Постанова у справі № 137/1651/18

Постанова

Іменем України

~

19 травня 2020~року~

м.~Київ

справа 137/1651/18

провадження 51-5740км19

~

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання прокурора засуджених ~ захисника ~ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16~вересня 2019 року щодо

ОСОБА_7 , ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, жителя м. Вінниці,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

засуджених за вчинення злочину, передбаченого частиною~2 статті 393 КК.

Оскаржені судові рішення

1.~~Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 визнано винуватими у втечі за попередньою змовою з місця позбавлення волі, де вони відбували покарання, і засуджено кожного за частиною~2 статті~393~КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини 1 статті 71 КК кожному з них визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

2.~~Суд визнав доведеним, що засуджені відбували покарання на дільниці соціальної реабілітації державної установи Літинська виправна колонія ( 123) . 07 вересня 2018 року приблизно о 02:00 вони, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, через незаґратоване вікно залишили установу. Придбавши їжу та~алкогольні напої і вживши їх у лісопосадці неподалік АЗК ОККО в с.~Сосни Літинського району Вінницької області, вони вранці того ж дня повернулись до~виправної колонії.

Вимоги і доводи касаційних скарг

3.~~Засуджений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_8 у аналогічних касаційних скаргах, посилаючись на пункти 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ~КПК), просять змінити судові рішеня та, застосувавши статтю 69 КК, пом`якшити ОСОБА_6 покарання.

4.~~На їх думку, суд першої інстанції не врахував повною мірою позитивних даних про особу засудженого і пом`якшуючих обставин і усупереч вимогам статтей 50 та 65 КК призначив йому покарання, яке є явно несправедливим через суворість. Вони стверджують, що ОСОБА_6 не мав наміру на втечу, а лише на короткий час залишив місце відбування покарання, будучі спровокованим відсутністю грат на вікні.

5.~~Захисник засудженого ОСОБА_7 ОСОБА_9 , посилаючись на неправильне застосування закону України про~ кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

6.~~Він стверджує, що оскільки дії його підзахисного не були спрямовані на втечу з~місця позбавлення волі та при цьому жодної шкоди фізичній чи юридичній особі заподіяно не було, то у суду апеляційної інстанції було достатньо підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності через малозначність діяння та дійове каяття. На обгрунтування своєї позиції захисник посилається на постанову Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року в провадженні ~5?221кс15.

7.~~На переконання сторони захисту, апеляційний суд всупереч вимогам статті~419~КПК у своїй ухвалі не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту.

8.~~Судові рішення щодо ОСОБА_10 в касаційному порядку не оскаржені.

9.~~Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників касаційного розгляду

10.~~У судовому засіданні засуджені ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та захисник ОСОБА_8 підтримали скарги та просили пом`якшити призначене покарання із~застосуванням положень статті 69 КК.

11.~~Прокурор заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими, а призначене засудженим покарання справедливим.

Оцінка Суду

12.~~Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в~скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги слід задовольнити частково на таких підставах.

13.~~Правильність висновків судів щодо фактичних обставин діяння, за яке вони засуджені, у касаційних скаргах не~оспорюються. У той же час стороною захисту ставиться питання про наявність підстав визнати це діяння малозначним відповідно до частини 2 статті 11 КК, яка передбачає:

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим~Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

14.~~Верховний Суд України в постанові від 24 грудня 2015 року (провадження~5?221кс15), зазначив, що специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов:

1)~~у вчиненому діянні наявні всі передбачені ознаки, що є обов`язковими для певного складу злочину, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК;

2)~~діяння не становить суспільної небезпеки, типової для певного злочину, тобто не заподіює фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі шкоди взагалі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3)~~умисел при вчиненні цього діяння не спрямований на заподіяння істотної шкоди.

15. Таку ж позицію висловив і Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 2 грудня 2019 року в провадженні ~2148кмо18.

16.~~Визначення істотності нематеріальної шкоди та ступеня суспільної небезпеки діяння здійснюється з огляду на всі обставини справи в світлі мети і~спрямованості норми кримінального закону.

17.~~Виходячи з тексту статті 393 КК, її завдання полягає у запобіганні діянням, спрямованим проти інтересів правосуддя, що виражаються, у тому числі, в~ухиленні від виконання вироку у виді позбавлення волі.

18.~~Суд враховує судову практику у схожих справах, узагальнену у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України 2 від 26 березня 1993 року Про судову практику в~справах про злочини, пов`язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі , де зазначено, що суди не повинні~ допускати засудження за самовільне залишення виправно-трудової колонії-поселення осіб, які не намагалися ухилитися від відбування покарання і~добровільно повернулися до колонії-поселення через нетривалий час після її~залишення, враховуючи те, що згідно зі статтею 33 Виправно-трудового кодексу України (далі ВТК) ці засуджені утримуються не під~ вартою, а~ лише під наглядом,~ користуються правом~ вільного~ пересування в межах території колонії, а з дозволу адміністрації колонії-поселення і в межах області. За такі дії до~засуджених можуть застосовуватись заходи стягнення, передбачені статтею~67 Виправно-трудового кодексу України.

19.~~Порівняння режимів відбування покарання у~ виправно-трудовій колонії-поселені відповідно до статті~33 ВТК та в дільниці соціальної реабілітації відповідно до статті 99 Кримінально-виконавчого Кодексу України дозволяють дійти висновку про їх майже ідентичність. Таким чином, згадана судова практика є релевантною до обставин цієї справи.~

20.~~Відповідно до встановлених судом обставин ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 приблизно о 02:00 без дозволу адміністрації залишили територію дільниці соціальної реабілітації, де відбували покарання, і вранці того ж дня самостійно повернулись, ще до того як їх відсутність була виявлена адміністрацією установи.

21.~~У матеріалах справи не міститься жодних даних, які би вказували на те, що засуджені, залишаючи територію дільниці, мали іншу мету, ніж лише порушення режиму відбування покарання.

22.~~За таких обставин Суд не може дійти безспірного висновку про те, що діяння ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 становить ту ступень суспільної небезпеки, на запобігання якої спрямована норма статті 393 КК, і вважає, що шкода, завдана нормальній діяльності органів і установ пенітенціарної системи України як об`єкту кримінально-правової охорони, є незначною (мізерною).

23.~~Враховуючи наведене Суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі частини 2 статті 11 КК через малозначність.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив :

Касаційні скарги засудженого та захисників задовольнити частково

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2019~року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також в порядку частини 2 статті 433 КПК щодо ОСОБА_10 скасувати і кримінальне провадження закрити на підставі частини 2 статті 11 КК та пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й~оскарженню не підлягає.

Судді:

~

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3