Постанова у справі № 922/990/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 922/990/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на ухвалу Господарського суд Харківської області від 09.04.2019 (суддя Добреля Н. С.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (Плахов О. В. - головуючий, судді Геза Т. Д., Пуль О. А.) у справі

за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

2) Фермерського господарства "Гаврилівське",

3) Фермерського господарства "Подолянка"

про скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди, суборенди та повернення земель.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2019 року Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадаст), Фермерського господарства "Гаврилівське" (далі - ФГ "Гаврилівське") та Фермерського господарства "Подолянка" (далі - ФГ "Подолянка") з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області від 28.04.2014 241СГ "Про передачу в оренду земельних ділянок";

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 5928381 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 5899156 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 5926024 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 5925553 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 5935398 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 5937707 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 5905201 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014 5936477 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди землі від 06.05.2014 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 5888766 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 6262503 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014 року 6294881 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014 6293836 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014 6277860 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 6315833 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 6304829 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 6305178 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 6260307 та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою ФГ "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014 6276694 та скасувати його державну реєстрацію;

- зобов`язати ФГ "Гаврилівське" в особі голови Селіхова Сергія Олексійовича та ФГ "Подолянка" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 366,3981 га (кадастрові номери 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, 6320481500:03:000:0932 , площею 45,3415 га 6320481500:03:000:0933 , площею 60,6566 га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ та договори оренди та суборенди суперечать нормам цивільного та земельного законодавства, оскільки дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання для ФГ "Подолянка" в користування земельних ділянок, загальною площею 366,3981 га, за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено статтями 124,134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). На думку прокурора, Головним управлінням Держземагентства у Харківській області всупереч вимог статей 116, 118, 122-124, 134 ЗК України та статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, що чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято наказ від 28.04.2014 241-СГ, яким незаконно передано ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому ФГ "Подолянка" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 366,3981 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

Як на підставу звернення з відповідним позовом, в якості позивача, прокурор посилався на те, що у спірних правовідносинах відсутній орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі 922/990/19 , залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, повернуто позовну заяву (вх. 990/19) заступнику керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області разом із доданими до неї документами на підставі пунктів 2, 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування дев`яти догорів оренди та дев`яти договорів суборенди, а також визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області і зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки не є пов`язаними між собою як підставою виникнення, так і поданими доказами.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звернення прокурора до суду в якості позивача, оскільки Головне управління Держземагенства у Харківській області реорганізоване шляхом приєднання до новоствореного Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яке уповноважене на виконання повноважень у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності, має право у позасудовому порядку скасувати повністю або частково акт Головного управління, а також має законодавчо встановлене право на звернення до суду у сфері розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду в сфері землеустрою, а тому твердження прокурора про відсутність органу, уповноваженого державою на виконання функцій розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності та здійснення державного нагляду у цій сфері є помилковими та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

5. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування дев`яти догорів оренди та дев`яти договорів суборенди, вимоги про зобов`язання відповідачів повернути земельні ділянки є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 28.04.2014 241СГ "Про передачу в оренду земельних ділянок", оскільки саме внаслідок видачі зазначеного наказу було укладено вищезазначені договори, отже вони пов`язані між собою підставами виникнення та доказовою базою, а тому колегія суддів вважає, що прокурором правомірно, у відповідності до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України було об`єднано зазначені позовні вимоги в одному позові. Отже, сумісний розгляд цих вимог не перешкоджав би з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, не утруднив вирішення спору та не потребував дослідження різних по своїй суті доказів та встановлення обставин, які не пов`язані між собою.

Водночас апеляційний господарський суд, зауважив, що місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовна заява Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області підлягає поверненню, на підставі пункту 4 частини 5 статі 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарським судом не виявлено правових підстав для звернення прокурора до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі 922/990/19 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, заступника прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу і постанову скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставами для скасування ухвали і постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 13, 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 123, 129, пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України.

8. Заявник касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи прокурора про те, що положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 308, передбачено, що Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Управління безпосередньо реалізує повноваження Держгеокадастру на території Харківської області. Отже, зважаючи на те, що це єдина система органів, можливість внесення апаратом Держгеокадастру до суду позовів з вимогами до власних територіальних органів, інших фізичних та юридичних осіб жодним нормативно-правовим актом не передбачена.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

10. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

12. Статтею 53 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

13. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

14. За змістом частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

15. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

16. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

17. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

18. У Рішенні від 08.04.1999 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

19. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

20. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

21. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

23. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

24. Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

25. Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

26. Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

27. За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

28. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

29. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

30. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

31. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

32. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

33. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

34. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

35. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

36. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

37. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

38. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

39. Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі 587/430/16-ц.

40. Слід також зауважити, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

41. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

41. Як убачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, наголосив на відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

42. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву прокурора встановив, що відповідно до положень статей 15-2, 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 15, статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

43. Також суди попередніх інстанцій зауважили, що при зверненні до суду з відповідним позовом, прокурором було визначено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, як орган, який упродовж тривалого строку не виконував належним чином покладені на нього функції, проте, прокурором не доведено будь-якими належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, здійснює покладені на нього повноваження неналежним чином.

44. З огляду на викладене господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у наведеному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

45. Пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

46. Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на обставини, установлені судами попередніх інстанції, висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурора є обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

47. Слід зауважити, що згідно з положеннями статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

50. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки підстав для скасування ухвали і постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суд Харківської області від 09.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі 922/990/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ