Постанова у справі № 639/6111/19

~

~

Постанова

Іменем України

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа 639/6111/19

провадження 51-5047 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 вересня ~~~2020 року у кримінальному провадженні 12019220500000433 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Зволін Чехословацької Республіки, жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

~

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 14 лютого ~~~~~~~~~~2019 року близько 13:00, перебуваючи в коридорі на другому поверсі будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раніше сформованих неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_8 , будучи ініціатором конфлікту, діючи умисно, заподіяла останній легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, що ~викладені у судових рішеннях, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що місцевий суд допустив неповноту судового розгляду, надав неправильну оцінку обставинам кримінального провадження, зокрема, неправильно оцінив показання засудженої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Крім того, вказує, що місцевий суд поклав в основу вироку як доказ винуватості ~~~~ ОСОБА_7 дані слідчого експерименту від 23 серпня 2019 року, проведеного з порушенням вимог ч. 7 ст. 223 КПК України, оскільки у якості статиста до вказаної слідчої дії залучено інспектора ОСОБА_11 , який є зацікавленою особою. Вважає, що висновок фахівця 192-2019 від 15 лютого 2019 року, а також висновки судово-медичних експертиз 09-880/19 від 17 липня 2019 року та 09-1039/2019 від ~~~~~~~~~29 серпня 2019 року в частині механізму утворення ушкоджень у потерпілої ~~~~~~~~~ ОСОБА_8 носять ймовірний характер, що дає об`єктивні підстави сумніватись у винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а тому такі докази є недопустимими. Наголошує, що під час досудового розслідування на стадії внесення відомостей до ЄРДР було грубо порушено вимоги ст. 214, 477, 478 КПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні п рокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, вказуючи про її необґрунтованість, просив судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням норм процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

Такі висновки суд зробив на підставі показань обвинуваченої ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 . При цьому суд критично поставився до показань свідка ОСОБА_9 матері обвинуваченої ОСОБА_7 , оскільки такі показання не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 , який є незацікавленою особою.

Судом першої інстанції досліджено як доказ винуватості ОСОБА_7 , співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколах слідчих експериментів від 25 березня 2019 року та 23 серпня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_8 ; висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи 192-2019 від 15 лютого 2019 року; висновками судово-медичної експертизи~~~~~~~~~~ ~ 09-880/19 від 07 липня 2019 року та 09-1039/2019 від 29 липня 2019 року.

Таким чином, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй дій, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо неї.

У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтуються висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статей 85, 86, 88, 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.

За встановлених фактичних обставин, оцінюючи всі вказані докази у їх сукупності, місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

У ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.

У касаційній скарзі, окрім іншого, захисник вказує про неповноту судового розгляду , невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам справи. Вважає, що місцевий суд надав неправильну оцінку обставинам кримінального провадження, зокрема, неправильно оцінив показання засудженої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Такі доводи касаційної скарги захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, у тому числі показань свідків, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, встановлювати інші обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника про те, що місцевий суд поклав в основу вироку дані слідчого експерименту від ~~~~~~~~~~~~~~~23 серпня 2019 року, який проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається з протоколу слідчого експерименту від 23 серпня 2019 року, вказана слідча дія проведена слідчим СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 за участю потерпілої ОСОБА_8 , судово-медичного експерта ОСОБА_13 , в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також у присутності інспектора ЮП Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області ~~~~~~~ ОСОБА_11 у якості статиста.

При цьому надуманими є твердження захисника про те, що залучивши до проведення слідчого експерименту в якості статиста інспектора ОСОБА_11 , було порушено вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України є надуманими, оскільки положення вказаної процесуальної норми не містять заборон щодо залучення працівників поліції до участі у проведенні слідчих дій у якості статистів.

Оскільки колегією суддів не встановлено порушень вимог статей 104, 223, 240 КПК України під час складання протоколу та проведення слідчого експерименту, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що висновок фахівця ~~~~~~~~ 192-2019 від 15 лютого 2019 року, а також висновки судово-медичних експертиз ~~~ 09-880/19 від 17 липня 2019 року та 09-1039/2019 від 29 серпня 2019 року в частині механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_8 носять ймовірний характер, а тому є недопустимими доказами, то такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, у матеріалах кримінального провадження знаходиться висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи 192-2019 від 15 лютого 2019 року, а також висновок експерта 09-880/19 від 17 липня 2019 року, які складені лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_16 , вищої кваліфікаційної категорії за фахом Судово-медична експертиза , третього кваліфікаційного класу, зі стажем роботи за фахом з 1999 року.

Крім того, у матеріалах кримінального провадження знаходиться висновок експерта 09-1039/2019 від 29 серпня 2019 року, складений лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_13 , другої кваліфікаційної категорії за фахом Судово-медична експертиза , п`ятого кваліфікаційного класу, зі стажем роботи за фахом з 2015 року.

У вказаних висновках судові експерти зазначили, що за результатом обстеження ОСОБА_8 у останньої виявлено синці по задній поверхні правого плеча на рівні середньої третини, у правій пахвовій ямці, садна в лобній ділянці по умовно середній лінії, на верхній повіці правого ока біля внутрішнього кута, на правій брові на рівні середньої третини, на спинці носа на рівні верхньої третини в міжбрівних ділянках, на правій молочній залозі в ділянці верхньо-зовнішнього квадранта, в правій пахвовій ямці, по задній поверхні правого плеча на рівні середньої третини, на її передній поверхні в нижній третині, по задньо-внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині, по лінії лопатки в проекції 6-7 ребер, та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, по механізму удар або удар-стискання, за винятком саден, які утворились за механізмом тертя-ковзання, та могли бути отримані протягом доби з моменту первинного огляду, який проводився 14 лютого 2019 року. Цей висновок підтверджується виглядом, характером ушкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців.

При цьому у висновках експерта 09-880/19 від 17 липня 2019 року та 09-1039/2019 від 29 серпня 2019 року також зазначено, що тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_8 на голові, а також на ділянці правої молочної залози могли утворитися за обставин, про які вона вказувала під час проведення слідчих експериментів 25 березня 2019 року та 23 серпня 2019 року, тобто в цілому не суперечить об`єктивним, судово-медичним даним в частині механізму утворення у неї тілесних ушкоджень.

На підставі зазначених експертних висновків та в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні місцевий суд дійшов висновку про те, що тілесні ушкодження в потерпілої ОСОБА_8 виникли саме за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Зазначені висновки експертів визнано судом належними та допустимими доказами, покладено в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 та у колегії суддів не викликають сумнівів щодо достовірності ступеня тяжкості отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, їх локалізації та механізму утворення, про що, зокрема, зазначає захисник у своїй касаційній скарзі.

Крім того, у касаційній скарзі захисник наголошує, що під час досудового розслідування на стадії внесення відомостей до ЄРДР було грубо порушено вимоги статей 214, 477, 478 КПК України, що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень..

Однак колегія судді не може погодитись з такими твердженнями захисника.

Положеннями ч. 1 ст. 477 КПК України визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 125 КК України.

Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що дане кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України розпочате на підставі заяви потерпілої ОСОБА_8 від 14 лютого 2019 року, яка надійшла до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області та зареєстрована 15 лютого ~~~~~~~~~2019 року в ЖЄО за вхідним номером 2649.

Як убачається зі змісту зазначеної заяви, ОСОБА_8 просить органи поліції вжити заходів щодо ОСОБА_7 , яка 14 лютого 2019 року близько 13:00 в коридорі будинку АДРЕСА_2 хапала її за волосся, дряпала, вдарила ногою в груди, ображала та погрожувала фізичною розправою.

Відповідно до витягу з ЄРДР на підставі повідомлення ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення вказані відомості 15 березня 2019 року внесені до ЄРДР за 12019220500000433.

Під час касаційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема вимог статей 214, 477, 478 КПК України, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.

Перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх та надав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав такі доводи необґрунтованими.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому не вбачає підстав для її скасування чи зміни.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~ ~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~ ОСОБА_3