Постанова у справі № 2а-3999/12/1470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа 2а-3999/12/1470

адміністративне провадження К/9901/26484/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства Укрінтерпостача до Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вознесенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 (суддя - Лісовська Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Шеметенко Л.П.) у справі 2а-3999/12/1470.

встановив:

Приватне підприємство Укрінтерпостача (далі - ПП Укрінтерпостача ) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Вознесенської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 20.01.2012 (далі - Вознесенська ОДПІ) 0000092301 та 0000052301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2015, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення рішення Вознесенської ОДПІ від 20.01.2012 року 0000092301. Скасовано податкове повідомлення рішення Вознесенської ОДПІ від 20.01.2012 0000052301 на суму основного платежу податку на прибуток у сумі 312627,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у сумі 1 грн. В решті позову відмовлено.

У вересні 2013 року ПП Укрінтерпостача звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі 2а-3999/12/1470, яка обґрунтована тим, що в постанові від 06.08.2013 суд не вирішив питання щодо повернення позивачу судових витрат, понесених останнім у зв`язку з оплатою вартості судової експертизи в сумі 14 150,40 грн.

За наслідками розгляду поданої заяви, Миколаївським окружним адміністративним судом 23.07.2015 ухвалено додаткову постанову, якою присуджено ПП Укрінтерпостача судові витрати, пов`язанні з проведенням судової експертизи, в сумі 14137,66 грн. з Державного бюджету України.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 23.07.2015 залишено без змін.

Не погодившись з додатковою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016, Вознесенська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені заяви.

В обґрунтування своїх вимог Вознесенська ОДПІ області посилається на те, що станом як на 23.07.2015 (на час прийняття оскаржуваної додаткової постанови), так і станом на 04.03.2016 (на час прийняття ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016) ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2015 у справі 2а-3999/12/1470 не була отримана, у зв`язку з чим ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат є передчасним. Крім того, зазначає, що мотивувальні частини додаткової постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 не містять висновків щодо розподілу судових витрат.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При прийнятті 06.08.2013 Миколаївським окружним адміністративним судом постанови у справі 2а-3999/12/1470 про часткове задоволення позовних вимог ПП Укрінтерпостача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 0000092301 та 0000052301, судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених підприємством у зв`язку з проведенням судової експертизи.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Статтею 92 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем надано суду рахунок від 12.11.2012, згідно якого витрати на проведення експертизи складають 14150,40 грн. Платіжним дорученням від 17.12.2012 550 зазначену суму перераховано на рахунок експертної установи.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 590 встановлено, що витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін`юсту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту від 12.10.2012 9432/9433 здійснено попередній розрахунок вартості висновку експерта, з якого вбачаються кількість витраченого ним часу (160 годин) та ступень складності дослідження (складне). У відповідності до чинного на момент визначення вартості експертизи та її оплати наказу Міністерства юстиції України 172/5 від 30.01.2012 нормативна вартість однієї експертогодини вказаної складності становить 73,70 грн. без ПДВ. Виходячи з цього, нормативна вартість проведення судової експертизи у даній справі складає 14150,40 грн. (160 годин х 73,70 грн.) + 2358,40 грн. ПДВ). Саме такою сумою обмежена вартість проведеної судової експертизи, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, для ухвалення додаткової постанови в частині присудження на користь позивача судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, в сумі 14137,66 грн.

При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, Вознесенською ОДПІ не заперечувалась правильність визначення судом розміру присуджених до повернення ПП Укрінтерпостача судових витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, а також наявність у позивача права на відповідне відшкодування.

Отже, додаткова постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2015, якою присуджено ПП Укрінтерпостача судові витрати, пов`язанні з проведенням судової експертизи, в сумі 14137,66 грн. з Державного бюджету України та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Вознесенської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2016 справі 2а-3999/12/1470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова