Постанова у справі № 524/3840/17

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа 524/3840/17

провадження 61-24591св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кривчук Т. О., Бондаревської С. М., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (далі - ПАТ Укртатнафта ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 12 грудня 2014 року він був прийнятий на роботу до ПАТ Укртатнафта на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок. 25 жовтня 2016 року відповідно до рішення Кременчуцької міської ради він обраний присяжним до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області. Наказом від 29 квітня

2017 року 4/629 його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. 28 квітня 2017 року секретар виробництва 2 повідомив про виклик його до відділу кадрів, та за три години до судового засідання, в якому він був присяжним, віддав йому трудову книжку. Він відмовився ставити власний підпис про розірвання трудових відносин, посилаючись на частину другу статті 68 Закону України Про судоустрій і статус суддів . Після того, як він повідомив керівництво про виконання обов`язків присяжного в суді, до нього почали ставитись упереджено, відмовили у підвищені кваліфікації та набутті суміжних професій, при візуванні документів про виклик у судові засідання, йому по декілька разів нагадували про його обов`язки. Виконання ним обов`язків по здійсненню правосуддя дає підстави розцінювати дії відповідача, як грубе порушення законодавства України та ігнорування громадської значимості державних обов`язків, які він виконує.

Зазначені порушення його прав завдали йому сильних душевних страждань, у зв`язку з чим він постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій, погіршилося його самопочуття та психологічний стан, призвело до погіршення відносин з оточуючими його людьми, особливо з дружиною, а також змушувало витрачати свій час на поновлення своїх прав та вимагало від нього додаткових зусиль.

Посилаючись на те, що його звільнено з порушенням трудового законодавства, просив визнати його звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути з ПАТ Укртатнафта середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 38 400,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що однією з найважливіших гарантій прав працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з 28 квітня 2017 року, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та надано для ознайомлення перелік вакансій на ПАТ Укртатнафта , який складався з 63 вакансій. Ураховуючи, що профспілковим комітетом надано згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату та ненадання ним доказів на підтвердження його більш високої кваліфікації і продуктивності праці порівняно з іншими працівниками, суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні позивача ПАТ Укртатнафта було дотримано вимоги КЗпП України. З вільнення ОСОБА_1 у вихідний день (29 квітня 2017 року) також не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки чинним трудовим законодавством не встановлено заборони приймати на роботу або звільняти у вихідний день.

Закон України Про судоустрій і статус суддів не надає працівнику, який виконує обов`язки присяжного в суді, переваг перед іншими працівниками щодо залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а лише не допускає звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді. Ураховуючи, що позивач був звільнений з роботи не під час виконання обов`язків присяжного в суді, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача при звільненні ОСОБА_1 . У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, суд відмовив у задоволенні і похідних від них вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов законного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.Посилання в апеляційній скарзі на те, що роботодавець зобов`язаний саме у день звільнення видати працівнику трудову книжку та розрахунковий листок є безпідставними, оскільки днем звільнення позивача є вихідний день - субота,

29 квітня 2017 року. Для усунення можливих порушень прав ОСОБА_1 , щодо своєчасної видачі трудової книжки наступного робочого дня після звільнення, яким є 03 травня 2017 року (середа), працівниками ПАТ Укртатнафта , у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 поставити підпис про отримання документів на руки при звільненні, саме 28 квітня 2017 року

ОСОБА_1 було видано трудову книжку, копії наказів про звільнення

від 20 квітня 2017 року 4/598, від 25 квітня 2017 року 4/629 та розрахунковий лист.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим був порушений принцип змагальності сторін, а він в свою чергу був позбавлений можливості надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог. Вирішуючи спір, апеляційний суд не звернув увагу на гарантії присяжного, встановлені частиною другою статті 68 Закону України Про судоустрій та статус суддів , зокрема, що присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається. Апеляційний суд безпідставно ототожнив гарантії надані присяжному частиною другою статті 68 Закону України Про судоустрій та статус суддів та гарантії, визначені статтею 67 цього Закону, оскільки останні надаються на певний строк, що дає можливість присяжному належним чином виконувати свої обов`язки у суді.

У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у серпні

2018 року ПАТ Укртатнафта зазначало, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга

ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди попередніх інстанцій установили, що наказом 765 від 12 грудня

2014 року, ОСОБА_1 з 15 грудня 2014 року був прийнятий на роботу до ПАТ Укртатнафта на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва 2.

Згідно з довідкою від 19 травня 2017 року 30/17-Вих, виданою Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області,

ОСОБА_1 відповідно до рішення Кременчуцької міської ради обраний присяжним Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з 25 жовтня 2016 року. З січня 2017 року по дату видачі довідки ОСОБА_1 був залучений як присяжний для здійснення правосуддя з розгляду справ цивільного судочинства та кримінальних проваджень.

Наказом ПАТ Укртатнафта від 20 лютого 2017 року 125 Про централізацію ремонтної служби ПАТ Укртатнафта виключено з 28 квітня 2017 року з штатного розкладу структурних підрозділів ПАТ Укртатнафта штатні одиниці згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, надано вказівку попередити до 27 лютого 2017 року працівників, що вивільняються під розписку, та надати в УКтаТН інформацію про них, а також забезпечити явку працівників, які підлягають звільненню, в УКтаТН для вирішення питання щодо їх подальшого працевлаштування.

Згідно з службовою запискою від 22 лютого 2017 року 63/10-154, на виконання наказу ПАТ Укртатнафта від 20 лютого 2017 року 125 Про централізацію ремонтної служби ПАТ Укртатнафта ОСОБА_1 включено до числа осіб, що вивільняються.

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення, того ж дня, йому було запропоновано іншу роботу (63 посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації, факт ознайомлення з наявними вакансіями засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу первинної профспілкової організації ПАТ Укртатнафта від 10 квітня 2017 року 35, надано згоду на звільнення слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва 2 ОСОБА_1 за скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, за умови дотримання гарантій, передбачених пунктом 2 статті 68 Закону України Про судоустрій та статус суддів , тобто не під час виконання ним обов`язків присяжного в суді.

20 квітня 2017 року ОСОБА_1 , відповідно до виклику 524/3562/15-к, викликався до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області на 28 квітня 2017 року на 14 год. 00 хв. для виконання обов`язків присяжного в судовому засіданні.

Наказом ПАТ Укртатнафта від 20 квітня 2017 року 4/598 ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва 2, звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 28 квітня

2017 року.

Наказом ПАТ Укртатнафта від 25 квітня 2017 року 4/640, ОСОБА_1 , слюсарю з ремонту технологічних установок ремонтної дільниці виробництва

2, табельний номер 007695 , на 28 квітня 2017 року встановлено неповний робочий час: початок роботи 08 год. 00 хв., закінчення роботи 12 год. 00 хв., згідно зі статтею 56 КЗпП України за згодою адміністрації, з оплатою за фактично відпрацьований час, підстава: заява ОСОБА_1

Наказом ПАТ Укртатнафта від 25 квітня 2017 року 4/629, змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 29 квітня 2107 року, з метою додержання гарантій, наданих присяжному, стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов`язків у суді.

Згідно з актом фіксації від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовився поставити підпис за отримання документів на руки при звільненні, зафіксовано, що начальник УК та ТН Іщенко М. В. запропонувала ОСОБА_1 , звільненому 29 квітня 2017 року, поставити підпис у відповідних журналах реєстрації та документах про отримання ним на руки: трудової книжки; копії наказів про звільнення від 20 квітня 2017 року 4/598 та від 25 квітня 2017 року 4/629; розрахункового листа. ОСОБА_1 документи забрав, але поставити підпис за отримання вищевказаних документів та від підписання зазначеного акту відмовився.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , на момент розгляду справи позивач був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

16 лютого 2018 року зазначена ухвала апеляційного суду була направлена рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 за адресою його реєстрації та проживання, й була отримана позивачем 20 лютого 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 лютого 2018 року справу було призначено до розгляду на 11 год. 00 хв. 28 лютого 2018 року.

Позивач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи (наявна в матеріалах справи повістка складена без зазначення адреси отримувача), доказів на підтвердження отримання відповідачем повістки про призначення розгляду справи на 28 лютого 2018 року, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі Лазаренко та інші проти України і від 03 жовтня 2017 року у справі Віктор Назаренко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин другої, четвертої, сьомою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи 28 лютого 2018 року, причини неявки позивача у судове засідання не з`ясував , розгляд справи не відклав, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Аналізуючи наведене, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ця обставина підтверджується матеріалами справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обгрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягає перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за участю позивача.

Клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Ураховуючи, що наявні обов`язкові підстави для скасування судового рішення апеляційного суду, та жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю позивача відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

О. В. Ступак

В. В. Яремко