Постанова у справі № 9901/918/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 9901/918/18

Провадження 11-278заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (судді Гімон М. М., Берназюк Я. О., Мороз Л. Л., Коваленко Н. В., Кравчук В. М.) у справі 9901/918/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів(далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до КДКП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 24 жовтня 2018 року 475дп-18 Про накладення на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення .

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення прийнято Комісією з порушенням основоположних принципів, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без урахування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

3. Зокрема, позивач указав, що при винесенні рішення КДКП порушила принцип обґрунтованості, оскільки не послалася на жоден доказ. Це свідчить про те, що висновки Комісії щодо обговорення позивачем зі сторонньою особою результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні та одержання винагороди засновані виключно на припущеннях, зроблених на основі лише самого факту існування кримінального провадження відносно позивача. При винесенні необґрунтованого рішення відповідач позбавив позивача права на: оскарження його дій в частині правомірності дослідження певних доказів, упередженості, об`єктивності та повноти дослідження матеріалів дисциплінарного провадження; надання оцінки використаним ним доказам на предмет їх законності, належності та допустимості. На думку позивача, він опинився в стані правової невизначеності, оскільки був позбавлений можливості подавати будь-які змістовні заперечення щодо встановлених відповідачем обставин справи, наявності підстав для дисциплінарної відповідальності та звільнення.

4. На думку ОСОБА_1 , КДКП порушила принципи рівності перед законом та неупередженості, оскільки надала правову оцінку доводам представників прокуратури та доводам, зазначеним у дисциплінарній скарзі, але при цьому не надала жодної оцінки його письмовим поясненням від 20 серпня 2018 року та письмовим поясненням і доводам представника позивача - адвоката Ларіонова О. В. При цьому використання та дослідження під час дисциплінарного провадження інформації, отриманої в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) (у тому числі довідки-стенограми від 05 червня 2018 року, копій протоколів НСРД), є неправомірним і незаконним. У своїх поясненнях представник позивача повідомляв Комісію про те, що викладена у довідці від 05 червня 2018 року інформація (зміст розмов, які на ній зафіксовано) про те, що саме ОСОБА_1 веде розмову з іншою особою, не відповідає дійсності, оскільки позивач взагалі не вів розмов про обставини щодо розслідування чи закриття будь-яких кримінальних проваджень із ОСОБА_2 Проте КДКП не надала оцінку цим доводам адвоката, а також доводам щодо неправомірності дослідження та використання вказаної довідки з інформацією, отриманою в ході НСРД, в рамках дисциплінарного провадження. Висновки Комісії на порушення пункту 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, засновані виключно на припущеннях.

5. ОСОБА_1 також зазначив, що Комісія не встановила суб`єктивну сторону дисциплінарного проступку, оскільки на порушення вимог статей 46, 48 Закону України від 14 жовтня 2014 року 1697-VII Про прокуратуру (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон 1697-VII) не зазначила встановлену форму вини позивача.

6. На думку позивача, зазначена КДКП об`єктивна сторона дисциплінарного проступку не відповідає фактичним обставинам та обставинам, указаним у матеріалах кримінального провадження (обвинувальному акті), що свідчить про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку. При цьому факт обговорення зі сторонньою особою результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні та одержання винагороди свідчить про відсутність об`єктивної сторони дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону 1697-VII. Невмотивована заміна юридичних термінів членами Комісії, а саме поняття неправомірна вигода на винагорода може свідчити лише про вчинення проступків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 43 Закону 1697-VII. До того ж КДКП: не зазначила, за вчинення яких дій позивач мав отримати винагороду, у зв`язку із чим неможливо встановити, чи могли б такі дії завдати будь-яку шкоду досудовому розслідуванню; не встановила відомостей про час вчинення дисциплінарних проступків, у зв`язку із чим неможливо встановити строк притягнення до дисциплінарної відповідальності; при вирішенні питання про наявність двох дисциплінарних проступків не мотивувала, яка саме протиправна дія містила ознаки якого саме дисциплінарного проступку.

7. ОСОБА_1 також указав, що Комісія порушила принцип презумпції невинуватості, зазначивши, що позивач вчинив дії, що містять ознаки корупційного кримінального правопорушення, в той час як він має статус обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. На думку позивача, Комісія не може вирішувати питання про дисциплінарну відповідальність на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону 1697-VII до того часу, доки його вина не буде встановлена обвинувальним вироком суду. Крім того, КДКП порушила принцип пропорційності, оскільки при вирішенні питання про обрання виду дисциплінарного стягнення для позивача не врахувала ступінь його вини, позитивну характеристику, не звернула увагу на те, що позивач жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовив.

9. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що висновок КДКП про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 5 і 6 частини першої статті 43 Закону 1697-VIІ є правильним, оскільки позаслужбові стосунки прокурора зі сторонніми особами, які мають відношення (зацікавленість) до кримінального провадження, в якому він був процесуальним керівником, та обговорення з ними цього кримінального провадження суперечать нормам Закону 1697-VIІ та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики).

10. При цьому за висновком суду першої інстанції, приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, Комісія врахувала характер дисциплінарних проступків, вчинених позивачем, пропорційність накладеного стягнення їх вчиненню, наслідки цих проступків, особу прокурора, ступінь його вини.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

11. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції: неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; не довів обставини, що мають значення для справи, які суд визнав установленими; виклав висновки, що не відповідають обставинам; неправильно застосував норми матеріального права, що виразилося у незастосуванні норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

12. На думку скаржника, суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення: пункту 9.8.2 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 24 лютого 2016 року 103; пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року 55 ДСТУ 4163-2003 ; частини шостої статті 48 Закону 1697-VIІ; статей 14, 15, 233, 252, 255-257, 260 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); статей 19, 30, 62 Конституції України. При цьому суд безпідставно застосував наказ Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року 17гн Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України та статтю 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року 123, що втратили чинність, а також порушив норми процесуального права, оскільки не розглянув три клопотання позивача.

13. ОСОБА_1 також указав, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо змісту оскаржуваного рішення, а саме: не надав оцінки аргументам позивача, не навів жодних мотивів незастосування норм матеріального права, на які посилався позивач, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

14. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Рух апеляційної скарги

15. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.

17. 30 травня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду 10/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року 12 Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду , відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

18. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Золотнікову О. С.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

19. 16 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від КДКП надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. На думку КДКП, при обранні ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення Комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора й ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

20. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

21. Представник відповідачау судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

22. Наказом Прокуратури Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року 2592к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури 2 Дніпропетровської області з 15 грудня 2015 року, звільнивши його з посади прокурора Прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська Дніпропетровської області .

23. 05 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні 42018040000000350, порушеному стосовно ОСОБА_1

24. 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), що виразилося у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди у розмірі 2 тис. доларів США у громадянки ОСОБА_2

25. 21 червня 2018 року Прокуратура Дніпропетровської області направила до КДКП дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку з проханням відкрити за цим фактом дисциплінарне провадження та накласти на нього дисциплінарне стягнення.

26. 10 липня 2018 року Комісія прийняла рішення 11/2/4-1123дс-206дп-18 про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора ОСОБА_1 .

27. 30 липня 2018 року з Прокуратури Дніпропетровської області до КДКП надійшли матеріали службового розслідування стосовно позивача, серед яких містились копії документів із кримінального провадження.

28. 27 серпня 2018 року член Комісії ОСОБА_5 за результатами перевірки обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі прокурора Дніпропетровської області, склав висновок 11/2/4-1123дс-206дп-18 про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 , яким запропонував притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

29. 23 жовтня 2018 року представник позивача - адвокат Ларіонов О. В. подав до КДКП заперечення на висновок члена Комісії від 27 серпня 2018 року разом з доданими документами.

30. 24 жовтня 2018 року на засіданні Комісії, у якому брав участь представник позивача - адвокат Ларіонов О. В., прийнято рішення 475дп-18 Про накладення на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення , яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності позивача за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону 1697-VII, та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Зазначене рішення мотивовано тим, що прокурор ОСОБА_1, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні 12018040650000368 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, зустрічався з ОСОБА_2 у позаробочий час, обговорював зі сторонньою особою результати досудового розслідування у кримінальному провадженні та одержання винагороди за вчинення дій, які завдають суттєву шкоду досудовому слідству у зазначеному кримінальному провадженні, а також виходять за рамки його процесуальних можливостей.

31. На підставі вказаного рішення відповідача наказом Прокуратури Дніпропетровської області від 06 листопада 2018 року 1401к застосовано до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (пункт 3 частини першої статті 49 Закону 1697-VII).

32. Вважаючи рішення Комісії від 24 жовтня 2018 року 475дп-18 протиправним, позивач оскаржив його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

35. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом 1697-VII.

36. На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

37. Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

38. Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

39. Відповідно до частини першої статті 47 Закону 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

40. Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

41. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону 1697-VII).

42. Згідно із частиною першою статті 43 Закону 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

43. Частиною першою статті 49 Закону 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

44. Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

45. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 цього Закону).

46. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону 1697-VII, у зв`язку із установленими фактами протиправного позаслужбового спілкування прокурора зі сторонньою особою про результати досудового розслідування у кримінальному провадженні 12018040650000368, у якому він здійснював процесуальне керівництво, та одержання винагороди за вчинення дій, які наносять суттєву шкоду досудовому слідству у зазначеному кримінальному провадженні, а також виходять за рамки його процесуальних можливостей.

47. Також суд визнав обґрунтованим висновок КДКП, що вчинені ОСОБА_1 дисциплінарні проступки мають характер грубих порушень і звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому.

48. Водночас позивач стверджує про необґрунтованість таких висновків, посилається на недоведеність твердження відносно тих обставин, що він вимагав та отримував неправомірну вигоду під час виконання у кримінальному провадженні 12018040650000368 обов`язків процесуального керівника. При цьому позивач наполягає на тому, що ОСОБА_2 не мала жодного статусу у вказаному кримінальному провадженні, а тому висновки Комісії про вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, є недоведеними.

49. Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.

50. Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

51. За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

52. Статтями 19, 21 Кодексу професійної етики визначено, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс .

53. Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними обов`язками і правами прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

54. Відповідно до пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року 111 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за 623/30491), протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

55. Як убачається з матеріалів справи, у мотивувальній частині рішення Комісії від 24 жовтня 2018 року 475дп-18 зазначено, що матеріалів службового розслідування було достатньо для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

56. Зокрема, КДКП встановила, що прокурор ОСОБА_1, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні 12018040650000368 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, 0 5 квітня 2018 року в позаробочий час у приміщенні кафе Jоу у м. Дніпрі зустрічався та обговорював зі сторонньою особою ( ОСОБА_2 ) результати досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та одержання винагороди у розмірі 2 тис. доларів США за вчинення дій, які завдають суттєву шкоду досудовому слідству, а також виходять за рамки його процесуальних можливостей (відкликання клопотання про накладення арешту та закриття вказаного кримінального провадження). При цьому факт зустрічі з ОСОБА_2 позивачем не заперечується.

57. Крім того, Комісія зазначила, що наявні в дисциплінарному провадженні докази, зокрема пояснення ОСОБА_2 та протокол її допиту як свідка, протокол огляду її мобільного телефону, протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи, які відображають зміст розмови позивача із ОСОБА_2 , дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 дійсно вступив у позаслужбові відносини зі сторонньою особою та обговорював з нею результати досудового розслідування у кримінальному провадженні. За висновком КДКП, викладеним в оскаржуваному рішенні, такі дії прокурора порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

58. Таким чином, зазначені правові положення в сукупності з установленими обставинами свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, а отже, і наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону 1697-VII та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

59. Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи скаржника про можливість визнання його винним у вчиненні дисциплінарного проступку лише за наявності обвинувального вироку суду у кримінальній справі, оскільки Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, а лише перевірила викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання позивачем вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури, та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку. Встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти і з`ясовані обставини мають значення виключно для прийняття рішення КДКП у межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

60. У своїй позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність використання Комісією матеріалів незавершеного кримінального провадження, зокрема і матеріалів НСРД як доказів у дисциплінарному провадженні.

61. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. Тому Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України надано безпосередньо прокурором.

62. Так, матеріалами справи підтверджується, що член КДКП ОСОБА_5 звернувся до керівника прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 з усним запитом про стан досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , у відповідь на який було надано довідку про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні 42018040000000350 від 05 квітня 2018 року, а також дозвіл прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, на розголошення відомостей досудового розслідування від 25 липня 2018 року з урахуванням вимог статті 222 КПК України, зняття копій документів та інформації у кримінальному провадженні (а. с. 117-123 матеріалів дисциплінарного провадження).

63. Отже, немає підстав для висновку про те, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, були отримані у незаконний спосіб.

64. З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, проте ґрунтується на самостійних правових підставах.

65. До того ж частиною шостою статті 46 Закону 1697-VII члену Комісії надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.

66. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway , заява 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

67. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи позивача про те, що матеріали НСРД не можуть бути доказами в дисциплінарному провадженні.

68. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи 800/454/17 (П/9901/141/18) та 9901/728/18 відповідно).

69. Суд першої інстанції правильно встановив, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано характер проступків, їх наслідки, особу прокурора, в тому числі службову характеристику, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

70. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складів дисциплінарних проступків з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненим проступкам. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретні підстави звільнення позивача, визначені законом, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону 1697-VII. Зі змісту цього рішення убачається, що КДКП врахувала всі доводи скаржника і суд першої інстанції не мав правових підстав для його скасування.

71. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

72. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

74. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

75. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко