Рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (справа про гарантії суддівської винагороди суддів, що тимчасово набули статусу військовослужбовця)

На час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України , законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу" , "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". {Частину четверту статті 119 виключено на підставі Закону № 1769-VIII від 06.12.2016 } Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими. Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився. Гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили. {Стаття 119 із змінами, внесеними згідно із Законами № 6/95-ВР від 19.01.95 , № 263/95-ВР від 05.07.95 , № 1014-V від 11.05.2007 , № 1169-VII від 27.03.2014 , № 1275-VII від 20.05.2014 , № 116-VIII від 15.01.2015 , № 259-VIII від 18.03.2015 , № 433-VIII від 14.05.2015 , № 801-VIII від 12.11.2015 , № 911-VIII від 24.12.2015 , № 1769-VIII від 06.12.2016 , № 1971-VIII від 22.03.2017 , № 1357-IX від 30.03.2021 , № 1702-IX від 16.07.2021 - вводиться в дію з 01.01.2022, № 2352-IX від 01.07.2022 , № 2379-IX від 08.07.2022 , № 2750-IX від 16.11.2022 , № 2839-IX від 13.12.2022 , № 3633-IX від 11.04.2024 }

действует с 1971-12-10Полный текст статьи →