Мінфін: Затверджено Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2027–2029 роки

Кабінет Міністрів України затвердив Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2027–2029 роки. Це базовий документ, що визначає пріоритети та основні заходи боргової політики держави на середньострокову перспективу.

Стабільність державного боргу є важливою передумовою макрофінансової стабільності, довіри міжнародних партнерів та інвесторів, а також сприятливого середовища для державних і приватних інвестицій. Саме з метою забезпечення ефективного та сталого управління боргом і розроблено Стратегію.

Оновлення Стратегії зумовлене потребою врахувати нову макроекономічну та безпекову ситуацію, а також визначити підходи до фінансування потреб державного бюджету у 2027–2029 роках. Документ є продовженням Середньострокової стратегії на 2026–2028 роки та розвиває закладені в ній підходи з урахуванням актуальних прогнозів.

Положення Стратегії узгоджені з Генеральним директоратом Європейської Комісії з питань розширення та східного сусідства (DG ENEST) і визнані такими, що відповідають усім вимогам. Це забезпечує наступність виконання Україною зобов'язань у межах Ukraine Facility.

Стратегія визначає чотири основні цілі управління державним боргом на 2027–2029 роки:

1. Залучення довгострокового пільгового фінансування та максимізація частки грантів в офіційній підтримці.

2. Сприяння розвитку внутрішнього ринку капіталу та посилення його ролі у фінансуванні держави й відновленні економіки.

3. Оптимізація структури державного боргу з урахуванням вартості запозичень та ключових боргових ризиків.

4. Підтримка ефективної комунікації з інвесторами для прозорості та передбачуваності боргової політики.

Ці цілі спираються на комплексний аналіз структури й динаміки державного боргу, вартості запозичень, ризиків рефінансування, процентного та валютного ризиків, а також видатків на обслуговування боргу.

Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2027–2029 роки посилює фокус на залученні грантового фінансування, розвитку внутрішнього ринку капіталу, оптимізації структури боргу та передбачуваній комунікації з інвесторами. Це має закласти основу для стійкої боргової політики, у якій ринок державних облігацій відіграватиме дедалі більшу роль у фінансуванні держави та економічного відновлення.