Постанова у справі № 758/2694/17

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 758/2694/17

провадження 61-32766св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

відповідач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року у складі судді Ларіонової Н. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Шахової О. В., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Подільської районної в м. Києві державної адмініс трації, третя особа: - Служба у справах дітей Подільської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання за позивачами та їх дітьми права користування квартирою АДРЕСА_1 , з подальшим укладенням договору найму.

Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 1984 року виконкомом Подільської райради м. Києва Куценко З. М. видано ордер на право зайняття службового приміщення - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю з трьох осіб: вона, чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_8

Надалі ОСОБА_7 (за його власною заявою) та ОСОБА_9 (у зв`язку зі смертю) було знято з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. У 2008 році за згодою та пропозицією ОСОБА_8 , який залишився зареєстрованим у цій квартирі, до квартири вселились його батько ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_10 та позивач - їхня дочка ОСОБА_11 (після реєстрації 10 жовтня 2010 року шлюбу - ОСОБА_12 Пізніше до вказаної квартири, за згодою всіх, вселився і чоловік позивача - позивач ОСОБА_2 , а після народження - їхні малолітні дочки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Під час вселення позивачі мали намір зареєструватись у зазначеній квартирі, але в задоволенні їх заяв та заяви ОСОБА_8 було відмовлено через перебування даної квартири у статусі службової.

Розпорядженням Подільської районної державної адміністрації м. Києва від 06 березня 2015 року вказану вище квартиру було виключено з числа службових, але позивачі не змогли зареєструватись у даній квартирі через роботу ОСОБА_8 та вагітність ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.

Посилаючись на те, що відповідно до вимог статей 64, 65 Житлового кодексу України вони були членами сім`ї наймача житлового приміщення, яким був ОСОБА_8 , вважають, що набули права кори стування даною квартирою.

Ураховуючи викладене, просили визнати за ними та малолітніми дочками право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , з подальшим укладанням договору найму житлового приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлений законом порядок на вселення позивачів у спірну квартиру не дотриманий, а тому право на користування квартирою у встановленому законом порядку вони не набули. На проживання певний час позивачів у спірній квартирі розповсюджується правовий режим тимчасових мешканців.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 червня 2017 року залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання порядку вселення позивачів у спірну квартиру у зв`язку з відсутністю згоди наймодавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ,

за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку

за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації; третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права користування житловим приміщенням з подальшим укладення договору найму житлового приміщення, призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачі не набули права користування житлом, оскільки ОСОБА_8 не надав згоди на їх вселення, не відповідають обставинам справи та суперечать статті 65 ЖК УРСР. Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що належний позивачу будинок на АДРЕСА_2 знаходиться у занедбаному стані та не відповідає технічним і санітарним нормам, для експлуатації та проживання є непридатним. Крім того, їхніх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позбавлено єдиного придатного для проживання житла.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили визнати за ними та їхніми дітьми право користування квартирою АДРЕСА_1 , з подальшим укладенням договору найму, обгрунтовуючи тим, що вони вселились у спірну квартиру як члени сім`ї наймача і набули право користування житловим приміщенням, а тому мають права вимагати визнання їх наймачами за раніше укладеним договором на підставі статті 106 ЖК УРСР.

Позивачі перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 19), мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20, 21).

Позивач ОСОБА_1 та її діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 179).

Згідно з актом перевірки технічного стану вищевказаного будинку, приміщення знаходиться у занедбаному стані та не відповідає технічним і санітарним нормам; для експлуатації та проживання є непридатним (а.с. 177).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 12 грудня 1 995 року (а.с.187), квартира АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у рівних частках).

Право на зайняття квартири АДРЕСА_1 , відповідно до ордера 3418, виданого 13 січня 1984 року виконкомом Подільської райради міста Києва, було надано двірнику ЖЕУ-810 ОСОБА_15 зі складом сім`ї: вона, ОСОБА_7 - чоловік, ОСОБА_8 - син (а.с. 13).

ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23).

Згідно з розпорядженням Подільської районної державної адміністрації у м. Києві від 06 березня 2015 року 138 спірна квартира виключена з числа службових приміщень КП Дирекції з управління житлового фонду Подільського району та зазначено укласти договір найму на зазначену квартиру з ОСОБА_8 (а.с.14).

Станом на час виключення даної квартири з числа службових у ній був зареєстрований тільки син померлої - ОСОБА_8

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22).

Відповідно до витягу комунального підприємства Київської обласної ради Вишгородське бюро технічної інвентаризації (а.с. 175), 1/3 частини будинку АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_11

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилог о приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що вони в 2008 році за згодою наймача вселились як члени сім`ї ОСОБА_8 до спірної квартири.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 2008 рік ОСОБА_8 не був наймачем спірної квартири, вказана квартира перебувала у статусі службового житла і лише згідно розпорядження Подільської районної державної адміністрації у м. Києві від 06 березня 2015 року 138 спірна квартира виключена з числа службових приміщень КП Дирекції з управління житлового фонду Подільського району та зазначено укласти договір найму на дану квартиру з ОСОБА_8 .

Відповідно до статті 118 ЖК Укра їни службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім`ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасові жильці).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після отримання ОСОБА_8 статусу наймача вищевказаної квартири він письмової згоди на вселення позивачів не надавав.

Відповідно до частини першої статті 817 ЦК України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійног о проживання у ньому.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, встановили правовідносини, що склалися, та дійшли правильного висновку про те, що позивачами не доведено їхнього проживання з ОСОБА_8 однією сім`єю, а також той факт, що він визнавав їх членами своєї сім`ї з 2008 року.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що після віднесення даної квартири до державної власності, наймодавець вищевказаної квартири (Подільська районна державна адміністрація у м. Києві та/або відповідний житловий орган) згоди на вселення позивачів не надавав.

А отже, встановлений законом порядок на вселення позивачів у вищевказану квартиру не був дотриманий, а тому право на користування вищевказаною квартирою у встановленому законом порядку вони не набули.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що копії квитнацій про сплату кому нальних послуг, підтверджують сплату комунальних послуг за одну особу - ОСОБА_8 , а не чотирьох осіб - Голікових.

Копії квитанцій про придбання товарів на адресу: АДРЕСА_1 та довідки з дитячої лікарні про перебування дітей на обліку за цією адресою з часу народження, не мають правового значення для визнання за позивачами в порядку частини другої статті 65 ЖК України та частини другої статті 817 ЦК України права користування житловим приміщенням - спірною квартирою.

Доводи касаційної скарги про те, що неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позбавлено єдиного придатного для проживання житла, не є обґрунтованими, оскільки судами встановлено, що малолітні діти позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно зареєстровані за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є власником 1/3 частини вказаного будинку, право власності якої зареєстровано з 03 червня 2009 року; ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 12 грудня 1995 року є співвласником квартири в якій він зареєстрований: АДРЕСА_4 (а.с. 179, 187).

Докази та обставини, на які скаржники посилаються в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк