Постанова у справі № 199/9550/15-ц

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 199/9550/15-ц

провадження 61-17626св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство внутрішніх справ України, Дніпропетровський районний відділ головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 рокуу складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 10 листопада 2014 року прокурором Дніпропетровського району Дніпропетровської області до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення відносно позивача охоронцями ТСЛ ОЛДІ кримінального правопорушення за статтею 356 КК України. Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2015 року зобов`язано слідчого Сутулу Ю.А. внести відомості про вчинення відносно позивача охоронцями ТСД ОЛДІ кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 189 КК України. Відомості про вчинення старшим охоронцем будівельного гіпермаркету відносно позивача кримінального правопорушення за частиною першою статті 383 КК України були внесені до ЄРДР та 28 серпня 2015 року розпочато досудове розслідування. Прокуратурою Дніпропетровського району два кримінальних провадження об`єднані за єдиним номером, досудове розслідування доручено провести слідчому СВ Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Сутулі Ю.А., який в подальшому виніс постанову про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою слідчого судді 17 серпня 2015 року. Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2015 року зобов`язано слідчого Сутулу Ю.А. внести відомості про вчинення відносно позивача сторожами ТСД ОЛДІ ОСОБА_5, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кримінальних правопорушень за частиною другою статті 189, частини першої статті 383 КК України.

В цей же день на свою адресу він отримав смс-повідомлення з погрозами вбивства та цього ж дня на його мобільний телефон було здійснено два дзвінки з невідомого номера, один з яких з погрозами фізичної розправи. Аналогічні смс-повідомлення та дзвінки з погрозами позивач отримував 31 липня 2015 року, 03 серпня 2015 року, 04 серпня 2015 року, 05 серпня 2015 року та 06 серпня 2015 року. Побоюючись за своє життя та за життя своєї родини, ОСОБА_1 звернувся до слідчого Сутули Ю.А. з проханням забезпечити йому і родині безпеку, проте останній клопотання позивача про надання безпеки не розглянув, незважаючи на те, що ухвалою слідчого судді від 16 вересня 2015 року визнана протиправною бездіяльність слідчого Сутули Ю.А. в частині істотного порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 06 серпня 2015 року та незастосування заходів безпеки щодо нього та членів сім`ї, майна та житла у кримінальному провадженні 12015040440001575. Лише після особистого прийому прокурором Дніпропетровської області, 27 листопада 2015 року позивачу було забезпечено безпеку, виконання постанови про забезпечення безпеки доручено Головному управлінню національної поліції в Дніпропетровській області. Позивач вважає, що своєю бездіяльністю слідчий СВ Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Сутула Ю.А. порушив вимоги КПК України нерозглядом клопотання ОСОБА_1 , вчинив протиправну бездіяльність, порушив конституційні права та законні інтереси позивача, завдав матеріальної та моральної шкоди.

Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на свою користь матеріальні збитки (упущену вигоду) у розмірі 705,52 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, та вирішити питання щодо судових витрат за статтею 85 ЦПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2016 року, із врахуванням додаткових рішень від 04 серпня 2016 року та від 18 листопада 2016 року та ухвали від 18 листопада 2016 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що СВ Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з Міністерством Внутрішніх справ України, то відповідно вимоги позивача про відшкодування МВС України матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року та додаткові рішення від 04 серпня 2016 року та від 18 листопада 2016 року - скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 82,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв`язку з фактами протиправної бездіяльності слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Сутули Ю.А., позивачу заподіяно моральну шкоду, яка, відповідно до правових норм, підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 705,52 грн та моральну шкоду в сумі 12 000,00 грн завдану внаслідок вчинення протиправної бездіяльності посадовою особою органу що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування - слідчим слідчого відділу Дніпропетровського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Сутулою Ю . А . Крім того, стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у зв`язку з явкою до суду у порядку статті 85 ЦПК України, за правилами встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року 590 в сумі 1 856,64 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував рішення ЄСПЛ Ігнаткіна проти України при розгляді даної справи як джерело права. Суди встановивши факт порушення прав ОСОБА_1 зобов`язані були врахувати практику ЄСПЛ щодо розміру справедливої сатисфакції.

Крім того, статтею 85 ЦПК України передбачено витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду. Тому компенсація за відрив від звичайних занять має бути виплачена за 12 днів, в які ОСОБА_1 з`являвся до суду саме в цій справі.

Аргументи інших учасників справи

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подавали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У березні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

06 червня 2019 року справу передано судді доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні умови відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Вони характе ризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправна бездіяльність слідчого СВ Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Сутули Ю.А., яка, відповідно до наведених вище правових норм, підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі 6-440цс16.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що полягає у моральних переживаннях у зв`язку з хвилюванням за життя і здоров`я своє і своєї сім`ї, пережив стрес через відчуття незахищеності і небезпеки.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд апеляційної інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість неправомірної бездіяльності понад три місяці, яка розпочалась з часу першого звернення позивача 06 серпня 2015 року із відповідною заявою і тривала до часу винесення постанови про забезпечення безпеки від 27 листопада 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягненні упущеної вигоди в сумі 705,52 грн, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність даної позовної вимоги. Позивачем не надано доказів, що відповідають вимогам статтей 58, 59 ЦПК України, на підтвердження реальної можливості отримати дохід у вказаному розмірі та його неотримання у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) винної особи; клопотання про витребування відповідних доказів судом позивачем не заявлені.

Частиною 2 статті 85 ЦПК України передбачено, що витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати пов`язані з явкою до суду підлягають задоволенню пропорційно задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зауважує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись статтями 396, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков