Постанова по делу № 1-248/2011

~

ПОСТАНОВА

іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

C права 1-248/2011

Провадження 13-138сво21

Велика Палата ВерховногоСудуускладі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_18 ,

заявника ОСОБА_19 ,

захисників ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,

прокурорів ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

розглянула в судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_20 в інтересах засудженого ОСОБА_19 про перегляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судових рішень за виключними обставинами і

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2011~року, залишеним без зміни ухвалами Апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з~розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) від 14 лютого 2013 року, ОСОБА_19 було засуджено за частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України (далі КК) до~покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн із~позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки.

ОСОБА_19 було визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 , будучи службовою особою, наділеною повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих функцій, діючи з~ корисливих мотивів, використовуючи службове становище одержав хабар від~ ОСОБА_25 .

Як установив місцевий суд, на початку травня 2011 року в м. Шепетівці Хмельницької області у своєму службовому кабінеті ОСОБА_19 запропонував солдату ОСОБА_25 посприяти за 800 грн винагороди в отриманні останнім матеріальної допомоги в розмірі 1170 грн, із чим той погодився.

Використовуючи свої службові повноваження, ОСОБА_19 4 травня 2011 року звернувся до командира військової частини з проханням задовольнити рапорт ОСОБА_25 про надання допомоги. У цей же день командир військової частини видав наказ про виплату ОСОБА_25 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Після зарахування коштів на картку ОСОБА_25 до нього неодноразово, у тому числі 23 травня 2011 року через ОСОБА_26 , звертався ОСОБА_19 , котрий наполягав на виконанні попередньої домовленості про винагороду. Уранці 25~травня 2011 року ОСОБА_25 через ОСОБА_26 передав ОСОБА_19 раніше обумовлені 800 грн, які о 9:55 год було виявлено й вилучено правоохоронцями під час огляду службового кабінету засудженого.

Вважаючи засудження несправедливим, ОСОБА_19 звернувся до Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа).

ЄСПЛ у своєму рішенні від 24 червня 2021 року в справі Галамай проти України (заява 44801/13), яке набуло статусу остаточного, установив порушення Україною пункту 1 та підпункту с пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і присудив заявнику 1800 євро відшкодування моральної шкоди.

Як зазначив Суд, з моменту початку огляду службового кабінету ОСОБА_19 правоохоронні органи фактично поводилися з ним як із підозрюваним і з цього часу він набув право на кваліфіковану юридичну допомогу; хоча ОСОБА_19 не~ відмовлявся від послуг захисника, адвоката не було допущено без вагомих причин до огляду місця події, що призвело до порушення конвенційного права заявника за підпунктом с пункту 3 статті 6 Конвенції.

За висновками ЄСПЛ, аргументи ОСОБА_19 про безпідставне позбавлення його~~юридичної допомоги під час огляду службового кабінету залишились без~~ретельної перевірки суду, який обмежився посиланням на відповідність процедури слідчої дії вимогам національного законодавства. Встановлюючи відсутність вагомих причин на обмеження права заявника, Суд зазначив, що~~ згідно з висновками національних судів справа стосувалася незначної суми~коштів і по суті неналежних методів фінансування підготовки офіційного святкування, а не більш серйозних аспектів корупції посадових осіб. При цьому одержані під час такого огляду пояснення заявника щодо походження виявлених коштів, суд використав у вироку як частину доказової бази. ЄСПЛ зауважив, що~допущені на початку досудового розслідування процедурні недоліки не було виправлено під час кримінального провадження. Тому порушено право ОСОБА_19 на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, захисник ОСОБА_20 звернувся до~~ Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата) із заявою про перегляд згаданих вироку й ухвал апеляційного та касаційного судів щодо ОСОБА_19 за виключними обставинами на підставі пункту другого частини третьої статті 459~ КПК.

За твердженням захисника, констатовані у цій справі порушення конвенційних прав заявника слугують правовими підставами для скасування оспорюваних судових рішень і постановлення виправдувального вироку.

Як вважає сторона захисту, покладені в основу обвинувального вироку фактичні дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 25 травня 2011 року (у тому числі зафіксовані у цьому документі пояснення засудженого щодо походження виявлених грошей, вилучені за результатами огляду кошти та змиви з рук засудженого); у протоколах допиту ОСОБА_19 як підозрюваного від 26 травня 2011 року, як обвинуваченого від 03 червня 2011 року; у показаннях свідка ОСОБА_27 , а також висновок криміналістичної експертизи грошових купюр; речові докази (два марлевих тампони, серветка, за допомогою яких проводилися~~змиви з рук засудженого), є недопустимими, оскільки їх було здобуто з порушенням права ОСОБА_19 на захист. Водночас захисник зауважує, що виключення наведених доказів потребує надання нової оцінки іншим за правилами кримінального процесуального закону.

Крім того, захисник ставить під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_26 через наявність у них протиріч щодо обставин передачі грошей та особисту зацікавленість останнього.

Також у заяві наголошується на відсутності у ОСОБА_19 корисливого мотиву, адже виявлені кошти призначалися для організації святкування ювілею військової частини.

У судовому засіданні засуджений та його захисники підтримали подану заяву, прокурори вважали, що її слід задовольнити частково, а оспорювані судові рішення підлягають зміні шляхом виключення з них окремих доказів винуватості засудженого як недопустимих.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінальної справи, рішення ЄСПЛ у справі Галамай проти України , перевіривши доводи, викладені у заяві, Велика Палата дійшла висновку, що~подана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Ратифікувавши Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції (стаття перша Конвенції).

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції ~та статті 2 Закону України від~~23~~лютого 2006 року 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини (далі Закону 3477- IV) рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання державою.

У статті 1 Закону 3477-IV визначено, що виконання рішення ЄСПЛ передбачає, у~ тому числі, вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру (стаття 10 Закону 3477-IV) є:~ а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який потерпіла сторона мала до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у~справі.

У поданій захисником заяві йдеться про виконання рішення ЄСПЛ щодо ОСОБА_19 шляхом застосування додаткових заходів індивідуального характеру.

Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000~року~ R(2000)2 Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у~певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини зазначив, що повторний розгляд справи, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується до застосування, особливо: коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

За змістом прийнятого на користь ОСОБА_19 рішення ЄСПЛ у ньому встановлено, що в основі порушень Конвенції лежали саме суттєві процедурні помилки під час досудового розслідування, які зумовили несправедливість судового розгляду.

За матеріалами справи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_19 вирішальною мірою ґрунтується на даних, відображених у згаданому протоколі огляду місця події, у тому числі зафіксованих у ньому пояснень ОСОБА_19 ; інформації про виявлення на його руках слідів спеціальної речовини та про зняття змивів із рук засудженого; на висновку криміналістичної експертизи.

Між тим, як установив ЄСПЛ у своєму рішенні, перелічені докази було зібрано з~ порушенням права засудженого на захист, а національні суди, розглянувши його скарги, лише вказали, що ситуація відповідала національному законодавству, проте не оцінили впливу зібраних доказів у справі.

Крім того, як зазначив ЄСПЛ, зафіксовані у протоколі огляду місця події показання заявника є зізнавальними й суттєво вплинули на його позицію. Тому констатоване порушення набуло більшого значення, враховуючи брак інших прямих доказів вини останнього; виявлення помічених коштів або ймовірність контакту рук заявника з ними не могли бути таким доказом, оскільки національні суди встановили, що кошти були призначені для підготовки святкування. Єдиним викривальним елементом було те, що заявник чинив тиск на ОСОБА_25 , аби~~той здав їх, що підтверджується лише показаннями останнього і свідка ОСОБА_26 . Тому суб`єктивне ставлення заявника до ролі свідка ОСОБА_26 у подіях, вказане у протоколі огляду місця події, є особливо важливим.

Наведеного не було враховано при постановленні оспорюваного вироку та його перегляді в порядку апеляційної процедури.

Попри те, що у поданих апеляційних скаргах сторона захисту, посилаючись на істотне порушення норм матеріального та процесуального права, категорично заперечувала обґрунтованість засудження ОСОБА_19 , просила скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальну справу, апеляційний суд усупереч вимогам статтей 365, 377 КПК 1960 року ретельно не перевірив й в ухвалі не ~спростував усіх доводів скаржників. Цей суд формально здійснив провадження, що суперечить приписам ст. 2 вказаного Кодексу (завдання кримінального судочинства). Суд касаційної інстанції не зважив на допущені порушення закону та не усунув їх.

За таких обставин рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій не можна залишити в силі і вони як постановлені з істотним порушенням вимог КПК підлягають скасуванню.

~

У контексті викладеного, виходячи з характеру (змісту) констатованих ЄСПЛ порушень у цій справі, адекватним способом поновлення права ОСОБА_19 на~ справедливий суд є повторний її розгляд. Оскільки Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості безпосередньо досліджувати докази та в умовах обмеженого перегляду оцінити вплив доказів, здобутих з порушенням права на захист на решту фактичних даних, їх переконливість та достовірність, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційній інстанції як суду не лише права, а й факту належить ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі, за необхідності, шляхом проведення судового слідства, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і з урахуванням висновків ЄСПЛ ухвалити справедливе рішення.

Таким чином, подану захисником ОСОБА_20 в інтересах засудженого ОСОБА_19 заяву про перегляд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судових рішень за виключними обставинами належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 400-21, 400-22, частиною другою статті 379 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статтями 459, 467 та пунктом 15 розділу ХІ Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву захисника ОСОБА_20 в інтересах засудженого ОСОБА_19 про~перегляд судових рішень за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст.~459 Кримінального процесуального кодексу України задовольнити частково.

У хвали Апеляційного суду Хмельницької області від 28 квітня 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від~14~лютого 2013 року щодо ОСОБА_19 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суддя-доповідач ОСОБА_1 ОСОБА_2 ~ Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ~ ~ Головуючий Суддя-доповідач~ ОСОБА_28 ~ ОСОБА_2 ~ Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 ~ ~

~