Постанова у справі № 221/1242/16-к

~

~

~

~

~

~

~

~

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

~

13 жовтня 2020 року

м.~Київ

справа 221/1242/16-к

провадження 51-50 км 20

~

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

~

головуючої~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

виправданого

(у режимі відеоконференції)~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

захисників~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

(у режимі відеоконференції)~~~~~~~~~~~~~~ ~ ОСОБА_7 та~ ОСОБА_8 ,

~~~~~~~~~~~

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Донецького апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року щодо

~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК).

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини

За вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 лютого 2018~року ОСОБА_6 було визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за п. 12 ч.~2 ст. 115, ч. 1 ст.~ 185 КК і на підставі п.~3 ч. 1 ст.~284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) виправдано у ~ зв`язку з~невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й~вичерпанням можливості їх отримати.

Цим же вироком на аналогічних підставах визнано невинуватим у~пред`явленому обвинуваченні за~ п. 12 ч. 2 ст. 115 КК і виправдано ОСОБА_9 , щодо якого судове рішення в апеляційному порядку не переглядалось через зупинення провадження судом апеляційної інстанції, виділення матеріалів справи й оголошення розшуку згаданої особи.

Як убачається з вироку, органами досудового розслідування ОСОБА_6 ~ обвинувачувався в умисному вбивстві за попередньою змовою групою осіб, а~також у крадіжці, вчинених за таких обставин.

Так, 14 грудня 2015 року приблизно о 21:30 під час перебування ОСОБА_6 із ОСОБА_9 у магазині на АДРЕСА_2 , до них підійшов водій військової частини Польова пошта В 0849 ОСОБА_10 і запропонував їм вжити алкогольні напої. Придбавши пляшку коньяку, о~22:00 вони разом пішли на вулицю, де пиячили за столом, розташованим за будівлею вказаного магазину. При цьому ОСОБА_10 поклав на стіл свій мобільний телефон LENOVO А 338 Т . Надалі між обвинуваченими та ОСОБА_10 виникла сварка на ґрунті негативних висловлювань останнього стосовно населення, що проживає на тимчасово окупованій території Донецької області. Через зауваження ОСОБА_10 про ухилення від військової служби в ході антитерористичної операції, маючи~ протилежну точку зору,~ ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обурились на нього і вирішили позбавити життя. З цією метою вони запропонували ОСОБА_10 провести його до військової частини. Тоді ж ОСОБА_6 під приводом прослуховування музики й~необхідності освітлення дороги взяв у~ ОСОБА_10 телефон та ліхтар . Прибувши приблизно о 23:30 до безлюдної й~неосвітленої місцевості (балки між приватними секторами вулиць Олімпійської та Гагаріна),~ реалізуючи спільний умисел на вбивство ОСОБА_6 із ОСОБА_9 завдали ОСОБА_10 руками й ногами численних ударів у голову, грудну клітку та інші частини тіла, чим заподіяли різних тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких. Потім обвинувачені відтягнули потерпілого до насаджень у балці, де у перші години ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер від закритої внутрішньо-черепної травми.

Крім того, 14 лютого 2015 року близько 23:40 після заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , маючи при собі належні потерпілому мобільний телефон та ліхтар, користуючись тим, що той утратив свідомість, вчинив крадіжку цього майна загальною вартістю 828 грн.

Наведені дії ОСОБА_6 слідчі органи кваліфікували за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч.~1 ст. 185 КК.

Виправдовуючи ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , суд у вироку послався на те, що стороною обвинувачення не надано допустимих та достовірних доказів, які би доводили вину обвинувачених поза розумним сумнівом. Оцінюючи зібрані у~кримінальному провадженні фактичні дані, суд дійшов висновку про незаконність затримання обвинувачених, їхнього тримання під вартою в поліції до 20 грудня 2015 року, про незаконність обшуку, протоколу огляду місця події та слідчих експериментів. Указуючи насамперед на порушення ст. 290 КПК, суд визнав також недопустимими експертні дослідження. Натомість~ протилежну оцінку дав показанням свідків, проти яких заперечував прокурор. Разом із цим суд зазначив, що версію сторони захисту про непричетність обвинувачених до вбивства, залишення ними ОСОБА_10 біля магазину о 23:00 після спільного вживання алкогольних напоїв й~передачу потерпілим свого телефону ОСОБА_6 у рахунок відшкодування їх~вартості~ не було спростовано.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 1 жовтня 2019 року залишив вирок без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст.~438~КПК, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що судове та~ апеляційне провадження здійснено однобічно й упереджено; надані стороною обвинувачення докази~ було зібрано у~процесуальний спосіб, усі вони є допустимими і в сукупності та взаємозв`язку без сумніву доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. На переконання прокурора, протилежний висновок судів нижчих інстанцій є хибним, його зроблено~ всупереч приписам ст. 94 вказаного Кодексу, без урахування правил ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 69, статей 95, 208, 346, ч. 4 ст. 352~КПК. Аргументуючи позицію, прокурор також зазначає, що~ результати експертних досліджень, отриманих після направлення обвинувального акта до суду, було відкрито стороні захисту додатково згідно з положеннями ч. 11 ст. 290 згаданого Кодексу. Як вважає скаржник, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою допущені порушення при оцінці фактичних даних, не проаналізував їх і не зіставив, а тому необґрунтовано залишив без змін виправдувальний вирок, постановивши рішення, яке не відповідає ст. 370 КПК.~

На касаційну скаргу захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали заперечення, в яких, наводячи аргументи, стверджують про неспроможність доводів прокурора та законність ухвали~ апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 .

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу, сторона захисту заперечила обґрунтованість касаційних вимог сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й~у~запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі Суд) перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений ревізувати повноту розгляду справи, досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в~оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не~вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту розгляду, невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а~виходить з~обставин, установлених у~вироку.

У касаційній скарзі, серед іншого, прокурор посилається на неповноту розгляду кримінального провадження, упередженість судів нижчих інстанцій, тоді як у силу ст. 438 КПК перевірки цих обставин до повноважень Суду законом не~віднесено.

Разом із цим при перевірці справи в порядку касаційної процедури було встановлено істотне порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвала апеляційного суду це рішення стосовно законності й~обґрунтованості вироку чи ухвали, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою, як це передбачено ст. 370 КПК.

Зважаючи на приписи ст. 419 вказаного Кодексу,~суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи з передбачених ст. 2 КПК завдань кримінального провадження, апеляційний суд, виконуючи обов`язок щодо ретельної перевірки аргументів апелянта, повинен використати всі процесуальні можливості, в тому числі провести судове слідство в необхідному обсязі згідно з правилами ст. 404 цього Кодексу.~~

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку щодо ОСОБА_6 належно не виконав~ зазначених приписів закону.

За матеріалами кримінального провадження, прокурор, не погодившись із виправдувальним вироком, подав на нього апеляційну скаргу. У ній він, наводячи конкретні доводи, переважно аналогічні викладеним у касаційній скарзі, наголошуючи на порушенні місцевим судом ст. 94 КПК і наявності у~справі достатніх, належних, достовірних й допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів, просив апеляційний суд скасувати на підставах, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 409 цього Кодексу, оспорюване рішення й ухвалити новий обвинувальний вирок, у зв`язку з чим~ також клопотав про проведення судового слідства.

Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін вирок щодо ОСОБА_6 і в цій частині без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей не~перевірив викладених у ній доводів і~не дав на них вичерпних відповідей. У~своїй ухвалі згаданий суд замість ґрунтовного спростування тверджень прокурора шляхом аналізу всіх доказів і їхньої оцінки в аспекті статей ~~~~~~~~~~~~~~~~84 86 ~КПК із точки зору належності, допустимості, достовірності, ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~а сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, як це передбачено ст. 94 цього Кодексу, по суті обмежився цитуванням відображених у вироку даних й формальною констатацією правильності висновків місцевого суду попри те, що вони оспорювалися.

Так, погоджуючись із недопустимістю протоколу огляду місця події від~16~грудня 2015 року через розбіжності між зазначеним у ньому часі проведення огляду та надходженням відповідного усного повідомлення до відділку поліції, апеляційний суд не навів аргументів, які би свідчили про наявність перелічених у ст. 87 КПК обставин. За їхньої відсутності залишення поза увагою змісту згаданого процесуального документа є необґрунтованим, це штучно звузило обсяг фактичних даних, на підставі яких формувався висновок~ суду про недоведеність обвинувачення, а отже, перешкодило прийняти справедливе рішення.~~

Не є слушними і міркування в ухвалі про те, що показання свідків, котрі, проходячи балкою напередодні проведення огляду, не побачили зі стежки трупа, доводять не притягування його 15 грудня 2015 року ОСОБА_6 до місця виявлення тіла правоохоронцями, звідси і непричетність обвинуваченого до заподіяння смерті ОСОБА_10 . Наведені міркування суду є по суті припущеннями, які не базуються на встановлених у справі фактах.

Крім того, указуючи на обґрунтованість відхилення судом першої інстанції експертних досліджень, апеляційний суд у своєму рішенні вдався до міркувань щодо повноважень судово-медичного експерта, при цьому не врахував положень ч. 3 ст. 69 КПК, якими регламентовано права останнього. Також при здійсненні апеляційного провадження суд не співставив з іншими наявними у~справі доказами, об`єктивних даних, наведених у судово-медичній експертизі від~21~грудня 2015~року 234, про механізм утворення садна на правій кисті ОСОБА_6 , які він міг отримати внаслідок ударів кулаком по тілу людини.~~

Разом із цим не міститься в ухвалі й належного спростування доводів прокурора про~ допустимість висновків молекулярно-генетичної експертизи з~огляду на те, що про її призначення сторона захисту була обізнана, а~результати дослідження надійшли після скерування обвинувального акта до~суду і в ході розгляду справи у змагальній процедурі були відкриті цій стороні згідно з ч.11 ст. 290 вказаного Кодексу. Що стосується об`єктів дослідження, - то вони, як видно з матеріалів справи, також були відомі захисту. Більше того, упродовж судового слідства ОСОБА_6 не заперечував~ факту вилучення його куртки, на рукавах якої експертним шляхом виявлено сліди крові ОСОБА_10 .

Тому з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Суду від 27 січня 2020 року (справа 754/14281/17),посилання в~оспорюваному рішенні на істотне порушення вимог ст. 290 КПК є помилковим. Водночас слід зазначити, що всупереч ст. 94 вказаного Кодексусуд апеляційної інстанції не проаналізував змісту згаданих експертиз й не оцінив їх у~взаємозв`язку~ з фактом вилучення у ОСОБА_6 майна загиблого.

Відкидаючи з тих же мотивів, якими керувався місцевий суд, дані, зафіксовані в протоколах затримання підозрюваного та його обшуку, огляду вилучених речей апеляційний суд не звернув уваги на те, що сам ОСОБА_6 ~ не~спростовував таких відомостей і навіть висунув версію про добровільну передачу йому загиблим телефону в рахунок відшкодування витрат за придбані алкогольні напої. Між тим, у силу ст. 84 КПК показання обвинуваченого є~самостійним джерелом доказів і їх належить юридично оцінити, виходячи з~усіх установлених фактичних обставин кримінального провадження, що зроблено не було.~

~~~~~~~~~~~ Не можна визнати прийнятним й категоричне судження суду про недопустимість протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 через незгоду останнього з відомостями, отриманими при проведенні цієї слідчої дії. Така оцінка не узгоджується з викладеним у постанові~ від 14 вересня 2020 року правовим висновком об`єднаної палати Суду (справа 740/3597/17), згідно з~яким заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

~~~~~~~~~~~ Також, незважаючи на приписи ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд не~використав усіх процесуальних можливостей для перевірки доводів прокурора і за наявності підстав не дослідив у ході перегляду вироку протоколів огляду місця події, слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , висновків судово-медичних експертиз, правильність оцінки яких заперечувала сторона обвинувачення.

~~~~~~~~~~~ Таким чином, апеляційний розгляд скарги прокурора у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 ~ було здійснено формально, з порушенням ст. 2 вказаного Кодексу.

~~~~~~~~~~~ Допущені порушення є істотними й перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь.

~~~~~~~~~~~ З урахуванням викладеного ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, адже її постановлено з істотним порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження призначенню на новий апеляційний розгляд, як про це слушно йдеться в поданій касаційній скарзі.

Оскільки питання правомірності виправдання ОСОБА_6 має бути предметом перевірки за правилами глави 31 вказаного Кодексу, доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційному суду належить вирішити за наслідками нового розгляду справи.

~~~~~~~~~~~ Тому касаційну скаргу~ слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги зазначене, ретельно перевірити всі доводи, наведені в~ апеляційній скарзі, а~також інші доводи сторони обвинувачення в касаційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь і прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме ст.~370~КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 1 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.~

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~С у д д і:

~

ОСОБА_2 ~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3