← Судова практика

Постанова у справі № 554/10183/16-ц

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 04.11.2019 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази14 138 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
554/10183/16-ц
Дата ухвалення
04.11.2019
Суд
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Суддя
Дундар Ірина Олександрівна
Форма судочинства
Цивільне
Тип акта
Постанова
Категорія справи

Текст рішення

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа 554/10183/16-ц

провадження 61-12389св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів : Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М. та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів : Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

Угрудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.

Позов мотивовано тим, що він є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у шлюбі із ОСОБА_2

30 червня 2015 року шлюб розірвано. 03 квітня 2013 року з ним стався нещасний випадок, у результаті якого він отримав тілесні ушкодження, та визнаний інвалідом першої групи, в даний час є прикутим до ліжка.

З вересня 2013 року відповідач припинила спілкуватися з ним та чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. 29 червня 2016 року він звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава раді щодо встановлення графіку зустрічей з дитиною. Не дивлячись на складений графік, відповідач його не виконує, оскільки у ньому не зобов`язано останню привозити дитину за місцем його проживання.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 у зручний для неї час привозити (хоча б один раз на місяць) дитину на день до нього (для особистого спілкування і прийняття участі у її вихованні) за адресою: АДРЕСА_1 , завчасно повідомивши його про це за телефоном НОМЕР_1 , НОМЕР_2 чи електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтава раді про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановленні участі батька у вихованні дитини, залишено без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивача з донькою. Окрім того, оскільки рішенням органу опіки та піклування визначено порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, дане рішення є обов`язковим для виконання сторонами, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду мотивована тим, що звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що прикутий до ліжка, тому просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з неповнолітньою донькою та визначити порядок спілкування батька з дитиною - враховуючи його фізичний стан, зобов`язати відповідача ОСОБА_2 , в зручний для неї час привозити (хоча б один раз на місяць) доньку на день до нього (для особистого спілкування і прийняття участі у вихованні), завчасно повідомивши позивача про це телефоном чи електронною поштою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не чинить перешкоди позивачу у вихованні і спілкуванні з донькою, позивачем протилежно не доведено. Суд апеляційної інстанції не перевірив чи сприяє прийняте судом першої інстанції рішення якнайкращим інтересам дитини сторін, чи ґрунтуються такі вимоги на законі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 березня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у вихованні дитини задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Визначено наступний порядок спілкування батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, враховуючи фізичний стан батька, зобов`язано ОСОБА_2 у зручний для неї час за попередньою домовленістю з нею забезпечити відвідування дитини (хоча б один раз на місяць) у вихідний день за місцем проживання батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , завчасно повідомивши його про це за телефонами чи електронною поштою, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня та турбуючись про стан здоров`я дитини, для спілкування і прийняття участі у її вихованні у присутності матері дитини.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 378 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що існують перешкоди у спілкуванні позивача з неповнолітньою донькою, які необхідно усунути.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що питання участі позивача у вихованні доньки вже було предметом розгляду органом опіки та піклування, рішення якого ніким не оскаржене і є чинним. Позивач не звертався до неї з приводу відвідування доньки. Посилання позивача на перешкоди у спілкуванні з дитиною надумані, безпідставні та не підтверджені належними доказами. Фактично позивач оскаржує рішення органу опіки та піклування. Зобов`язання відповідача забезпечити відвідування малолітньою донькою батька за місцем його проживання суперечить не лише засадам цивільного законодавства, але й Конституції України. Суд не дав оцінки психічному стану позивача.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

У вересні 2019 року цивільна справа 554/10183/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2011 року, який розірвано рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 травня 2015 року.

За час перебування сторін у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 яка після розірвання шлюбу згідно рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 травня 2015 року залишилась проживати разом з матір`ю.

29 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтави ради з заявою, в якій просив, у зв`язку з тим, що за станом здоров`я він прикутий до ліжка і не в змозі пересуватися, скласти та затвердити графік його зустрічей з трирічною донькою ОСОБА_3 , згідно якого його колишня дружина ОСОБА_2 була б зобов`язана в інтересах дитини хоча б раз на місяць на один день привозити їх доньку до позивача для особистого спілкування за місцем проживання останнього: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради Про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з малолітньою дитиною від 25 жовтня 2016 року, Службою у справах дітей надано висновок, яким визначено наступний порядок участі батька, ОСОБА_1 , у вихованні та спілкуванні із його малолітньою донькою ОСОБА_3 : за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та у її присутності спілкування один раз на місяць у вихідний день з можливостю відвідування місця проживання батька, враховуючи погодні умови, не порушуючи режиму дня та турбуючись про стан здоров`я дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини е впливає на обсяг їхніх права і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 159 СК України , якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHR v .UKRAINE, 10383/09, 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав зауважує людини, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, 31111/04, 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, врахувавши рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради Про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з малолітньою дитиною від 25 жовтня 2016 року , і вимоги статей 157 , 158 СК України , дійшли правильного висновку про порядок участі позивача у вихованні дочки - ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи, прикутий до ліжка, саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як дитини, так і батьків, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України , знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 , 401 , 409 , 410 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗