Постанова у справі № 1340/4052/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 1340/4052/18

Провадження 11-606апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року (суддя Сподарик Н. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (судді Коваль Р. Й., Гудим Л. Я., Ільчишин Н. В.) у справі 1340/4052/18 за позовом ОСОБА_1 до судді Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_2 (далі - суддя Павлишин О. Ф.) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до судді Павлишина О. Ф., у якому просив:

- визнати протиправними та нечинними дії відповідача щодо стягнення з позивача як учасника бойових дій судового збору;

- зобов`язати суддю Павлишина О. Ф. визнати право позивача на звільнення від сплати судового збору та винести ухвалу про повернення сплачених коштів судового збору;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10 тис. грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2018 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки суддя Павлишин О. Ф. при постановленні у справі 447/2497/16-ц (провадження 22-ц/783/747/18) ухвали про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху здійснював повноваження щодо правосуддя, а не владні управлінські функції відносно позивача.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

6. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позиція інших учасників справи

7. На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

Рух касаційної скарги

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 25 червня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 липня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, а саме з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.

Обставини справи, установлені матеріалами справи

10. 17 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою, а 19 березня 2018 року отримав ухвалу у справі 447/2497/16-ц (провадження 22-ц/783/747/18), якою суддя Павлишин О. Ф.: відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав апелянту строк для усунення недоліків.

11. Вважаючи дії судді Павлишина О. Ф. протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

12. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. На підставі частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

14. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

15. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

17. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

20. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

22. Матеріалами справи встановлено, що 17 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року.

23. 19 березня 2018 року суддя Павлишин О. Ф. постановив ухвалу, якою: відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав апелянту строк для усунення недоліків.

24. Отже, позивач оскаржує дії судді Павлишина О. Ф. при постановленні ухвали про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху у справі 447/2497/16-ц.

25. Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

26. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон 1402-VIII) здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

27. Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

28. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

29. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

30. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

31. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) судді Павлишина О. Ф. при постановленні ухвали про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху у справі 447/2497/16-ц, тобто позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, відтак такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом (як адміністративним, так і цивільним).

32. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви 17160/06 та 35548/06, пункт 33).

33. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухваленого або вчиненого після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

34. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

35. Отже, у цій справі поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства щодо вказаних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

36. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

38. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв