Постанова у справі № 521/3317/15-ц

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа 521/3317/15-ц

провадження 61-12935св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будинкоуправління 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року в складі головуючого-судді Мирончук Н. В. та Постанову Одеського апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2019 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будинкоуправління 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району про вселення та зміну договору найму жилого приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що у червні 1994 року його батько ОСОБА_6 на склад сім`ї з шістьох осіб (батько, його жінка, три дитини та матір батька) отримав чотирикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири складає 93,1 кв. м, жила - 59,13 кв. м. Всі жилі кімнати квартири окремі та можуть бути предметом договору житлового найму, квартира не приватизована. У 2009 році батько позивача - ОСОБА_6 помер. У квартирі проживають: позивач, ОСОБА_2 (мачуха), ОСОБА_3 (баба) та ОСОБА_4 (сестра) з малолітньою дочкою ОСОБА_5

Особовий рахунок на квартиру оформлено на ОСОБА_2 , яка займає кімнату площею 18,6 кв. м з лоджією, баба - кімнату площею 8,5 кв. м, сестра ОСОБА_4 - кімнату площею 12 кв. м. ОСОБА_1 у період по 10 квітня 2015 року займав кімнату площею 20 кв. м з лоджією.

У квітні 2015 року, після звернення ОСОБА_1 до суду, відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 змінили замок і не пустили його до квартири, у зв`язку з чим він змушений був звертатися до правоохоронних органів.

На підставі викладеного ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив: вселити його в квартиру АДРЕСА_1 ; визначити порядок користування зазначеною квартирою та виділити йому в користування жилу кімнату площею 12 кв. м; виділити в користування відповідачів жилі кімнати площею 20 кв. м з лоджією, кімнату площею 18,6 кв. м з лоджією та кімнату площею 8,5 кв. м, а підсобні приміщення залишити у спільному користуванні сторін; змінити умови договору найму вказаної квартири шляхом зобов`язання будинкоуправління 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ним окремий договір найму на жилу кімнату площею 12 кв. м та частину підсобних приміщень пропорційно займаної жилої площі квартири; розділити особовий рахунок по квартирі між ним та відповідачами згідно з визначеним порядком користування квартирою і окремим договором найму; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не перешкоджати йому у користуванні квартирою.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування цією квартирою: виділено у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 12 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 жилу кімнату площею 20 кв. м з лоджією, кімнату площею 18,6 кв. м з лоджією, та кімнату площею 8,5 кв. м. Підсобні приміщення залишено у спільному користуванні сторін. Змінено умови договору найму квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання будинкоуправління 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з позивачем окремий договір найму на жилу кімнату площею 12 кв. м та частину підсобних приміщень пропорційно займаної жилої площі квартири. Розділено особовий рахунок по квартирі між позивачем та відповідачами згідно з визначеним порядком користування квартирою і окремого договору найму. Зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не перешкоджати позивачу в користуванні цією квартирою.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо оплати комунальних послуг, члени сім`ї відмовляються дати згоду на укладення окремого договору найму . Визначаючи порядок користування спірною квартирою, місцевий суд виходив із того, що такий відповідає інтересам усіх осіб, що проживають в квартирі, не порушує їх житлових прав і забезпечує захист інтересів позивача, відновлює його порушене право на житло.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подану в особі представника ОСОБА_7 задоволено частково, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року в частині визначення порядку користування квартирою та зміни умов договору найму змінено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено у користування: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жилі кімнати площею - 8,7 кв. м, 19 кв. м з лоджією 2,3 кв. м, 18,7 кв. м з лоджією 2,5 кв. м, ОСОБА_1 - жилу кімнату площею 12,3 кв. м, а інші приміщення: кухня, коридор, ванну, туалет, вбиральню, шафу залишено у загальному користуванні. Змінено договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано будинкоуправління 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 окремі договори найму жилого приміщення та оформити особисті рахунки на вказані приміщення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . відповідно. В решті рішення місцевого суд залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду щодо порушення права позивача користуватися спірною кватирою є обґрунтованими і відповідають нормам матеріального права. При цьому, висновок щодо зміни договору найма спірного жилого приміщення за варіантом запропонованим позивачем не призведе до штучного погіршення його житлових умов, при такому варіанті зміни договору житлового найму житлові умови відповідачів не погіршуються, їх частки значно більше на кожну з них, з чим погоджується позивач. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду в частині визначення порядку користування квартирою та зміни умов договору найму квартири підлягає зміні, оскільки суд першої інстанції не з`ясував дійсні розміри приміщень квартири та безпідставно дійшов висновку про поділ частини підсобних приміщень пропорційно займаної жилої площі квартири.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду без змін, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, а також ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну каргу ОСОБА_5 в особі її законного представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року залишено без мін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, надана їм правильна оцінка, порушення норм матеріального та процесуального права не допущено, підстави для скасування рішення місцевого, суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 в особі її законного представника ОСОБА_4 , а також прийняття доводів апеляційної скарги останньої, відсутні.

Короткий зміст касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 в особі її законного представника ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статей 71, 107 ЖК Української РСР, оскільки позивач з 1999 року по теперішній час перебуває у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим вибув із спірної квартири для постійного проживання зі своєю дружиною, а тому позивач, відповідно до статті 405 ЦК України та статей 150, 156 ЖК Української РСР, набув право користування належним його дружині ОСОБА_9 житлом. Крім того, ОСОБА_9 на праві власності належать ще дві квартири: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, співвласником яких є також позивач. Також під час розгляду справи суду першої інстанції було відомо про те, що в спірній квартирі проживає малолітня ОСОБА_5 та вселення в квартиру сторонньої особи безпосередньо звужує житлові права малолітньої дитини, оскільки внаслідок цього зменшується частина жилої площі, що припадає на дитину, однак справу розглянули без участі органу опіки та піклування, що є порушенням статті 19 СК України, статті 18 Закону України Про охорону дитинства , статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних осіб , статті 3 Конвенції про права дитини. Висновки судів про те, що позивач періодично здійснює оплату комунальних послуг, що підтверджується квитанціями за період 2011-2015 років на загальну суму 5 535,52 грн, зроблені з порушенням статей 77-80, 89, 263 ЦПК України, оскільки зазначені квитанції не є належними та допустимими доказами, так як не підтверджують, що оплата була проведена саме позивачем. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що йому чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Зазначив, що має право на користування цією квартирою, оскільки він зареєстрований у спірній квартирі, оплачує комунальні послуги, одержує кореспонденцію за цією адресою, проводив в ній ремонтні роботи, а відповідачі перешкоджають йому користуватися квартирою, змінивши замки на вхідних дверях квартири.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу 521/3317/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будинкоуправління 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району про вселення та зміну договору найму жилого приміщення призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі ордеру квартирно-експлуатаційної частини Одеського району Одеського військового округу Міністерства оборони України (далі - КЕЧ Одеського району Одеського ВО Міноборони України) від 08 червня 1994 року, батько позивача -

ОСОБА_6 на склад сім`ї з шістьох осіб, у тому числі сина -

ОСОБА_1 , отримав чотирикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження КЕВ м. Одеси від 13 жовтня 2010 року 18/ЖГ, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 переоформлено на ОСОБА_2 Склад сім`ї чотири особи, у тому числі: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 - дочка; ОСОБА_1 - син; ОСОБА_3 - мати.

Квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох жилих кімнат площею 58,7 кв. м, загальною площею 92,0 кв. м. Всі жилі кімнати квартири ізольовані.

Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 10 вересня 2014 року у цій квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Установлено, що в процесі розгляду справи в апеляційному порядку ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12 квітня 2016 року, у встановленому законом порядку право користування спірною квартирою набула малолітня дитина відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 104 ЖК Української РСР член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

У разі відмови членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Отже, законодавством визначено рівність прав і обов`язків усіх членів сім`ї наймача та передбачено можливість встановлення судом порядку користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду лише при одночасному вирішенні питання про зміну договору найму жилого приміщення.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи, з урахуванням статті 80 ЦПК України, не містять доказів щодо вибуття ОСОБА_1 зі спірної квартири в інше постійне місце проживання, а навпаки містять докази зацікавленості ОСОБА_1 у спірному жилому приміщенні.

Доводи касаційної скарги про неналежність доказів позивача про сплату останнім комунальних послуг у період з 2011-2015 роки, а також про відсутність доказів того, що відповідачами чиняться позивачу перешкоди у користуванні спірною квартиро, не спростовують правильність висновків апеляційного суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції, переглядаючи заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи його законність і обґрунтованість в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про те, що заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року є законним та обґрунтованим та підстав для його скасування чи зміни немає.

В той же час апеляційний суд не звернув уваги на те, що є чинним рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року, яким змінено заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року.

Тобто існує два рішення апеляційного суду, одним з яких рішення суду першої інстанції змінено, а іншим це ж саме рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Ураховуючи, що саме судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов