Постанова у справі № 911/3061/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 911/3061/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Сенько О. В. (представник за довіреністю від 08.01.2019 2-15/68),

відповідача - Кубрак Ж. Б. (представник за довіреністю від 18.11.2016),

прокуратури - Гришиної Т. А. (за посвідченням від 16.11.2016 044815),

скаржника - Шлепніної Г. О. (представник за довіреністю від 27.07.2018),

розглянув касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 (головуючий - Смірнова Л. Г., судді: Коротун О. М., Пономаренко Є. Ю.) у справі

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ"

за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ,

про стягнення 1209012,09 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська міська рада) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ" (далі - ТОВ "СІТІ", Товариство) про стягнення 1209012,09 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2005 (далі - договір оренди від 16.02.2005), укладеного між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ", з посиланням на статті 14, 36, 38, 54, 57, 285-288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 525, 526, 611, 629, 632, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12, 96, 141, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

2. Позовна заява обґрунтовується систематичним невиконанням відповідачем у повному обсязі обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди від 16.02.2005.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2015 (суддя Бацуца В. М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог з огляду на відсутність приведення сторонами розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди від 16.02.2005, у відповідність з положеннями ПК України шляхом внесення відповідних змін до цього договору згідно з новою нормативною грошовою оцінкою орендованої земельної ділянки.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (головуючий - Тарасенко К. В., судді: Куксов В. В., Тищенко О. В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Розірвано укладений між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" договір оренди земельної ділянки від 16.02.2005 площею 17,4655га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру м. Бровари, який зареєстровано у Київській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 16.02.2005 за 040533800007 та присуджено до стягнення з ТОВ "СІТІ" на користь Броварської міської ради 1209012,09 грн. заборгованості з орендної плати за період 2012-2014рр.

6. Постанова обґрунтовується положеннями статей 14, 36, 38, 54, 57, 285-288 ПК України, статей 525, 526, 611, 629, 632, 651 ЦК України, статей 12, 96, 141, 206 ЗК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, виходячи з яких апеляційний суд дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом сплати орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла станом на момент укладення договору оренди від 16.02.2005, оскільки незважаючи на невнесення змін до цього договору, у ТОВ "СІТІ" виник обов`язок по сплаті нового розміру орендної плати в силу приписів закону. При цьому неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 16.02.2005 в частині внесення орендних платежів є підставою для його дострокового розірвання.

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі 911/3061/15.

8. Зазначена ухвала мотивована статтями 287, 293 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 може бути оскаржена ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою, а касаційне оскарження вказаного судового рішення буде можливе за умови його перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

9. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 (головуючий - Тищенко О. В., судді: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі 911/3061/15.

10. Ухвала мотивована статтею 92 ЦК України та статтями 4, 44, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, посилаючись на які апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вирішення місцевим господарськими судом при прийнятті рішення питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , яка є лише учасником ТОВ "СІТІ" з часткою у статутному капіталі в розмірі 85%, проте не має процесуального статусу у цій справі та не є стороною договору оренди від 16.02.2005, а даний спір не є корпоративним і не стосується майна ТОВ "СІТІ".

11. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі 911/3061/15 скасовано. Справу 911/3061/15 направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що в порушення вимог статей 234, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 обмежився висновком про недоведеність вирішення саме місцевим господарським питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , безпідставно ухилившись таким чином від встановлення тих істотних обставин, чи вирішувалося судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні зазначених судових актів питання про інтереси скаржника, які наразі є самостійним об`єктом судового захисту, зокрема про майновий інтерес на отримання прибутку від діяльності Товариства, безпосередньо пов`язаної з використанням земельної ділянки, договір оренди якої було розірвано оскаржуваною постановою.

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі 911/3061/15 залишено без змін.

13. Зазначена постанова мотивована тим, що розірвавши договір оренди від 16.02.2005, апеляційний суд постановою від 06.04.2016 у цій справі вирішив питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , позбавивши її інвестиційного активу шляхом його повного знецінення, так як вартість цього активу базувалася виключно на праві користування ТОВ "СІТІ" земельною ділянкою, про що їй відомо не було. При цьому апеляційний суд зазначив, що станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі процесуальний закон не передбачав можливість подання апеляційних скарг після закінчення апеляційного розгляду справи особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2019, перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою, у якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції статей 167, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 526, 632, 651 ЦК України, статей 14, 36, 38, 54, 57, 285, 286, 288, 289 ПК України, статей 30, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 20, 73, 74, 76-80, 86, 236, 272, 275 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційним судом ухвалою від 28.12.2018 безпідставно віднесено даний спір до категорії корпоративних, так як цей спір стосується повноти отримання територіальною громадою орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності; 2) як ТОВ "СІТІ", так і ОСОБА_1 як один із засновників ТОВ "СІТІ" своєчасно були обізнані з ухваленням судових рішень у цій справі, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2017, якою було відмовлено Товариству в поновленні строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016; 3) в апеляційній скарзі третьою особою наводяться доводи щодо незаконності саме рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015, тоді як жодних обґрунтувань незаконності постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 апелянтом не наведено; 4) станом на момент прийняття зазначених судових рішень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не було врегульовано порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, тому зважаючи на факт відкриття провадження за апеляційною скаргою третьої особи, суд мав залишити її без задоволення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

17. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі 911/3061/15 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 25.06.2019.

18. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі 911/3061/15 зупинено до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі ( 20/5007/101/11).

19. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 поновлено касаційне провадження у справі 911/3061/15 за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019.

20. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2019 29.3-02/3144 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи 911/3061/15 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.10.2019 для розгляду справи 911/3061/15 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Чумак Ю .Я., судді: Багай Н. О., Пільков К. М.

З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Рішенням 75-04-24 від 05.07.2002 "Про надання в оренду земельних ділянок Броварської міської ради Київської області" надано ТОВ "СІТІ" земельну ділянку площею 17,4655га за рахунок порушених земель резервних територій міста для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу - землі комерційного використання, по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру терміном на 45 років; зобов`язано Товариство до 31.12.2002 розробити та затвердити у встановленому законом порядку проект будівництва об`єкту.

22. 16.02.2005 на підставі вищевказаного рішення між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1, 2.3, 3, 4.2 якого орендодавець відповідно до рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 05.07.2002 75-04-24 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 17,4655га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, яка знаходиться по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру м. Бровари. Згідно з планом землекористування, що є невідємною частиною цього договору, та довідки, виданої Броварським міським відділом земельних ресурсів 92 від 06.02.2002, та земельно-кадастрової документації Броварського міського відділу земельних ресурсів ця земельна ділянка є землями комерційного використання Броварської міської ради. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів від 06.02.2005 за 91 становить: - 2602360 грн на період поточного будівництва; - 13011800 грн з дати затвердження акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Договір укладено на 45 (сорок п`ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Річна орендна плата на період поточного будівництва, згідно дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю складає 130991,25 грн. Погашення сплати орендної плати за період з дати прийняття рішення від 05.05.2002 по 15.02.2005 проводиться на протязі трьох місяців з дати підписання акту прийому-передачі земельної ділянки в наступній послідовності: за період від 05.07.2002 до 05.07.2003 орендна плата складає 130991,25 грн і повинна бути сплачена до 15.03.2005; за період від 05.07.2003 до 05.07.2004 орендна плати складає 130991,25 грн і повинна бути сплачена до 15.04.2005; за період від 05.07.2004 до 15.02.2005 орендна плата складає 80568,60 грн і повинна бути сплачена до 15.05.2005. Річна орендна плата з дати затвердження акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва складає 651463,15 грн.

23. Пунктами 4.4, 4.6, 5.1 договору оренди від 16.02.2005 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем починаючи з дня прийняття рішення сесії від 05.07.2002, зобов`язання щодо сплати орендної плати за землю наступає з дати підписання акту прийому-передачі земельної ділянки, погашення по сплаті орендної плати з 05.07.2002 по 15.02.2005 проводиться відповідно до п. 4.2 договору оренди, поточна плата по сплаті орендної плати проводиться щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця шляхом перерахування на рахунок УДК у Київській області м. Києва МФО 821018 код 26376375 р/р 37118100600001 - Броварської міської ради. Код класифікації 13050200 - оренда землі. Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законом. земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу.

24. Згідно з пунктами 9.1, 12.1 договору оренди від 16.02.2005 орендодавець має право змінити розмір орендної плати у випадках, передбачених чинним законодавством, в тому числі в односторонньому порядку без згоди орендаря. Зміна умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язуються у судовому порядку.

25. 16.02.2005 між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно якого Броварська міська рада Київської області передала, а ТОВ "СІТІ" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 17,4655га, для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, яка знаходиться по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру м. Бровари.

26. Рішенням Броварської міської ради 538-29-05 від 29.11.2007 "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Бровари" затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки в м. Бровари у вигляді відсоткових показників від грошової оцінки землі.

27. Рішенням Броварської міської ради 883-46-05 від 30.09.2008 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Бровари" затверджено нормативну грошову оцінку земель міста Бровари, згідно додатків 1 та 2.

28. Рішенням Броварської міської ради 928-49-05 від 20.11.2008 внесено зміни в усі діючі договори земельних ділянок, укладені Броварською міською радою з юридичними та фізичними особами, відповідно до рішення Броварської міської ради від 30.09.2008 883-46-05 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Бровари".

29. Рішенням Броварської міської ради 1456-80-05 від 18.03.2010 "Про відмову від договору оренди земельної ділянки площею 17,4655га, розташованої по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру" вирішено відмовитися від договору оренди земельної ділянки площею 17,4655га, розташованої по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру, зареєстрованого у Київській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за 04053380007 від 16.02.2005, укладеного між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" з дати прийняття цього рішення.

30. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2012 у справі 17/057-12 за позовом ТОВ "СІТІ" до Броварської міської ради визнано нечинним з моменту прийняття рішення Броварської міської ради 1456-80-05 від 18.03.2010 "Про відмову від договору оренди земельної ділянки площею 17,4655га, розташованої по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру".

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ТОВ "СІТІ" станом на момент прийняття Броварською міською радою Київської області спірного рішення належним чином виконував зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.02.2005.

31. У жовтні 2012 року Броварська міська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "СІТІ" про розірвання договору оренди від 16.02.2005 та зобов`язання ТОВ "СІТІ" звільнити земельну ділянку площею 17,4655га, що розташована по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру м. Бровари, зобов`язання внести зміни до державного реєстру земель.

32. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2013 у справі 26/132-12/14, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позиція Верховного Суду

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

34. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

35. Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

36. Так, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

37. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п.п.51, 52).

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

38. Відповідно до статті 8 та частини 1 статті 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

39. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вказана постанова набрала законної сили з дня її прийняття, як це передбачено частиною 3 статті 105 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

40. Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

41. Проте згідно з ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

42. Отже, станом на час постановлення як рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015, так і постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у цій справі ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі , навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

43. Наразі частиною 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

44. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, якою керувався апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови, у разі якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Крім того, зі змісту цієї статті чітко вбачається, що нею врегульовано можливість апеляційного перегляду рішення місцевого суду за апеляційною скаргою особи, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, тобто за апеляційною скаргою саме тієї особи, яка станом на час прийняття рішення вже мала статус учасника справи (позивач, відповідач, третя особа), до кола яких не входить особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки.

45. Разом з тим розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які вже були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі 20/5007/101/11).

46. Таким чином суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, мав керуватися передусім пунктом 1 частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

47. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим вміщене в оскаржуваній постанові посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування своїх висновків на те, що пунктом 1 частини 2 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено виняток з підстав відмови у відкритті апеляційного провадження, зокрема, такий випадок як подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, оскільки зазначений вище пункт не може суперечити та не суперечить імперативним вимогам пункту 1 частини 1 статті 261 цього ж Кодексу.

48. Водночас Верховний Суд зауважує, що апеляційний суд спочатку правильно зазначив про те, що станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі процесуальний закон не передбачав можливість подання апеляційних скарг після закінчення апеляційного розгляду справи особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, проте, в подальшому дійшов помилкового висновку про невідповідність принципу верховенства права, Конституції України, рішенню Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі 1-7/99 і нормам процесуального права доводів прокурора про те, що у даній справі суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переглядати рішення, що були ухвалені судами до набрання чинності новою редакцією ГПК України (від 03.10.2017), набрали законної сили та можуть бути оскаржені протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

49. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що як ТОВ "СІТІ", так і ОСОБА_1 , будучи одним із засновників ТОВ "СІТІ", своєчасно були обізнані з ухваленням упродовж 2015-2016рр. судових рішень у цій справі, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2017, якою було відмовлено Товариству в поновленні строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.

50. Оскільки апеляційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Таким чином апеляційний перегляд рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 здійснено судом апеляційної інстанції внаслідок порушення імперативних положень частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

51. З вищенаведених підстав Верховний Суд відхиляє як аргументи прокурора про те, що в апеляційній скарзі третьою особою наводяться доводи щодо незаконності саме рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015, тоді як жодних обґрунтувань незаконності постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 апелянтом не наведено, так і твердження скаржника про те, що станом на момент прийняття зазначених судових рішень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, не було врегульовано порядок розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, тому зважаючи на факт відкриття провадження за апеляційною скаргою третьої особи, суд мав залишити її без задоволення.

52. Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи скаржника про те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 про відкриття апеляційного провадження у справі даний спір безпідставно віднесено до категорії корпоративних, так як, на думку прокурора, цей спір стосується повноти отримання територіальною громадою орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, оскільки вказані заперечення зводяться здебільшого до безпідставних намагань надати правову оцінку зазначеній ухвалі на предмет законності та обґрунтованості її винесення, тоді як така ухвала не входить до визначеного пунктом 3 частини 1 статті 287 ГПК України вичерпного переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню.

53. З мотивів, викладених у пунктах 34, 35, 37-41, 43, 44 цієї постанови, касаційна інстанція також відхиляє доводи третьої особи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

54. Отже, висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для апеляційного перегляду рішення місцевого суду по суті та залишення його без змін передувало порушення апеляційним судом норм процесуального закону щодо процесуальної недопустимості повторного апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, прийнятого до 15.12.2017.

55. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права (статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017), яке призвело до ухвалення незаконної постанови, колегія суддів вбачає підстави для її скасування та передачі справи 911/3061/15 до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом . У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

58 . За наведених обставин, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам статей 86, 236, 261, 282 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови як ухваленої з порушенням норм процесуального закону.

59. Зважаючи на те, що на стадії відкриття апеляційного провадження у справі судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови і передачі справи 911/3061/15 до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 в цій справі.

Щодо судових витрат

60. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі 911/3061/15 скасувати з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

К. М. Пільков