Заява N 29740/07, подана Валентиною Ро...

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

Р І Ш Е Н Н Я

Заява N 29740/07,

подана Валентиною Родіонівною Супруновою

проти України

Переклад офіційний

20 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини (п'ята

секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли: Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова, Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert), Ізабель Берро-Лефевр (Isabelle Berro-Lefevre), судді, а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник

Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 28 травня

2007 року, беручи до уваги односторонню декларацію, подану 9 березня

2011 року Урядом держави-відповідача, щодо вилучення Судом заяви

з реєстру справ та відповідь заявниці на цю декларацію, після обговорення постановляє таке рішення:

ЩОДО ФАКТІВ

Заявниця, пані Валентина Родіонівна Супрунова, 1935 року

народження, є громадянкою України та проживає в м. Харкові. Уряд

України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим -

пані Валерією Лутковською з Міністерства юстиції України.

Факти справи, які були викладені сторонами, можуть бути

узагальнені наступним чином.

У липні 2002 року заявниця звернулась до національних судів

з позовом до своєї сусідки (пані К.) та місцевих органів влади.

Вона скаржилась, що пані К. заблокувала прохід до спільного

коридору, який вів до квартири заявниці і що в результаті цього

вона мала користуватись "чорним ходом". Також у своїх позовних

вимогах заявниця просила суд скасувати рішення органів влади щодо

надання права пані К. на коридор.

11 червня 2009 року місцевий суд відмовив у задоволенні

позову заявниці. 2 грудня 2009 року апеляційний суд змінив

вищезазначене рішення, задовольнив позов та скасував вищезгадані

рішення органів влади, а також визнав право заявниці на

користування коридором та зобов'язав пані К. розблокувати до нього

прохід.

24 березня 2010 року за касаційною скаргою пані К. Верховний

Суд України залишив рішення від 2 грудня 2009 року без змін. За

твердженнями заявниці рішення залишається невиконаним, оскільки

пані К. відмовляється його виконувати.

СКАРГИ

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 та статтею 13

Конвенції ( 995_004 ) щодо надмірної тривалості провадження у її

справі.

Вона також скаржилась за статтею 1, пунктом 1 статті 6,

статтями 8, 13 та 14 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого

протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у зв'язку з несправедливістю

провадження. Не посилаючись на положення Конвенції, заявниця також

скаржилась на невиконання рішення від 2 грудня 2009 року.

ЩОДО ПРАВА

A. Скарга щодо тривалості провадження

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 та статтею 13

Конвенції ( 995_004 ) щодо надмірної тривалості провадження у її

справі. Скарга повинна бути розглянута лише за пунктом 1 статті 6,

який у відповідних положеннях передбачає таке: "Кожен має право на справедливий... розгляд його справи

упродовж розумного строку... судом, ..., який вирішить спір щодо

його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Листом від 9 березня 2011 року Уряд повідомив Суд про

односторонню декларацію щодо врегулювання питання, яке

порушувалось у скарзі. Уряд також просив Суд вилучити заяву

з реєстру відповідно до статті 37 Конвенції ( 995_004 ).

Декларація передбачала таке: "Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи

заявниці в національних судах. Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах

Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України

сплатить пані Валентині Родіонівні Супруновій ex gratia суму

1800 (одна тисяча вісімсот) євро. Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву

з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю

декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно

до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції ( 995_004 ) ("з будь-якої

іншої підстави"). Ця сума ex gratia є покриттям будь-якої матеріальної та

нематеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, має бути

конвертована в національну валюту за курсом на день здійснення

платежу та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть

виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про

винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до

п.1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод ( 995_004 ). У разі неспроможності сплатити цю суму

протягом трьохмісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати

з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий

відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського

центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс

три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

У листі від 22 квітня 2011 року заявниця зазначила, що сума,

запропонована Урядом у односторонній декларації, є неприпустимо

низькою.

Суд нагадує що стаття 37 Конвенції ( 995_004 ) передбачає, що

Суд може на будь-якій стадії провадження у справі винести рішення

про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини справи дають

підстави дійти одного з висновків, визначених у пункті 1 (а)-(с)

цієї статті. Зокрема, пункт 1 (с) статті 37 Конвенції надає Суду

право вилучити заяву з реєстру якщо: "...на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом,

подальший розгляд заяви не є виправданим.".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути

вилучено з реєстру відповідно до пункту 1 (с) статті 37 Конвенції

( 995_004 ) на підставі односторонньої декларації Уряду

держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, аби справа

розглядалася далі.

У зв'язку з цим Суд буде уважно вивчати декларацію Уряду

у світлі принципів, викладених у його практиці, зокрема, в рішенні

у справі "Тахсін Аджар" (Tahsin Acar) (див. рішення у справі

"Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попереднє

заперечення) (ВП), заява N 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд неодноразово висловлював у справах, включаючи і справи

проти України (див., серед інших джерел, рішення у справах

"Павлюлинець проти України" ( 980_429 ) (Pavlyulynets v. Ukraine),

заява N 70767/01, пункти 52-53, від 6 вересня 2005 року, "Мороз та

інші проти України" ( 974_167 ) (Moroz and Others v. Ukraine),

заява N 36545/02, пункти 61-62, від 21 грудня 2006 року, та

"Головко проти України" ( 974_188 ) (Golovko v. Ukraine), заява

N 39161/02, пункти 64-65, від 1 лютого 2007 року), свою позицію

щодо скарг про порушення права на розгляд справи протягом

розумного строку.

Враховуючи характер викладеного в декларації Уряду, а також

беручи до уваги суму запропонованої компенсації, яка відповідає

сумам, присуджуваним Європейським судом у подібних справах, Суд

не вважає виправданим подальший розгляд цієї частини заяви.

Суд вітає той факт, що врегулювання спору ґрунтується на

повазі прав людини, як це передбачено у Конвенції та протоколах до

неї, і не вбачає публічно-правових підстав продовжувати розгляд

цієї частини заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine)

( 995_004 ). Відповідно ця частина заяви має бути вилучена із

реєстру справ Суду.

B. Решта скарг

Ретельно дослідивши решту скарг заявниці у світлі всіх

наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його

компетенцією, Суд дійшов висновку про відсутність будь-яких

порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією ( 995_004 ).

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Бере до уваги положення односторонньої декларації Уряду щодо

скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) на надмірну

тривалість провадження у справі заявниці, а також умови

забезпечення дотримання зазначених у декларації зобов'язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ в тій мірі, в якій

вона стосується вищезгаданої скарги у відповідності

до підпункту (с) пункту 1 статті 37 Конвенції ( 995_004 ).

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.

Голова Марк ВІЛЛІГЕР

Заступник Секретаря Стівен ФІЛЛІПС

Заява N 29740/07, подана Валентиною Родіонівною Супруновою проти України

Рішення; Європейський суд з прав людини від 20.09.2011

Прийняття від 20.09.2011

Постійна адреса:

https://zakon.rada.gov.ua/go/974_680

Законодавство України

станом на 04.09.2026

поточна редакція

Публікації документа

Офіційний вісник України від 18.11.2011 — 2011 р., № 87, стор. 164, стаття 3193