Рішення у справі "Кметті проти Угорщини"

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.12.2003

Рішення у справі "Кметті проти Угорщини"

Комюніке Секретаря Суду

Judment in the Case of Kmetty v. Hungari

Press release of the Registar of the

European Court of Human Rights

У рішенні, ухваленому 16 грудня 2003 р. у справі "Кметті

проти Угорщини", Європейський суд з прав людини (далі - Суд)

постановив, що - мало місце порушення ст. 3 Конвенції про захист прав і

основних свобод людини ( 995_004 ) (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 41 Конвенції ( 995_004 ) Суд призначив

сплатити заявнику 4 тис. 700 євро як компенсацію моральної шкоди і

1 тис. 300 євро на відшкодування судових витрат.

Обставини справи

Заявник, Агостон Кметті, є громадянином Угорщини, 1946 р.н.,

проживає у м. Будапешті. Він має ліцензію продавця і працює на

міському ринку.

22 грудня 1998 р. у зв'язку з небезпекою вибуху поліція

наказала покинути приміщення міського ринку всім, хто там був.

Заявник та кілька інших осіб відмовилися виконати наказ поліції.

Після невдалих спроб переконати заявника покинути приміщення

працівники поліції вирішили допровадити його до поліцейського

відділку через відмову виконати їхній наказ.

Заявник стверджував, що працівники поліції схопили його у

такий спосіб, що він упав на землю. Натомість Уряд стверджував, що

заявник упав сам. За твердженнями п. Кметті, його вивели з

приміщення ринку в кайданах, заштовхнули у патрульну машину і

завдавали побоїв під час допровадженим до поліцейського відділку.

Через те що у заявника на обличчі й на зап'ястях були синці, після

прибуття до відділку до нього викликали лікаря. Заявник не сказав

лікарю нічого про те, що з ним неналежне поводилися.

Заявник стверджував, що його завели у підвал поліцейського

відділку, де щонайменше чотири поліцейських безперестанку його

били. А згодом, приблизно за три години до звільнення, заявника

було поміщено до камери. Увечері того самого дня заявник пройшов

медичне обстеження у Національному інституті травматології та

Центральному інституті стоматології.

Після того як заявник звернувся із заявою про те, що стосовно

нього мали місце неналежне поводження та незаконне затримання,

слідчі заслухали його показання, показання його родичів та кількох

інших свідків. У медичному висновку, складеному в березні 1999 р.

на підставі огляду заявника, що провадився на запит відповідних

державних органів, стверджувалося, що три порізи на тілі на той

час ще не загоїлися, а на зап'ястях і на животі проступали синці.

Дійшовши висновку про неможливість встановити, чи тілесні

ушкодження, виявлені у заявника, були наслідком опору, який він

чинив працівникам поліції, слідчий відділ закрив справу.

Зміст рішення Суду

Покликаючись на ст. 3 Конвенції ( 995_004 ), заявник

скаржився на грубе поводження з ним працівників поліції та на

відсутність ефективного розслідування їхньої поведінки.

Суд зауважив, що лише деякі з ушкоджень, про які стверджував

заявник, були підтверджені судовим експертом-медиком, проте ці

ушкодження відповідали ступеню тяжкості, який дає підстави

кваліфікувати спричинення тілесних ушкоджень як неналежне

поводження у сенсі ст. 3 Конвенції ( 995_004 ). Суд відтак мав

переконатися, чи можна вважати державу відповідальною за

заподіяння заявнику тілесних ушкоджень.

Оскільки ані медексперт, ані Уряд не оспорювали те, що

тілесні ушкодження були заподіяні заявнику 22 грудня 1998 р.,

справедливо було припустити, що ушкодження виникли у зв'язку із

перебуванням заявника у поліцейському відділку.

Суд зазначив, що деякі свідки розповіли, що поліцейські

силоміць вивели заявника із приміщення ринку на вулицю. Проте, на

думку медексперта, описані дії працівників поліції мали б,

імовірно, призвести до інших тілесних ушкоджень, аніж ті, що були

виявлені у заявника. Крім того, з показань очевидців не можна

зрозуміти, чи заявник сам упав, чи це сталося внаслідок штурханів

з боку працівників поліції, коли ті його затримували. Жоден зі

свідків не вказав також на те, що працівники поліції завдавали

ударів заявнику. Врешті-решт у висновку медексперта, що був

складений на запит слідчих, котрі вели розслідування, не містилось

інформації на підтвердження скарг заявника про те, що йому

безперестанку завдавали побоїв у патрульній машині дорогою до

поліцейського відділку і після прибуття - вже у самому приміщенні

відділку.

Суд визнав, що з наявних у його розпорядженні доказів не

можна було встановити, чи справді ушкодження на тілі заявника

з'явилися внаслідок перевищення працівниками поліції меж

застосування сили, необхідної для подолання опору з боку

затримуваної особи під час затримання. Також не можна було

з'ясувати, чи ушкодження були заподіяні під час допровадження

заявника до поліцейського відділку, чи у самому приміщенні

відділку.

Проте Суд дійшов висновку, що взяті у сукупності свідчення

медиків, показання самого заявника та факт, що його тримали у

поліцейському відділку понад три години, давали підстави для

підозри, що заявник справді міг зазнати шкоди від дій

поліцейських.

Суд вкотре зазначив, що у випадках, коли особа заявляє про

те, що вона потерпіла від брутальних дій поліції чи інших осіб, що

перебувають на державній службі, тобто стверджує про порушення

ст. 3 Конвенції ( 995_004 ), органи влади зобов'язані провести

ефективне розслідування, у результаті якого було б встановлено

винних і притягнуто їх до відповідальності. Хоча з розглядуваного

питання компетентні органи й порушили справу за скаргою заявника,

проте у Суду виникли сумніви стосовно того, чи справді

розслідування було достатнім за обсягом та ефективним. Суд визнав

за прикрий той факт, що не було проведено допит лікаря, який

оглянув заявника відразу після допровадження його до поліцейського

відділку. У розпорядженні відповідних державних органів був лише

висновок лікаря, в якому з очевидних причин не згадувалося про те,

чи тілесні ушкодження у заявника були виявлені відразу після його

допровадження до поліцейського відділку, чи пізніше. Під час

надання заявником показань у справі, порушеній за його скаргою,

йому було пред'явлено до впізнання фотокартки, на яких він упізнав

лише двох поліцейських. Проте, як вбачається з матеріалів справи,

серед пред'явлених фотокарток не було знімка третього працівника

поліції, котрий брав участь у затриманні заявника. Крім того, Суд

зазначив, що матеріали справи не вказували на те, що було

проведено допит працівників поліції, підозрюваних у заподіянні

тілесних ушкоджень заявнику. Суд вказав, що цей незрозумілий, на

його думку, недолік розслідування справи позбавив заявника

можливості оспорити версію подій, викладену поліцейськими.

Зважаючи на зазначені обставини, що свідчать про відсутність

належного та ефективного розслідування, Суд постановив, що мало

місце порушення ст. 3 Конвенції ( 995_004 ).

Переклад з англійської мови

та опрацювання комюніке здійснено

у Львівській лабораторії прав

людини і громадянина НДІ

державного будівництва та

місцевого самоврядування Академії

правових наук України

П.М.Рабіновичем, М.Ю.Пришляк

і Т.І.Дудаш

Рішення у справі "Кметті проти Угорщини"

Рішення; Європейський суд з прав людини від 16.12.2003

Прийняття від 16.12.2003

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/980_224

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 2004 — 2004 р., № 10