Постанова у справі № 344/6262/19

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа 344/6262/19

провадження 61-10843св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року під головуванням судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у складі колегії суддів: Менілишин Г. П., Томин О. О., Ясеновенко Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей.

Позов обґрунтований тим, що сторони з 21 лютого 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано, доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір`ю та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів доходу щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року затверджено мирову угоду про поділ майна подружжя, відповідно до якої, зокрема, було погоджено відмовитися від вимог щодо стягнення аліментів на утримання дітей, які проживають з кожним із батьків.

Позивач зазначила, що з 04 лютого 2019 року, після конфлікту між батьком та дочкою ОСОБА_7 , остання проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 працевлаштований, добровільно не надає допомогу на дітей та на їх потреби, хоча працює і має хороший заробіток - працює в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частки від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 09 квітня 2019 року до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що обов`язки утримувати дитину як матері, так і батька є однаковими. Присуджуючи розмір аліментів, суд, виходив з принципів розумності та справедливості, врахував матеріальне становище сторін, розмір витрат на утримання дітей, їх потреби у розвитку та навчанні.

При цьому, суд не взяв до уваги доводи відповідача про необхідність утримання дітей ОСОБА_9 (теперішня дружина відповідача) від першого шлюбу, оскільки діти мають батька, який зобов`язаний їх утримувати. Проте суд врахував, що ОСОБА_2 перебуває в іншому шлюбі та розмір витрат матері на утримання дітей, що складає 7 000 грн. Також суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням заробітної плати відповідача такий розмір аліментів буде відповідати половині витрат, які несе позивач на утримання дітей.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2019 року під головуванням судді Татарінової О. А. у задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз`яснення рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено.

Відмовляючи у роз`ясненні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що порядок виконання рішення суду визначений Законом України Про виконавче провадження та статтею 183 СК України, а про припинення стягнення аліментів на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року та рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року зазначено в мотивувальній частині рішення суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили є підставою для закриття провадження у справі.

В постанові апеляційного суду вказано, що суд першої інстанції не звернув уваги, що рішеннями Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року та від 06 квітня 2016 року в інших цивільних справах вирішений спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 05 вересня 2019 року без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначений місцевим судом розмір аліментів є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає встановленим обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначає, що спір може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для нього.

Заявник вважає, що задовольнивши частково позовні вимоги місцевий суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, адже місцевим судом було стягнуто з відповідача аліменти на дітей за наявності іншого рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року у справі 344/9824/15-ц про стягнення аліментів, а тому правовий висновок Верховного Суду і цій справі матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

ОСОБА_10 наголошує на наявності підстав для закриття провадження у справі, адже вважає, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений.

Доводом касаційної скарги також є те, що висновок апеляційного суду про стягнення з відповідача 3 300 грн судових витрат є неправильним. Вказує, що вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат за подачу касаційної скарги є порушенням норм процесуального права. Крім того заявник вважав безпідставним стягнення апеляційним судом з нього решти судових витрат понесених позивачем при апеляційному розгляді справи, адже при поданні позовної заяви вона зазначала понесені нею витрати лише в розмірі 500 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу подану ОСОБА_2 в якому позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Вказує, що посилання заявника на те, що рішенням у справі 344/9824/15-ц та оскаржуваним судовим рішенням вирішено спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав є помилковим та не заслуговує на увагу.

ОСОБА_1 зауважує, що стягнення аліментів є для неї єдиним виходом для забезпечення дітям належних умов проживання та належного виховання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

06 жовтня 2020 року цивільна справа 344/6262/19 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 лютого 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі народились доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Малолітню доньку ОСОБА_5 залишено проживати з матір`ю. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на доньок в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 . Стягнуто на його користь з ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісячно до досягнення нею повноліття, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому судом встановлено, що на час розгляду справи неповнолітня донька сторін ОСОБА_6 проживала з батьком, перебувала на його вихованні та утриманні.

20 листопада 2017 року Івано-Франківським міським судом при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя визнано укладену між сторонами мирову угоду. Відповідно до пункту 3.2 угоди з 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовляється від вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів на утримання доньок, призначених на її користь рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року та не вимагатиме їх сплати до досягнення повноліття старшою донькою ОСОБА_6 . В свою чергу відповідно до пункту 4.2 угоди ОСОБА_2 відмовляється від вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на свою користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 06 квітня 2016 року та не вимагати їх сплати в майбутньому.

З`ясовано, що відповідач 13 червня 2017 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 , проживає разом з останньою та двома її неповнолітніми доньками від першого шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

На час вирішення спору молодша донька сторін ОСОБА_5 навчалась в Українській гімназії 1, а старша ОСОБА_6 - в Івано-Франківському природничо-математичному ліцеї.

З відповіді від 11 березня 2019 року Івано-Франківського відділу поліції встановлено, що на громадянина ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП у зв`язку з неправомірними діями щодо доньки ОСОБА_7 . Постановою Івано-Франківського міського суду від 10 квітня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф.

Сторони не заперечували, що на час вирішення спору діти проживали з матір`ю, знаходились на її вихованні та утриманні. Вказане також підтверджується комісійними актами Служби у справах дітей та Івано-Франківського природничо-математичного ліцею обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 01 та 27 березня 2019 року, копіями квитанцій про здійснені нею витрати.

Відповідач надсилав позивачу кошти за оренду житла в розмірі по 1 500 грн. Крім того, в добровільному порядку переказував кошти на картковий рахунок старшій доньці, оплачував її навчання в ліцеї.

Відповідно до довідки 23 від 04 липня 2019 року ОСОБА_2 працював в головному управлінні Пенсійного фонду України на посаді заступника начальника управління - начальника відділу та його середньомісячна заробітна плата у першому півріччі 2019 року становила 14 452,02 грн.

Апеляційним судом встановлено, що в Івано-Франківському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконанні знаходиться виконавчий лист 344/9824/2015, виданий 04 січня 2016 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей в розмір 1/4 частки від усіх видів його доходу. Відповідно до копії квитанції від 30 червня 2020 року ПН105019С1 ним здійснено оплату аліментів за лютий-червень цього року в розмірі 5 550 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищенаведене та встановлені судами фактичні обставини та враховуючи те, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, а у відповідача відсутні виключні обставини, які б підтверджували те, що він спроможний надавати допомогу дітям лише на мінімальному рівні колегія суддів погоджується із висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, а тому сума аліментів в розмірі 1/3 його доходів щомісячно визначена судами є правильно, вона є необхідною для повноцінного матеріального забезпечення та виховання дітей сторін.

Колегія суддів зауважує, що при визначенні розміру аліментів місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з рівності обов`язку батьків щодо утримання дітей, враховуючи матеріальне становище стягувача та платника аліментів. При цьому судом належно оцінено, що ОСОБА_2 перебуває в іншому шлюбі, розмір його середньомісячної заробітної плати, а також те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у лютому 2019 року повернулася жити до матері.

Отже колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин цієї справи суди, з урахуванням того, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції донька сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів у визначеному судами розмірі.

Щодо доводів касаційної скарги колегія суддів доходить таких висновків

Доводи касаційної скарги стосовно того, що задовольнивши частково позовні вимоги місцевий суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, адже місцевим судом було стягнуто з відповідача аліменти на дітей за наявності іншого рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року у справі 344/9824/15-ц про стягнення аліментів, частково заслуговують на уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Місцевий суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначав про припинення стягнення та виконання рішень Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року та від 06 квітня 2016 року.

З приводу роз`яснення цього рішення, зокрема чи припинено стягнення аліментів на виконання рішень Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року та від 06 квітня 2016 року, ОСОБА_2 17 вересня 2019 року звертався до суду з відповідною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено. Місцевий суд зазначав, що порядок виконання рішення суду визначений Законом України Про виконавче провадження та статтею 183 СК України, а про припинення стягнення аліментів на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 30 листопада 2015 року та рішення Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 06 квітня 2016 року зазначено в мотивувальній частині рішення суду.

Дійшовши висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зміст частини четвертої статті 273 ЦПК України.

Фактично суди не вирішили питання про запобігання порушення прав платника аліментів у зв`язку із наявністю іншого рішення про стягнення та виконавчого документу виданого на його виконання.

Колегія суддів зауважує, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої і восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (статті 7, 155 СК України).

Врахувавши, що судами було прийнято правильне рішення про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів у визначеному розмірі, з метою недопущення надлишкового формалізму, забезпечення найкращих інтересів дітей та запобігання порушення майнових прав платника аліментів колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його висновком про відкликання виконавчих документів, виданих на виконання рішень Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2015 року та від 06 квітня 2016 року.

Верховний Суд також відхиляє довід касаційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на те, що постановою Верховного Суду у цій справі від 15 квітня 2020 року встановлено, що в цій цивільній справі ОСОБА_1 звернулась з позовом про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей з інших підстав та в іншому розмірі ніж у справі 344/9824/15-ц, а саме, у зв`язку з тим що, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у лютому 2019 року повернулася жити до матері, що не заперечувалось сторонами у справі.

Аргументи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат колегія суддів відхиляє з тих підстав, що апеляційним судом було правильно визначено розмір компенсації витрат позивача на правничу допомогу, пов`язану з переглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, колегія суддів враховуючи пояснення позивачки та її представника вважає, що документально доведеними є витрати на правничу допомогу за підготовку та складання відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги, а також участь в судових засіданнях при апеляційному перегляді рішення 30 червня та 06 липня 2020 року. Вказані витрати в розмірі 3 300 грн підтверджуються оригіналами квитанцій 407710 від 30 жовтня 2019 року, 407711 від 30 червня 2020 року та 407712 від 06 липня 2020 року.

Вищенаведене узгоджується з приписами статей 137, 141 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди попередніх інстанцій хоча і правильно застосували норми матеріального права, проте належним чином не захистили права платника аліментів від можливого подвійного стягнення, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для доповнення рішення суду першої інстанції висновком про відкликання виконавчих документів.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року абзацами такого змісту:

Виконавчий лист у цивільній справі 344/9824/15-ц, виданий на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно до досягнення дітьми повноліття, але на менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку- відкликати. .

Виконавчий лист у цивільній справі 344/173/16-ц, виданий на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - відкликати. .

В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук