме він є власником Універмагу, однак, це право власності не визнане ТОВ "ТЦ ФРАЙ", що позбавляє Спілку здійснювати право володіння, користування та розпорядження цим майном на свій розсуд.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 у справі 906/730/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт вибуття спірного майна від позивача поза його волею не заперечується сторонами, проте дійшов висновку, що вимога про витребування приміщення не може бути задоволена відповідно до положень частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки Універмаг був придбаний відповідачем у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 у даній справі скасоване; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; витребувано у ТОВ "ТЦ ФРАЙ" приміщення Універмагу на користь Спілки; стягнуто з ТОВ "ТЦ ФРАЙ" на користь Спілки витрати зі сплати судового збору 94 725, 00 грн за подання позовної заяви і 142 087,50 грн за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач був власником Універмагу, проте Універмаг вибув з його власності поза його волею. Спір про право власності на приміщення Універмагу тривав більше восьми років у межах справи 8/84-НМ та остаточно був вирішений лише у липні 2018 року. Відповідач набув приміщення Універмагу у власність з прилюдних торгів у порядку, встановленому для виконання судових рішень, які відбулися з порушеннями закону, що встановлено рішенням суду у справі 910/11305/18. Оскільки електронні торги визнано недійсними, та встановлено обставини щодо права власності позивача, суд дійшов висновку, що Універмаг може бути витребувано у відповідача за правилами частини 1 статті 388 ЦК України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач припустився помилки щодо обрахування початку перебігу позовної давності. При цьому суд послався на постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі 910/11305/18, в якій зазначено про порушене право Спілки як власника, тому встановив, що обраний нею спосіб захисту є ефективним та відновить порушені права на володіння майном, власником якого внаслідок проведення незаконних торгів став ТОВ "ТЦ "ФРАЙ".

3.3. Постановою Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 906/730/18 (Багай Н. О. - головуючий суддя, судді Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі 906/730/18 скасовано, справу 906/730/18 передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах 911/3681/17, 914/3224/16, 910/15584/16 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував моменту початку перебігу позовної давності, не установив його переривання/зупинення у спірних правовідносинах. Зокрема, при визначенні початкового моменту перебігу позовної давності суд не надав належної оцінки усім доказам у справі, зокрема, відповіді позивача на додаткові пояснення ТОВ "ТЦ "ФРАЙ" та його доповнення до відповіді на додаткові пояснення. Таким чином, доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах від 26.11.2019 у справі 914/3224/16, від 09.04.2020 у справі 10/Б-743, від 21.08.2019 у справі 911/3681/17 та ненадання правової оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, наслідком чого стало невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, знайшли підтвердження.

3.4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі 906/730/18 (Гудак А. В. - головуючий, судді Мельник О. В., Олексюк Г. Є.) рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 р. у справі 906/730/18 змінено. Викладено мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 у справі 906/730/18 в редакції цієї постанови. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 у справі 906/730/18 залишено без змін.

3.4.1. Спілка є власником об`єкта нерухомого майна приміщення універмагу на підставі свідоцтва про право власності від 27.12.2004, серія САА 510775, яке вибуло з його власності поза його волею. В свою чергу, ТЦ "Фрай" набуло право на спірний об`єкт нерухомого майна шляхом його купівлі з прилюдних торгів в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Обставини придбання об`єкта нерухомого майна відповідачем ТЦ "Фрай" в ході прилюдних торгів, проведених з порушенням закону, встановлені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 у справі 910/11305/18, за правилами частини 4 статті 75 ЦК України, доказування не потребують, оскільки встановлені щодо особи, яка бере участь у цій справі. Разом з тим, в судовому порядку встановлено, що прилюдні торги відбулись з порушенням закону та встановленої процедури, що зумовило визнання їх недійсними в межах розгляду судової справи 910/11305/18.

Спілка позбулася права на майно поза власною волею і звернення позивача із позовом про витребування цього майна на свою користь є належним і ефективним способом судового захисту, що випливає з положень статті 387, 388 ЦК України, а також підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 у справі 910/11305/18. У зв`язку із викладеним, позовні вимоги про витребування приміщення універмагу є обґрунтованими.

3.4.2. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подану заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. На переконання відповідача, позивачу стало відомо про порушення своїх прав з 28.03.2012, оскільки постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року у справі 8/84-НМ було скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 31.01.2012 та визнано право власності - СТ "Жиско" на спірний об`єкт нерухомого майна. Відповідно, позовна давність на звернення із позовом до суду сплинула 28.03.2015.

Позивач у відповіді на додаткові пояснення ТОВ "ТЦ "ФРАЙ" та його доповнення до відповіді на додаткові пояснення зазначив, що враховуючи те, що ним неодноразово подавались позови на захист свого права власності на Універмаг (справи 2-358/11, 620/2679/12) та те, що остаточне рішення у справі 8/84-НМ про визнання права власності на приміщення Універмагу Господарським судом Житомирської області було ухвалене 16.04.2018, яке залишене в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 та рішення у справі 18/030-11 про визнання недійним договору купівлі продажу Універмагу від 30.12.2009 укладеного між СТ "Жиско" та ТОВ "ЮК Пріорітас" Господарським судом Київської області ухвалене 05.03.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020, немає пропуску позовної давності зі сторони Радомишльської райспоживспілки щодо витребування свого майна з чужого незаконного володіння, адже як доведено матеріалами справи позивач своєчасно звертався з позовом про витребування свого майна, але по незалежним від його волі причинам, позов не міг бути розглянутий до остаточного вирішення спору щодо визнання права власності на приміщення Універмагу у справі 8/84-НМ.

У контексті відповідних доводів, судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3224/16 про те, що початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Рішенням Господарського суду Житомирської області 04.12.2009 у справі 8/84-НМ визнано право власності СТ "Жиско" на приміщення Універмагу.

30.12.2009 між СТ "Жиско" та ТОВ "Юридична Компанія "Пріорітас" укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідно до умов договору СТ "Жиско" продано ТОВ "Юридична Компанія "Пріорітас" об`єкт нерухомого майна - Універмаг.

20.01.2010 Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою у справі 8/84-НМ про прийняття апеляційної скарги до провадження встановив, що скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції, та ухвалив відновити Спілці пропущений строк для апеляційного оскарження.

Таким чином, оскільки право власності Спілки на Універмаг було порушено в момент його вибуття з її власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Спілка довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з її власності у володіння іншої особи, а отже, початком перебігу позовної давності слід вважати грудень 2009 року, оскільки саме в цей період Спілка довідалася про порушення її права, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.

3.4.3. В частині доводів щодо переривання позовної давності апеляційний господарський суд зазначив, що позивач в межах позовної давності, початок перебіг якої почався з грудня 2009 року, звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Споживчого товариства "Жиско", ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.2009, укладеного між СТ "Жиско" та ТОВ "Юридична Компанія "Пріорітас" та застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачені частини 1 статті 216 ЦК України.

Провадження у справі 18/030-11 за вказаним позовом порушено відповідно до ухвали суду від 23.03.2011. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2011 провадження у справі 18/030-11 зупинено до остаточного вирішення спору в пов`язаній з нею справі Господарського суду Житомирської області 8/84-НМ.

Разом з тим, у квітні 2011 року Спілка звернулася до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та витребування майна від добросовісного набувача, з участю третьої особи - ТОВ "Юридична компанія "Пріорітас".

Таким чином, з поданням вказаного позову відбулося переривання позовної давності щодо позовної вимоги про витребування майна від добросовісного набувача Отже, позовна давність (після її переривання) щодо позовної вимоги про витребування майна від добросовісного набувача почала свій перебіг з квітня 2011 року.

21.11.2012 ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі 620/2679/12 за позовом Спілки про визнання права власності на приміщення Універмагу та витребування його з незаконного володіння. Таким чином, також відбулося переривання позовної давності та новий строк (після його переривання), щодо позовної вимоги про витребування майна від добросовісного набувача почав свій перебіг з 21.11.2012.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.04.2015 у справі 8/84-НМ залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що Спілка зверталася з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна від добросовісного набувача, будучи обізнаною 23.04.2015 з фактом реєстрації за нею прав на нерухоме майно - Універмагу.

Таким чином, встановлено, що позовна давність щодо позовної вимоги про витребування майна від добросовісного набувача сплинула 21.11.2015.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з вимогою про витребування майна лише 28.08.2018, на що також звернуто увагу Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі 906/730/18, тобто з пропуском позовної давності щодо порушеного права та звернення з позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі 914/3224/16 вважав неправомірним висновок суду першої інстанції, що про можливість звернення з цим позовом до ТОВ "ТЦ Фрай" позивач дізнався лише у 2018 році, після набрання рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 8/84-НМ (рішення від 16.04.2018, залишене в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018), яким відмовлено у задоволенні позову СТ "Жиско" про визнання за ним права власності на приміщення Універмагу, оскільки до цього часу існував спір щодо права власності на спірне приміщення.

3.4.4. Спілкою не було подано заяву про поновлення позовної давності на подання позову про витребування майна у добросовісного набувача з наведенням поважних причин її пропуску. Більше того, позивачем, як у відповіді на додаткові пояснення ТОВ "ТЦ "ФРАЙ" та його доповнення до відповіді на додаткові пояснення, так і у поданому поясненні 11.11.2021 під час нового розгляду судом апеляційною інстанцією було чітко зазначено, що немає пропуску позовної давності зі сторони Спілки щодо витребування свого майна з чужого незаконного володіння. Разом з тим, Спілкою 18.11.2021 подано заяву, в якій висловлено прохання визнати поважними причини пропущення позовної давності для звернення з позовом про витребування майна.

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач посилався на об`єктивні, на його думку, причини, а саме: на те, що спір про право власності на приміщення універмагу тривав більше восьми років, в межах судової справи 8/84-НМ, тобто право власності на приміщення Універмагу визначене не було і Спілка, не будучи власником приміщення Універмагу, об`єктивно не мала змоги звертатися до суду з позовом про витребування майна з чужого володіння; відбувалися неодноразові перепродажі Універмагу, та на неодноразове звернення позивача за захистом свого права в суди різних юрисдикцій та судових інстанцій.

Посилання позивача на неможливість звернення до суду в межах позовної давності з причини того, що спір про право власності на приміщення універмагу тривав більше восьми років, в межах судової справи 8/84-НМ та неодноразово здійснювалися перепродажі Універмагу і позивач неодноразово звертався за захистом свого права на майно в суди різних юрисдикцій та судових інстанцій, на думку апеляційного господарського суду є необґрунтованими, оскільки згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі 10/Б-743 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3234/16, закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом з ухваленням судового рішення про порушення права особи, ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Поряд з цим, як зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.04.2015 у справі 8/84-НМ залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Отже, Радомишльська районна спілка споживчих товариств до спливу позовної давності - 21.11.2015 мала всі об`єктивні можливості у квітні 2015 року звернутися в межах позовної давності з позовом про витребування свого майна від добросовісного набувача - ОСОБА_1 та зупинити його розгляд до вирішення справи 8/84-НМ, однак вказаною можливістю не скористалася.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не наведено поважних причин та обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову про витребування свого майна. Таким чином, в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на сплив позовної давності.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Радомишльська районна спілка споживчих товариств звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження, є пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.2. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 у справі 910/11305/18, якою скасовано електронні торги, на підставі яких відповідач набув право власності на спірне майно.

Позивач також стверджує, що судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі 904/10673/16, Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі 916/2129/15 про те, що положення про позовну давність не застосовуються до вимог про витребування майна.

Апеляційний господарський суд не врахував обставин переривання позовної давності, пов`язаного із зверненням Спілки із позовом у справі 18/030-11 (провадження відкрито 23.03.2011) щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.12.2019 і застосування наслідків недійсності правочину. Провадження у цій справі було зупинено до 18.11.2018. Таким чином, позовна давність перервалася з моменту звернення до суду і до 18.11.2018. За таких обставин, жодного пропуску позовної давності не відбулося.

Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 910/15584/16, на необхідності врахуванні яких вказував Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд. Зазначений висновок стосується того, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності, суди мають виходити з їх об`єктивного критерію, тобто з обставин які підтверджують ці причини та вказують, що існують об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав") має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо. Встановленими судами обставинами доведено недобросовісну поведінку відповідачів, зловживання своїми права та обов`язками, водночас Спілка завжди неухильно дотримувалась норм права і виконувала всі рішення судів. У свою чергу, суди попередніх інстанцій не надали оцінки діям відповідача, який зловживав власними процесуальними правами.

4.3. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що необхідно відступити від постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3224/16 у якій відступлено від висновків Верховного Суду у справах 711/802/17, 520/14722/16-ц про те, що початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно та встановила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його прав. Зазначений висновок застосовано судом апеляційної інстанції, однак підстави застосування позовної давності у цих справах є різними. У справі яка розглядається перешкодою звернення із позовом було те, що спір про право власності на приміщення Універмагу тривав більше восьми років і відповідне право власності не було визначене. Спілка не будучи власником приміщення, про що було вказано у Державному реєстрі речових прав, не мала змоги звертатися з вимогою про витребування майна. Іншою об`єктивною причиною була неодноразова зміна власників приміщення Універмагу.

Крім того, на момент звернення із позовом до суду, актуальною була практика щодо визначення перебігу позовної давності, яка викладена Верховним Судом у справах 711/802/17, 520/14722/16-ц, від яких уже в подальшому відступила Велика Палата Верховного Суду. У зв`язку із викладеним позивач подав заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності вже до суду апеляційної інстанції.

4.4. Стосовно підстави оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Спілка зазначила, що відсутній висновок щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності відносно майна, право власності на яке набуте в результаті скоєння кримінального злочину. Суди безпідставно не взяли до уваги та не дослідили обставини про те, що для незаконного проведення електронних торгів 07.08.2018 було здійснено несанкціонований доступ до Державного реєстру обтяжень, та протиправно сторонніми особами були вчинені злочинні дії з вилученню відомостей щодо накладених судами обтяжень відносно приміщення Універмагу. За цим фактом відкрито кримінальне провадження 12018060280000478 за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України, відомості про яке 03.09.2018 внесено до єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є витребування майна. Розглядаючи справу 906/730/18 суд апеляційної інстанції вказав на обґрунтованість доводів позивача, однак внаслідок пропуску позовної давності і недоведеності об`єктивних обставин такого пропуску, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів звертає увагу, що для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.

5.5. Позивач стверджує, що судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі 904/10673/16, Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі 916/2129/15 про те, що положення про позовну давність не застосовуються до вимог про витребування майна.

Однак колегія суддів вважає помилковими зазначені доводи, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.11.2018 у справі 372/1036/15-ц та від 17.10.2018 у справі 362/44/17 відступила від зазначеного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі 916/2129/15.

У справі 372/1036/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність поширюється на вимоги власника про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, яке полягає в тому, що із кожним новим періодом часу відбувається нове порушення прав власника. Зазначено, що на віндикаційні позови поширюється дія положень статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, оскільки органи державної влади чи місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі 362/44/17 відступила від висновку, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.03.2018 у справі 904/10673/16.

5.6. У свою чергу, безпідставними є посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 у справі 910/11305/18, якою скасовано електронні торги, на підставі яких відповідач набув право власності на спірне майно. Як слідує із зазначеної постанови, Верховний Суд надавав оцінку обставинам правомірності проведення торгів та набуття у власність спірного нерухомого майна. Водночас у справі 906/730/18 апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування приміщення універмагу є обґрунтованими, однак відмовив у задоволенні позову внаслідок пропуску позовної давності і недоведення поважності причин такого пропуску позивачем. Таким чином, посилання заявника на постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі 910/11305/18 жодним чином не спростовують основних висновків суду апеляційної інстанції, які і стали підставою для відмови у позові.

5.7. Стосовно посилань заявника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.12.2019 у справі 910/15584/16, колегія суддів звертає увагу на таке.

Вказаний висновок акцентує увагу на необхідності під час вирішення питання щодо поважності причин пропуску позовної давності враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Оцінюючи відповідні доводи скаржника щодо поважності причин пропуску, апеляційний господарський суд зазначив, що "посилання позивача на неможливість звернення до суду в межах позовної давності з причини того, що спір про право власності на приміщення універмагу тривав більше восьми років, в межах судової справи 8/84-НМ та неодноразово здійснювалися перепродажі Універмагу і позивач неодноразово звертався за захистом свого права на майно в суди різних юрисдикцій та судових інстанцій, на думку апеляційного господарського суду є необґрунтованими, оскільки згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі 10/Б-743 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3234/16, закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом з ухваленням судового рішення про порушення права особи, ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Отже, Радомишльська районна спілка споживчих товариств до спливу позовної давності - 21.11.2015 мала всі об`єктивні можливості у квітні 2015 року звернутися в межах позовної давності з позовом про витребування свого майна від добросовісного набувача - ОСОБА_1 та зупинити його розгляд до вирішення справи 8/84-НМ, однак вказаною можливістю не скористалася".

З наведеного слідує, що суд апеляційної інстанції оцінював характер спірних відносин, момент коли позивач мав можливість звернутися із вказаним позовом і те, що він не скористався таким правом. За таких обставин, колегія суддів не вважає, що апеляційний господарський суд не виконав вказівок Верховного Суду, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, зокрема щодо врахування висновку, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі 910/15584/16.

5.8. Стосовно підстави оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Заявник вважає, що необхідно відступити від постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3224/16 у якій відступлено від висновків Верховного Суду у справах 711/802/17, 520/14722/16-ц про те, що початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно та встановила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його прав.

Обґрунтовуючи зазначену підставу, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував відмінних фактичних обставин у вказаній вище справі та справі яка розглядається. На думку позивача, Спілка не будучи власником приміщення, про що було вказано у Державному реєстрі речових прав, не мала змоги звертатися з вимогою про витребування майна. Іншою об`єктивною причиною була неодноразова зміна власників приміщення Універмагу.

У контексті зазначених тверджень колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі 653/1096/16-ц (провадження 14-181 цс 18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі 48/340 (провадження 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі 911/3594/17 (провадження 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі 916/1415/19 (провадження 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі 522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20, пункт 70)).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі.

Крім того, на момент звернення із позовом до суду, актуальною була практика щодо визначення перебігу позовної давності, яка викладена Верховним Судом у справах 711/802/17, 520/14722/16-ц, від яких уже в подальшому відступила Велика Палата Верховного Суду. У зв`язку із викладеним позивач подав заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності вже до суду апеляційної інстанції.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц.

Наведений висновок спростовує твердження скаржника про те, що він не міг звертатися з вимогою про витребування майна лише внаслідок відсутності у нього реєстрації права власності на нерухоме майно і що така реєстрація була здійснена за іншими особами. Враховуючи характер спірних правовідносин, позовні вимоги щодо витребування майна і мають на меті повернути власнику майно від особи, за якою воно зареєстровано, але яка фактично не набула права володіння ним. За таких обставин, відсутні підстави для відступу від постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3224/16, оскільки доводи позивача фактично стосуються помилкового тлумачення змісту норм матеріального права, зокрема щодо витребування майна, а обґрунтованих мотивів саме неправильного застосування законодавчих норм Великою Палатою Верховного Суду скарга також не містить.

5.9. Стосовно підстави оскарження, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Спілка зазначила, що відсутній висновок щодо визнання поважним причин пропуску позовної давності відносно майна, право власності на яке набуте в результаті скоєння кримінального злочину.

У контексті вказаних доводів заявник стверджує, що суди безпідставно не взяли до уваги та не дослідили обставини про те, що для незаконного проведення електронних торгів 07.08.2018 було здійснено несанкціонований доступ до Державного реєстру обтяжень, та протиправно сторонніми особами були вчинені злочинні дії з вилученню відомостей щодо накладених судами обтяжень відносно приміщення Універмагу. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.

Верховний Суд зауважує, що вказана підстава оскарження фактично стосується оцінки судом апеляційної інстанції обставин пропуску позивачем позовної давності. Як слідує із оскарженої постанови, апеляційний господарський суд відхиляючи доводи клопотання Спілки щодо визначення поважними причин пропуску позовної давності вказав на те, що відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі 10/Б-743 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі 914/3234/16, закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом з ухваленням судового рішення про порушення права особи, ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Тобто суд апеляційної інстанції фактично звернув увагу скаржника на те, що вчинення іншими особами дій щодо спірного нерухомого майна не перешкоджала позивачу самостійно звертатися з вимогами про його витребування. У цих правовідносинах, наявність низки інших договорів, а також зареєстрованого кримінального провадження не позбавляє позивача права на захист його власності у передбачений законодавством спосіб.

Крім того, за змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак зміст аргументів скаржника щодо вказаної підстави оскарження не містить посилань на конкретні норми права, як і не вказано в чому саме полягає помилка суду при їх застосуванні саме з огляду на особливості їх застосування. За таких обставин, Верховний Суд не убачає підстави для формування висновку Верховного Суду щодо вказаних обставин.

5.10. Крім того, колегія суддів вважає помилковими доводи Спілки про те, що апеляційний господарський суд не врахував обставин переривання позовної давності, пов`язаного із зверненням Спілки із позовом у справі 18/030-11 (провадження відкрито 23.03.2011). На думку скаржника, позовна давність перервалася з моменту звернення до суду у вказаній справі і до 18.11.2018. За таких обставин, жодного пропуску позовної давності не відбулося.

Відповідно до частин другої та третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Тобто, закон пов`язує переривання позовної давності з пред`явленням позову, а не з прийняттям судом остаточного судового рішення у справі, за яким пред`явлено позов, що перериває строк. Також закон не пов`язує переривання позовної давності з поданням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі 921/628/19.

У зв`язку із викладеним, у суду апеляційної інстанції не було жодних підстав вважати, що позовна давність перервалася до 18.11.2018, оскільки воно могло відбутися лише в момент звернення до суду.

5.11. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що оскільки суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд, надав оцінку обставинам, на підстав яких виникли спірні правовідносини, а доводи скаржника щодо допущення судами порушень норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі 906/730/18.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі 906/730/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ