Рішення Палати у справі "Сунал проти Т...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25.01.2005

Рішення Палати у справі

"Сунал проти Туреччини"

Комюніке Секретаря Суду

Сьогодні Європейський суд з прав людини письмово повідомив

рішення(1) у справі "Сунал проти Туреччини" (заява N 43918/98).

--------------- (1) Згідно зі статтею 43 Європейської конвенції з прав людини

( 995_004 ) упродовж трьох місяців від дати постановлення рішення

палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках,

звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої

палати Суду, яка складається з 17 суддів. Якщо колегія у складі

п'яти суддів вважає, що справа порушує серйозне питання щодо

тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або

важливе питання загального значення, Велика палата виносить

остаточне рішення. Якщо серйозних питань або проблем не виникає,

колегія відхиляє клопотання, а судове рішення стає остаточним. В

іншому разі рішення палати стають остаточними зі спливом

зазначених вище трьох місяців або раніше, якщо сторони заявляють,

що вони не звертатимуться із клопотанням про передання справи на

розгляд Великої палати.

Суд одноголосно П О С Т А Н О В И В :

- що було порушено статтю 3 (заборона нелюдського чи такого,

що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав

людини ( 995_004 ); - що було порушено статтю 13 (право на ефективний засіб

правового захисту); - що жодного питання за статтями 6 (право на справедливий

судовий розгляд) і 14 (заборона дискримінації) Конвенції

( 995_004 ) не постає.

Згідно зі статтею 41 Конвенції (справедлива сатисфакція) Суд

присудив заявникові 10000 євро за нематеріальну шкоду, 3000 євро

за судові витрати, крім 630 євро, отриманих від Ради Європи як

правова допомога.

(Рішення викладено лише французькою мовою.)

1. Основні факти

Заявник - Хусейн Сунал, громадянин Туреччини, 1967 року

народження, проживає в Ізмірі, Туреччина.

1 квітня 1996 року о 20 год. 20 хв. заявника було

заарештовано за підозрою у викраденні автомобіля і поміщено під

варту в поліційному відділі Бостанли. Події, що сталися під час

перебування його під вартою, оспорюються сторонами.

Пан Сунал стверджує, що його били по голові, обличчю і тілу,

застосовували електрошок, уражаючи різні частини тіла, зокрема

язик; під час перебування під вартою руки та ноги у нього були

зв'язані.

Турецький уряд стверджує, що заявник, який перебував під дією

алкоголю та наркотиків, сам заподіяв собі ушкодження. Він

попросився вийти до туалету і скористався нагодою, щоб

спровокувати поліцейських; заявник сам розбив собі голову об вікно

в приміщенні для допитів.

О першій годині ночі п. Сунала було перевезено в державну

лікарню м. Каршияка. Там його оглянув лікар, який констатував, що

у заявника була рана 0,5 см в ділянці тім'яної кістки, гематоми в

лівій частині губ, численні лінійні синці, які спускалися від

правого плеча до попереку, а також численні садна на лівому плечі.

Лікар наказав перевезти його до судово-медичного центру для

перевірки крові на вміст алкоголю, однак з матеріалів справи

випливає, що таку перевірку не було проведено.

Пана Сунала звільнили 2 квітня о 16 год., не заводячи проти

нього кримінальної справи. Він негайно подав скаргу на погане

поводження з боку поліцейських, які були відповідальні за тримання

його під вартою. Того самого дня на вимогу прокурора заявника

оглянув лікар, який констатував, що на тілі заявника була зшита

рана у 2 см в ділянці тім'яної кістки, дві гематоми діаметром

1 і 3 см на язиці, гематома під лівим оком, набряк обличчя,

численні гематоми та синці на спині, обох руках, зап'ястках та на

стегнах. Лікар записав у висновку, що для вивчення його стану

потрібно десять днів, і наказав провести біопсію язика; аналіз

показав наявність "ушкоджень від ураження язика електрошоком".

10 вересня 1996 року адміністративна рада Каршияки вирішила

не розпочинати судове переслідування поліцейських, дії яких

оскаржувалися, за браком достатніх доказів поганого поводження. Це

рішення було підтримане адміністративним судом Ізміра.

2. Процедура і склад Суду

Скаргу було подано до Європейської комісії з прав людини

10 серпня 1998 року і передано до Суду 1 листопада 1998 року. Її

було визнано прийнятною 1 жовтня 2002 року.

Судове рішення постановлене палатою, до складу якої увійшло

сім суддів: Ніколас Братца (Британія), голова Хосе Касадеваль (Андорра) Ріца Тюрмен (Туреччина) Райт Марусте (Естонія) Станіслав Павловський (Молдова) Лех Ґарлицький (Польща) Ян Шикута (Словаччина), а також Франсуаза Елен-Пассо, заступник секретаря секції.

3. Стислий виклад судового рішення(2)

--------------- (2) Стислий виклад, підготовлений канцелярією, ні до чого Суд

не зобов'язує.

Оскарження

Заявник скаржився, що під час тримання його під вартою він

став жертвою поводження, яке суперечить статті 3. Він стверджував,

зокрема, що влада не відреагувала належним чином на його доводи

стосовно поганого поводження, тим самим порушуючи статтю 13 (право

на ефективний засіб правового захисту), а також заявляв про

порушення статей 6 і 14 Конвенції ( 995_004 ).

Рішення Суду

Стаття 3 Конвенції ( 995_004 )

Суд знову нагадує, що коли особа дістала ушкодження за час

перебування під вартою, під цілковитим контролем поліцейських, то

Уряд повинен надати правдоподібні пояснення походження цих

ушкоджень. Однак у цьому випадку пояснення Уряду не є

правдоподібними.

Навіть якщо погодитися з твердженням, що заявник сам заподіяв

собі ушкодження, цей випадок може пояснити лише виникнення травм,

зафіксованих у першому медичному висновку. Однак через 15 годин

після його написання судово-медичний експерт виявив інші

ушкодження, про які нічого не було сказано під час першого огляду.

Уряд не надав ніяких пояснень стосовно такої розбіжності в

медичній картці, так само як і правдоподібних пояснень щодо

походження останніх ушкоджень. Уряд тим більше не надав

правдоподібних пояснень стосовно виникнення у заявника ушкодження

язика, крім того що й слідчі органи не намагалися з'ясувати

причину.

До того ж Суд вважає прикрим, що твердження про перебування

заявника під дією алкоголю та наркотиків не було підтверджене

доказами медичного характеру, хоча судово-медичний експерт

розпорядився провести перевірку крові на вміст алкоголю.

За цих обставин Суд дійшов висновку, що Уряд не дослідив

достатньою мірою того, що причиною ушкоджень п. Сунала було щось

інше, ніж поводження з ним під час тримання під вартою. Враховуючи

те, що ушкодження заявника свідчать про жорстоке поводження, яке

визнається водночас нелюдським і таким, що принижує гідність, Суд

одноголосно постановив, що було порушення статті 3 Конвенції

( 995_004 ).

Стаття 13 Конвенції ( 995_004 )

Суд нагадує, що розслідування, проведене адміністративними

радами, не можна вважати незалежним.

У цьому випадку упродовж адміністративного розслідування

заявник не мав доступу до матеріалів справи і не мав ніякої

можливості викликати свідків або викласти власну версію подій. Зі

свого боку, адміністративний суд виніс рішення, спираючись лише на

письмові матеріали справи.

Отже, розслідування у цій справі не можна оцінити як

ефективне, тому Суд одноголосно постановив, що було порушення

статті 13 Конвенції ( 995_004 ).

Статті 6 і 14 Конвенції ( 995_004 )

Беручи до уваги визнання порушення, Суд не вважає за

необхідне окремо розглядати скарги на підставі статей 6 і 14.

Рішення Палати у справі "Сунал проти Туреччини"

Рішення; Рада Європи від 25.01.2005

Прийняття від 25.01.2005

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/980_359

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. від 2005 — 2005 р., № 2