Постанова у справі № 910/30921/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа 910/30921/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

представники боржника - не з`явилися,

арбітражний керуючий, ліквідатор - Глеваський Віталій Васильович - не з`явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

представник кредитора - Рішко Н.І., довіреність б/н від 25.10.2019,

заявник касаційної скарги - Державна іпотечна установа

представник заявника касаційної скарги - Дяченко В.С., довіреність 24/15/3 від 28.12.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної іпотечної установи

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 29.08.2018

у складі судді: Чеберяк П.П.

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 13.08.2019

у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Грек Б.М., Остапенко О.М.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2015 порушено провадження у справі 910/30921/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (далі - ТОВ "АТЛ").

2. Постановою Господарського суду м. Києва від 28.12.2015 у справі 910/30921/15 визнано боржника ТОВ "АТЛ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. Повідомлення про визнання ТОВ "АТЛ" банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.12.2015 за 26864.

4. 27.01.2016 Державна іпотечна установа надіслала до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника на суму на суму 292 858 566,06 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 у справі 910/30921/15 визнано кредиторами ТОВ "АТЛ" з визначенням черговості погашення вимог:

АТ "ВТБ Банк" на суму 272952966,66 грн, ПАТ "Дельта банк" на суму 572873855,70 грн, Криворізьку південну об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 7757,12 грн, Кам`янець-Подільську об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області на суму 9539,74 грн, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві на суму 11932168,44 грн, КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київреклама" на суму 408830,48 грн, ДПІ у Київському районі міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 1347,79 грн, ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на суму 185748,58 грн, ДПІ у Суворовському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області на суму 51717,70 грн, Чернігівську об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на суму 23557,55 грн, ГУ ДФС в Закарпатській області на суму 8855,94 грн;

затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "АТЛ" (п.1 резолютивної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 29.08.2018);

відмовлено у визнанні кредиторських вимог до боржника Державної іпотечної установи на суму 292 858 566,06 грн, ТОВ "Техніка і комплектуючі ТІК" на суму 80 000 000,00 грн, ТОВ "Тетрамак-Україна" на суму 120 000 000,00 грн. (п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду м. Києва від 29.08.2018);

6. Суд першої інстанції виходив з того, що кредиторські вимоги Державної іпотечної установи до боржника у розмірі 292 858 566,06 грн. необґрунтовані та не підлягають визнанню, оскільки договір застави майнових прав від 04.02.2015 Д-2/2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 Д-2.1/2015, якими обґрунтовані заявлені кредитором вимоги, визнані в судовому порядку недійсними, тому відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви з кредиторськими вимогами до боржника.

7. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

Державна іпотечна установа звернулася із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 292 858 566,06 грн, з яких:

за кредитним договором 1 в сумі 59 729 281,34 грн;

за кредитним договором 2 в сумі 233 126 528,72 грн;

2 756,00 грн - судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог Державна іпотечна установа зазначила, що 27.02.2013 між Державною іпотечною установою (заставодержатель) та ПАТ "Дельта банк" (заставодавець) укладено договір банківського рахунку 26/995-070.

04.02.2015 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського рахунку, між ПАТ "Дельта банк" як заставодавцем та Державною іпотечною установою як заставодержателем укладено договір застави майнових прав Д-2/2015.

Згідно з п. 1.1 договору застави Д-2/2015 заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за договорами кредитної лінії, зокрема, від 25.03.2011 НКЛ-2005191/1 (кредитний договір 2) та від 30.11.2010 ВКЛ-2005191 (кредитний договір 1), що укладені банком із ТОВ "АТЛ".

Відповідно до п. 2.1.1- 2.2 договору застави Д-2/2015 встановлено, що у разі невиконання заставодавцем зобов`язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку або в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення), заставодержатель набуває прав вимоги за договорами, наведеними у додатку 1 до цього договору, переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України "Про заставу" та (або) Цивільного кодексу України, та (або) цього договору, та (або) договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).

04.02.2015 між Державною іпотечною установою (новий кредитор) та ПАТ "Дельта банк" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015.

За умовами договору відступлення права вимоги Д-2.1/2015, ПАТ "Дельта банк" відступив Державній іпотечній установі право вимоги за іпотечними договорами та договорами застави, які були укладені в забезпечення виконання кредитних договорів 1, 2.

Згідно з пунктами 6.1 договорів застави майнових прав від 04.02.2015 Д-2/2015 та відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 Д-2.1/2015 умови цих договорів застосовуються до відносин між сторонами, що виникли 04.09.2014 в момент укладення договору застави майнових прав Д-2/2014 та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2014.

З метою виконання зобов`язань щодо нотаріального посвідчення договору від 04.09.2014 були укладені договір застави майнових прав Д-2/2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015, які були посвідчені нотаріально.

Разом з тим, рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 у справі 910/7084/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, а також постановою Верховного Суду від 19.07.2018, визнано недійсними договір застави майнових прав Д-2/2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим 34 від 04.02.2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим 35 від 04.02.2015.

Внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб`єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на ПАТ "Дельта банк". Припинено у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за 15068059 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) ПАТ "Дельта банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав від 04.02.2015 Д-2/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим 34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

За результатами розгляду справи 910/7084/16 господарськими судами встановлено, що договір застави майнових прав Д-2/2015 від 04.02.2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу положень п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також укладені Банком з порушенням господарської компетенції.

Крім того, судами встановлено, що умови спірних договорів застави та відступлення права вимоги не містять строків виконання зобов`язань ПАТ "Дельта банк" перед Державною іпотечною установою, що суперечить положенням ст. 12 Закону України "Про заставу".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 апеляційну скаргу ТОВ "Тетрамак-Україна" залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ "Техніка і комплектуючі ТІК" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 у справі 910/30921/15 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державної іпотечної установи, ТОВ "Техніка і комплектуючі ТІК", ТОВ "Тетрамак-Україна" (пункт 3 резолютивної частини ухвали від 29.08.2018) залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції вказав на правомірність висновків суду першої інстанції про необхідність відхилення грошових вимог Державної іпотечної установи до боржника, які були заявлені на підставі недійсних договору застави майнових прав від 04.02.2015 Д-2/2015 та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 Д-2.1/2015.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15, Державна іпотечна установа звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою передати справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 910/30921/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 03.10.2019 у справі 910/30921/15 касаційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 залишено без руху. Надано Державній іпотечній установі строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз`яснено Державній іпотечній установі, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

13. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 910/30921/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Васьковського О.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 24.10.2019 у справі 910/30921/15 клопотання Державної іпотечної установи про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено Державній іпотечній установі строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі 910/30921/15 за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 відбудеться 19.11.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.11.2019. Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи у 910/30921/15 за заявою ТОВ "АТЛ" про банкрутство. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

15. Від ПАТ "Дельта Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу Державної іпотечної установи, в якому вказує на її безпідставність та просить залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 без змін.

16. Від ліквідатора ТОВ "АТЛ" арбітражного керуючого Глеваського В.В. надійшла письмова позиція щодо касаційної скарги Державної іпотечної установи, в якій зазначає про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17. В судове засідання 19.11.2019 з`явилися представник скаржника Державної іпотечної установи та представник ПАТ "Дельта Банк", які надали пояснення у справі.

18. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Державної іпотечної установи)

19. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без повного і всебічного з`ясування обставин справи з порушенням ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджувались договір застави майнових прав боржника Д-2/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення прав вимоги Д-2.1 від 04.09.2014, укладені між скаржником та ПАТ "Дельта банк" та їм не надавалась правова оцінка.

Доводи кредитора

(ПАТ "Дельта Банк")

20. Кредитор у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначає, що з метою виконання зобов`язань щодо нотаріального посвідчення договорів, 04.02.2015 були укладені договір застави майнових прав Д-2/2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015. При цьому, в матеріалах справи наявні судові рішення у справі 910/7084/16 про визнання недійсними зазначених договорів, які на даний момент залишені в силі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга Державної іпотечної установи містила вимоги про скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 та передачі справи на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

В судовому засіданні Верховного Суду 19.11.2019 уповноважений представник Державної іпотечної установи уточнив вимоги резолютивної частини касаційної скарги та просив ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 скасувати в частині розгляду (відмови у визнанні) грошових вимог Державної іпотечної установи.

Ухвала Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 переглядаються у касаційному порядку за касаційною скаргою Державної іпотечної установи в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державної іпотечної установи.

22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Ст. 23 Закону про банкрутство визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі ті, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Виходячи з вимог ст. 25 Закону про банкрутство, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Предметом розгляду, в даному випадку, є заява Державної іпотечної установи з кредиторськими вимогами до боржника на суму 292858566,06 грн.

В обґрунтування кредиторських вимог заявник посилався на те, що 27.02.2013 між Державною іпотечною установою (заставодержатель) та ПАТ "Дельта банк" (заставодавець) укладено договір банківського рахунку 26/995-070.

04.02.2015 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського рахунку, між ПАТ "Дельта банк" як заставодавцем та Державною іпотечною установою як заставодержателем укладено договір застави майнових прав Д-2/2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" відступило Державній іпотечній установі право вимоги за іпотечними договорами та договорами застави.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2017 у справі 910/7084/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018, а також постановою Верховного Суду від 19.07.2018, визнано недійсними договір застави майнових прав Д-2/2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим 34 від 04.02.2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим 35 від 04.02.2015.

Внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про суб`єктів шляхом заміни іпотекодержателя з Державної іпотечної установи на ПАТ "Дельта банк". Припинено у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження за 15068059 від 06.02.2015 на рухоме майно (майнові права) ПАТ "Дельта банк", передане в заставу Державній іпотечній установі на підставі недійсного договору застави майнових прав від 04.02.2015 Д-2/2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим 34, шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Зокрема, за результатами розгляду справи 910/7084/16 господарськими судами встановлено, що договір застави майнових прав Д-2/2015 від 04.02.2015 та договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) Д-2.1/2015 від 04.02.2015 є нікчемними в силу положень п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також укладені Банком з порушенням господарської компетенції.

Крім того, судами встановлено, що умови спірних договорів застави та відступлення права вимоги не містять строків виконання зобов`язань ПАТ "Дельта банк" перед Державною іпотечною установою, що суперечить положенням ст. 12 Закону України "Про заставу".

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у визнанні кредиторських вимог Державної іпотечної установи до боржника.

23. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та повністю повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

Зокрема, доводи Державної іпотечної установи про існування договору застави майнових прав боржника Д-2/2014 від 04.09.2014 та договору відступлення прав вимоги Д-2.1 від 04.09.2014, укладені між скаржником та ПАТ "Дельта банк", були правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки встановлено, що такі договори за своєю природою є попередніми, як такі, що передбачають домовленість сторін щодо надання певної (нотаріальної) форми договору, а нотаріально посвідчений договір визнано недійсним в судовому порядку.

24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява 3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява 52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява 14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державної іпотечної установи та залишення ухвали Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державної іпотечної установи) без змін.

25. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.08.2018 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державної іпотечної установи) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі 910/30921/15 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державної іпотечної установи) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

Л.Й. Катеринчук