Постанова у справі № 761/22361/14-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа 761/22361/14-а

адміністративне провадження К/9901/32683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу 761/22361/14-а

за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Котлярова Андрія Миколайовича про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - Степаненка Вячеслава Борисовича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року (прийняту у складі головуючого судді Макаренко І.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Котлярова Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КУпАП та про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 01 вересня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Котлярова Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову від 16.07.2014 року, винесену заступником начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Котляровим Андрієм Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 28 лютого 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У решті постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що посадовою особою Інспекції, яка прийняла постанову по справі про адміністративне правопорушення, не було досліджено всіх обставин по справі, не встановлено особу, яка відповідає за вирішення спірного питання та у порушення вимог закону прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155 КУпАП. За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155 КУпАП, а тому постанова Інспекції від 16 липня 2014 року є протиправною і підлягає скасуванню.

Також суд дійшов висновку, що вимоги про закриття провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки повноваженням щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, закриття провадження у такій адміністративній справі, наділений виключно державний орган, а суд в адміністративному судочинстві лише перевіряє законність і обґрунтованість спірного рішення, а не приймає рішення замість нього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 22 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Степаненка Вячеслава Борисовича.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_2 - Степаненка Вячеслава Борисовича.

9. 21 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

10. 02 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Згідно акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 03 липня 2014 року 000153, складеного головним спеціалістом Інспекції Халявка О.М. та Кафтан Л.А ., перевіркою встановлено, що на письмове звернення гр. ОСОБА_2 від 06.01.2014 року до ТОВ Саміт Моторз Україна щодо направлення ДТЗ марки Тойота Ленд Крузер 150 , на експертизу до випробувальних центів та лабораторій, що акредитовані згідно з законодавством України, відсутні будь-які підтверджуючі документи, які засвідчують організацію проведення експертизи товариством, що свідчить про порушення п. 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України 29.12.2004 року 721 та ч.4 ст.17 Закону України Про захист прав споживачів .

У запереченнях до вищевказаного акта ОСОБА_1 зазначив, що експертиза на вимогу споживача відповідно до Порядку є обов`язковою у випадку, коли недолік підтверджено, але причини виникнення недоліку є спірними, тоді як зазначеним Порядком не встановленого обов`язковості призначення експертизи у випадку спору з підстав встановлення факту наявності самого недоліку. Також позивач у запереченнях зазначив, що матеріали попередньої перевірки свідчать про те, що спору щодо причин виникнення недоліків не має, а отже відсутній склад правопорушення.

03 липня 2014 року головним спеціалістом Халявкою Олександром Миколайовичем складено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора Департаменту фінансів і адміністрації ТОВ Саміт Моторз Україна , так як останній порушив вимоги п.30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України 29.12.2004 року 721, а саме відсутні підтверджуючі документи, які засвідчують організацію проведення експертизи ТОВ Саміт Моторз Україна , про що зазначено в акті перевірки від 03.07.2014 року 000153.

16 липня 2014 року заступником начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Котляровим Андрієм Миколайовичем винесено постанову 000105 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 170 грн. на ОСОБА_1 , оскільки останній, займаючи посаду директора департаменту фінансів і адміністрації ТОВ Саміт Моторз Україна порушив п.30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів.

16 липня 2014 року заступником начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Котляровим А.М. прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення 000105 відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 170 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КУпАП, оскільки останній, займаючи посаду директора департаменту фінансів і адміністрації ТОВ Саміт Моторз Україна порушив п.30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України

12.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

13.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 8073-X (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)

14.1. Частина 1 статті 155. Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

15. Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства промислової політики України 29.12.2004 року 721

15.1. Пункт 30. Якщо Споживач і Виконавець (Продавець, Виробник) не дійшли згоди щодо причин виникнення недоліків у ДТЗ, Споживач має право вимагати направлення ДТЗ на експертизу до випробувальних центрів та лабораторій, що акредитовані згідно із законодавством України.

Експертиза проводиться за рахунок Продавця або Виробника. Якщо в результаті експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передавання ДТЗ Споживачу внаслідок порушення Споживачем правил та норм, визначених в експлуатаційній документації на ДТЗ, та/або вимог цього Порядку, умов зберігання чи транспортування, або внаслідок дій третіх осіб, вимоги Споживача не підлягають задоволенню, а Споживач зобов`язаний відшкодувати Продавцеві (Виробникові) витрати на виконання експертизи. Як Споживач, так і Продавець (Виробник) мають право оскаржувати висновки експертизи в судовому порядку.

16. Закон України Про захист прав споживачів від 12.05.1991 1023-XII

16.1. Частина 4 статті 17. У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він допустив порушення вимог пункту 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів.

Пункт 30 Порядку визначає право Споживача вимагати направлення ДТЗ на експертизу до випробувальних центів та лабораторій, що акредитовані згідно із законодавством України, якщо Споживач і Виконавець (Продавець, Виробник) не дійшли згоди щодо причин виникнення недоліків у ДТЗ.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно листа за підписом Директора Департаменту Малюка Т.М. громадянин ОСОБА_2 запрошувався на зустріч з керівництвом компанії ТОВ Саміт Моторз Україна для узгодження та підписання Угоди про організацію експертизи на 25 квітня 2014 року. (а.с.28)

19 червня 2014 року ТОВ Саміт Моторз Україна зверталося до Київського НДІ судових експертиз із листом щодо проведення експертизи у якому було поставлено питання на вирішення експертів по автомобілю Тойота Ленд Крузер Прадо. (а.с.14)

Крім того, в матеріалах справи відсутня письмова згода власника автомобіля - споживача організувати проведення експертизи автомобіля, як то передбачено нормами частини 4 статті 17 Закону України Про захист прав споживачів .

Отже, відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем норм пункту 30 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду про те, що позивач не є особою, яка може нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 155 КУпАП.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач займає посаду директора департаменту фінансів, адміністрації та внутрішнього контролю.

Повноваження директора департаменту визначено посадовою інструкцією, затвердженою 21.06.2012 року (а.с.159).

Так, даною інструкцією визначені найважливіші функції директора департаменту, у т.ч. вирішення питань поточної діяльності підприємства, контроль за підготовкою і своєчасним наданням матеріалів до зборів дирекції, організація та спрямовування звітності, податкового управління та управління грошовими коштами, організація та моніторинг підготовки бізнес планів, тощо.

Водночас, даною інструкцією на позивача не покладено обов`язків приймати рішення, пов`язані з проведенням гарантійних ремонтів автомобілів та вирішення питання призначення експертизи.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що посадовою особою Інспекції, яка прийняла постанову по справі про адміністративне правопорушення, не було досліджено всіх обставин по справі, не встановлено особу, яка відповідає за вирішення спірного питання та у порушення вимог закону прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155 КУпАП.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана постанова Інспекції від 16 липня 2014 року є протиправною і підлягає скасуванню.

19. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

20. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

21. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Степаненка Вячеслава Борисовича - залишити без задоволення.

2. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року у не скасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі 761/22361/14-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій