Постанова
Про акт
Текст рішення
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
Провадження 11-4сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
скаржник ОСОБА_1 ,
представник Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 про притягнення судді господарського суду Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності .
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВРП не є мотивованим у розумінні пункту 2 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року 1798-VIII Про Вищу раду правосуддя (далі - Закон 1798-VIII), оскільки ВРП не вказала, з яких підстав скаржник як суддя суду першої інстанції не повинен був застосовувати підпункт 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон 2147-VIII) та видати наказ на виконання рішення суду апеляційної інстанції.
3. Скаржник указав, що ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про покладення обов`язку щодо видачі наказу на суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, з огляду на положення статті 327 ГПК України без урахування положень підпункту 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу XI Перехідні положення цього Кодексу (у редакції Закону 2147-VIII), відповідно до яких до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оскільки у справі 905/1722/17 рішення прийняв не Господарський суд Донецької області, а Донецький апеляційний господарський суд, до цього часу Єдиний державний реєстр виконавчих документів не функціонує, а оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі, то, на думку ОСОБА_1 , наказ відповідно до вказаної вище норми розділу XI Перехідні положення ГПК України мав видати Донецький апеляційний господарський суд. До того ж такий наказ видається разом з винесенням відповідної постанови, тобто без очікування подання заінтересованою стороною відповідної заяви. При цьому норми ГПК України, як і будь-якого закону України, мають застосовуватися з обов`язковим урахуванням його перехідних положень.
4. ОСОБА_1 також зазначив, що вказівка (доручення) суду першої інстанції, висловлена Донецьким апеляційним господарським судом у постанові від 18 квітня 2018 року у справі 905/1722/17, щодо видачі наказів на примусове виконання вказаного судового рішення суперечить чинному процесуальному закону та не може мати більшу юридичну силу від правової норми, викладеної в законі. Твердження ВРП про те, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року, якою переглядалась постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2014 року, не зазначено про порушення норм законодавства судом апеляційної інстанції в частині доручення про видачу наказу, на думку скаржника, є безпідставними, оскільки питання щодо порушення норм законодавства судом апеляційної інстанції в цій частині не було предметом касаційного перегляду.
5. Вказані вище доводи скаржника є, на його переконання, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Позиція ВРП
6. 02 квітня 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення ВРП від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 прийнято повноважним складом і підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, та містить підстави й мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
7. Стосовно доводів скаржника про надання Донецьким апеляційним господарським судом вказівки щодо видачі Господарським судом Донецької області наказу на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 18 квітня 2014 року ВРП зазначила, що відповідно до наданих повноважень цей орган не вправі надавати оцінку судовим рішенням. Крім того, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2014 року була предметом касаційного перегляду, однак у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2018 року не зазначено про порушення норм законодавства судом апеляційної інстанції в частині доручення суду першої інстанції про видачу наказу.
8. На думку ВРП, доводи судді ОСОБА_1 про те, що згідно з нормами ГПК України (у редакції Закону 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів наказ видає той судовий орган, який прийняв рішення у справі, а саме Донецький апеляційний господарський суд, є непереконливими та вказують на тлумачення на свій розсуд норм законодавства щодо видачі наказу при зміні або скасуванні рішення суду першої інстанції судами вищих інстанцій.
9. ВРП також указала, що обов`язок щодо видачі наказу законодавцем покладено на суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто в цьому випадку - на Господарський суд Донецької області, а тлумачення зазначених норм суддею ОСОБА_1 здійснено без урахування необхідності забезпечення судом дотримання прав та інтересів особи, зокрема права на справедливий суд та наданого судом вищої інстанції доручення щодо необхідності видачі позивачу наказів на виконання судового рішення.
10. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Рух скарги
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 .
12. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2020 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. У відповіді на відзив ОСОБА_1 послався на те, що врахування ВРП при винесенні оскаржуваного рішення частини першої статті 327 ГПК України без урахування підпункту 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу XI Перехідні положення цього Кодексу (у редакції Закону 2147-VIII) суперечить принципу верховенства права - основоположному принципу українського конституційного права.
14. У судовому засіданні 03 вересня 2020 року скаржник підтримав скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
15. Представник ВРП заперечив проти задоволення скарги ОСОБА_1 з мотивів, наведених у відзиві.
Обставини, установлені матеріалами справи
16. Постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 року 2486-XII Про призначення заступників голів та арбітрів арбітражних судів України ОСОБА_1 призначено арбітром Арбітражного суду Донецької області . З грудня 1998 року ОСОБА_1 - суддя Господарського суду Донецької області.
17. 07 вересня 2018 року до ВРП надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К (далі - ТОВ Мединський і К ) на дії судді Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 .
18. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП від 07 вересня 2018 року скаргу ТОВ Мединський і К передано члену її Другої Дисциплінарної палати Худику М. П. для проведення перевірки.
19. У поданій скарзі ТОВ Мединський і К указало на те, що суддя ОСОБА_1:
- неодноразово відкладав розгляд справи 905/1722/17 за позовом ТОВ Мединський і К до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу (далі - ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу ) про стягнення заборгованості, провадження в цій справі зупинялось;
- за результатами розгляду вказаної справи ухвалив незаконне рішення, яке було скасовано судом апеляційної інстанції;
- незаконно відмовив ТОВ Мединський і К у видачі судового наказу у справі 905/1722/17, що значно ускладнило відновлення порушених прав скаржника щодо повернення грошових коштів у порядку примусового стягнення заборгованості за договором.
20. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ТОВ Мединський і К стосовно судді Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 член Другої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_2 склав висновок від 20 травня 2019 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо цього судді.
21. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 10 червня 2019 року 1578/2дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 виходячи з того, що в діях указаного судді при розгляді справи 905/1722/17 убачаються ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом а пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII).
22. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 28 серпня 2018 року 2278/2дп/15-19 продовжено строк розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 до 08 жовтня 2019 року.
23. Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 притягнула суддю Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців .
24. Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що Господарський суд Донецької області рішенням від 08 лютого 2018 року у справі 905/1722/17 (суддя ОСОБА_1 ) відмовив у задоволенні позову ТОВ Мединський і К до ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу про стягнення 6 млн 479 тис. 915 грн 25 коп.
25. Донецький апеляційний господарський суд постановою від 18 квітня 2018 року в указаній справі рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення у справі, яким позовні вимоги ТОВ Мединський і К задовольнив частково: стягнув з ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу на користь ТОВ Мединський і К заборгованість у сумі 5 млн 798 тис. 730 грн 61 коп., 3 % річних у сумі 46 тис. 669 грн 38 коп., інфляційну індексацію в сумі 176 тис. 31 грн 91 коп. та пеню в сумі 198 тис. 975 грн 67 коп., а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 96 тис. 290 грн 75 коп., витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 144 тис. 436 грн 13 коп.
26. Водночас апеляційний суд указаним вище рішенням доручив Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх відповідно до вимог статті 4 Закону України від 0 2 червня 2016 року 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон 1404-VIII).
27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 24 липня 2018 року у справі 905/1722/17 касаційну скаргу ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу залишив без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року - без змін.
28. 20 квітня 2018 року ТОВ Мединський і К звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою (клопотанням) про видачу наказу на виконання рішення у справі 905/1722/17.
29. Суддя ОСОБА_1 листом від 11 травня 2018 року відмовив у видачі наказу в зазначеній справі, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до підпункту 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів наказ видає той судовий орган, який прийняв рішення у справі. Враховуючи, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року, якою скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 08 лютого 2018 року у справі 905/1722/17, по суті є новим рішенням, то зацікавлені особи, на думку судді ОСОБА_1, мають звернутися до судового органу, який прийняв остаточне рішення у справі, тобто до Донецького апеляційного господарського суду.
30. 24 травня 2018 року суддя ОСОБА_1 надав ТОВ Мединський і К аналогічну за змістом відповідь щодо підстав відмови у видачі наказу.
31. Разом з тим Друга Дисциплінарна палата ВРП на підставі відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень установила, що 12 грудня 2018 року на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року накази у справі 905/1722/17 видала інша суддя Господарського суду Донецької області - ОСОБА_3 , що, як зазначено в рішенні дисциплінарного органу, істотно ускладнило та впродовж тривалого часу унеможливило виконання остаточного судового рішення, обов`язкового до виконання.
32. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 , Друга Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що суддя свідомо допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме статті 327 ГПК України, що не дало можливості позивачу у справі 905/1722/17 реалізувати своє право - пред`явити накази про примусове виконання судового рішення до виконання, та допустив порушення права позивача на справедливий суд з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
33. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 , Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти свідчать про істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод з урахуванням положень статті 6 Конвенції, що призвело до тривалого невиконання рішення суду, та вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом а пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону 1402-VIII.
34. 30 вересня 2019 року суддя Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19.
35. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 30 вересня 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_4
36. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді, член ВРП ОСОБА_4 дійшов висновку про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП.
37. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 про притягнення судді господарського суду Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності .
38. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП погодилася із твердженням дисциплінарного органу про те, що відмовляючи у видачі наказів, суддя ОСОБА_1 свідомо допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме статті 327 ГПК України, що не дало можливості позивачу у справі 905/1722/17 реалізувати своє право - пред`явити накази про примусове виконання судового рішення до виконання, та допустив порушення права позивача на справедливий суд з урахуванням положень статті 6 Конвенції. Відтак застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців з огляду на його позитивну характеристику та майже тридцятирічний стаж роботи на посаді судді, характер вчиненого ним дисциплінарного проступку, його наслідки, які полягають у невиконанні рішення суду, ухваленого на користь позивача у справі 905/1722/17, ту обставину, що вчинення дисциплінарного проступку мало місце до ухвалення рішення Другою Дисциплінарною палатою ВРП від 23 травня 2018 року, яким суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та його перегляду ВРП (11 травня 2018 року), є пропорційним і достатнім.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника
39. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
40. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі Олександр Волков проти України , Верховна Рада України прийняла Закон 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
41. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
42. Згідно із частиною другою статті 26 Закону 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
43. Главою 4 розділу II Закону 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
44. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
45. Відповідно до частини другої статті 50 Закону 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
46. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
47. На підставі частини другої статті 52 Закону 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
48. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.
49. Наведені вище положення Закону 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
50. Відповідно до частини першої статті 52 Закону 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
51. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі Олександр Волков проти України ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо прав та обов`язків цивільного характеру , у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції , порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі Альбер і Ле Конт проти Бельгії та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі Цфайо проти Сполученого Королівства , заява 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції повну юрисдикцію або чи забезпечував достатність перегляду для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі Брайян проти Сполученого Королівства та пункт 43 згаданого рішення у справі Цфайо проти Сполученого Королівства ).
52. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
53. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
54. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
55. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону 1798-VIII.
56. Відповідно до статті 18 Закону 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
57. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
58. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 03 грудня 2019 року були присутні 11 членів ВРП, які одноголосно проголосували за прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
59. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.
60. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
61. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.
Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.
62. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
63. Згідно із частиною дев`ятою статті 51 Закону 1798-VIII розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
64. Частиною четвертою статті 49 Закону 1798-VIII передбачено, що у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
65. З матеріалів справи також убачається, що листами секретаріату ВРП від 22 листопада 2019 року 43868/0/9-19, 43869/0/9-19 суддю Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд його скарги відбудеться 03 грудня 2019 року о 10 годині.
66. Вказану інформацію було також своєчасно оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.
67. 03 грудня 2019 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 взяв участь суддя ОСОБА_1 При цьому скаржнику на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.
68. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу 88 засідання ВРП від 03 грудня 2019 року.
69. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
70. Оцінюючи рішення ВРП від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 щодо наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності.
71. Як зазначалося вище, ВРП погодилася із твердженням дисциплінарного органу про те, що суддя ОСОБА_1 істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також, беручи участь в ухваленні судового рішення, умисно допустив порушення прав людини і основоположних свобод з урахуванням положень статті 6 Конвенції, що призвело до тривалого невиконання рішення суду, чим вчинив дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом а пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону 1402-VIII.
72. Так, матеріалами справи установлено, що Господарський суд Донецької області рішенням від 08 лютого 2018 року у справі 905/1722/17 (суддя ОСОБА_1) відмовив у задоволенні позову ТОВ Мединський і К до ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу про стягнення 6 млн 479 тис. 915 грн 25 коп.
73. Донецький апеляційний господарський суд постановою від 18 квітня 2018 року в указаній справі апеляційну скаргу ТОВ Мединський і К задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення у справі, яким позовні вимоги ТОВ Мединський і К задовольнив частково: стягнув з ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу на користь ТОВ Мединський і К заборгованість у сумі 5 млн 798 тис. 730 грн 61 коп., 3 % річних у сумі 46 тис. 669 грн 38 коп., інфляційну індексацію в сумі 176 тис. 31 грн 91 коп. та пеню в сумі 198 тис. 975 грн 67 коп., а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 96 тис. 290 грн 75 коп., витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 144 тис. 436 грн 13 коп. Також апеляційний суд доручив Господарському суду Донецької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх відповідно до вимог статті 4 Закону 1404-VIII .
74. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 24 липня 2018 року у справі 905/1722/17 касаційну скаргу ПрАТ ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу залишив без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2018 року - без змін.
75. Суддя ОСОБА_1 листом від 11 травня 2018 року, посилаючись на зміст частини першої статті 327 та підпункту 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону 2147-VIII, відмовив ТОВ Мединський і К у задоволенні клопотання про видачу наказу в зазначеній справі, обґрунтовуючи це тим, що постанова Донецького апеляційного господарського суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, по суті є новим рішенням, тому після набрання чинності ГПК України у редакції Закону 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів для отримання наказу зацікавлені особи мають звернутися до судового органу, який прийняв остаточне рішення у справі (після набрання судовим рішенням законної сили), тобто до Донецького апеляційного господарського суду.
76. 24 травня 2018 року суддя ОСОБА_1 надав ТОВ Мединський і К аналогічну за змістом відповідь щодо підстав відмови у видачі наказу.
77. За висновками ВРП та її дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 , відмовляючи у видачі наказів, свідомо допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме статті 327 ГПК України, що не дало можливості позивачу у справі 905/1722/17 реалізувати своє право - пред`явити накази про примусове виконання судового рішення до виконання, та допустив порушення права позивача на справедливий суд з урахуванням положень статті 6 Конвенції.
78. Разом з тим порушення норм процесуального права як сукупності норм, які регламентують порядок реалізації норм матеріального права, може полягати у діях чи бездіяльності судді, що суперечить встановленому законом процесу здійснення судочинства, його основним завданням та засадам.
79. Тож указані висновки ВРП не ґрунтуються на повному та точному аналізі змісту застосованих суддею ОСОБА_1 правових норм у контексті оцінки дій судді під час їх застосування на предмет наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку як фактичної підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
80. Так, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон 2147-VIII, яким ГПК України викладено в новій редакції.
81. Відповідно до абзаців першого та другого частини першої статті 327 ГПК України у редакції вказаного Закону виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).
82. Згідно з підпунктом 17.15 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі.
83. Підпунктом 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
84. Наведене свідчить про те, що встановлена в частині першій статті 327 ГПК України вимога про видання наказу щодо виконання судового рішення судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, залежить від функціонування запровадженої Законом 2147-VIII Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до складу якої буде входити Єдиний державний реєстр виконавчих документів.
85. Проте ні станом на дату ухвалення постанови Донецьким апеляційним господарським судом від 18 квітня 2018 року, ні станом на теперішній час Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала своє функціонування.
86. Констатувавши істотне порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, а також порушення права ТОВ Мединський і К на справедливий суд, ВРП керувалася лише абзацом першим частини першої статті 327 ГПК України, однак помилково не врахувала положення абзацу другого вказаної норми та підпункту 17.15 підпункту 17 і підпункту 19.1 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.
87. На підставі наведеного рішення ВРП від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом а пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону 1402-VIII, не може вважатися законним та вмотивованим, а тому підлягає скасуванню.
Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду
88. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
Висновки щодо розподілу судових витрат
89. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
90. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
91. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги в розмірі 768 грн 40 коп. (а. с. 26, т. 1).
Керуючись статтями 266, 344, 351, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 задовольнити.
2. Рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2019 року 3292/0/15-19 Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 вересня 2019 року 2358/2дп/15-19 про притягнення судді господарського суду Донецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
Л. М. Лобойко