Постанова у справі № 487/2492/16-ц

Постанова

Іменем України

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа 487/2492/16-ц

провадження 61-29св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство Адміністрація морських портів України ,

відповідачі: комісія по трудових спорах Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства Адміністрація морських портів України на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О., від 20 листопада 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року державне підприємство Адміністрація морських портів України (далі - ДП АМПУ ) звернулось до суду із позовом до комісії по трудових спорах Миколаївської філії ДП АМПУ (далі - КТС), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення.

Свої вимоги ДП АМПУ мотивувало тим, що рішенням КТС від 22 квітня 2016 року 3/16 внесено виправлення у попередні рішення КТС та визнано недійсним й скасовано наказ від 01 грудня 2015 року 860 про встановлення місячної тарифної ставки, зобов`язано ДП АМПУ виплатити працівникам підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 різницю у місячних тарифних ставках, доплат за класність, вислугу років та нарахування премій. ДП АМПУ вважало, що рішення трудового колективу про створення КТС не приймалось, засідання проводилось у присутності менш ніж 2/3 обраних до її складу членів, представник власника не був присутнім на засіданні, порушено десятиденний термін розгляду заяви, а тому дії і рішення КТС слід визнати незаконними. Крім того, по суті оспорюваним рішенням КТС вирішувався не трудовий спір, а приймалося рішення щодо уточнення вирішальної частини попередніх рішень на виконання постанов державного виконавця, при цьому у рішенні не зазначено дату звернення працівників та суть спору.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, зобов`язати КТС припинити протиправну діяльність, визнати незаконним та скасувати рішення КТС від 22 квітня 2016 року 3/16, прийняте на підставі заяв ОСОБА_1 від 09 грудня 2015 року та ОСОБА_2 від 10 грудня 2015 року про незгоду з наказом від 01 грудня 2015 року 860 про встановлення місячної тарифної ставки.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Агєєвої Л. І., від 28 грудня 2016 року позовну заяву ДП АМПУ залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вирішення трудового спору були розглянуті рішеннями КТС від 16 грудня 2015 року 4/15 та від 08 лютого 2016 року 2/16, вимоги про скасування яких позивачем не заявлялися. Спірним рішенням КТС від 22 квітня 2016 року було лише уточнено порядок виконання попередніх рішень КТС без зміни їх суті. ДП АМПУ , не оспорюючи розрахунок тарифів та інших виплат, фактично оспорює компетенцію КТС щодо розгляду трудових спорів, що виникли між працівниками та адміністрацією підприємства, а тому заявлені вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ДП АМПУ задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, позов ДП АМПУ залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовом без додержання вимог, викладених у статтях 119-120 ЦПК України, 2004 року, оскільки ДП АМПУ не оскаржує рішення КТС від 16 грудня 2015 року, яким було по суті вирішено трудовий спір, а оскаржує рішення КТС, яким було внесено виправлення у виконавчі документи, видані за попередніми рішеннями КТС.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ДП АМПУ задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 09 березня 2017 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційним судом не враховано, що оскарженим рішенням КТС було доповнено вирішальну частину раніше прийнятого рішення КТС про визнання недійсним наказу підприємства і додатково зобов`язано позивача вчинити дії по нарахуванню й виплаті коштів на користь працівників. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність індивідуального трудового спору між працівниками і роботодавцем, а отже і наявність підстав для залишення позовної заяви ДП АМПУ без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК України, 2004 року, залишивши трудовий спір між сторонами невирішеним. Суд касаційної інстанції зазначив, що у справі, яка переглядається, має бути вирішений трудовий спір між працівниками підприємства, які вважали їхні трудові права порушеними, та роботодавцем. При цьому необхідно враховувати, що КТС не є стороною у цьому спорі.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року апеляційну скаргу ДП АМПУ задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2016 року скасовано та прийнято постанову, якою прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ДП АМПУ та Миколаївської філії ДП АМПУ про скасування наказу про встановлення місячної тарифної ставки та стягнення різниці в місячних тарифних ставках, провадження у справі в цій частині закрито.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні аналогічних з ОСОБА_1 позовних вимог за їх безпідставністю.

Вимогу ДП АМПУ до комісії по трудових спорах Миколаївської філії ДП АМПУ про визнання незаконною діяльності комісії залишено без розгляду, оскільки вона не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміна тарифних ставок проведена з ініціативи адміністрації, доброї волі та беззастережної згоди працівника, що не суперечить нормам трудового права та не може вважатися порушенням трудових прав працівника.

Залишаючи без розгляду вимоги ДП АМПУ до КТС, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги до комісії по трудових спорах Миколаївської філії ДП АМПУ про визнання незаконною її діяльності не можуть вирішуватися в порядку цивільно-процесуального законодавства, оскільки Законом України Про порядок вирішення колективних трудових спорів передбачено інший порядок для врегулювання такої категорій спірних правовідносин, якого заявник не дотримався.

Постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 с касовано. Справу в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДП АМПУ , апеляційний суд обмежився посиланням на те? що зміна тарифних ставок проведена з ініціативи адміністрації, доброї волі та беззастережної згоди працівника, що не суперечить нормам трудового права та не може вважатися порушенням його трудових прав. При цьому апеляційний суд не встановив обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, не зазначив доводи, відповідно до яких не погодився з висновками суду першої інстанції, не навів мотивів прийнятого рішення та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу ДП АМПУ задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня

2016 року в частині вирішення трудового спору між ДП АМПУ та ОСОБА_2 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано ДП АМПУ скасувати наказ 860 від 01 грудня 2015 року в частині встановлення водію автотранспортних засобів комплексу автотранспортного забезпечення ОСОБА_2 місячної тарифної ставки у розмірі 3 645 грн з 10 лютого 2016 року.

Стягнуто з ДП АМПУ на користь ОСОБА_2 різницю в оплаті праці

за період з лютого по березень 2016 року у розмірі 5 771 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом судового розгляду у цій справі є трудовий спір з тих питань, які розглядались КТС саме 22 квітня 2016 року, зокрема, про розмір недоплати заробітної плати ОСОБА_2 за лютий та березень 2016 року - 5 771 грн. Поновлення трудових прав позивача має відбутись шляхом відновлення становища, яке існувало до цього порушення. Такому загальному способу поновлення порушених прав (стаття 16 ЦК України) відповідає покладення на роботодавця обов`язку скасувати оспорений наказ, який раніше вже визнано незаконним рішенням КТС від 16 грудня 2015 року. Іншим відповідним способом захисту порушеного трудового права є відшкодування працівнику заподіяної шкоди і така шкода полягає у стягненні на користь працівника різниці в оплаті праці, що утворилась внаслідок незаконного зменшення посадового окладу ОСОБА_2 за період лютого-березня 2016 року. Обґрунтованих заперечень щодо розміру належних до стягнення сум ДП АМПУ не навело.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30 грудня 2020 року до Верховного Суду ДП АМПУ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних

у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Заявник стверджує, що висновок апеляційного суду про те, що предметом розгляду у цій справі є трудовий спір з тих питань, які розглядались КТС саме 22 квітня 2016 року, є необґрунтованим та зробленим без дослідження усіх обставин справи. Апеляційний суд помилково вважав, що усі три рішення КТС (від 16 грудня 2015 року, 08 лютого 2016 року, 22 квітня 2016 року) є окремими та такими, що не залежать один від одного.

Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивачем не оскаржувалося рішення КТС від 16 грудня 2015 року 4/15, не надав належної оцінки законності наказу ДП АМПУ від 01 грудня 2015 року 860, дійшов при цьому неправильного висновку про пропуск строків на оскарження рішення КТС, передбаченого статтею 225 КЗпП України. При вирішенні спору апеляційним судом не було надано оцінки змінам умов праці ОСОБА_2 , зменшення навантаження, у зв`язку із чим роботодавцем приймалося рішення щодо зменшення йому оплати праці.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги стосуються обставин, які не були предметом заявлених позовних вимог. Позивач не оскаржував рішення КТС від 16 грудня 2015 року, не доводив у суді першої інстанції обставин законності свого наказу, не просив визнати поважними причини пропуску строку на оскарження зазначеного рішення КТС.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 працював на посаді водія комплексу автотранспортного забезпечення Миколаївської філії ДП АМПУ (адміністрації Миколаївського морського порту).

Станом на листопад 2015 року посадовий оклад ОСОБА_2 складав 5 400 грн.

Наказом Миколаївської філії ДП АМПУ від 01 грудня 2015 року 860 посадовий оклад ОСОБА_2 зменшено до 3 645, 00 грн з 01 лютого 2016 року.

Зміни в умовах оплати праці обумовлені адміністрацією приведенням розмірів оплати праці у відповідність до характеру робіт, що виконуються працівником та запроваджені з 10 лютого 2016 року.

Не погодившись зі змінами в умовах оплати праці, деякі працівники оскаржили рішення адміністрації, звернувшись до КТС підприємства.

Рішенням КТС від 16 грудня 2015 року 4/15 визнано недійсним наказ від 01 грудня 2015 року 860 в частині зменшення посадових окладів водіям автотранспортних засобів комплексу автотранспортного забезпечення, у тому числі ОСОБА_2 до 3 645, 00 грн.

На підставі цього рішення видані посвідчення від 05 січня 2016 року, з якими ОСОБА_2 12 січня 2016 року звернувся до Заводського ВДВС м. Миколаєва (далі - Заводський ВДВС м. Миколаєва) для примусового виконання рішення КТС від 16 грудня 2015 року 4/15.

Постановою Заводського ВДВС м. Миколаєва від 19 січня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав некоректного зазначення назви боржника та відсутності у виконавчому документі відомостей про заходи примусового виконання, передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Рішенням КТС від 08 лютого 2016 року 2/16 резолютивну частину рішення 4/15 від 16 грудня 2015 року викладено у новій редакції з урахуванням виправлення технічної помилки у назві власника у посвідченні, виданому для примусового виконання цього рішення. Того ж дня видано відповідне посвідчення КТС.

Постановою Заводського ВДВС м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року ОСОБА_2 повторно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання посвідчень КТС від 08 лютого 2016 року з підстав не зазначення примусової дії по виконанню рішення, яку необхідно вчинити.

Рішенням КТС від 22 квітня 2016 року 3/16 резолютивну частину рішення від 08 лютого 2016 року 2/16 викладено у новій редакції, а саме визнано недійсним наказ від 01 грудня 2015 року 860, зобов`язано ДП АМПУ скасувати наказ від 01 грудня 2015 року 860 та встановити ОСОБА_2 місячну тарифну ставку у розмірі 5 400 грн, як передбачено штатним розкладом комплексу автотранспортного забезпечення станом на 13 жовтня 2015 року. Також зобов`язано Миколаївську філію ДП АМПУ нарахувати (за лютий і березень 2016 року) та виплатити ОСОБА_2 різницю у місячних тарифних ставках, доплат за класність, вислугу років та нарахованих премій у розмірі 5 771 грн.

26 квітня 2016 року рішення КТС надійшло на адресу Миколаївської філії ДП АМПУ .

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до статті 221 Кодексу законів про працю України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зі статтею 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в КТС суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (пункт 5 постанови 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Аналізуючи зміст наведених норм трудового законодавства слід дійти висновку, що предметом судового розгляду є не законність/незаконність рішення КТС, постановленого цим органом за заявою працівника, а законність/незаконність вимог працівника, з якими він попередньо звернувся до комісії.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначалося вище, справа розглядалася апеляційним судом неодноразово.

Відповідно до частини п`ятої статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, висловленні у постановах, якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2020 року виходив із того, що апеляційний суд не встановив обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, не зазначив доводи, відповідно до яких не погодився з висновками суду першої інстанції, не навів мотивів прийнятого рішення та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення трудового спору між ДП АМПУ та ОСОБА_2 та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання ДП АМПУ скасувати наказ 860 від 01 грудня 2015 року в частині встановлення водію автотранспортних засобів комплексу автотранспортного забезпечення ОСОБА_2 місячної тарифної ставки у розмірі 3 645, 00 грн з 10 лютого 2016 року, а також наявність підстав для стягнення з ДП АМПУ на користь ОСОБА_2 різниці в оплаті праці за період лютий-березень 2016 року у розмірі 5 771 грн.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням КТС від 22 квітня 2016 року 3/16 резолютивну частину рішення КТС від 08 лютого 2016 року 2/16 викладено у новій редакції, а саме визнано недійсним наказ від 01 грудня 2015 року 860, зобов`язано ДП АМПУ скасувати наказ від 01 грудня 2015 року 860 та встановити ОСОБА_2 місячну тарифну ставку у розмірі 5 400 грн, як передбачено штатним розкладом комплексу автотранспортного забезпечення станом на 13 жовтня 2015 року. Зобов`язано Миколаївську філію ДП АМПУ нарахувати (за лютий та березень 2016 року) та виплатити ОСОБА_2 різницю у місячних тарифних ставках, доплат за класність, вислугу років та нарахованих премій у розмірі 5 771 грн.

Трудовий спір щодо законності наказу від 01 грудня 2015 року 860 був розглянутий КТС 16 грудня 2015 року, однак ДП АМПУ у десятиденний строк не звернулося до суду з позовом щодо вирішення цього спору. Також не було оскаржено роботодавцем рішення КТС від 08 лютого 2016 року 2116. Отже, строк оскарження рішень КТС від 16 грудня 2015 року та від 08 лютого 2016 року 2116 при зверненні до суду з оскарженням рішення КТС від 22 квітня 2016 року ДП АМПУ пропустило.

Із урахуванням викладеного, а також змісту заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що предметом судового розгляду у цій справі є трудовий спір з тих питань, які розглядались КТС 22 квітня 2016 року, а саме: щодо уточнення обов`язків підприємства за наслідками попереднього визнання незаконним (недійсним) наказу від 01 грудня 2015 року 860; розміру належної до виплати ОСОБА_2 заробітної плати за лютий та березень 2016 року. Оцінка законності наказу від 01 грудня 2015 року 860 апеляційним судом не надавалась, оскільки ДП АМПУ не порушувало у передбаченому законом порядку питання про вирішення судом саме цього трудового спору, а підставами позову ДП АМПУ визначило неповноважність складу КТС при прийнятті рішення від 22 квітня 2016 року, порушення порядку прийняття КТС рішення від 22 квітня 2016 року.

Апеляційним судом надано належну оцінку трудовим правовідносинам, які склалися між ОСОБА_2 та ДП АМПУ і були предметом вирішення КТС 22 квітня 2016 року, враховано висновки, які висловленні Верховним Судом у постанові від 02 вересня 2020 року.

З метою відновлення прав ОСОБА_2 на отримання належної заробітної плати, порушення яких мало місце з вини роботодавця внаслідок незаконного зменшення посадового окладу, апеляційний суд стягнув з роботодавця на користь ОСОБА_2 різницю в оплаті праці за період роботи лютого та березня 2016 року, яка склала 5 771 грн. Обґрунтованих заперечень щодо розміру визначених апеляційним судом до стягнення сум ДП АМПУ не навело.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду по суті спору.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 373/2054/16-ц, провадження 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства Адміністрація морських портів України залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

В. В. Шипович