Постанова по делу № 824/499/20-а

Times New Roman CYR; Roboto Condensed Light; Tahoma;

; ; ;

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

справа 824/499/20-а

адміністративне провадження К/9901/30892/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Петренка В.О.,

представника відповідача Любимова К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (суддя: Маренич І.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (судді: Курко О.П., Біла Л.М., Гонтарук В. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДПС у Чернівецькій області, відповідач), правонаступником якого є ГУ ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 43005393), в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.12.2019 128953-5607-2412, 1289531-5607-2412 та 1289532-5607-2412.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що обов`язок зі сплати орендної плати ґрунтується на умовах договору, а не на підставі податкових повідомлень-рішень, що винесені податковим органом. Наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення є протиправними, оскільки у податкового органу була відсутня компетенція нараховувати орендну плату за спірною земельною ділянкою.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 922/3412/17, від 18.06.2019 у справі 812/778/17, від 30.01.2018 у справі 484/272/16-ц, від 13.12.2018 у справі 500/2858/16-ц, від 22.2018 у справі 704/1413/16-ц, від 31.10.2018 у справі 616/415/17-ц та від 24.10.2018 у справі 704/99/16-ц.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, 01 лютого 2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, вмотивоване правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2020 року по справі 500/2486/19, відповідно до якої оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору має відбуватись із дотриманням строків, визначених частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тобто протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З урахуванням вказаної правової позиції відповідач вважає, що позивачем пропущенно строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, адже податкові повідомлення-рішення від 04.12.2019 128953-5607-2412, 1289531-5607-2412, 1289532-5607-2412 оскаржувались в адміністративному порядку та згідно відмітки в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення рішення про результати розгляду скарги вручене платнику 25.02.2020. Однак, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду лише 12.04.2020.

Представник позивача заперечив проти задоволення такого клопотання, обґрунтовуючи це тим, що в силу приписів КАС України питання залишення позову без розгляду має право вирішувати виключно суд першої інстанції і не пізніше, ніж до початку розгляду справи по суті.

Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до задоволення клопотання, з огляду на те, що зміна правової позиції Верховного Суду в частині строків звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання відбулась після розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, а тому відсутні підстави вважати, що суди порушили норму частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, а також з метою недопущення обмеження права на доступ до суду через наступну зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 07 грудня 2006 року між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за 3326, згідно з умовами якого на підставі рішення 8 сесії Чернівецької міськради V скликання від "27" жовтня 2006 оку за 136, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, кадастровий номер 7310136600:30:001:0048, загальною площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність, на строк до 16.02.2054 для обслуговування будівлі.

Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 29.05.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК".

Пунктом 7 даного Договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 8303,54 грн.

Відповідно до п.10 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції та індексації у відповідності до чинного законодавства; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом.

У пункті 28 Договору сторони погодили, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових договорів. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов цього договору спір розв`язується у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області 26.02.2014 у справі 926/955/13 внесено зміни до договору оренди землі 3326 від 7 грудня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , а саме: пункт 7 Договору викладно в такій редакції: "Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 залишено без змін.

Однак, у звітній податковій декларації за 2016 рік позивачем визначена сума річної орендної плати за вказану земельну ділянку у сумі 18638,62 грн; у звітній податковій декларації за 2017 рік у сумі 19756,94 грн; у звітній податковій декларації за 2018 рік у сумі 19756,94 грн; у звітній податковій декларації за 2019 рік у сумі 19756,94 грн.

Згідно розрахунку заборгованості відповідно до рішення господарського суду Чернівецької області по справі 926/955/13 від 26.02.2013 орендна плата за договором оренди землі 3326 від 07.12.2006 становить 51607,08 грн.

У зв`язку з чим відповідачем на підставі листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 року 22-28-0.22-125/2-19 "Про індексацію нормативно грошової оцінки земель" визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0,2076 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136600:30:001:0048, надану Чернівецькою міською радою в строкове платне користування позивача :

- за 2016 рік в розмірі 92367,22 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433);

- за 2017 рік в розмірі 97909,26 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433х1,06);

- за 2018 рік в розмірі 97909,26 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433х1,06х1,0);

- за 2019 рік розмірі 97909,26 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433х1,06х1,0х1,0).

На підставі зазначеного, відповідачем донараховано позивачу орендну плату за землю та надіслано податкові повідомлення - рішення від 04.12.2019:

1289533-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік в розмірі 73728,60 грн;

1289532-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік в розмірі 78152,31 грн;

1289531-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік в розмірі 78152,31 грн;

128953-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2019 рік в розмірі 78152,31 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 17.02.2020 про результати розгляду скарги, скаргу позивача задоволено частково: податкове повідомлення - рішення від 04.12.2019 1289533-5607-2412 скасовано, решта податкових повідомлень - рішень залишені без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати орендної плати за землю згідно з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п.7.3 статті 7 ПК України).

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією із форм плати за землю.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 20 ПК України контролюючі органи мають право, серед іншого:

- отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали (пп.20.1.3. п.20.1 ст. 20 ПК України);

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4. п.20.1 ст. 20 ПК України);

- визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (пп.20.1.18. п.20.1 ст. 20 ПК України);

- проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пп.20.1.43. п.20.1 ст. 20 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 та 286.5 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 1204. Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку передбачено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу, та наявність діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

2) дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

3) згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

4) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

5) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях;

6) в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.

Таким чином, колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання скаржника на те, що у відповідача відсутні повноваження нараховувати орендну плату за користування земельною ділянкою на підставі податкових повідомлень - рішень, а також на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства щодо форми та змісту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За приписами підпункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.1 цього ж пункту; у редакції цієї ж норми з 1 січня 2017 року згідно з Законом 1797-VIII від 21 грудня 2016 року - не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; у редакції цієї ж норми з 1 січня 2018 року згідно з Законом 2245-VIII від 7 грудня 2017 року - для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 цього ж пункту).

Тобто, законодавцем визначено нижню та верхню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З аналізу наведених норм ПК України можна зробити висновок, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка є базою оподаткування. Диспозиція статті 288 ПК України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру). Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, щоб річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування означених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року (справа 21-274а14), 7 квітня 2015 року (справа 21-117а15), 14 квітня 2015 року (справа 21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа 21-131а15).

Від вказаного вище правового висновку Верховний Суд у встановленому КАС України порядку не відступав, навпаки, аналогічний підхід до розуміння норм права, зокрема, й підпункту 288.1.5 пункту 288.5 статті 288 ПК України, було підтримано Верховним Судом у постановах від 18 березня 2019 року (справа 823/219/18), від 16 квітня 2019 року (справа 2140/1586/18), від 11 червня 2019 року (справа 826/17049/16), від 10 жовтня 2019 року (справа 824/2281/15-а), від 17 вересня 2020 року (справа 160/3242/19), від 2 грудня 2020 року (справа 160/2705/19).

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Чернівецької області 26.02.2014 у справі 926/955/13 внесено зміни в частині розміру річної орендної плати до договору оренди землі 3326 від 7 грудня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. по справі 926/955/13 рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 у справі 926/955/13 залишено без змін.

Відтак, доводи представника позивача відносно того, що контролюючим органом в порушення приписів п.288.1 ст.288 ПК України визначено спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання з орендної плати за землю без урахування розміру орендної плати, встановленої договорами оренди вказаних земельних ділянок, укладеними позивачем із Чернівецькою міською радою, у бік збільшення такої плати, без внесення відповідних змін до цього договору оренди, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України, - є безпідставними.

Крім того, як свідчать податкові декларації з орендної плати за земельну ділянку за 2016 - 2019 роки, в яких позивачем самостійно задекларовані грошові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку, останнім декларувалися та сплачувалися суми орендної плати не лише без врахування рішення господарського суду Чернівецької області по справі 926/955/13 від 26.02.2014, в частині визначення орендної плати за землю, а й без врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в період 2017-2019 років.

За таких обставин, покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати орендної плати за землю згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2017-2019 роки є обґрунтованим та таким, що здійснено у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі 922/3412/17, від 18.06.2019 у справі 812/778/17, від 30.01.2018 у справі 484/272/16-ц, від 13.12.2018 у справі 500/2858/16-ц, від 22.2018 у справі 704/1413/16-ц, від 31.10.2018 у справі 616/415/17-ц та від 24.10.2018 у справі 704/99/16-ц колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у даних справах не є подібними та/або не стосувалися питань оподаткування, а тому такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Головного управління ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2022 року.