← Судова практика

Постанова у справі № 922/538/19

Велика Палата Верховного Суду · 02.10.2019 · Верховний Суд
повний текст із нашої бази18 352 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
922/538/19
Дата ухвалення
02.10.2019
Суд
Велика Палата Верховного Суду
Суддя
Рогач Лариса Іванівна
Форма судочинства
Господарське
Тип акта
Постанова
Категорія справи

Текст рішення

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа 922/538/19

Провадження 12-131гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 4 березня 2019 року (суддя Новікова Н. А.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року (судді Сіверін В. І., Терещенко О. І., Дучал Н. М.) у справі 922/538/19 за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), ОСОБА_3 , Фермерського господарства Ранг (далі - ФГ Ранг ) про визнання недійсним договору, скасування наказу, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2019 року заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_3 , ФГ Ранг про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області Про передачу в оренду земельної ділянки від 26 вересня 2014 року 2311-СГ;

- визнання недійсним укладен ого 21 листопада 2014 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області , та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

- визнання недійсним укладеного ОСОБА_3 та ФГ Ранг договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язання ОСОБА_3 та ФГ Ранг повернути земельну ділянку загальною площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

1.2. За доводами прокурора надання земельної ділянки у користування ОСОБА_3 , а в подальшому і передача її у суборенду ФГ Ранг відбулися незаконно з порушенням вимог законодавства, оскільки відповідач не мав намірів на створення фермерського господарства та використання земельної ділянки за призначенням, фактично до її використання не приступав. Хоча 9 вересня 2016 року ОСОБА_3 зареєстрував Фермерське господарство Приоскільне (далі - ФГ Приоскільне ), однак передача земельної ділянки в суборенду здійснена ним як фізичною особою.

2. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою від 4 березня 2019 року Господарський суд Харківської області у відкритті провадження у справі відмовив на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав, що земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення була передана в оренду ОСОБА_3 саме як фізичній особі (громадянину України), а не фізичній особі - підприємцю. Позаяк підприємницьку діяльність ОСОБА_3 припинив ще до укладання договору оренди, він не є суб`єктом господарювання. Такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки саме фізичної особи.

2.3. Постановою від 22 квітня 2019 року Східний апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін з тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. У травні 2019 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Господарського суду Харківської області від 4 березня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року скасувати, справу направити на розгляд до Господарського суду Харківської області.

3.2. У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області вказав на порушення судами попередніх інстанцій правил суб`єктної юрисдикції. Зазначив, що суди не перевірили на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі факт створення ОСОБА_3 фермерського господарства та не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі 704/29/17-ц, відповідно до якої після укладання договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує саме господарство, а не громадянин, якому ця земельна ділянка надавалась.

3.3. Також скаржник наголосив, що ухвалою від 19 грудня 2018 року Харківський апеляційний суд закрив провадження у справі 628/155/18 за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області з ідентичними позовними вимогами та складом сторін, роз`яснивши, що спір у цій справі має розглядатись за правилами господарського судочинства. Таких самих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі 628/776/18 (провадження 14-102цс19) з аналогічним складом сторін та позовними вимогами.

3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 4 березня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року, справу 922/538/19 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини шостої статті 302 ГПК України.

3.5. Ухвалою від 12 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу 922/538/19 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

4. Позиція учасників справи

4.1. ГУ Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу просило судові рішення у справі залишити без змін з підстав їх законності та обґрунтованості, зазначивши, що спір у цій справі є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4. Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6. Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

5.7. Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.8. Статтею 20 ГПК України встановленіособливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та в становлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

5.9. Як убачається з позовної заяви, заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею державної власності у спірних правовідносинах, до фізичної особи та до створеного фізичною особою фермерського господарства про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, зобов`язання повернути державі земельну ділянку, надану для ведення фермерського господарства.

5.10. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон 973-IV; у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

5.11. У статті 2 Закону 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон 973-IV .

5.12. За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

5.13. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону 973-IV ).

5.14. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

5.15. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

5.16. Зі змісту положень статті 12 Закону 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

5.17. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

5.18. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо користування землями, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, розглядаються господарськими судами.

5.19. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі 317/2520/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі 388/1103/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі 691/1148/17 та від 27 березня 2019 року у справі 574/381/17-ц.

5.20. Як вказував позивач, 26 вересня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Харківській області 2311-СГ ОСОБА_3 передано в оренду земельну ділянку, на підставі якого між ним і ОСОБА_3 укладено договір оренди цієї земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону 973-IV. Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано ФГ Приоскільне , яке зареєстроване як юридична особа.

5.21. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

5.22. Аналогічні висновки в інших справах з приводу земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів Кіндрашівської сільради, що були також виділені ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2019 року у справі 628/776/18, від 29 травня 2019 року у справі 628/774/18 та від 26 червня 2019 року у справі 628/778/18.

5.23. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін спору як таких, що виникли на підставі Закону 973-IV та пов`язані з реалізацією громадянином своїх прав на створення фермерського господарства, що є формою підприємницької діяльності.

5.24. У випадку, якщо позивач, звертаючись до суду, неповно сформував у позовній заяві склад сторін справи, це не змінює правової природи спірних правовідносин як відносин із землекористування землями фермерського господарства та складу їх учасників.

5.25. Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі 910/13755/17 та від 15 вересня 2019 року у справі 911/4007/16 є помилковим, позаяк ці справи не є подібними. Так, у справі, що розглядається, земельна ділянка була виділена фізичній особі саме для ведення фермерського господарства на підставі Закону 973-IV, тобто, як зазначалось вище, для цілей здійснення підприємницької діяльності; натомість земельні ділянки, права на які досліджувались у справі 910/13755/17 та у справі 911/4007/16, такими не є.

5.26. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права.

6. Висновок Великої Палати Верховного Суду

6.1. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.2. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі ухвала та постанова - скасуванню з направленням справи до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

7. Щодо судового збору

7.1. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про направлення справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору.

Керуючись статтями 308 , 310 , 315 , 317 ГПК України , Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 4 березня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року у справі 922/538/19 скасувати.

Справу передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. І. Рогач

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С.Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

О. Г. Яновська

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗