Постанова у справі № 596/230/15-к

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

м. Київ

~

справа 596/230/15-к

провадження 51-2654км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

~

головуючого ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

~

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~ ~~~ ОСОБА_4 ,

~

прокурора~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~ ОСОБА_5 ,

~

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~ ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

~

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду~від~29 травня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

~

~

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 29 березня 2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~(далі ? КК),

~

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК.

~

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

~

За вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ст. 391 КК до покарання у виді позбавлення волі н а строк 1 рік 1 місяць. На підставі ст. 71 цього Кодексу призначено покарання за сукупністю вироків шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2013 року у виді позбавлення волі на строк 5 років 11~ місяців і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

~

Відповідно до ст. 72 КК зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі у період з 05 лютого 2015 року по 26 липня 2016 року.

~

Згідно з вироку ОСОБА_8 скоїв злочин за таких обставин.

~

Будучи засудженим за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2013 року, він відбував покарання в Копичинській виправній колонії УДПтС України у Тернопільській області 112 із 06 серпня 2013 року і за цей час зарекомендував себе з негативного боку, злісно порушував режим утримання, за що у період із серпня 2013 року по липень 2014 року сім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема двічі у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора.

~

03 липня 2014 року о 08:45 начальник ДКДіР ОСОБА_9 визначив засудженому ОСОБА_8 індивідуальне спальне місце біля входу у спальне приміщення з лівого боку та поставив йому законну вимогу зайняти вказане місце. Проте засуджений ОСОБА_8 у категоричній формі відмовився виконувати вимогу ОСОБА_9 , за що постановою начальника зазначеної колонії від 04 липня 2014 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення до приміщення камерного типу строком на 1 місяць.

~

Під час перебування в приміщенні камерного типу, а також після відбуття зазначеного стягнення ОСОБА_8 неодноразово відмовлявся виконувати законні вимоги представників адміністрації виправної колонії, за що 29 липня та 19 вересня 2014 року притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора.

~

Згідно з п. 15 Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 червня 2007 року 144, та посадовою інструкцією начальника ВСПС, під час виконання своїх обов`язків начальник відділення соціально-психологічної служби виправної колонії має право, зокрема, закріплювати за засудженими індивідуальні спальні місця.

~

Для визначення спальних місць засуджених, з метою покращення контролю за їх поведінкою, начальниками відділень соціально-психологічної служби розробляються план-схеми розміщення спальних місць.

~

Відповідно до вимог~ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, п. 29 розділу 6 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених~ наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року 275, засудженим забороняється, зокрема, міняти без дозволу адміністрації спальні місця.

~

У жовтні 2014 року начальник відділення соціально-психологічної служби 3 ОСОБА_10 склав план-схему розміщення спальних місць засуджених другого поверху відділення, відповідно до якого спальне місце засудженого ОСОБА_8 визначив біля входу в приміщення.

~

17 жовтня 2014 року о 14:50 засуджений ОСОБА_8 прибув із дисциплінарного ізолятора у відділення соціально-психологічної служби, де начальник відділення~~~~~~~~~~~~~ ~ ОСОБА_10 показав йому визначене спальне місце. Проте засуджений у категоричній формі відмовився виконати висловлену законну вимогу начальника та зайняти визначене йому спальне місце.

~

18 жовтня 2014 року о 06:20 під час обходу соціально-психологічної служби 3 молодший інспектор відділу нагляду і безпеки ОСОБА_11 виявив, що засуджений ОСОБА_8 не зайняв визначеного місця відповідно до план-схеми, а спав на іншому спальному місці, не виконавши законної вимоги начальника відділення ОСОБА_10 .

~

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2019 року скасував ~вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року ~щодо ОСОБА_8 та закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

~

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

~

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня~ 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

~

Зазначає, що рішення не відповідає вимогам~ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд усупереч~ст. 94 цього Кодексу ~не дав належної оцінки всім доказам у справі, що призвело до незаконного закриття кримінального провадження з підстав відсутності в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК.

~

Істотне порушення кримінального процесуального закону, на думку прокурора, полягає в тому, що суд апеляційної інстанції, не виконуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, не зазначив мотивів прийнятого рішення, не здійснив належним чином оцінки доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

~

Крім цього, апеляційним судом не дотримано положень ст. 404 КПК. Зокрема, суд безпідставно з власної ініціативи викликав свідків для допиту та послався на показання цих свідків в ухвалі, що, на думку прокурора також є істотним порушенням ~кримінального процесуального закону.~~~

~

Позиції учасників судового провадження

~

Прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі представника публічного обвинувачення, просила суд ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня ~2019 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

~

Захисник ОСОБА_6 не підтримав касаційну скаргу прокурора, просив Суд залишити без змін ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня ~2019 року, як таку, що є вмотивованою і прийнятою з дотриманням норм кримінального процесуального закону .

~

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

~

Мотиви Суду

~

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

~

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості ~~~~~~~~~~~~~~~~~~та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

~

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено:~короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції;~узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й~узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження;~обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій~з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та~мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.

~

Як передбачено п. 5 ч. 1~ ст. 407 КПК , за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.

~

Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.

~

Відповідно до ч. 1~ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

~

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

~

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення~ (ч. 1 ст.~412~КПК).

~

За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і~встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на~доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

~

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

~

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ч. 2 ст. 433 КПК).

~

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діянні ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК.

~

Статтею 391 КК ~визначена відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. За змістом зазначеної норми права злісна непокора вимогам адміністрації полягає у відкритій, демонстративній відмові засудженого від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень представника адміністрації установи, який завдяки своєму службовому становищу мав право пред`явити такі вимоги та віддати розпорядження, а засуджений був зобов`язаний і мав можливість їх виконати, але умисно не виконав.

~

Таким чином, відповідальність за~ ст. 391 КК ~можлива лише за умови, якщо вимоги адміністрації до засудженого є законними.

~

Треба зауважити, що диспозиція~ цієї статті~є бланкетною, яка для розкриття її змісту відсилає до інших нормативно-правових актів, інструкцій, правил, положень тощо, які регламентують як обсяг повноважень відповідної службової особи, яка висуває вимогу, так і обов`язки засудженого, недотримання яких призведе до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 391 КК .

~

Згідно з вимогами статей~91 ,~ 92 КПК ~у кримінальному провадження підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета. При цьому обов`язок доказування цих обставин покладається на сторону обвинувачення.

~

Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження і як це встановлено судом апеляційної інстанції, формулювання інкримінованого ОСОБА_8 обвинувачення в якому наведено форму злісної непокори, а саме ? злісне порушення режиму утримання та невиконання своїх обов`язків, не має необхідних ознак правової категорії злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань , передбачених~ ст. 391 КК , оскільки у ньому не вказано, які саме підсудного дії кваліфікуються як злісна непокора вимогам адміністрації установи.

~

Окрім цього, як убачається з ухвали апеляційного суду, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, що відмова ОСОБА_8 ~зайняти вказане йому спальне місце може вважатися злісною непокорою у контексті вимог~ст. 391 КК , з урахуванням того, що органами досудового розслідування не надано безперечних доказів на спростування його доводів щодо неможливості зайняти саме вказане спальне місце за станом здоров`я і ці доводи обвинуваченого ~також не були спростовані під час апеляційного розгляду.

~

Апеляційний суд з дотриманням положень ст. 404 КПК, дослідивши матеріали кримінального провадження, допитавши свідків, дійшов обґрунтованого ~висновку, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 391 КК, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження докази не вказують на~безпричинність відмови засудженого від виконання законних вимог адміністрації, тобто на злісність непокори, яка є обов`язковою ознакою цього злочину, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_8 , щодо безпідставності притягнення його до кримінальної відповідальності заслуговують на увагу.

~

Погоджуючись із цими висновками, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ретельно перевірив зібрані у ході досудового розслідування докази з точки зору їх допустимості, належності та достовірності та дійшов правильного висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду щодо засудження ОСОБА_8 за ст. 391 КК і закриття кримінального провадження за відсутністю в діяннях останнього складу кримінального правопорушення.

~

Докази винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК, на які посилалися органи досудового розслідування, з достатньою повнотою перевірено судом апеляційної інстанції та згідно зі ст.~94~КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності і достатності, тому посилання прокурора в цій частині на порушення, допущені апеляційним судом, не є слушними.

~

Заслуговують на увагу висновки апеляційного суду про те, що зі змісту обвинувачення і матеріалів кримінального провадження,~ зокрема постанови начальника Копиченської виправної колонії~ від 24 жовтня 2014 року 358 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_8 про самовільну зміну спального місця о 06:00 18 жовтня 2014 року, вбачається, що одні і ті ж дії обвинуваченого оцінюються по-різному, як самовільна зміна спального місця і як невиконання законних вимог представника адміністрації~ установи. ~Вказана позиція~ узгоджується з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду про те,~ що ст. 4~ Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забороняється переслідування або судовий розгляд іншого правопорушення , якщо воно виникає з ідентичних фактів~ або фактів, однакових про суті.

~

Також матеріалами кримінального провадження спростовано доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, про порушення апеляційним судом вимог статей 370, 419 КПК, оскільки колегія суддів апеляційної інстанції з дотриманням приписів ст. 23 цього Кодексу безпосередньо дослідила докази у кримінальному провадженні, якими обґрунтовано обвинувачення, ретельно проаналізувала їх і надала їм відповідну оцінку в оскаржуваній ухвалі.

~

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд навів у~своєму рішенні детальні мотиви прийнятого рішення, постановивши ухвалу, яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

~

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були~підставою для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, перевіркою кримінального провадження не встановлено.

~

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

~

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,~ Верховний Суд

~

ухвалив:

~

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 без задоволення.

~

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

~

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~ ~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3