Постанова у справі № 332/5203/15

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 332/5203/15-ц

провадження 61-956св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вікна Січ ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Правекс-Банк

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікна Січ на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Дзярука М. П., Трохимової Д. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ТОВ Вікна Січ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ПАТ Правекс-Банк про звільнення майна з-під арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 серпня 2008 року ПАТ Український бізнес банк уклало із ОСОБА_1 кредитний договір 40/Ф та в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, 15 серпня 2008 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно: адміністративно побутовий корпус інв. 0003, виробничий корпус інв. 0002, будівля мийки автомашин інв. 0004, автозаправочна станція інв. 1011, які розташовані на земельній ділянці площею 24408 кв. м. та знаходиться за адресою: Україна , АДРЕСА_2 , загальною площею - 5 578,3 кв.м. Відповідно до вимог чинного законодавства того ж дня нотаріусом на вказаний об`єкт було накладено заборону відчуження. Умови вищевказаного кредитного договору позичальником не були виконанні у передбачені кредитним договором строки, а саме до 15 серпня 2013 року. 05 грудня 2014 року між ПАТ Український бізнес банк та ТОВ ВЕЛЕС-Д був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ Український бізнес банк передав ТОВ ВЕЛЕС-Д права вимоги за кредитним договором 40/Ф від 15 серпня 2008 року, що був укладений між Банком та ОСОБА_1 . Згідно з договором про відступлення права вимоги від 05 грудня 2014 року права вимоги за кредитним договором 40/Ф від 15 серпня 2008 року були відступлені ТОВ ВЕЛЕС-Д . В подальшому, 16 січня 2015 року між ТОВ Велес-Д та ТОВ Вікна Січ було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно до п. 1.1 договору про відступлення права вимоги від 16 січня 2015 року в поряду та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору у відповідності до договору факторингу 9 від 05 грудня 2014 року, укладеному між первісним кредитором та ПАТ Український бізнес банк , а також на підставі кредитного договору 40/Ф від 15 серпня 2008 року та усіх додаткових угод до нього, укладеному між ПАТ Український бізнес банк та ОСОБА_1 . Також, 16 січня 2015 року між ТОВ Велес-Д та ТОВ Вікна Січ був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Згідно п. 1.1 зазначеного договору первісний іпотекодержатель відступає (передає), а новий іпотекодержатель набуває (приймає) усе та будь-яке належне первісному іпотекодержателю право вимоги за договором іпотеки. У грудні 2015 року при здійсненні заходів спрямованих на перереєстрацію майна ТОВ Вікна Січ встановлено факт наявності арешту майна боржника та заборони на його відчуження, оскільки відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на все майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 43091376 від 25 серпня 2015 року, номер обтяження 10992047. Наявність вищезазначених фактів перешкоджає ТОВ Вікна-Січ реалізувати своє право на проведення державної реєстрації права власності на майно, чим суттєво порушує майнові права та законні інтереси. Тобто дії, щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 суперечать закону, так як переважне право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника має заставодержатель, тобто, на даний час - ТОВ Вікна Січ .У відповідності до ст. 572 ЦК України , ст.ст. 1, 3 Закону України Про іпотеку , у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно ст. 14 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач за вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов 'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Це також передбачено п. 3.1.1 кредитного договору та п. 3.1.4 договору іпотеки, а саме передбачено право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов' язань за кредитним договором. Таким чином, за рахунок предмету іпотеки ТОВ Вікна Січ має право позасудовим шляхом або шляхом подання позовної заяви до суду задовольнити свої вимоги, які виникають з кредитного договору та договору іпотеки у випадку неповернення позичальником кредитних коштів. Отже, в даному випадку, вчинення дій щодо накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 призвело до порушення прав та інтересів ТОВ Вікна Січ як іпотекодержателя. На даний час ТОВ Вікна Січ та відповідач ОСОБА_1 дійшли до можливості мирного врегулювання боргових взаємовідносин, однак цьому заважає накладений відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України арешт на майно боржника ОСОБА_1 . Згідно ч.1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Просили суд звільнити з-під арешту іпотечне майно: адміністративно побутовий корпус інв. 0003, виробничій корпус інв. 0002, будівля мийки автомашин інв. 0004, автозаправочна станція інв. 1011, які розташовані на земельній ділянці площею 24408 кв.м. та знаходиться за адресою: Україна , АДРЕСА_2 , загальною площею - 5 578,3 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 43091376 від 25 серпня 2015 року (номер обтяження 10992047).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2016 року позов задоволено.

Звільнено адміністративно побутовий корпус інв. 0003, виробничий корпус інв. 0002, будівлю мийки автомашин інв. 0004, автозаправочну станцію інв. 1011, що розташовані на земельній ділянці площею 24408 кв. м. та знаходяться за адресою: Україна, АДРЕСА_2 , загальною площею - 5578,3 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_1 , з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 43091376 від 25 серпня 2015 року, номер обтяження 10992047.

Рішення суду мотивоване тим, що у зв 'язку із здійсненням договору відступлення новому іпотекодаржателю всіх прав первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, та у зв ' язку із зміною сторони у договорі іпотеки, іпотекодержателем за договором іпотеки стало ТОВ Вікна Січ , у якого право іпотеки виникло з 16 січня 2015 року, а арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , у тому числі і спірне, було накладено постановою державного виконавця 25 серпня 2015 року, тобто пізніше. Оскільки на теперішній час ТОВ Вікна Січ є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, тому позивач має переважне право перед іншими кредиторами боржника ОСОБА_1 на задоволення грошових вимог за рахунок предмета іпотеки. Разом з тим, це право іпотекодержателя було обмежено, оскільки на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 накладено арешт постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 серпня 2015 року. Судом також враховано, що відповідач позовні вимоги визнав, що вбачається з його заяви, наданої суду, а накладення арешту на іпотечне майно унеможливлює добровільну його реалізацію в позасудовому порядку з огляду на те, що позивач ТОВ Вікна Січ та відповідач ОСОБА_1 дійшли згоди щодо мирного врегулювання боргових зобов 'язань, реалізації якої заважає накладений державним виконавцем арешт на майно відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Рішення мотивовано тим, що оскільки наявне судове рішення, яке набрало чинності на час розгляду даної справи, за яким відмовлено ТОВ Вікна-Січ у зверненні стягнення на предмет іпотеки, а також зроблені висновки щодо відсутності у ТОВ Вікна-Січ права на іпотечне майно, то апеляційна скарга підлягає заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2016 року ТОВ Вікна Січ звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Представник ТОВ Вікна Січ у касаційній скарзі зазначав, що за рахунок предмету іпотеки, належного ОСОБА_1 , позивач має право позасудовим шляхом або шляхом подання позовної заяви до суду та отримання рішення на його користь, задовольнити свої вимоги, які виникають із кредитного договору та договору іпотеки, у випадку неповернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами у встановлений для цього строк.

Вказував, що дії ДВС суперечать положенням ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку, при вчиненні спірних дій та прийняття рішення державний виконавець не врахував всіх обставин, які мають значення, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, як іпотекодержателя.

На даний час позивач та відповідач знайшли мирне врегулювання боргових взаємовідносин, однак втіленню даному мирному врегулюванню заважає накладений арешт на майно відповідача.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову та звільнення майна з-під арешту. Однак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи зазначене рішення, посилався на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року по справі 332/3923/15, яке не має жодного відношення до предмету розгляду даної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 серпня 2008 року між ПАТ Український бізнес банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно із яким останній отримав довгостроковий кредит у розмірі 3 800 000 грн зі сплатою 21 % та терміном повернення до 15 серпня 2013 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту 15 серпня 2008 року між ПАТ Український бізнес банк та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є належне останньому на праві власності нерухоме майно - адміністративно-побутовий корпус, інвентарний 0003, виробничий корпус, інвентарний 0002, будівля мийки автомашин, інвентарний 0004, автозаправочна станція, інвентарний 1011, які розташовані на земельній ділянці площею 24 408 кв. м та знаходяться по АДРЕСА_2 , загальною площею 5 578,3 кв. м.

У п. 5.5.1 вказаного договору іпотеки сторони домовились, що іпотекодавець може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

05 грудня 2014 року між ПАТ Український бізнес банк та ТОВ Велес-Д були укладені договори факторингу про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ Український бізнес банк передало ТОВ Велес-Д право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 15 серпня 2008 року, укладеними із ОСОБА_1

16 січня 2015 року між ТОВ Велес-Д та ТОВ Вікна-Січ укладено договір про відступлення права вимоги, згідно із яким первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору відповідно до договору факторингу від 05 грудня 2014 року, укладеного між первісним кредитором та ПАТ Український бізнес банк , а також на підставі кредитного договору від 15 серпня 2008 року та усіх додаткових угод до нього, укладених між ПАТ Український бізнес банк та ОСОБА_1 в сумі 8 442 581 грн. 14 коп., яка складається із: загальної суми боргу - 2 902 647 грн. 59 коп.; несплачених процентів - 4 935 654 грн. 55 коп.; несплаченої комісії - 595 080 грн.; судових витрат - 899 грн.; інших витрат первісного кредитора, пов`язаних із претензійною діяльністю, - 8 300 грн.

Крім того, 16 січня 2015 року між ТОВ Велес-Д та ТОВ Вікна-Січ був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним між ПАТ Український бізнес банк та ОСОБА_1 .

Зазначені обставини стали підставою для того, щоб позивач вимагав звільнення іпотечного майна з-під арешту з метою задоволення своїх вимог.

За наслідками розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вікна-Січ до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за позовом ПАТ Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Український бізнес банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, 01 грудня 2016 року було ухвалено рішення Апеляційним судом Запорізької області.

Апеляційна скарга ПАТ Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Український бізнес банк була задоволена.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2015 року по цій справі було скасоване та ухвалене нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ Вікна-Січ до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.

Позов ПАТ Український бізнес банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Український бізнес банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України Про виконавче провадження у редакції чинній на момент накладення арешту, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За змістом статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 20004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За статтею 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність судового рішення, яке набрало чинності на час розгляду даної справи, у якому зроблені висновки щодо відсутності у ТОВ Вікна-Січ права на іпотечне майно та відмовлено ТОВ Вікна-Січ у зверненні стягнення на предмет іпотеки, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікна Січ залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко