Постанова у справі № 908/2639/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 908/2639/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства Таскомбанк - Долгопол І.С. - адвокат (довіреність від 08.01.2019, свідоцтво ЗР 21/1682),

відповідача - Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольний комітет України - Павленко О.В. -представник за довіреністю 17 від 26.12.2018,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства Таскомбанк

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 (суддя Корсун В.Л.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019 (колегія суддів: Антонік С.Г. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.)

зі справи 908/2639/18

за позовом акціонерного товариства Таскомбанк (далі - Банк)

до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольний комітет України (далі - Відділення),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України (далі - НБУ),

про визнання недійсним рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Банк звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2018 13-рш у справі 02/10-18 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована тим, що Рішення АМК прийнято з порушенням норм спеціального законодавства, яким регулюється порядок здійснення банківської діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, зокрема, приписів статей 22, 22 1 , 23 Закону України Про Антимонопольний комітет України .

Суди дійшли помилкового висновку про те, що Рішення АМК винесено з дотриманням приписів чинного законодавства України.

Суди не звернули уваги на те, що вимагаючи надання інформації, Відділенням не було враховано приписи Закону України Про банки і банківську діяльність , який є спеціальним у сфері регулювання банківської таємниці, та яким встановлено обмеження щодо надання інформації.

Доводи інших учасників справи

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Банком вчинено порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Відділенню на вимогу його голови від 11.04.2018 58-02/674 у встановлений ним строк;

за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Банк накладено штраф у розмірі 61 000,00 грн.

Відповідно до змісту Рішення АМК висновки Відділення ґрунтуються, зокрема, на такому:

- Відділенням проводився збір та аналіз доказів у справі 02/03-18, розпочатої за ознаками вчинення ФОП Святенко Оксаною Сергіївною та ФОП Бєляєвим Сергієм Олександровичем порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених у травні- червні 2017 ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом щодо закупівлі: код ДК 021:2015-15810000-9 Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби (Хліб, хлібобулочні вироби) ;

- учасники торгів обслуговуються в Банку (ФОП Святенко О.С. - договір банківського рахунку та комплексного надання послуг від 14.02.2014 204434, Якимівське відділення АТ Таскомбанк ; ФОП Бєляєв С.О . - договір банківського рахунку та комплексного надання послуг від 26.11.2015 391607, Якимівське відділення АТ Таскомбанк );

- з метою збирання доказів у справі 02/03-18 Відділення рекомендованим листом від 11.04.2018 направило Банку вимогу від 11.04.2018 58-02/674 за підписом голови Відділення, в якій Банку пропонувалось у 15-денний строк з дня отримання вимоги надіслати Відділенню визначену у вимозі інформацію (банківські виписки по особовим рахункам Учасників торгів; копії банківських гарантій, необхідних для участі у процедурах публічних закупівель; копії довіреностей або інших документів, на підставі яких уповноважені особи Учасників торгів отримали або могли отримати послуги Банку від імені Учасників торгів у 2017 році та за період з 01.01.2018 по 31.03.2018, тощо) та належним чином завірені копії документів;

- одночасно у вимозі зазначалося, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації органам АМК визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність встановлену статтею 52 цього Закону. Отже Банк був проінформований про правові наслідки неподання інформації, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації;

- відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Укрпошти, вимогу вручено уповноваженій особі за довіреністю 16.04.2018; останній день строку надання інформації на вимогу - 02.05.2018;

- листом від 25.04.2018 3051/09 ( вх. від 18.05.2018 58-01/902) Банк повідомив Відділення, що запитувана у вимозі інформація є банківською таємницею , а тому правові підстави для її надання Відділенню - відсутні;

- отже, Банк не надав запитувану інформацію у строк, встановлений головою Відділення для надання інформації.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України від 26.11.1993 3659-XII Про Антимонопольний комітет України (далі - Закон 3659):

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

частини шоста, сьома статті 6 :

- Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України;

стаття 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

пункт 5 частини першої статті 17:

- голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію , в тому числі з обмеженим доступом ;

стаття 22:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України , вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом ;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;

частина перша статті 22 1 :

- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Закон України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 2121-III (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 2121):

стаття 60:

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;

- банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації; інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

пункт 3 частини першої, частина друга статті 62:

- інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

- вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 267 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

пункт 3.3:

- вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону про банки та містити найменування /прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України/ реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта;

- банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, якщо до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності разом з ідентифікаційними кодами юридичних осіб згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України/реєстраційних номерів облікових карток платників податків або серій та номерів паспортів.

Закон України від 11.01.2011 2210-ІІІ Про захист економічної конкуренції (далі - Закон 2210):

пункт 13 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

абзац четвертий частини другої статті 52:

- за порушення передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України Про санкції ; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 1798 - XII (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону 3659 основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 6 Закону 3659 Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету; Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 7 Закону 3659 у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію , в тому числі з обмеженим доступом .

Статтею 22 Закону 3659 визначено, зокрема, що: вимоги органу Антимонопольного комітету України, є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання вимог органу Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22 1 цього ж Закону передбачено, що суб`єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю , необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Згідно зі статтею 60 Закону 2121 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;

- банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації; інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

За приписами пункту 3 частини першої статті 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Відповідно до частини другої статті 62 Закону 2121 вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Згідно з пунктом 3.3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 267 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону про банки та містити найменування /прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України/ реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта. Банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, якщо до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності разом з ідентифікаційними кодами юридичних осіб згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України/реєстраційних номерів облікових карток платників податків або серій та номерів паспортів.

Пункт 13 статті 50 Закону 2210 визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої та частини шостої статті 52 Закону 2210 за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Банка відповідну інформацію (необхідну для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції іншими суб`єктами господарювання), а Банк, зі свого боку, зобов`язаний був надати таку інформацію у встановлений строк.

Так, саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Банку порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації АМК у встановлені його Головою строки, за що в межах розміру, визначеного Законом 2210, накладено штраф, - дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності передбачених статтею 59 названого Закону підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним, а тому й правомірно відмовили Банку в задоволенні його позову.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що норми статті 62 Закону України Про банки та банківську діяльність та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, які затверджені постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 267 слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм статті 22-1 Закону України Про Антимонопольний комітет України , не можуть братися до уваги, оскільки дані спірні правовідносини регулюються саме нормами антиконкурентного законодавства, які в даному випадку є спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів щодо банківської таємниці (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 зі справи 910/8001/17 та від 04.06.2019 зі справи 923/437/18).

Інші доводи Банку, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним аргументи Банка не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Доводи, викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банка залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Банком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Банк, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019 зі справи 908/2639/18 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства Таскомбанк - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова