← Судова практика

Постанова у справі № 9901/850/18

Велика Палата Верховного Суду · 03.02.2021 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази28 292 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
9901/850/18
Дата ухвалення
03.02.2021
Суд
Велика Палата Верховного Суду
Суддя
Золотніков Олександр Сергійович
Форма судочинства
Адміністративне
Тип акта
Постанова
Категорія справи
рішень, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання

Текст рішення

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа 9901/850/18

Провадження 11-1288заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

представника позивача - Кравця Р. В.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (судді Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.) у справі 9901/850/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати Комісію завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Господарського суду міста Києва;

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 18 вересня 2018 року 1609/ко-18 про внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва .

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії, вчинені суб`єктом владних повноважень на проведення такого оцінювання, є протиправними та не повинні спричиняти негативних наслідків для особи .

3. На думку позивача, Комісія порушила вимоги щодо формування та ведення його суддівського досьє, що позбавило його права на здійснення оцінювання таких показників професійної компетентності, як ефективність здійснення суддею правосуддя та діяльність щодо підвищення фахового рівня, що унеможливило реалізацію правомірних очікувань на отримання 90 балів за цими показниками.

4. Крім цього, відповідач не оцінив у балах кожен окремо критерій особистої та соціальної компетентності позивача, незважаючи на те, що ці показники за результатами тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей оцінено як високі , що позбавило позивача права реалізувати правомірні очікування на отримання 200 балів за цими критеріями. До того ж Комісія не оцінила в балах кожен окремо показник критерію професійної етики та кожен окремо показник критерію доброчесності , а відсутність аргументів щодо аналізу всіх показників цих критеріїв свідчить про свавільність поведінки відповідача, що має наслідком порушення прав позивача на прозоре оцінювання його здібностей.

5. На переконання позивача, надавши ВККС необмежені дискреційні повноваження щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критерії професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, законодавець порушив принцип верховенства права, а відсутність у законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2019 року закрив провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними й скасування рішень ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18 щодо рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді Господарського суду міста Києва та від 18 вересня 2018 року 1609/ко-18, яким вирішено внести ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва.

7. Відтак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з урахуванням зазначеної ухвали розглянув позовні вимоги про:

- визнання протиправними дій ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язання Комісії завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18, яким визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 574,5 бала, та визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді.

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

9. Судове рішення мотивовано тим, що рішення ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18 прийнято відповідачем колегіально, підписано всіма членами Комісії, містить підстави для його прийняття, а також мотиви, з яких ВККС дійшла висновку про невідповідність судді займаній посаді та, як наслідок, внесла подання про звільнення з посади судді. До того ж позивач був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно нього, особисто брав участь у засіданні при проведенні співбесіди та надав відповіді на поставлені запитання. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18у частині визначення балів за результатами кваліфікаційного оцінювання та визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді, оскільки це рішення є правомірним, обґрунтованим, ухваленим відповідно до критеріїв, визначених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

10. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки в позовній заяві йшлося не лише про іспит як метод установлення критеріїв відповідності, а про співвідношення кваліфікаційного оцінювання та оцінювання на відповідність займаній посаді як двох окремих та самостійних видів оцінювання, з яких оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам. При цьому позивач указав, що Законом України від 02 червня 2016 року 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон 1402-VІІІ) не передбачено ані процедури, ані порядку такого виду оцінювання суддів, як оцінювання невідповідності судді займаній посаді , законом врегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання судді, під час якого дається оцінка здатності здійснювати правосуддя, а не здатності відповідати посаді.

11. На думку скаржника, перевірка судом першої інстанції лише формальної наявності в тексті рішення ВККС мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, без оцінки їх обґрунтованості та аргументів особи, щодо якої прийнято рішення, не узгоджується з метою адміністративного судочинства. Відтак суд здійснив обмежувальне тлумачення норм права, що призвело до позбавлення позивача ефективного судового захисту від необмежених дискреційних повноважень ВККС, що є неприпустимим у демократичному суспільстві.

12. Крім цього, позивач на обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та вказує на відсутність у рішенні суду мотивів відносно його аргументів про визнання протиправними дій ВККС щодо нездійснення оцінювання позивача за показниками критерію професійної компетентності - ефективність здійснення суддею правосуддя та діяльність щодо підвищення фахового рівня, а також нездійснення оцінювання позивача за критеріями особистої та соціальної компетентності, за показниками критерію професійної етики - морально-психологічні якості та інші показники, за показниками критерію доброчесності - інтегративність та інші показники.

13. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рух апеляційної скарги

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 17 лютого 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

15. На час розгляду справи ВККС відзиву на апеляційну скаргу не надіслала.

16. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

17. ВККС рішенням від 01 лютого 2018 року 8/зп18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 (а. с. 72-74, т. 2).

18. За результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 набрав 574,5 бала, з яких: за критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) суддя набрав 297,16 бала; за критеріями професійної етики - 172,33 бала; за критерієм доброчесності - 105 балів.

19. 10 липня 2018 року ВККС, розглянувши питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, прийняла рішення 1099/ко-18, яким вирішила:

- визначити, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрав 574,5 бала;

- визнати суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

- рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва (а. с. 20-25, т. 1).

20. Не погодившись із вказаним рішенням ВККС, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

21. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі - Закон 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

23. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону 1402-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії Комісії.

24. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

25. На виконання вимог Закону 1402-VІІІ рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення).

26. Рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року 144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

27. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону 1402-VIII).

28. Суд першої інстанції встановив, що 01 лютого 2018 року Комісія рішенням 8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 .

29. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року 20/зп-18) встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

30. Частиною першою статті 88 Закону 1402-VIII передбачено, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

31. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Комісії щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України (частина друга цієї статті Закону 1402-VIII).

32. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

33. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

34. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), series A, 93).

35. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

36. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

37. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

38. За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

39. Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

40. За правилами пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

41. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом провизнання протиправним і скасування рішення відповідача від 10 липня 2018 року 1099/ко-18, яким: визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрав 574,5 бала; визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 .

42. Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

43. Таким чином, рішення ВККС про надання рекомендації щодо звільнення судді з посади може бути оскаржено тільки разом із рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією.

44. Отже, рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а лише може бути підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

45. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах кваліфікаційного провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

46. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

47. Ураховуючи наведене, а також статус і повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

48. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі 9901/637/18 (провадження 11-1344заі18), від 29 квітня 2020 року у справі 9901/831/18 (провадження 11-1213заі19), від 23 вересня 2020 року у справі 9901/810/18 (провадження 11-202заі20), від 28 жовтня 2020 року у справі 9901/3/19 (провадження 11-222заі20).

49. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2019 року закрив провадження в цій справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування рішень ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18 щодо рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва та від 18 вересня 2018 року 1609/ко-18, яким вирішено внести ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва.

50. За таких обставин рішення Комісії від 10 липня 2018 року 1099/ко-18, яким, зокрема: визначено, що суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 574,5 бала; визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, - також не може бути самостійним предметом судового розгляду .

51. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності дій ВККС, включаючи вимогу про зобов`язання ВККС завершити його оцінювання на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, нерозривно пов`язані з позовною вимогою про скасування рішення ВККС від 10 липня 2018 року 1099/ко-18 та фактично є обґрунтуванням і метою останньої, а отже, їм також не може надаватися правова оцінка судом, тому провадження у справі підлягає закриттю в обсязі заявлених позовних вимог у цілому.

52. Під час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду встановила, що 05 березня 2019 року ВРП рішенням 662/0/15-19 звільнила ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку, а рішенням 666/0/15-19 залишила без розгляду подання з рекомендацією ВККС від 18 вересня 2018 року про звільнення позивачаз посади судді Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

53. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що звільнення судді ОСОБА_1 за заявою про відставку, після якого начебто ВРП не може розглядати рекомендації ВККС про звільнення судді на підставі пункту 20 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону 1402-VIII, не змінює видової ознаки, юридичної сили, значення та рекомендаційної природи оскаржуваного в цій справі рішення. Видається очевидним, що після рішення ВРП про звільнення судді у відставку оскаржуване рішення ВККС певним чином утрачає свою актуальність, оскільки кваліфікаційне оцінювання та його наслідки мають відношення тільки стосовно діючого судді, яким позивач у цій справі перестав бути.

54. При цьому звільнення судді у відставку після рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення такого судді з його посади не відносить оскаржуване в цій справі рішення ВККС до тих, які утворюють самостійний предмет судового спору і підлягають судовому контролю окремо від рішення, яке ухвалюється за відповідною рекомендацією ВККС. Водночас оскільки оскаржуване в цій справі рішення Комісії у зв`язку з його нерозглядом ВРП залишилося нереалізованим, таке рішення не може мати преюдиційного значення в разі майбутньої участі позивача в конкурсах на зайняття посади судді.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

56. За правилами частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

58. З огляду на те, що оскаржуване рішення ВККС не може бути предметом судового оскарження без відповідного рішення ВРП, ухваленого за відповідною рекомендацією, а також те, що вказаними вище рішеннями ВРП ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та залишено без розгляду подання з рекомендацією ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 11 грудня 2019 року підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій справі.

59. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити у більш широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 319, 322, 325КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

Г. Р. Крет С. П. Штелик

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗