Постанова у справі № 324/96/17

~

~

~

~

~

~

~

~

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

м.~Київ

справа 324/96/17

провадження 51-10287 км 18

~

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

~

головуючої~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~ ~~ ОСОБА_4 ,

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~ ОСОБА_5 ,

засудженого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

захисника~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на~ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 вересня 2018 року в~кримінальному провадженні щодо

~ ~~~~~~ ОСОБА_6 ,

~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ІНФОРМАЦІЯ_1 ,~

~ ~~~~~~уродженця м. Василівки Запорізької області,

~~~~~~~ жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2~~~ ~~~~~~~~ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Пологівського районного суду Запорізької області від~11~квітня 2018 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до~покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено цивільний позов, а також питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у~ провадженні.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Як установив суд, 9 червня 2007 року близько 01:00 ОСОБА_6 , керуючи автомобілем Фольксваген-Гольф (державний номерний знак НОМЕР_1 ), всупереч вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху (далі ПДР) рухався з~перевищенням швидкості по вул. К. Маркса (на теперішній час вул.~Магістральна) у м. Пологах Запорізької області у напрямку с. Інженерне, і~в~районі зупинки громадського транспорту Гірник унаслідок указаного порушення допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину. В результаті дорожньо-транспортної ~пригоди (далі ДТП) останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від ~яких ~помер.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 5 вересня 2018 року вирок місцевого суду змінив, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 200~000 грн.

На підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році від~22~грудня 2016 року ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком суду.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у~цьому суді. За твердженням ~скаржника, згаданий суд безпосередньо не дослідив і не дав належної оцінки протоколу медичного огляду 237 від 9 червня 2007 року, згідно з яким ~ ОСОБА_6 хоча і був тверезим на момент складання цього документу, однак у~крові засудженого виявлено 0,36 г/л алкоголю. Посилаючись на вказаний факт, потерпілий вважає, що ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, а тому апеляційний суд неправомірно застосував до нього Закон України Про амністію у 2016 році .

Потерпілий ОСОБА_8 подав заяву в якій зазначив про можливість здійснення касаційного розгляду без його участі.

Позиції інших учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор, засуджений та його захисник заперечили обґрунтованість касаційних вимог потерпілого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху, юридично-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК та правильність вирішення апеляційним судом цивільного позову в~касаційній скарзі не заперечуються.

Амністія це вид звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання та його відбування, який на підставі закону про амністію застосовується щодо певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.

Пунктом в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році , серед іншого, передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних із позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, що не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК, у кримінальних справах стосовно яких за зазначеними злочинами вироки не набрали законної сили та які на день набрання чинності цим законом мають дітей віком до 18 років і не позбавлені батьківських прав.

Згідно з п. е ст. 9 вказаного Закону амністія не застосовується до засуджених за ч. 2 ст. 286 КК осіб, котрі у стані алкогольного сп`яніння вчинили злочин.

У силу приписів ст. 17, ч. 1 ст. 377 КПК судовий розгляд проводиться стосовно особи лише у межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а всі сумніви щодо доведеності обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, тлумачаться на користь обвинуваченого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 404 вказаного Кодексу апеляційний суд зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження. за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням. ~~

Апеляційний суд при перегляді вироку щодо ОСОБА_6 не порушив наведених вимог закону.

За матеріалами справи вирок місцевого суду оскаржили в апеляційному порядку сторона захисту, обвинувачення та потерпілий ОСОБА_8 .

Останній у своїй скарзі стверджував про м`якість призначеного покарання, а також заперечував правильність вирішення цивільного позову. У зв`язку з цим потерпілий просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення і~постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 більш суворий захід примусу та збільшити розмір відшкодування завданої злочином шкоди.

Натомість сторона захисту в поданих скаргах наполягала на суворості обраного покарання, яке просила пом`якшити із застосуванням ст. 75 КК. ~~Разом із тим, у судовому засіданні 5 вересня 2018 року ОСОБА_6 подав ~клопотання про звільнення його від призначеного покарання на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році

За наслідками апеляційного розгляду суд відхилив вимоги сторони обвинувачення та захисту, а скаргу потерпілого задовольнив частково, збільшивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди.

~Апеляційний суд також задовольнив згадане клопотання ОСОБА_6 і~на~підставі п. в ст. 1 вказаного закону про амністію звільнив засудженого від~відбування призначеного йому за вироком покарання.

Той факт, що на день набрання чинності законом ОСОБА_6 мав на утриманні дитину, котрій не виповнилося 18 років і відносно якої він не позбавлений батьківських прав, у касаційній скарзі не оспорюється. Не~заперечує скаржник і висновку у протоколі медичного огляду про тверезий стан засудженого на момент проведення такого огляду.

Доводи потерпілого про неправильне застосування амністії зводяться до власної оцінки ~відображених у зазначеному протоколі даних про вміст 0, 36 г/м алкоголю у крові ОСОБА_6 та, по суті, до припущень перебування останнього у~стані алкогольного сп`яніння ~під час ДТП.

Однак у силу закону обвинувачення й висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, згідно з викладеним у обвинувальному акті обвинуваченням, яке суд розглянув у межах, визначених у ст. 337 КПК, слідчі органи не~інкримінували ОСОБА_6 вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Не~встановив такого факту і суд першої інстанції.

Також, як убачається з матеріалів справи, потерпілий на стадії апеляційного провадження не заявляв клопотання про проведення судового слідства. Отже, з огляду на правила ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції не~мав підстав для повторного дослідження фактичних обставин кримінального провадження й протоколу медичного огляду та для іншої, ніж у~вироку, оцінки доказів.

~~~~~~~~~~~ Таким чином, у кримінальному провадженні немає достатніх даних, які би безспірно доводили, що саме при вчиненні необережного тяжкого злочину проти безпеки руху засуджений перебував у стані алкогольного сп`яніння. Тому встановлена у ст. 9 Закону України Про амністію у 2016 році заборона на застосування амністії не поширюється на ОСОБА_6 .

З огляду на викладене рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі акту амністії є обґрунтованим, а позицію скаржника про протилежне не~можна визнати прийнятною.

Оспорювана ухвала не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове ~скасування або зміну оскарженої ухвали під час касаційного розгляду кримінального провадження, не встановлено.

Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~у х в а л и л а:

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

~

~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~С у д д і:

~

~

ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3 ~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~