Про затвердження Порядку реалізації переважного права на придбання ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв'язку з виконанням службових обов'язків під час проходження військової служби
Постанова КМУ № 1410 від 11.11.2026
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 11 листопада 2026 р. № 1410
Київ
Про затвердження Порядку реалізації переважного права на придбання ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби
Відповідно до частини п’ятої статті 8-1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, частини п’ятої статті 7-1 Закону України “Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів”, частини п’ятої статті 9-1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок реалізації переважного права на придбання ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, що додається.
2. Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Адміністрації Державної прикордонної служби та Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Службі безпеки (за згодою), Управлінню державної охорони (за згодою), Службі зовнішньої розвідки (за згодою), Головному управлінню розвідки Міністерства оборони (за згодою) та Управлінню розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби (за згодою) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.
Прем'єр-міністр України
С. КОРЕЦЬКИЙ
Інд. 72
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 листопада 2026 р. № 1410
ПОРЯДОК
реалізації переважного права на придбання ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби
1. Цей Порядок визначає механізм реалізації органами, визначеними частиною другою статті 43-2 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (далі — державні органи), переважного права на придбання ліцензії на використання об’єкта права інтелектуальної власності (промислового зразка, компонування напівпровідникового виробу, винаходу (корисної моделі), створеного у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби (далі — переважне право).
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
володілець прав — військовослужбовець, який у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби створив промисловий зразок, компонування напівпровідникового виробу, винахід (корисну модель), до якого у передбачених законом випадках перейшло право на реєстрацію відповідного об’єкта, або його правонаступник;
об’єкт — промисловий зразок, компонування напівпровідникового виробу, винахід (корисна модель), створені в результаті виконання службових обов’язків під час проходження військової служби.
Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, Законах України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”, “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів”.
3. За державним органом, від якого до володільця прав перейшло право на реєстрацію об’єкта у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 8-1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, частиною п’ятою статті 7-1 Закону України “Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів” або частиною п’ятою статті 9-1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, зберігається переважне право.
4. Володілець прав, який має намір надати третій особі дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укласти ліцензійний договір, зобов’язаний надіслати державному органу, від якого перейшло право на реєстрацію об’єкта у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 8-1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, частиною п’ятою статті 7-1 Закону України “Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів” і частиною п’ятою статті 9-1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, письмове повідомлення про намір надати третій особі дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укласти з нею ліцензійний договір (далі — повідомлення про намір).
У повідомленні про намір володілець прав пропонує державному органу першому придбати ліцензію на використання об’єкта або укласти ліцензійний договір на умовах, ідентичних тим, на яких володілець прав має намір надати третій особі дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укласти з нею ліцензійний договір.
У разі неотримання володільцем прав повідомлення про прийняте рішення державного органу відповідно до пункту 7 цього Порядку володілець прав має право надати дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укласти ліцензійний договір третій особі не раніше ніж через 30 днів з дня отримання державним органом повідомлення про намір.
5. Повідомлення про намір повинне містити:
1) відомості про особу:
для фізичної особи — прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), реквізити документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), адресу для листування, номер телефону (за наявності), адресу електронної пошти;
для юридичної особи — повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ, реєстраційний номер в іноземній державі (для нерезидентів) (за наявності), місцезнаходження, адресу для листування, номер телефону (за наявності), адресу електронної пошти;
2) назву, вид та інші відомості про об’єкт;
3) документ, який підтверджує підставу набуття прав правонаступником (у разі коли володільцем прав не є автор, винахідник);
4) вид ліцензії (виключна, одинична, невиключна);
5) розмір, порядок і строки внесення плати за використання об’єкта;
6) відомості про сферу використання об’єкта (конкретні права, що надаються згідно з ліцензією (ліцензійним договором), способи використання зазначеного об’єкта, територію та строк, на який надаються права, тощо);
7) інші істотні умови ліцензійного договору, передбачені законодавством.
До повідомлення про намір додається проект ліцензії (ліцензійного договору) на використання об’єкта.
6. Повідомлення про намір подається у письмовій (електронній) формі.
У разі подання володільцем прав повідомлення про намір в електронній формі воно підписується кваліфікованим електронним підписом відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.
7. Державний орган, який отримав повідомлення про намір, протягом 30 днів з дня його отримання приймає одне з таких рішень:
придбати ліцензію на використання об’єкта або укласти з володільцем прав ліцензійний договір на умовах, зазначених у повідомленні про намір;
запропонувати володільцю прав надати дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укласти ліцензійний договір на інших умовах, не менш сприятливих для володільця прав, ніж умови, зазначені у повідомленні про намір;
не здійснювати переважне право.
Державний орган протягом 30 днів письмово повідомляє володільця прав про прийняте рішення на адресу, зазначену в повідомленні про намір, поштовим зв’язком (рекомендованим поштовим відправленням) або електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Проект ліцензії (ліцензійного договору) може містити право ліцензіата видавати субліцензії третім особам для цілей виконання завдань, покладених на відповідний державний орган.
У разі прийняття рішення про придбання ліцензії надати на використання об’єкта або укладення ліцензійного договору на інших умовах державний орган має право підготувати і запропонувати проект ліцензії (ліцензійного договору) та проводити переговори з володільцем прав для їх погодження.
Якщо рішення не прийняте та повідомлення державного органу про прийняте рішення не надіслане володільцю прав відповідно до цього пункту в зазначений строк, вважається, що державний орган прийняв рішення про нездійснення свого переважного права.
8. У разі нездійснення державним органом свого переважного права володілець прав має право надавати третім особам дозволи на використання об’єкта (видати ліцензії) або укладати з ними ліцензійні договори.
Якщо державний орган прийняв відповідно до пункту 7 цього Порядку рішення про придбання ліцензії на використання об’єкта або укладення ліцензійного договору чи запропонував володільцю прав надати дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укласти ліцензійний договір на інших умовах, але протягом трьох місяців з дати прийняття такого рішення ліцензійний договір не було укладено з причин, що залежать від державного органу, володілець прав має право надати третім особам дозвіл на використання об’єкта (видати ліцензію) або укладати ліцензійні договори.
До причин, що залежать від державного органу, належать, зокрема, його бездіяльність, ухилення від укладення ліцензійного договору та безпідставне зволікання з інформуванням володільця прав про прийняте рішення.
9. У разі передання володільцем прав виключних майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт у договорі про таке передання зазначається переважне право державного органу, якщо державний орган на дату підписання договору не реалізував зазначене право або не прийняв рішення про нездійснення такого права відповідно до цього Порядку.
10. У разі коли державний орган має намір укласти з володільцем прав договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт, такий договір укладається на загальних підставах. Укладення такого договору не є реалізацією переважного права.
11. Витрати, пов’язані з придбанням ліцензії на використання об’єкта, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
12. У разі порушення володільцем прав переважного права державного органу такий орган вживає заходів для захисту свого права у судовому та іншому передбаченому законодавством порядку.
Законодательство Украины · текст сохранён 17.11.2026
Открыть первоисточник →Норма, которой касается
Дословный текст статьи, действующая редакция.
1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, належать військовослужбовцю, який створив зазначений об’єкт. 2. Якщо інше не передбачено законом, майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, належать державі в особі: Міністерства оборони України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту; головного органу військового управління Національної гвардії України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Національної гвардії України; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Державної прикордонної служби України; центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв’язку, захисту інформації, - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; Служби безпеки України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Служби безпеки України; Управління державної охорони України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Управління державної охорони України; відповідних розвідувальних органів України - в частині об’єктів права інтелектуальної власності, створених військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України та розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. 3. Військовослужбовець, який створив об’єкт права інтелектуальної власності у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, має право на справедливу винагороду у порядку та розмірі, визначених Кабінетом Міністрів України. 4. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час проходження військової служби, можуть бути встановлені законом. 5. Дія положень цієї статті не поширюється на об’єкти права інтелектуальної власності, створені поза виконанням cлужбових обов’язків під час проходження військової служби в результаті здійснення наукової, технічної та художньої творчості, свобода якої гарантується відповідно до абзацу третього пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". {Закон доповнено главою X - 1 згідно із Законом № 4585-IX від 21.08.2025 }
действует с 1992-03-25Полный текст статьи →