Постанова у справі № 755/3229/18

Постанова

Іменем України

~

05 листопада 2019 року

м. Київ

справа 755/3229/18

провадження 51-489 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_1 ,

суддів~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ~

за участю:

секретаря судового засідання~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_4 ,

прокурора ~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_5 ,

захисника~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Печерського районного суду м. Києва ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~від 23 квітня 2012 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 із застосуванням ~~~~~~~~~~~~~~~~ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~29 грудня 2015 року постановою Ірпінського міського суду Київської області умовно-достроково з невідбутим строком покарання 10 місяців 8 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ~~~~~~~~~~~~ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно з вироком, 2 1 лютого 2017 року, у нічний час доби ОСОБА_7 , діючи разом із особами, матеріали відносно яких виділені в окремі провадження, помітивши на території треьої ділянки, провулку 1, Русанівських садів в м. Києві, автомобіль марки Пежо 301 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , через хвіртку воріт проникли на територію домоволодіння, а потім через вхідні двері проникли до приміщення будинку, де таємно заволоділи ключами від вищевказаного автомобіля, а також заволоділи іншим майном на загальну суму 22~200 грн.

Після цього, ОСОБА_7 разом із особами, матеріали відносно яких виділені в окремі провадження, помістили викрадене майно в автомобіль, на якому зникли з місця вчинення злочину, тим самим заволодівши автомобілем марки Пежо 301 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 .

Крім того, 19 лютого 2018 року, ОСОБА_7 о 09.25 год, перебуваючи у приміщенні магазину Фора , що розташований по вул. Бойченка, 7 в м. Києві, діючи повторно, заховавши в кишеню куртки, таємно викрав з приміщення магазину продукти харчування загальною вартістю 331,92 грн., однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони магазину.

Київський апеляційний суд ухвалою від 01 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_7 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 19 лютого 2018 року по 01 листопада 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 289 КК із застосування ст. 69 КК без конфіскації майна є несправедливо м`яким та не відповідає вимогам ст. 65 КК , оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та щиро не розкаявся у скоєному. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам прокурора щодо необхідності застосування ст. 59 КК при призначенні ОСОБА_7 покарання та не містить підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення касаційної скарги і просив ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК , суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Разом з тим, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Санкцією ч. 2 ст. 289 КК за незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора та погоджуючись з висновком суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який має незадовільний стан здоров`я, а також щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судами не встановлено.

З огляду на зазначене, висновок суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК при призначенні~~~~~~~~~~ ~ ОСОБА_7 покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 289 КК колегія суддів вважає обґрунтованим.

Поряд з цим, слід зазначити, що додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією ч. 2 ст. 289 КК не є обов`язковим, тому суд першої інстанції, виходячи з сукупності всіх вищенаведених обставин, не призначаючи ОСОБА_7 цього додаткового покарання, діяв в межах своїх дискреційних повноважень (суддівський розсуд) і не допустив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це стверджує прокурор у касаційній скарзі.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання є співмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50 , 59, 65 КК.

Перевіривши вирок суду першої інстанції, апеляційний суд дав належну оцінку доводам прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги та, навівши належні й достатні мотиви спростування, правильно визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК .

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, а також свідчили б про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність або явну несправедливість призначеного покарання, прокурор у касаційній скарзі не навів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

~

~

ОСОБА_1 ~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_2 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ОСОБА_3

~