Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“

УХВАЛА

ДРУГОГО СЕНАТУ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“

Київ

16 вересня 2026 року

№ 88-у(II)/2026

Справа № 3-127/2026(288/26)

Другий сенат Конституційного Суду України у такому складі:

Юровська Галина Валентинівна - головуючий,

Водянніков Олександр Юрійович,

Городовенко Віктор Валентинович,

Лемак Василь Васильович,

Первомайський Олег Олексійович,

Різник Сергій Васильович - доповідач,

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922—VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 9, ст. 89) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Різника С.В. та дослідивши матеріали справи, Другий сенат Конституційного Суду України

установив:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ (далі - Товариство) звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 16/288 від 25 травня 2026 року) перевірити на відповідність статті 6, частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, статті 19, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій, першому реченню частини третьої статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922—VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про публічні закупівлі“ та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» від 3 червня 2021 року № 1530-IX (далі - Закон).

Пунктом 2 частини п’ятої статті 41 Закону визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, „збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії“.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.

За результатами проведення Комунальним некомерційним підприємством „Жовтоводська міська лікарня“ (далі - Лікарня) процедури відкритих торгів 11 березня 2021 року між Лікарнею та Товариством укладено договір про постачання електричної енергії № 2273-102/21 (далі - Договір). Надалі укладено шість додаткових угод до Договору про зміну ціни електричної енергії.з

Лікарня звернулася до суду з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення з Товариства грошових коштів.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15 жовтня 2024 року, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 18 лютого 2025 року залишив без змін, позов задовольнив повністю: визнав недійсними додаткові угоди до Договору; стягнув із Товариства на користь Лікарні 350624, 43 грн безпідставно одержаних коштів.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою від 28 січня 2026 року залишила без задоволення касаційну скаргу Товариства, рішення Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2025 року без змін та відмовила в задоволенні клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалюючи таке судове рішення, суд касаційної інстанції виходив, зокрема, із того, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону визначає „правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін“.

3. На думку Товариства, пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону «не відповідає критерію „законності“ втручання у право власності у його конституційному розумінні та не узгоджується з приписами частин першої і четвертої статті 41 Конституції України у системному взаємозв’язку з принципом верховенства права, закріпленим у частині першій статті 8 Основного Закону України».

Обґрунтовуючи свою позицію, Товариство посилається на окремі приписи Конституції України, рішення Конституційного Суду України, Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, на приписи Закону, практику Верховного Суду, а також на судові рішення у своїй справі.

4. Другий сенат Конституційного Суду України, розв’язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв’язку з постановленням неодностайно Третьою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України Ухвали від 25 червня 2026 року № 162-3(II)/2026 про відмову у відкритті конституційного провадження в цій справі на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“, виходить із такого.

4.1. Відповідно до статті 77 Закону України „Про Конституційний Суд України“ конституційна скарга є прийнятною за умов її відповідності вимогам, визначеним статтями 55, 56 цього закону, та якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі приписи), сплинуло не більше трьох місяців (абзац перший, пункт 2 частини першої); якщо суб’єкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку (частина третя).

Остаточним судовим рішенням у справі Товариства є постанова колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2026 року. Конституційну скаргу Товариство подало до Конституційного Суду України 25 травня 2026 року, тобто після спливу трьох місяців із дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням.

Товариство висловило клопотання про поновлення пропущеного строку подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що „належним чином засвідчену копію постанови Верховного Суду представником було фактично отримано 19 березня 2026 року“; „пропуск строку подання конституційної скарги обумовлений об’єктивними причинами, які не залежали від волі суб’єкта права на конституційну скаргу, а саме відсутністю доступу до повного тексту остаточного судового рішення та неможливістю своєчасного отримання його належним чином засвідченої копїї“.

Другий сенат Конституційного Суду України вважає, що пропущений Товариством строк подання конституційної скарги підлягає поновленню.

4.2. Згідно із Законом України „Про Конституційний Суд України“ конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих приписів) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55). Отже, стверджуючи про неконституційність оспорюваного закону України (його окремих приписів), суб’єкт права на конституційну скаргу має навести аргументи, які свідчили б про обґрунтованість змісту і вимог конституційної скарги.

Конституційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“ та подана належним суб’єктом права на конституційну скаргу згідно зі статтею 56 цього закону.

Відповідно до статті 67 Закону України „Про Конституційний Суд України“ сенат Конституційного Суду України на засіданні розглядає питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою, якщо колегія суддів Конституційного Суду України не одностайно постановила ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження (частина перша); якщо голоси суддів Конституційного Суду України, які входять до складу сенату Конституційного Суду України, поділилися порівну, конституційне провадження у справі вважається відкритим (частина четверта).

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 36, 55, 56, 61, 67, 77, 86 Закону України „Про Конституційний Суд України“, відповідно до § 45, § 54 Регламенту Конституційного Суду України Другий сенат Конституційного Суду України

постановив:

1. Відкрити конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922—VIII зі змінами.

2. Унести цю справу на розгляд пленарного засідання Другого сенату Конституційного Суду України.

ДРУГИЙ СЕНАТ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ