Постанова у справі № 300/248/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа 300/248/19

адміністративне провадження К/9901/19215/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (суддя Матуляк Я.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (судді: Обрізко І.М., Іщук Л.П., Попко Я.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу від 15 січня 2019 року за 2-дв Про оголошення догани ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України) про визнання незаконним та скасування наказу від 15 січня 2019 року за 2-дв Про оголошення догани ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а накладення дисциплінарного стягнення пов`язане виключно з упередженим ставленням до позивача з боку керівництва УДМС в Івано-Франківській області.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи начальником Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області, допустив неналежну організацію роботи сектору, яка полягає в незабезпеченні належного зберігання документів та майна підрозділу, охорони відомчих реєстрів від несанкціонованого доступу, захисту персональних даних громадян. Саме зазначені обставини і послугували підставою для ініціювання питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Суди зазначили, що неналежне виконання покладених на позивача обов`язків полягало в незабезпеченні функціонування підрозділу 07 червня 2018 року, що фактично позбавило громадян можливості доступу до отримання послуг у сфері міграційної політики, а також легковажне відношення до збереження майна підрозділу та персональних даних громадян.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник стверджує, що дзвінок на гарячу лінію , що послужив перевірці, видуманий керівництвом УДМС, журнал реєстрації повідомлень на телефонну гарячу лінію не відповідає наказу МВС України від 02 лютого 2016 року 72. Перевіряючі появились перед обідом в 12.30 год, що вбачається з камер, хоча він повідомляв про участь в судовому засіданні в цей же час. Були складені три акти з розбіжностями, відтак такі були заготовлені заздалегідь і в них не вказувалось про фотофіксацію, хоча у відповідача є фотографії, на яких відсутні відомості про дату та час.

На переконання скаржника, судами не дано оцінку наказу 2-дв від 15 січня 2019 року щодо відповідності частини другої статті 77 Закону України Про державну службу . Оскаржуваний наказ вручений під розписку лише 25 січня 2019 року. Необґрунтовано судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що до позивача є упереджене ставлення зі сторони керівництва.

Також позивач вказує на те, що судом першої інстанції розглянуто справу за правилами спрощеного провадження, коли позивач займає за посадою відповідальне становище.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

З 20 травня 2015 року ОСОБА_1 працює на посаді завідувача Богородчанського районного сектору управління ДМС в Івано-Франківській області згідно наказу 102-кт від 17 травня 2018 року (а.с.38)

Згідно з наказом голови Державної міграційної служби України за 180-кт від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено начальником Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області з 07 серпня 2018 року (а.с.47).

14 червня 2018 року листом за 2601.9-5345/26.1-18 управлінням ДМС України в Івано-Франківській області на адресу відповідача направлено матеріали щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , завідувача Богородчанського районного сектору управління ДМС в Івано-Франківській області (а.с.55).

На підставі зазначеного листа, наказом Державної міграційної служби України від 20 серпня 2018 року за 33/д Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , завідувача Богородчанського районного сектору управління ДМС в Івано-Франківській області відповідно до статей 68, 69, 73 Закону України Про державну службу , підпункту 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за 360 дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б і В в апараті ДМС, та державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б в територіальних органах та територіальних підрозділах ДМС, призначення яких здійснюється Головою ДМС, визначено здійснити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , завідувача Богородчанського районного сектору УДМС в Івано-Франківській області, та сформувати дисциплінарну справу (а.с.60).

Підставою ініціювання дисциплінарного провадження та вирішення притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 слугували наступні обставини.

07 червня 2018 року о 11:05 год на телефонну гарячу лінію УДМС України в Івано-Франківській області надійшло повідомлення від громадянина України ОСОБА_2 про те, що приміщення Богородчанського районного сектора УДМС України в Івано-Франківській області станом на час звернення зачинене, у зв`язку із чим заявник не може звернутися до зазначеного територіального підрозділу з метою отримання послуг. Звернення зареєстровано у журналі повідомлень громадян на телефон гарячої лінії за 105 від 07 червня 2018 року (а.с.106-107).

За дорученням т.в.о. начальника УДМС України в Івано-Франківській області Якуб`яка А.П. працівниками територіального органу 07 червня 2018 року здійснено виїзд до Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області з метою підтвердження чи спростування інформації, викладеної в звернені громадянина ОСОБА_2 .

Станом на 12:05 год відряджені працівники УДМС в Івано-Франківській області виявили на вхідних дверях Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області оголошення про те, що у зв`язку з відсутністю доступу до мережі Інтернет прийом громадян буде здійснюватись тільки після 14:00 год (а.с.119).

Також виявлено, що вхід до приміщення Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області обладнаний металевими вхідними дверима та встановленими за цими дверима металевими гратами. Однак, зовнішні металеві двері не були замкнені, а внутрішні грати були зачинені на навісний замок. Окрім того, встановлено, що в приміщення Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області можна потрапити через вхід зі сторони Богородчанського районного відділу ГУНП України в Івано-Франківській області, який був не замкнений (а.с.122-125).

Саме через вказаний вхід працівники УДМС в Івано-Франківській області увійшли до приміщення Богородчанського районного сектора УДМС України Івано-Франківській області, де виявили, що кабінет, в якому зберігаються архівні документи територіального підрозділу, зокрема документи, що містять персональні дані громадян та службову інформацію територіального підрозділу, також не замкнений.

Вищенаведені обставини зафіксовано шляхом фотографування та відображено в Акті перевірки роботи Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області від 07 червня 2018 року (а.с.101-102, 119-136).

05 грудня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про надання йому чергової щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 20 травня 2016 року по 19 травня 2017 року тривалістю 30 календарних днів з 13 грудня 2018 року по 14 січня 2019 року.

Станом на 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 перебував у щорічній основній оплачуваній відпустці за період з 20 травня 2015 року по 19 травня 2016 року тривалістю 30 календарних днів по 12 травня 2018 року.

На підставі доповідної записки начальника управління персоналом Селіванова С.В. від 11 грудня 2018 року прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності після закінчення терміну перебування його у щорічній відпустці (а.с.34-35).

15 січня 2019 року, в перший день виходу з відпустки ОСОБА_1 , наказом ДМС від 15 січня 2019 року 2-дв Про оголошення догани ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених пунктом 8 Положення про Богородчанський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 23 травня 2018 року 30 та пунктом 2.2 посадової інструкції завідувача Богородчанського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, затвердженої начальником управління ДМС України в Івано-Франківській області Саївим С.С. 17 травня 2018 року, що призвело до неналежного збереження майна, документів зазначеного вище територіального підрозділу УДМС в Івано-Франківській області, а також персональних даних громадян, відповідно до статей 64, 65, 66, 67, 69, 73, 75, 77 Закону України Про державну службу та підпунктів 20, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року 360, оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області (а.с.9).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права та акти їх застосування.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон460-IX).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року 889-VIII (надалі - Закон 889-VIIІ).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 цього Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно частиною 1 статті 64 Закону Закон 889-VIIІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону 889 підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Закономта іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби (стаття 66 Закону 889).

Згідно з частин 1, 10, 11 статті 69 Закону 889 для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна Комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Приписами частин 1 та 2 статті 77 Закону 889-VIII передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частиною 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Предметом судового контролю у цій справі є наказ ДМС України від 15 січня 2019 року за 2-дв Про оголошення догани ОСОБА_1 .

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом голови Державної міграційної служби України за 180-кт від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено начальником Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області з 07 серпня 2018 року (а.с.47).

Відповідно до пункту 8 Положення про Богородчанський районний сектор УДМС України в Івано-Франківській області, затвердженого наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 23 травня 2016 року 30, завідувач сектору здійснює керівництво сектором, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності (а.с.148-151).

Пунктом 2.2 посадової інструкції завідувача Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області, затвердженої 17 травня 2018 року начальником УДМС України в Івано-Франківській області, визначено, що завідувач сектору здійснює керівництво цим територіальним підрозділом, забезпечує в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій покладених на сектор, несе персональну відповідальність за невиконання, неналежне виконання покладених на сектор завдань, організацію та результати його діяльності. Відповідно до підпункту 1 пункту 4.1 зазначеної посадової інструкції завідувач сектору несе відповідальність за виконання або неналежне (несумлінне, неякісне, несвоєчасне, неточне) виконання посадових обов`язків, визначених Законом України Про державну службу та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби та посадовою інструкцією (а.с.141-144).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області, допустив неналежну організацію роботи сектору, яка полягає в незабезпеченні належного зберігання документів та майна підрозділу, охорони відомчих реєстрів від несанкціонованого доступу, захисту персональних даних громадян. Саме зазначені обставини і послугували підставою для ініціювання питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Доводи позивача не містять чітких пояснень щодо причин того, що кабінет, в якому зберігаються архівні документи територіального підрозділу, зокрема документи, що містять персональні дані громадян та службову інформацію територіального підрозділу, був не замкнений за відсутності працівників в приміщенні Богородчанського районного сектора УДМС в Івано-Франківській області, а лише констатує факти, які тільки підтверджують неналежну організацію роботи з питань вирішення проблемного питання і перекладання відповідальності на інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає вірними висновками судів попередніх інстанцій щодо неналежної організації роботи сектору, яка полягала в незабезпеченні належного зберігання документів та майна підрозділу, охорони відомчих реєстрів від несанкціонованого доступу, захисту персональних даних громадян.

З огляду на наведене, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи скаржника є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким судом апеляційної інстанції було надано вірну юридичну оцінку.

Доводи та аргументи ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов