Постанова у справі № 2а/0370/2362/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа 2а/0370/2362/11

Провадження 11-630апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства Любомльське ремонтно-транспортне підприємство (далі - Любомльське РТП, Товариство) до відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) Любомльського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Любомльського РТП на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року (суддя Костюкевич С. Ф.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року (судді Кузьмич С. М., Гулид Р. М., Улицький В. З.),

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Любомльське РТП звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- скасувати висновок 164-03/11-Н/1 від 22 березня 2011 року про вартість об`єкта оцінки;

- визнати недійсним акт заступника начальника відділу ДВС від 25 липня 2011 року про проведення прилюдних торгів;

- визнати протиправними дії відділу ДВС з оцінки арештованого нерухомого майна, а саме будівлі столової (літера Б-1 ) загальною площею 311,9 кв. м;

- зобов`язати відповідача повернути реалізоване 22 липня 2011 року на прилюдних торгах нерухоме майно, а саме будівлю столової (літера Б-1 ) загальною площею 311,9 кв. м.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

У ході розгляду справи суди встановили такі обставини.

Постановою відділу ДВС від 23 листопада 2010 року відкрито виконавче провадження 22824856 з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 19 жовтня 2010 року 2/80-1 про стягнення з Любомльського РТП на користь ДП Арсенал СТ-3 ТОВ Арсенал СТ 7800 гривень основної заборгованості, 102 гривень державного мита, 260 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.

Постановою відділу ДВС від 3 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження 23233312 з виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі 2а-18413 про стягнення з Любомльського РТП на користь УПФУ в Любомльському районі 4411,11 гривні заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою відділу ДВС від 21 січня 2011 року відкрито виконавче провадження 23934354 з виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі 2а-2868 про стягнення з Любомльського РТП на користь УПФУ в Любомльському районі 4359,53 гривні заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановами від 28 січня 2011 року виконавчі провадження 22824856, 23233312 та 23934354 приєднано до зведеного виконавчого провадження 25651980.

Постановою відділу ДВС від 23 травня 2011 року відкрито виконавче провадження 26043429 про стягнення з Любомльського РТП на користь ОСОБА_1 117384 гривні збитків, 1173,84 гривні державного мита, 118 гривень витрат на ІТЗ. Постановою від 31 травня 2011 року це провадження приєднано до зведеного провадження 25651980.

Постановами від 28 лютого 2011 року в кожному з виконавчих проваджень 22824856, 23233312, 23934354 призначено для участі у провадженні експерта, суб`єкта оціночної діяльності, якому доручено надати письмовий висновок (звіт) про оцінку майна, зокрема, приміщення столової, та зупинено провадження.

7 квітня 2011 року всі провадження поновлено у зв`язку з надходженням висновку про вартість об`єктів оцінки.

Згідно з висновком 164-03/11-Н-1 вартість приміщення столової визначено у 37 752 гривні.

23 травня 2011 року відповідачем на адресу відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області направлено заявку на реалізацію арештованого приміщення столової Любомльського РТП.

Згідно із матеріалами прилюдних торгів заявки на участь в них в частині продажу приміщення столової подали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Переможцем торгів визнано ОСОБА_3 , який запропонував найвищу ціну у 38 000 гривень. За результатом проведення торгів Волинською філією ПП Спеціалізоване підприємство Юстиція складено протокол 09/247/11/А-8 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможцем вказано ОСОБА_3

Результати торгів посвідчено актом державного виконавця відділу ДВС від 25 липня 2011 року, на підставі якого переможцю торгів ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на майно від 1 серпня 2011 року, зареєстроване в реєстрі за 1704.

Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року, провадження у справі в частині позовних вимог про скасування висновку про вартість об`єкта оцінки від 22 березня 2011 року 164-03/11-Н/1 закрив на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Цією ж ухвалою на підставі пункту 4 частини першої статті 157 КАС закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акта про проведення прилюдних торгів від 25 липня 2011 року та визнання неправомірними дій відділу ДВС щодо оцінки майна, оскільки є такі, що набрали законної сили, рішення суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року, в задоволенні позовних вимог Товариства про зобов`язання відділу ДВС повернути реалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що торги проведені відповідно до вимог чинного законодавства, а переможцю торгів ОСОБА_3 було видано свідоцтво від 1 серпня 2011 року, зареєстроване в реєстрі за 1704, на право власності на майно, тому немає підстав для зобов`язання відділу ДВС повернути позивачу реалізоване на прилюдних торгах 22 липня 2011 року нерухоме майно, а саме будівлю столової (літера Б-1 ) загальною площею 311,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно реалізоване правомірно та на час розгляду справи є вла сністю ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства.

На згадані вище судові рішення Товариство подало касаційні скарги.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 26 червня 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову Товариства про зобов`язання відділу ДВС повернути реалізоване на прилюдних торгах нерухоме майно скасував, провадження у справі в цій частині закрив. Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд вказав на те, що спір, що виник у зв`язку з протиправним, на думку Товариства, неповерненням відповідачем йому нерухомого майна (будівлі столової (літера Б-1 ) загальною площею 311,9 кв. м), не є публічно-правовим, а випливає з відносин, що регулюють право власності, і має вирішуватися судами в порядку цивільного судочинства.

26 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою справу з касаційною скаргою Товариства на ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року щодо закриття провадження у справі з огляду на їх оскарження позивачем з підстав порушення правил предметної юрисдикції - передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС.

Так, незгода скаржника з висновками судів про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про скасування висновку про вартість об`єкта оцінки обґрунтована тим, що Товариство оскаржує згаданий висновок за непроведення рецензування та сфальшування документів, а оскільки наведене є дією державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, то спір в цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. У скарзі Товариство порушує перед касаційним судом питання про скасування оскаржуваних ухвал суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення - про скасуванняоскаржуваного висновку про вартість об`єкта оцінки в частині оцінки столової (літ. Б-1 , 311,9 кв. м, ринкова вартість - 37 752 гривні), складений на замовлення відділу ДВС суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4., а також про визнання недійсним акта про проведення прилюдних торгів від 25 липня 2011 року.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог Любомльського РТП про скасування висновку від 22 березня 2011 року 164-03/11-Н/1 про вартість об`єкта оцінки з підстав непоширення на неї юрисдикції адміністративного суду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що такі вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті КАС у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 181 КАС в зазначеній редакції передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини першої статті 3 ЦПК в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Позов Любомльського РТП у цій справі поданий на захист його права власності на об`єкт нерухомості, асаме будівлю столової (літера Б-1 ) загальною площею 311,9 кв. м, який, на переконання позивача, протиправно з порушенням процедури реалізовано відділом ДВС на прилюдних торгах, внаслідок чого ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на нього.

Касаційним адміністративним судом у цій справі в частині вимог про повернення Товариству нерухомого майна закрито провадження та вказано на можливість вирішення таких вимог лише судом цивільної юрисдикції. На думку Великої Палати, законність висновку про вартість об`єкта оцінки, використаного під час реалізації нерухомого майна, за викладених обставин є предметом перевірки цивільним судом, до юрисдикції якого віднесено вирішення спору про повернення протиправно набутого майна.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог Товариства про визнання недійсним акта про проведення прилюдних торгів від 25 липня 2011 року та визнання неправомірними дій відділу ДВС щодо оцінки майна, оскільки є такі, що набрали законної сили, рішення суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Так, судами встановлено, що Любомльське РТП зверталося до Господарського суду Волинської області зі скаргою на дії відділу ДВС, в якій просило скасувати висновок 164-03/11-Н/1 від 22 березня 2011 року про вартість об`єкта оцінки та визнати дії відповідача по оцінці, в тому числі столової (літера Б-1 ) площею 311,9 кв. м, незаконними. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21 грудня 2011 року в справі 2/80-38, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 січня 2012 року, скаргу в частині визнання незаконними дій відділу ДВС по оцінці майна залишено без задоволення.

Крім цього, Любомльське РТП зверталося до Любомльського районного суду Волинської області з позовом до відділу ДВС, в якому просили, зокрема, скасувати акт від 25 липня 2011 року про проведення торгів з реалізації приміщення згаданої вище столової. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 грудня 2012 року в справі 0310/1957/2012, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 березня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю за безпідставністю заявлених вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Таким чином, суди, зважаючи на набрання законної сили наведених вище судових рішень з того самого спору і між тими самими сторонами та відсутність доказів їх скасування, правильно застосували чинний на той час пункт 4 частини першої статті 157 КАС, закривши провадження у справі в частині вимог Товариства про визнання недійсним акта про проведення прилюдних торгів від 25 липня 2011 року та визнання неправомірними дій відділу ДВС щодо оцінки майна.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Любомльське ремонтно-транспортне підприємство залишити без задоволення.

2. Ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко